Що таке кластери і чому ця тема так важлива
У березні Російська Федерація вчергове продемонструвала, що не дотримується зобов’язань конфіденційності в перемовинах. Тему кластерів обговорювали в закритому режимі, а ініціювали їх Німеччина та Франція. Проте на певному етапі РФ вирішила зробити злив інформації, щоб створити з цього "зраду". На щастя, їм це не вдалося зробити в повній мірі.
Кластери — це елементи пошуку механізму, яким чином вийти з виделки "безпека-політичні кроки". Оскільки Російська Федерація ультимативно стоїть на своєму, для України питання безпекових позицій — є ключовим.
Але трапилось ще дещо. РФ зробила заручником ще й гуманітарний трек. Тобто всі гуманітарні питання, що стосуються обміну полоненими та розмінування територій, країна-агресор почала прив’язувати до політичної частини "мінських угод". Тому Німеччина та Франція активізувалися у пошуку спроб вирішення цієї ситуації. Гуманітарні питання намагаються вивести за політичні, адже невідомо, коли вдасться політично врегулювати конфлікт. А тим часом страждають люди на окупованих територіях, у Криму, де тисячі громадян є заручниками обставин: відсутнє постачання води, немає електрики чи мобільного зв’язку.
Кластери — це спроби переструктурувати "мінські домовленості", прив’язавши безпекові кроки до безпекових, політичні — до політичних, гуманітарні — до гуманітарних, і перехресно зв’язати їх етапами. Зради в цьому немає, але почалися суперечності в трактуванні російського, українського та європейського підходів. Тому ця ідея була мертвонародженою з самого початку. На жаль, як з цих кубиків не скласти слово "щастя", нічого не вийде — у нас не вистачить для цього літер.
Читати далі: "Обмін полоненими став елементом політичного шантажу". Експерт аналізує перемовини "нормандської четвірки"
Про можливу зустріч Зеленського з Путіним
Я б сказав, що вона маловірогідна, бо Російська Федерація не зацікавлена у такому форматі, по-перше. По-друге, Росія буде виставляти ультимативні вимоги, на які Україна буде змушена піти і підписати до того, як почнеться зустріч. Остання зустріч у нормандському форматі, де був присутній Путін, стала для Росії, якщо не розгромною, то саме так її сприйняли у Кремлі. Тоді РФ не тільки нічого не досягла, а ще й втратила транзит газу, який мав проходити через Україну. Тоді фактично запустився новий етап політичного процесу.
Такий формат для Росії вигідний лише тоді, коли певні рішення будуть ухвалені завчасно. Тоді Путін може зустрітися з Зеленським і вже постфактум поставити підпис на документах. Але Росія не вважає Україну для себе рівною, тому зустрічатися, щоб розмовляти, не збирається. Путін вважає для себе рівним Байдена і Сполучені Штати.
Нормандський формат Росія систематично маргіналізує, тому немає нічого дивного, що вчора не відбулося жодної конструктивної дискусії. Все точилося навколо розмов, що Росія — не сторона конфлікту, і це було абсолютно прогнозовано, бо це основний меседж, який вона несе. Зрозуміло лише, чому ця зустріч відбулася — це вигідно РФ. Попереду ж ще зустріч з Байденом і вирішення питань стосовно "Північного потоку-2", а Росії важливо, щоб це все не зірвалося, тому вона готова грати роль конструктивної сторони. Якщо б вони зараз відмовилися від зустрічі "нормандської четвірки", то це ускладнило б життя їх лобі у Німеччині, Франції, і дало б додаткові аргументи конгресу у Сенаті США.
Схоже, на Банковій взяли курс на те, щоб показати, що Україна може займати активну позицію: домовилися зустрітися — зустрічаємося, якщо щось сказали — виконуємо. Це певна демонстрація рішучості, що президент України готовий зустрітися з Путіним напряму. Він його не боїться і готовий йти на репутаційні ризики, щоб вирішити питання російсько-української війни. Це іміджеве питання, а також електорально прорахований крок. Для виборця Зеленського — це певний етап еволюції.
Я сподіваюсь, що на Банковій розуміють, що нічого хорошо ця зустріч не принесе, якщо вона все ж відбудеться. Але говорити про неї і спонукати до неї Росію — може бути вигідним процесом.
Чому Росія не стала на захист Медведчука
Не думаю, що Росія буде "впрягатися" за Медведчука, оскільки він не настільки знакова фігура. А той момент, коли можна було відреагувати, щоб зберегти обличчя, вже втрачено. Путін та його команда іміджево втратила багато на території України, адже ціла плеяда проросійських політиків знаходилася під парасолькою недоторканності Медведчука. Стало зрозуміло, що Російська Федерація не буде ні за кого заступатися. Це доволі еволюційний меседж для української політичної культури. Ті, хто думав, що має тил і захист від РФ, насправді зрозуміли, що не мають жодної підтримки. Процес з Медведчуком вже упустили, навіть якщо почнуть про це говорити під час міжнародних перемовин.
Про зустріч Байдена з Путіним
Думаю, що у їх розмові буде місце для теми про російсько-українську війну. Це буде важливий розділ, але не один з перших. Судячи з тієї риторики, яку ми чуємо з Вашингтона та Кремля, є зацікавленість у тому, щоб зробити порядок денний "win-win". Коли після зустрічі Путін скаже, що він пояснив американським ворогам, де їх місце, те саме заявить і Байден, але з’явиться цілий список перемог таких перемовин. Думаю, узгодять питання Арктики, Сирії, Ірану, Китаю та інших. Україна — маленький пункт у тому діалозі. Домовленостей про Україну за її спиною не відбудеться.
Нагадаємо, ситуація у зоні бойових дій на Донбасі погіршилася з початку березня 2021-го. 3 березня бойовики самопроголошеної "ДНР" заявили, що отримали дозвіл на застосування "упереджувального вогню на знищення" по позиціях Збройних сил України. За словами Леоніда Кравчука, голови української делегації Тристоронньої контактної групи з врегулювання ситуації на Донбасі, такі заяви є зривом "мінських домовленостей".
Фото: pixabay.com
