Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Коли щось твориш – стрьомно, що комусь це не зайде
Дмитро Захарченко: Що нам варто знати про сингл "Ідол"?
OTOY: Трек "Ідол" – це найправдивіший трек про те, як артист взагалі сприймає свою діяльність. Мій особистий найправдивіший трек. Бо постійно, коли ти щось робиш, щось твориш – стрьомно, що десь комусь це не зайде. Хоча ти розумієш, що ти не можеш усім сподобатися, але все одно, коли отримуєш негативний відгук, то думаєш: "Я старався зробити нормально, що ж вам не подобається?". І ти розумієш, що в сучасній культурі є тисячі артистів, які вкладають душу у творчість, а воно не повертається. І це страх.
Але паралельно з цим, це історія про ідолопоклонство, коли часто ми помилково ідентифікуємо свого ідола в образі якогось артиста, при цьому не розуміючи самого артиста, не розкриваючи його персону. Будуємо собі якісь уявні ідеали, а потім, коли дізнаємося, яка ця людина насправді, дуже сильно розчаровуємося. Наприклад, Мерілін Менсон, якого нещодавно звинуватили в аб'юзі.
Дмитро Захарченко: У своєму Інстаграмі ти також писав, що ця пісня про страх. У тебе самого є цей страх і який він?
OTOY: Мій страх – бути неправильно протрактованим. Аби люди не подумали, що я спеціально мудрую. Мені хочеться, щоб люди ідентифікували мене реального. Мені дуже важливо, щоб слухачі розуміли, хто я є.
Я грався в уявного персонажа, будував ідола в собі
Дмитро Захарченко: Страх не береться з нізвідки, завжди є якась причина. Чи були в тебе травматичні ситуації, після яких виникали страхи?
OTOY: Сто відсотків. Я довгий час не міг сам себе ідентифікувати. Це коли ти пишеш, потім дивишся зі сторони на те, що написав, сидиш і рефлексуєш, дивишся на всі ці тексти та розумієш – це ж не я. Це, напевно, те, що хотіли б почути люди, але в цьому немає мене. Я грався в уявного персонажа, у свого ідола, будував ідола в собі. Але помилково. Потім зрозумів, що можна просто спробувати поспілкуватися з собою, щоб позбавитися цього страху і перестати бавитися взагалі.
Дмитро Захарченко: Що допомогло усвідомити те, що ти граєш якийсь образ і маєш знайти себе?
OTOY: Насправді, немає ніколи чогось одного, що змушує тебе вийти з цього стану або перестати бавитися. Це завжди сукупність факторів. Це дуже болючі коментарі близьких людей, конфлікти, сварки. Постійна рефлексія на себе. Якщо ти вмієш критично, тверезо ставитися до своєї творчості, то ти розумієш: звучить воно дешево чи ні, правдиво чи ні. Я, наприклад, не можу слухати артистів, в яких нема чогось живого. Я стараюся не йти в оцю консервовану індустрію, не слухати те, що висить зверху в топах. Стараюся цікавіших артистів для себе відкривати. Коли ти збираєш всі ці аспекти до купи, сідаєш, дивишся на своє обличчя в дзеркалі, а воно тобі не зовсім близьке. І ти думаєш, що ж треба зробити, щоб воно тобі стало дружнім?
Дмитро Захарченко: А в тебе колись були кумири чи твій ідол?
OTOY: Я думаю, що так. В мене є така штука, з якою я борюся зараз, насправді. Напевно, моїм ідолом перш за все є я. Взагалі, кажуть, що треба любити себе, але я розумію, що в мене це часто переходить в якийсь нарцисизм. І я з цим борюся. Це неправильно, я це відчуваю, десь воно проскакує в мені й такі дзвіночки мені не зовсім подобаються.
З-поміж інших артистів у мене не було таких "ідолів-ідолів", тому що я не можу сприйняти, що вау, це – божество, а це – я, десь тут, з усіма іншими. Всі ми разом на одному рівні, поки ми є людьми в наших тілах. Тому ні, ідолів в мене не було. Були артисти, якими захоплювався.
Дмитро Захарченко: Повернемося трохи до теми нарцисизму і твоєї боротьби з ним. В одній із соціальних мереж був коментар під піснею "Ідол", що це схоже по стилю на Каньє Веста. А ти відповів, що геніальні люди творять схожі речі. Це був стьоб?
OTOY: Це був стьоб. Я розумію, що в таких речах це було б дуже нахабно.
Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Ми всі відповідальні за свої вподобання
Дмитро Захарченко: Що ти робитимеш, якщо станеш для когось ідолом?
OTOY: Спробую хоча б не підвести цю людину і дати їй максимум того, чого вона прагне від мене отримати. В розумних межах, звісно. Я ж просто, напевне, не сильно бавлюся в якогось образа у своїй творчості. Якщо людині заходить те, який я є насправді, то, напевно, її цікавить моя персона такою, якою вона є. Тому будемо з нею якось взаємодіяти на творчому рівні.
Дмитро Захарченко: Чи не переживаєш ти, що, зробивши тебе ідолом, людина може від того постраждати?
OTOY: Насправді, я тому і говорю про це, тому і написав трек "Ідол". По-перше, було б нерозумно, якби я казав "Не захоплюйтеся мною". Мені ж хочеться, щоб мною захоплювалися. По-друге, ми всі відповідальні за свої вподобання. Якщо людина страждає від своїх вподобань, то вона сама мусить над ними працювати. І ніхто інший на це не вплине. Ні психотерапевт не змусить тебе розлюбити, ні мама. Все у твоїх руках. Інші можуть просто порадити.
Дмитро Захарченко: Пандемія, локдауни, а також ситуація в країні в цілому з підтримкою культури не завжди допомагає артисту стати успішним, щоб музика приносила кошти. Як тобі вдається з цим впоратися?
OTOY: Робота. Мені здається, кожен український артист паралельно з музикою зобов’язаний мати якусь роботу. Тому що без фінансової подушки дуже важко існувати в Україні чисто на музиці. Або ти постійно на весіллях граєш, музику на замовлення пишеш, озвучку для кіно і так далі. Або працюєш на якійсь іншій роботі. Інакше ніяк.
Дмитро Захарченко: Я розумію, що це індивідуальна історія, але хочу почути твою думку: скільки років потрібно аби вийти на рівень, щоб займатися лише музикою?
OTOY: Мені здається, це десятки років. Точно не два-три. Головне, не беріть кредитів на запис альбому. Зараз ні студії не треба, нічого. Є дуже класний трек – The Lazy Jesus, Антон Крамер і Оля Чернишова – "Танго під дощем". Він неймовірно чисто звучить, а записаний на айфонівські навушники.
Дмитро Захарченко: Повернемось до The Lazy Jesus (він же – Єгор Гавриленко), з яким у тебе була співпраця. Як тобі досвід роботи з музикантом з іншого музичного напряму?
OTOY: Я не можу сказати, що ми прямо з абсолютно різних напрямів. Єгор займається все ж таки хіп-хопом, intelligent hip hop, і тут ми, власне, підібралися до того, що 25 червня в нас з Єгором вийде спільне ЕР "Слина". "Слина" – це, мені здається, дуже новий виток в українському хіп-хопі, конкретно в моїй музиці. Ми щойно стояли з Сашею Чемеровим, розмовляли, він сказав, що йому дуже сподобалися звідти два треки, мовляв, хіти. Подивимося. Сподіваюся, що хіти.
ЕР "Слина" – це історія про свободу волевиявлення своїх сексуальних почуттів, своїх внутрішніх емоцій, про взаємодію загалом. Там чотири треки про чотирьох різних жінок. Але взагалі це ЕР про стосунки, про можливість бути відкритим. Бо в нас так склалося ще з радянських часів, що інститут сім’ї часто нав’язаний. Тому що відразу після школи ти йшов одружувався, заводив сім’ю не через те, що кохав, а через те, що так виживати було легше. І потім ці сім'ї розпадаються. Зараз все поступово міняється, ми не мусимо вже виживати. І ця ЕР якраз про це, про вільність.
Дмитро Захарченко: Чи очікувати нам ще фітів з іншими артистами?
OTOY: Так, сто відсотків. Будуть дуже цікаві роботи. Буде фіт з Ромою Майком, який у вас нещодавно був теж. Подобається мені його музика. Я думаю, в поєднанні у нас вийде гарна робота. Вже вийшла – її треба дозвести і зарелізити. Рома, я, якщо що, вже відправив на мастеринг.
Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Я не можу повністю пірнути в музику, я тоді вигорю і загублюся
Дмитро Захарченко: В тебе зараз новий, зовсім інший етап у житті. Чим ти глобально займаєшся?
OTOY: Я пишу музику. Я насолоджуюся цим. Я кохаю Аліну. Ось, цим я точно займаюся кожного дня і постійно. Я стараюся не загубитися на цьому шляху і втримати баланс, тому що мені важливо залишатися і в роботі, і в музиці. Тому що там – це технічна тема, тут – музична. Я балансую, я не можу пірнути повністю в музику, я тоді вигорю і загублюся.
Дмитро Захарченко: Чи існує така людина, до критики якої ти б дослухався?
OTOY: Звісно. І це не одна людина, це десяток, напевно. Люди, з якими я постійно ділюсь своєю творчістю і розбиваюся об камені критики, але розбиваюся дуже адекватно, вносячи правки або викидаючи матеріал.
Дмитро Захарченко: Тобто тут твоє его не перемагає?
OTOY: Я роблю своє, проте я розумію чітко, що, по-перше, я заангажований, а це самолюбування часто може перекривати адекватну оцінку. Я розумію, що люди, яким я це показую, які мене критикують, роблять це не для того, щоб підгадити мені, а навпаки: вони разом зі мною працюють над моєю творчістю і їм хочеться дати щось. Тому будь-яку критику я завжди максимально нормально сприймаю, навіть якщо це якась неадекватна дічь.
Дмитро Захарченко: Ти можеш назвати трьох людей?
OTOY: Це Рома Черенов (Morphom), це моя мама і це дуже важлива в моєму житті жінка.
Дмитро Захарченко: Ти працюєш в ІТ. Але є ще така річ, як даркнет. Яка різниця між айтішниками, які працюють у "чорному" і в "білому" Інтернеті?
OTOY: Даркнет взагалі окрема тема, вона необов’язково пов’язана з ІТ. От як є офіційний дилер автомобілів, а є барига, перекупник. І цей перекупник ніде не веде офіційні дані. Така сама тема даркнет. Є white web – це всі офіційні сайти, які ми використовуємо. Даркнет – це місце, яке взагалі на інших протоколах працює, це "чорний" ринок в Інтернеті. І в це можна вкласти будь-яке розуміння – від банальної доставки неліцензованих комп’ютерних ігор до зброї, наркотиків і людських органів.
Я обіцяю, що якщо одного разу я вирішу продати себе на органи… Ну, якщо прям фонарь якийсь буде. То я точно зроблю це на NFT-аукціоні, друзі, і ви зможете взяти участь в ньому.
Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь
