Історія зародження благодійного фонду "Adopt Don't Stop"
"Я люблю тварин з дитинства. Зростала з ними в батьківському домі. Коли виросла — не зрадила традиції і теж завжди мала домашніх улюбленців. Проте всі мої тварини були підібрані з вулиці. І коли ти сам є господарем такої радості, складно ігнорувати покинутих тварин на вулиці. В очах кожної вуличної собаки я бачу очі своїх власних тварин, тому змиритися з реальністю, у якій тварин викидають на вулицю, я не могла. Так я набралася зухвальства і сили, щоби змінити щось у цьому світі. Тоді й почалася моя волонтерська діяльність, як зоозахисника.
Зустрічаючи безпритульну тварину, я розуміла, яке майбутнє на неї чекає і порівнювала його з тим, яке я можу дати своїм домашнім улюбленцям. Тоді я повірила, що є такі ж люди, як я, які хотіли би завести домашнього улюбленця і готові прихистити безпритульну тварину з вулиці. Тому я забирала цих тварин, лікувала, годувала, ставила на лапки і намагалася знайти їм родину", — розповіла засновниця Adopt Don't Stop Антоніна Трофимчук.
За словами волонтерки, з часом до неї приєдналися й інші активісти, завдяки чому вдалося створити сильну команду, яка організовано почала займатися порятунком вуличних тварин.
"Ми займалися не лише пошуком домівки тваринам з вулиці, але й підтримкою та допомогою тим собакам і котикам, яким не вдавалося одразу знайти родину. Адже забрати та прилаштувати всіх, на жаль, не було змоги.
Коли наша діяльність переросла у щось більше, ніж містечкова ініціатива, і з’явилася можливість перевести її на системний рівень і вивести в юридичне поле, ми створили благодійний фонд Adopt Don't Stop, який ось уже три роки діє на території Києва", — розповіла засновниця благодійного фонду.
Про врятованих з вулиці тварин, які проживають у притулку
"Я люблю позиціювати нас не як "притулок", а як "центр допомоги тваринам". Одночасно наш центр опікується не більш ніж сотнею тварин. Частина котиків і собачок їде в родини, а на їхнє місце ми беремо нових, підтримуючи у такий спосіб потік тваринок.
Чому не більше сотні? Тому що ніколи не варто брати на себе ту відповідальність, яку ви не можете нести, не варто ручатися за те, чого ви не можете дати. Коли ми розуміємо, що в нас є ресурси доглянути та вилікувати саме таку кількість тварин, то в ситуаціях, де є вибір, — ми краще надамо якісніший сервіс тим тваринам, які вже опинилися у нашому центрі, ніж візьмемо більше і не впораємося з цією задачею", — розповідає зоозахисниця.
За словами волонтерки, велика кількість тварин, які перебувають у центрі допомоги, є тваринами, що проходять по "Програмі стерилізації безхатніх тварин". Її реалізовують у місті Києві і в Київській області. Минулого року завдяки цій ініціативі вдалося стерилізувати понад 3 000 безхатніх тварин. Інші тварини в притулку — чекають на своїх господарів і живуть до моменту прилаштування у сім’ю.
Знайти новий дім здоровій фізично і психологічно тваринці вдається доволі швидко — від кількох днів і до 3-4 місяців. Проте завжди є число тих, які з певних причин стали постійними жителями притулку. Це тваринки з вадами, дорослі особини, або ж ті, у кого є певні особливості і вони потребують особливого догляду.
Як надаються до адаптації дорослі тварини
"Коли ми спілкуємося з новими потенційними господарями, то стараємося так вибудувати комунікацію, щоби зрозуміти наперед, наскільки людина є готовою. І якщо є якісь складнощі, то ми запропонуємо не дорослу сформовану тваринку, а легший варіант. Адже не кожна людина може стати господарем дорослій тварині, зі сформованою психікою і усталеним характером.
Коли людина бере тварину, а особливо, якщо це її перша тварина, то період перших тижнів є дуже бентежним як для майбутнього господаря, так і для улюбленця. У цей час наша опікунська команда завжди залишається на зв’язку. Особливо необхідною така комунікація є у перші тижні, які тваринка живе вдома. Оскільки найважчий період — це саме на початку, коли й виникають усі складнощі.
Перед тим, як відправляти тварину в новий дім, ми проговорюємо з майбутніми господарями всі моменти і розповідаємо про можливі труднощі, які можуть виникнути, та кризи, що можуть відбутися. Ми сподіваємося, що людина чесно зважить свої сили і, якщо впоратися з такою твариною їй буде важко, ми запропонуємо інший варіант.
За потреби ми готові залишатися з господарями стільки часу на зв’язку, скільки потрібно, і допомагати долати труднощі. Проте опція "повернути назад" завжди залишається. Бувають такі ситуації, коли таке рішення є найкращим. Наші двері завжди залишаються відчиненими", — розповіла Антоніна Трофимчук.
Фото: Facebook Антоніни Трофимчук
