Один із ударів Сил оборони України по тилах держави-агресорки РФ. Фото з відкритих джерел
Для ворога все йде не за планом
Результатом операції "Вівальді" стало те, що фактично ЗСУ зрізали так звану "північну клешню" над Донбасом. Задумом росіян було сформувати дві такі клешні – з півночі обійти Лиман, Святогірськ, Слов’янськ і дістатися населеного пункту Барвінкове. Відповідно "південна клешня" мала обійти з півдня Костянтинівку, Дружківку і так само прямувати до Барвінкового. Таким чином ворог прагнув оточити Краматорськ і Дружківку. Зараз на півночі цей задум росіян фактично зламано. Наскільки це впливає на загальну ситуацію на Донеччині?
Є таке повідомлення від Андрія Білецького, якому я довіряю. Сам задум росіян – не секрет. Він повторюється щонайменше з літа 2025 року. Основні зусилля тут спрямовані на Слов’янсько-Краматорську агломерацію. З півдня – це Покровсько-Мирноградська агломерація, яку ворог штурмував півтора року. 51 армія, яка рухалася на Покровськ з півночі сформувала Добропільський виступ. Саме він викрив російські плани очевидно. Зараз ворог намагається таким чином пробитися на Добропілля. Усе йде не за планом, тому вони обрали ще один варіант – через Костянтинівку прорватися на Дружківку. Проте і тут ворог не має великих успіхів. Це їхня похибка. Замість того, щоб зосередитися на одній ділянці, ворог розділяє сили на дві. Проте, що більше похибок у них, то краще для нас. Щоб реалізувати задуману ворогом операцію, необхідна "північна клешня". Її сформували на правому березі Чорного Жеребця в 2025 році. Весь час ворог намагається просунутися на Святогірськ і далі.
Фронтальне просування не вирішує стратегічну задачу
Андрій Білецький натякнув, що операція "Вівальді" ще не завершена. Як події розгортатимуться надалі?
Середнє, Новоселівка – це сама вершина лиманського виступу. Щоб його повністю ліквідувати потрібно щонайменше викинути росіян з правого берега Чорного Жеребця.
Що робити росіянам? Кілька місяців тому вони розпочали з Сіверського виступу фронтальне просування на Краматорськ і Слов’янськ. Фронтальне просування не вирішує стратегічну задачу. Оточити чи розгромити наші сили таким чином їм не вдасться. Українська армія чинитиме запеклий спротив. Фронтальне продавлювання – це найбільш кривавий і ресурсновитратний спосіб виконання цієї операції. Такими темпами ворог гіпотетично зможе захопити північний захід Донеччини в 2032 році.
(1).jpg)
Павло Лакійчук. Фото: ostro.org
Імовірність знайти компроміс щодо енергетичного перемир’я дуже мала
Президент Зеленський висловлював позицію, що Україна готова до енергетичного перемир’я з РФ. Проте наголошував, що партнери мають забезпечити цей процес. Росія прагне забезпечення судноплавства Чорним морем, зокрема експорту російської нафти.
Тут всі за все хороше і всі проти всього поганого. Тільки у кожного своє розуміння. Україна вже два роки не говорить про перемогу, а лише про справедливе завершення війни. Для Путіна справедливе завершення війни – це вирішення всіх першопричин війни. Тобто фактично вони говорять про капітуляцію України. Те саме і з енергетичним перемир’ям. Якщо під енергетичним перемир’ям мати на увазі припинення українських ударів по російських НПЗ, то дійсно Путін в цьому зацікавлений. Якщо ж йдеться про нашу енергетику, то це для росіян слабка точка України, на яку вони продовжать тиснути. Тому тут питання термінології. Імовірність знайти компроміс тут дуже мала.
Путін готовий жертвувати втратами у нафтопереробній галузі заради продовження війни
За різними оцінками від 30% до 40% можливостей нафтопереробної галузі Росії станом на зараз призупинено через українські удари. Це позначається не лише на внутрішньому ринкові бензину та дизелю, але й на можливостях Росії фінансувати війну. Чи може цей чинник впливати на потенційне рішення щодо енергетичного перемир’я?
Він вже реально впливає. Ба більше, цей чинник впливає на подальший перебіг цієї війни. Це той козир, який мають Сили оборони України. Проте Путіну на це байдуже. Він готовий цим жертвувати заради продовження війни.
