Про пленарну сесію щодо екологічного відновлення України
Спочатку буде підбивання підсумків, а потім ще прийняття. Крім офіційних презентацій, важливою є робота в кулуарах, де можна почути неформальні бачення та фідбеки представників різних урядів, міжнародних організацій, зокрема ООН, фінансових установ, як-от Європейський банк реконструкції та розвитку на презентацію уряду й бачення Європейського Союзу щодо відбудови. Відтак, конференція — це хороша й унікальна можливість почути в кулуарах навіть більше ніж, на офіційних презентаціях.
Про реакцію на український "план Маршалла"
Дуже важливо, що Україна на засіданні уряду прем'єр-міністра презентувала бачення, як буде виглядати план відновлення, яка його структура. Тобто є відправна точка. Буде ще багато вдосконалень, пропозицій. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн теж задекларувала, що після статусу кандидата Україна має рухатися до членства в ЄС, і зазначила, наскільки важливими є і реформи, і відповідальність, зокрема світу, у відбудові України, щоб мрія Романа Ратушного здійснилась. Він мріяв жити в країні, яка є спроможна, сильна, заможна, де є верховенство права, гідність, і це дуже важливо. Тому що в самому Європейському Союзі теж поки що немає спільновиробленого бачення, які будуть механізми співпраці з іншими країнами, як-то Сполучені Штати Америки, Британія, Канада, які будуть механізми фінансування відібраних проєктів. Водночас було зазначено, що саме діджиталізація і децентралізація — це ключові успішні реформи для України.
Але найголовніше, що сказала прем'єрка Чехії, яка зараз головує в Європейському Союзі, це те, що ми не знаємо, коли буде перший день відбудови після перемоги. Тому зараз надважливо дати Україні можливість захистити себе, забезпечивши більше зброї. Тому що попри червоні доріжки, попри настрій, коли всі говорять про великі інвестиції, презентують великі амбітні плани, на фронті українці щодня віддають життя, захищаючи мирне небо світу, зокрема Європи, від тоталітаризму.
Міністерка закордонних справ Британії Ліз Трасс і раніше в Мадриді під час саміту НАТО говорила, що спочатку Україна має завдати військової поразки Росії, і тільки тоді відкриваються можливості для якихось перемовин. Але має бути міжнародний трибунал, мають бути репарації, і одне з питань, про які тут говорять — де брати гроші на відбудову, як ті активи і російського "Центробанку", і російських олігархів, які під санкціями, перетворити в конфісковане майно, з якого можна потім перевести гроші для відбудови. Тому що питання грошей є одним з ключових, адже йдеться вже не про сотні мільярдів, а про те, чому важливим є швидше завершення війни перемогою України, щоб зупинити смерті наших найкращих захисників і, очевидно, зменшити втрати зруйнованої інфраструктури.
Про санкції щодо Росії
Західна реакція на російське повномасштабне вторгнення не була настільки потужною, щоб зупинити Бучу, щоб не допустити повної руйнації Маріуполя, тому що ми не змогли добитися No Fly Zone, тобто закриття України з неба через посилення протиповітряної оборони. Крім того, "Газпромбанк", через який російські війська отримують гроші, досі не санкціонований. Щодо Швейцарії, то президент Зеленський, виступаючи в їхньому парламенті, чітко зазначав, що вони мали б робити.
І тому мені здається, що одне з завдань — це посилювати санкції. Але питання в тому, як переконати Захід, що швидке завершення війни — це і в їхніх інтересах. У нас є стратегія по Росії. І не треба боятися розвалу Росії, як це було з розпадом Радянського Союзу. Треба бути готовим до різних сигналів. Тому цей їхній страх пригальмовує темпи надання нам військової допомоги. Відтак, є питання до наших західних партнерів щодо того, як вони роблять висилку дипломатів, чому не всі банки включені в жорсткі санкції, чому Росія не є в чорному списку ФАТФ, як Північна Корея, чому досі не визнано Росію державою-терористом чи спонсором тероризму. У кулуарах ми також говоримо, що немає жорсткої позиції по Чорному морю, зокрема де чорноморська безпекова стратегія, як не дозволяти Росії нав'язувати свою військову поведінку і фактично атаки на українські міста з Чорного моря. Тому ці всі теми звучать, і я сподіваюсь, що під час двосторонніх зустрічей прем'єр-міністр України та спікер парламенту піднімають питання жорсткішого і реального тиску на російську економіку та військово-промисловий комплекс.
Чого очікувати від цього саміту
Є зобов'язання далі давати Україні гроші для покриття бюджетного дефіциту. Це критично важливо. Тому що для продовження боротьби на полі бою, нам потрібно утримувати й забезпечувати армію, здійснювати соціальні виплати. Те, що тут говорять про план відновлення — це ознака того, що вірять в перемогу України. І до моменту перемоги у війні, треба нам не просто забезпечити всі фінансові виплати щодо всіх соціальних груп, але треба розуміти, що на Заході немає втоми.
Дуже важливо, що на таких подіях ми бачимо нові зобов'язання з підтримки України: і фінансами, і зброєю. Російська збройна агресія — це війна на виживання. В кого буде більше фінансових ресурсів, військового забезпечення, бойового духу, той і переможе. Тому Україні важливо на таких майданчиках забезпечуватися ресурсами на різних фронтах, щоб в марафоні виграти цю війну. Отже, це меседж, що Україна є на порядку денному. Ми говоримо про підвищення підтримки. Головне — змінити стратегію щодо пришвидшення перемоги.
Про підтримку приватного бізнесу в Україні
Нам треба працювати через європейські фінансові інституції, зокрема Європейський інвестиційний банк та Європейський банк реконструкції і розвитку, які мають свої програми від макро- до мікрофінансування підтримки розвитку економіки. Але для України дуже важливою є поява спроможного й заможного середнього класу для того, щоб бізнес мав доступ до дешевих грошей. Тобто не кредити під 20%, а дешеві гроші, щоб люди могли закуповувати виробничі потужності на перспективу. І це дуже важливо, щоб не було в майбутньому монополій в різних секторах і галузях, щоб Україна була конкурентною державою. Тому треба мати доступ до дешевих грошей. Треба, щоб західні інвестори отримували гарантії від своїх урядів, тому що всі розуміють, які ризики є, поки триває війна.
Також є питання, як під час війни продовжувати залучати ресурси для створення робочих місць: від навіть невеликих соціальних підприємств для вимушено переміщених осіб, чи для бізнесу у сфері сільського господарства чи харчової індустрії, наприклад виробників меду чи козячого сиру, до ширших підприємств, які мають продовжувати працювати на ВВП. Сьогодні прем’єр-міністр Денис Шмигаль згадував, що є кілька областей, які навіть наростили свої спроможності, і тут є питання експорту. Адже для нас й надалі важливим є те, щоб ми, незважаючи на війну, могли не тільки за рахунок зовнішніх запозичень утримувати на плаву спроможність виплат, але й щоб були якісь внески до бюджету. Тому те, що буде після війни — це вже інше.
Фото: kmu.gov.ua
