Про завдання українського бізнесу сьогодні
Олександр Пліва: "Війна ― це виклик для будь-якого бізнесу. З одного боку, можливе банкрутство, якщо ваш бізнес, наприклад, потрапив у зону бойових дій. З другого боку, це нова можливість, якщо ваш бізнес пов’язаний із виготовленням чогось необхідного у воєнний час. Тому підприємці різні: хтось банкрутує, хтось перепрофільовує свій бізнес, хтось іде у волонтери, хтось бере зброю і йде на фронт. Визначення насправді буде одне: усі підприємці, як правило, оптимісти. Усі ми віримо в перемогу, в успіх нашої справи".
Про зростання кількості оптимістів серед бізнесменів у серпні
Олександр Пліва: "Сподіваюсь, що цей обережний оптимізм дуже корелює з настроями в суспільстві, адже підприємці ― це невід’ємна складова суспільства. Усі розуміють, що на сьогодні наші західні партнери дають нам дедалі більше зброї, яка необхідна нам для захисту Батьківщини. Ми знаємо про деякі успіхи на фронті й розуміємо, що рано чи пізно "згинуть наші воріженьки", на цьому й ґрунтується наш оптимізм. А насправді, з точки зору бізнесмена, просто проходить якийсь час, ви оговтуєтесь, вирішуєте, яким чином мінімізувати ваші збитки, де та яким чином можна збільшити прибутки. Сподіваюсь, що оптимістів серед українських підприємців стало значно більше, ніж на півтора відсотка".
Про користь єДекларації для спрощення дозвільних процедур
Олександр Пліва: "Це корисно тим, для кого це потрібно. Частина людей вже мала дозволи на роботу, але питання в тому, чи дають можливість ці дозволи вести справи належним чином у цей час. Виклики насправді різні. Наприклад, зниження купівельної спроможності населення, девальвація національної валюти, зміна попиту тощо. Ситуація виглядає так. Для когось цифрові рішення, яких стає дедалі більше, стали можливістю ведення бізнесу в цей нелегкий час, особливо тоді, коли не працювала податкова, певні органи влади. Але більшість підприємців насправді стикається з викликами, що лежать здебільшого в економічній площині та пов’язані з можливістю фінансування, продажу товару чи надання послуг у тих чи інших містах. Але бізнес рухається, весь час придумує щось нове, і єДекларація частині підприємців точно допоможе".
Про хвилі хейтерства на адресу "спекулянтів"
Олександр Пліва: "Щось поправити людям, які пишуть такі коментарі, доволі важко. Це посткомуністичні наслідки нашого перебування у зоні впливу СРСР. Насправді для того, щоб воювати, потрібні гроші, це розуміють зараз усі. Сьогодні завдяки підтримці західних партнерів ми отримуємо зброю, за яку мали б сплачувати або навіть сплачуємо, або ж ми отримуємо її завдяки іншим економічним інструментам. З іншого боку, війна лягає величезним навантаженням на бюджет, з огляду на необхідність підтримки і незахищених верств населення, і постраждалих від війни, усе це гроші. Їх потрібно десь брати. Просто друкувати гроші ― це не вихід, тому що рано чи пізно це закінчиться гіперінфляцією. Тож держава мала б в умовах війни більше турбуватися про бізнес, особливо про мікробізнес. Адже люди внаслідок війни біднішають, і якщо ти був бізнесменом середньої руки, то зараз ти належиш вже до мікробізнесу. Тому я переконаний, що в нашій ситуації акцент треба робити на малий та мікробізнес. Якщо до війни влада хоча б імітувала діалог з мікробізнесом, то після початку повномасштабного вторгнення жоден консультативно-дорадчий орган, де є представники мікробізнесу, не працює. Але ми звикли працювати не завдяки, а всупереч, тому все буде добре".
Про нові програми допомоги підприємцям
Щодо цифровізації у сфері підприємницької діяльності та державних програм підтримки малого бізнесу, Руслан Соболь наголосив: "Справді, можна дистанційно керувати процесами підприємницької діяльності. Це велика перемога ― у простоті відкриття і закриття підприємства ми дуже просунулися порівняно навіть із розвиненими країнами. Але є програми, які народжені мертвими, на жаль. Вони не могли спрацювати. Я про ті 200 тисяч, які можна було отримувати непідприємцям, людям, які втратили роботу. Давайте, мовляв, зробимо з нього підприємця. Але як людині без досвіду, навичок і знань можна дати кошти ― вона ж їх втратить! Навіть підприємець із досвідом мусить обережно ставитися до коштів, тим більше під час війни. Отже, такі програми зроблені нашвидкуруч, їх ніхто не аналізував, у розробці не брали участі самі підприємці. Бо коли ви щось робите для галузі чи для представників сектора економіки, то було б логічно з ними поспілкуватися і запитати, чи це буде корисним для вас. Цей діалог у трикутнику держава-суспільство-бізнес має завжди відбуватися. Тому й з’являються такі програми, що виглядають більше популістично, аніж спрямовані на реальну користь для сектора".
Фото: decentralization.gov.ua
