Результат пошуку: Життя в ефірі
Фото: Фейсбук-сторінка Moann
"Привіт, це Moann. Скоріш за все ви мене ще не знаєте, але в мене нещодавно вийшов трек, який називається "Вщент". Він ніби остання нервова клітина кожного, хто зараз живе в Україні. Щодня над нами літають ракети, а ми, попри це, продовжуємо якось жити, працювати, допомагати, кохати. Він про те, що треба проживати це життя прямо зараз, не відкладаючи нічого на потім, бо ну ніхто не знає, що буде завтра. "Вщент" — це результат колаборації з крутими музикантами, з якими ми постійно працюємо разом. Це гурт Дно, Муха Мухич, піаніст Євгеній Дубовик та віолончелістка Кароліна Музиченко. Завдяки цим талановитим людям трек вийшов живий, емоційний, трохи нервовий і дуже потужний, як і кожен українець зараз", — розповіла Moann в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у листопаді дует Tember Blanche, Гурт Дно та Женя Янович спільно випустили мініальбом.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 16-23 лютого: Океан Ельзи, Паліндром, Ivan NAVI, Сергій Бабкін, KOLA, Molodi
Фото: Пресслужба гурту Джозерс
"Зараз я вам дуже швидко розповім про пісню "Столиця ніколи не спить", яку ми записали разом з пані Люсі, та, яка вийшла ось буквально нещодавно. Значить діло було у 2021 році, ми домовились написати трек про дурне столичне життя і там мало бути багато неприхованої іронії на лайфстайл вулиці Рейтарської, нічного техно життя та занудженого креативного класу. На носі була зйомка відео під спонсорством алко-бренда, реліз готувався на початок березня 2022 року і, звісно, пісня тоді не вийшла та майже відійшла у минуле, як щось, що вже точно не повернеш, як і мирне життя. Однак я подумав, що якщо столиця змогла змінитись у таких складних воєнних умовах, то для такої столиці потрібен новий трек. Власне так і народилась друга версія пісні для нової столиці вільного світу під зорями комендантської ночі та громом повітряної тривоги. Для тих, хто переживає — Люсі готує свій другий повноформатний альбом, а ми — "Джозерс" — цієї весни збираємося знову зібратися лайв-бендом, також випустимо кілька пісень та, можливо, закриємо парочку великих проєктів, які готуються уже давно", — розповів вокаліст гурту Джозерс Сергій Воронов в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у вересні "Джозерс" видали пісню про абстрактність майбутнього.
Також читайте інтервʼю "Джозерс": Українською наші пісні набагато краще звучать, треба було одразу так робити.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 16-23 лютого: Океан Ельзи, Паліндром, Ivan NAVI, Сергій Бабкін, KOLA, Molodi
Ольга Айвазовська та Наталія Грабченко у студії Радіо Культура
"Війна має правила і закони, їх повинні дотримуватись усі сторони"
― Було опубліковано звіт ОПОРИ. Перше запитання загальне: чому ОПОРА ініціювала таке дослідження?
Після повномасштабного вторгнення Громадянська мережа ОПОРА почала працювати з темою документування воєнних злочинів проти людяності. Ми представляємо наші доробки на різних майданчиках, намагаємося переконати наших партнерів, що війна має різні аспекти, в тому числі людський вимір, який включає порушення прав людини, вбивства з метою знелюднення території України, збурення міграційних хвиль, створення неприйнятних умов проживання на території України. І геноцидальний тип війни доводиться через факти. Наприклад, якщо особа, яка називає себе президентом Російської Федерації, стверджує, що вони рятують українських дітей, усиновлюючи їх в російських родинах або вивозячи без дозволу батьків чи опікунів з території України, то це доказ геноцидального типу війни. Знищення української культури та ідентичності ― це ще один доказ геноцидального факту. Насправді юристи страшенно цинічні люди і своєрідні буквоїди, тому, якщо ви хочете щось довести в міжнародному суді, то ви зобов’язані зібрати достатню кількість фактів і доказів, які показують контекст війни. Громадяни України часто переконані, що війна ― це такий процес, у результаті якого гинуть люди, знищуються міста, і часом, коли ми проводимо опитування свідків воєнних злочинів, вони приймають даність, що наслідком війни є вбивство або знищення цивільної інфраструктури, культурних закладів, проведення тих чи інших репресивних дій на території України окупаційними військами. Але це не норма. Тому що війна теж має правила, закони, і їх повинні дотримуватись усі сторони. На основі цього і було створено міжнародне гуманітарне право. І знищення культурної спадщини або вплив на ідентичність громадян на окупованих територіях ― це доказ геноцидальності війни. Відповідно, ми за це взялися, тому що вважаємо, що має бути правосуддя та покарання винних, які ухвалили рішення розпочати повномасштабну агресію проти України, і тих, котрі безпосередньо в українському полі вбивали цивільних, створювали неприйнятні умови для життя, змушували цивільних ставати військовими. Щодо цього також є правила. Тому кожен факт, кожна сторінка з посиланням на законодавчий акт РФ чи рішення певних окупаційних органів влади на місцях, чи виділення бюджетних коштів з боку РФ на так звану "культуру" на окупованих територіях, чи плани інтеграції цих територій та населення, яке там проживає, у Російську Федерацію є ще одним фактом, який потрібен правникам, слідчим, прокурорам, суддям, щоб приймати офіційні рішення. Адже те, що ми з вами знаємо і відчуваємо, не є належним доказом.
"Без покарання злочинців війна в українських головах не закінчиться"
Тому ми докладаємо зусилля ― як неурядова організація, що має доступ до даних, вміє аналізувати відкритий простір, збирати відомості з інтернету, аналізувати юридичні рішення тих чи інших органів окупаційної чи офіційної влади РФ. Сподіваюся, що з’явиться додана цінність цієї історії, а саме що правосуддя рано чи пізно відбудеться. Ми проводили дослідження ― ОПОРА та Міжнародний центр української перемоги, заснований українськими організаціями для адвокації потреб України зовні ― тобто опитування людей "Що для вас є перемога? Як ви її бачите?". І один з аспектів перемоги і закінчення війни ― це правосуддя. Без покарання злочинців війна в українських головах не закінчиться, навіть якщо поле битви вже буде без російських солдатів. Докази в історії вже були, коли бойові дії завершувалися, але люди не бачили покарання винних, і тому війна в їхніх головах, у ментальному здоров’ї, у психологічних станах продовжувалась. Це опитування продемонструвало, що 16% громадян України були свідками воєнних злочинів. І це лише ті, які відповідали на підконтрольних нашому уряду територіях. Уявіть собі масштаб.
― Ви сказали про правила і закони ведення війни. А хіба війна не є порушенням взагалі будь-яких законів?
З моральної, світоглядної точки зору, звісно, війна є порушенням законів людства. Тому що люди мають право на життя, це право є основоположним. Але є чесна війна. Україна зараз воює зі свого боку чесно, тому що ми змушені обороняти нашу територію, а отже, повинні мати армію, достатньо зброї, засобів і сил для ведення цієї війни. З нашого боку вона є чесною. Коли оголошується війна, вона може бути оголошена за цими правилами. Якщо на вашу територію нападає зовнішній агресор, інша держава, то з її боку ця війна не є чесною. Росіяни, зокрема Путін, аргументували якимись абстракціями причини нападу, мотивували необхідністю звільняти території від київського режиму, але жодне міжнародне право не дозволяє країні діяти в такий спосіб. З іншого боку, Україна, захищаючи себе, певним чином офіційно відступає від міжнародного права, визнаючи, що вона змушена вбивати на своїй території представників армії агресора, бо іншого виходу немає.
"Ми чітко бачимо системність політики РФ на окупованих територіях"
Повертаючись до теми культури, будь-яка війна несе незворотні наслідки для культурної спадщини, особливо матеріальної, яку в якийсь момент відновити вже неможливо. Тому зараз необхідно боротися за думки, позиції, світогляд і українців, які проживають на підконтрольних уряду територіях, і українців на окупованих територіях. У стані окупації мета будь-якого громадянина ― вижити. Є обставини, коли люди змушені брати російське громадянство, навіть перебуваючи внутрішньо в опозиції. Одразу вони не стають представниками верств населення, які підтримують окупацію. Щодо цих категорій населення є міжнародне право, яке визнає їхні повноваження виживати в цих умовах. Суть полягає в тому, що міжнародне право дуже слабке. Воно виникло після Другої світової війни, і ми всі є його наслідувачами, але кожна країна трактує його по-своєму. Тому в певний ключовий момент воєнної чи повоєнної історії збройного протистояння між Україною та Росією нам потрібні рішення судів. Щоб ставити крапку без трактувань. Ми як невелика організація робимо те, що можемо, станом на сьогодні. І зараз продукуємо велику кількість досліджень, які містять правові докази навмисного вчинення шкоди, наприклад, цивільній енергетичній інфраструктурі України, що призвело до того, що минулої зими ми втратили безповоротно 1,8 мільйона наших громадян, які виїхали за кордон, тому що люди не можуть жити в умовах відсутності доступу до води, світла, мобільного зв’язку, інтернету. Культура ― це один з елементів. Ми взяли 2014-2022 роки як попередній етап, тому що партнери, зовнішні гравці часто називали це гібридною війною. Зараз ми чітко бачимо системність політики РФ на територіях, які були у її так званому ефективному контролі, тобто коли країна вчиняє дії і повністю контролює територію іншої держави. І в момент здійснення ефективного контролю Росія ухвалювала певні юридичні рішення, виділяла кошти, відкривала програми, які були спрямовані в тому числі на зміну ідентичності українців на цих територіях. Наслідки ми бачимо. Тобто з 2014-го по 2021 рік, протягом семи років, українців "перевиховували", а в 2022 році ті, хто закінчували школу в окупації, взяли зброю і пішли проти української армії. Це жодним чином не елемент внутрішньої громадянської війни. Це використання людського ресурсу через вплив на ідентичність з метою збільшення сил та засобів для ведення війни проти держави Україна та українського суспільства.
"Путін і Львова-Бєлова свідчили проти себе у відкритому інфопросторі"
― У контексті геноциду постійно звучить тема дітей. Путіну і Росії це висунуто як найбільше звинувачення, хоча нам болить багато тем. Чому акцент на дітей?
Без юридичного контексту тему неможливо обговорити. Для Міжнародного кримінального суду найпростіше було взяти дві глобальні справи. Перша ― знищення цивільної інфраструктури, зумисна шкода народу України. Тому що навіть у контексті комунікації той самий спікер президента РФ Пєсков сказав, що якщо Україна прийме певні поступки, то народ перестане страждати, а йшлося про енергетичний колапс упродовж чотирьох місяців з жовтня 2022 року до весни 2023-го. Друга справа ― це свідчення потенційних обвинувачених про вчинення злочинів. Омбудсменка Львова-Бєлова і президент Путін у прямому ефірі обговорювали те, як вони підтримують тему переміщення українських дітей та усиновлення їх у російські родини. Тому й виникло це кримінальне провадження з боку МКС, бо це було найлегше довести. Є велика доказова база, а потенційні обвинувачені ― які вже реально обвинувачені, бо видано ордер на арешт обох ― свідчили проти себе у відкритому просторі.
(17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна. Як зазначено у прес-релізі МКС, Путіна підозрюють у незаконній депортації дітей із окупованих територій України до Росії. Як пояснили у суді, є підстави вважати, що Путін несе особисту відповідальність за це. Злочини, в яких звинувачують Путіна, вчинені як мінімум із 24 лютого 2022 року, зазначає суд. Аналогічний ордер на арешт виданий щодо уповноваженої з прав дитини при президентові РФ Марії Львової-Бєлової ― ред).
Володимир Путін і Марія Львова-Бєлова. Фото: kremlin.ru
"Ми повинні пояснювати партнерам, хто ми є"
Хочу повернутися до наших партнерів, які чогось не розуміють. Ми теж багато чого не розуміємо про них, і треба усвідомлювати, що ми не такі багатофункціональні, щоб знати деталі протистояння між Францією та Німеччиною до Першої світової війни та під час Другої. Або геноцидальні події, що стосуються Сьєрра-Леоне чи Руанди, які відбувалися всього два десятиріччя тому. Тобто давайте будемо вчитися самі та вчити інших. І коли якісь західні політики кажуть, що росіяни мали право на Крим, бо він завжди був російським, то тут дає відповіді історія і культура як доказ наявності цієї історії, ідентичності та особливостей народу кримських татар, їхньої унікальності. Коли кажуть, що росіяни мали право на Крим, то потрібно пояснювати: коли було депортовано все етнічне населення кримських татар з території Криму протягом трьох днів, там понад 40% загинули в період депортації, тобто етнічна група просто винищувалась через нелюдські умови. І далі було переміщення населення росіян на територію Криму. Отже, росіяни вчинили злочин, для того щоб Крим був моноетнічним. Держава Україна, на жаль, не створила умов для самозахисту вже після отримання незалежності. Йдеться про кримський флот, російські культурні програми, які звідти нікуди не зникли, а стали хабами для російської агентури, яка створювала контекст, щоб здавалося, що Крим російський. Так само, коли наші партнери говорять про російську мову, що в Україні це ідентичність. Багато хто знає російську мову і я теж, але я не користуюся мовою країни-окупанта. І це рішення я ухвалила не після 24 лютого. Російська мова у нас не ідентичність, а результат колонізації та колоніальної політики на території України. Народ, на жаль, не мав вибору, якою мовою говорити в умовах, коли ми всі були в окупації, тобто наші попередники. Нам потрібно комунікувати і пояснювати, хто ми є. Після незаконної окупації Криму я говорила з одним британським військовим, і ця розмова дуже запала в голову. Люди, які прожили свою боротьбу ― йдеться про конфлікт у Північній Ірландії ― оцінювали вартість життя трохи по-іншому. Ця людина мені сказала: "Британці вас будуть завжди підтримувати. Вони вас розуміють, тому що подолали свої імперські передісторії політичним рішенням ― залишити колонії, вийти і жити на території, яка сьогодні є. Але ми не розуміємо ваші наративи, ми не розуміємо, хто ви". Ми маємо це пояснювати англійцям, ірландцям, шотландцям, чим ми відрізняємось від росіян. Це була розмова 2016 року. А зараз, коли я приїжджаю у Британію, жодна людина не запитує, чим ви відрізняєтеся від росіян. Вони вже розуміють, що ми відрізняємося усім. Але державна політика має полягати в тому, щоб наративи були зрозумілі навіть без крові. Бо це дуже дорога ціна пояснювати, чим ми відрізняємось і чому в нас історичне протистояння з росіянами розпочалося не в лютому 2014 року.
"Україні потрібно допомагати на рівні права і на рівні сили"
― Яким ви бачите це дослідження надалі?
Ми будемо далі збирати доказову базу, це 100 відсотків. Це дослідження наративне, але за ним є база даних джерел, посилання, документи. Ми будемо передавати все в Генеральну прокуратуру. До речі, 29 лютого відбудеться велика подія саме на тему знищення української культури Росією під час цієї війни. Також цей звіт із даними ми передамо у МКС, який досліджує контекст, а не лише конкретну подію, яка пов’язана стратегічними справами. Очевидно звіт буде доповнюватися, на жаль. Питання в тому, що ми маємо щоразу доводити системність політики Росії проти держави і суспільства України в усіх галузях ― від культури, історії до створення несприятливих умов життя на території України, спонукання до масової міграції. Будемо переконувати партнерів: щоб протистояти наслідкам, потрібно допомагати Україні тут і зараз. Як на рівні права, так і на рівні сили.
.jpg)
Ілюстративне фото: asiatimes.com
Кожна людина оцінює життя, виходячи із залишків у власному гаманці
― Центр Разумкова досліджував ситуацію в економічній сфері, соціальне самопочуття громадян, віру в Перемогу. Причому рівень добробуту власної родини громадяни як правило оцінюють краще, ніж економічну ситуацію в країні.
Громадяни в першу чергу піклуються про свою маленьку економіку. І кожна людина оцінює своє життя, виходячи із залишків у власному гаманці. Люди сьогодні активно намагаються знайти якесь виживання. Попри втрату робочих місць і достатньо велику кількість біженців, Україна живе, й економічні показники за 2023 рік досить непогані порівняно з показниками 2022 року. Попри реальне падіння доходів населення, за даними Нацбанку України за 2023 рік, залишки коштів на депозитних рахунках фізичних осіб зросли на 20 відсотків. Тобто коли ми говоримо про індивідуальний добробут людей, то кожен якимось чином намагається знаходити можливості для виживання і навіть щось заощадити, для того щоб підкласти фінансову подушку. Мені сподобався дотепний мем на фейсбуці: "З фінансової подушки у мене хіба наволочка". Для більшості українців так і є. Але є певна категорія людей, які змогли знайти себе і збільшити свої депозити. Можливо це трохи пов’язано з падінням курсу гривні, тому що у багатьох людей заощадження були в доларах, і коли вони переводили за новим курсом, грошова маса збільшилась. Але на сьогодні є різні ситуації.
Безперечно, в цілому люди стали жити під час великої війни гірше. За даними Держкомстату, за 2022 рік українці втратили 25% реальних доходів, втрачено 5 млн робочих місць, 6 млн біженців покинули територію України і перемістилися до Європи. Загальний обсяг прямих збитків, яких війна завдала Україні, наближається до 200 млрд доларів. У 2022 році інфляція становила 27%, до речі, її вдалося знизити у 2023 році до 5,1%.
Арифметика очевидна
Коли на нещодавній пресконференції пана Буданова запитали про фінансування війни, він сказав: "А ми хіба не розуміємо, що два роки воюємо за чужий рахунок?". Так само я можу сказати, що ці два роки ми живемо за рахунок наших партнерів. Увесь соціальний блок. Минулого року ми з вами отримали понад 40 млрд доларів. По суті це третина нашого ВВП, яку нам дали додатково до бюджету. Фактично це половина бюджету. Цьогоріч також очікуємо допомогу приблизно на 37 млрд, до того ж ми вже отримуємо допомогу від Євросоюзу. Є надія, що в березні почуємо позитивні результати від американців. Хоча в межах американської допомоги макрофінансова, яка йде на соціальні потреби, не дуже велика. Там головне ― військово-технічна частина. Тобто із тих 60 млрд доларів, які ми чекаємо від американців, лише 7-8 млрд це макрофін, решта ― військова допомога. На сьогодні зброя для нас ― питання виживання, як про це наголосив і президент Зеленський на недільній пресконференції. Коли ми беремо бюджет на цей рік, там дохід 1,7 трильйона, а видатки 3,3 трильйона. Арифметика очевидна.
Цьогоріч уперше за роки війни уряд свідомо йде на підвищення соцстандартів
Але цьогоріч уперше за роки війни уряд свідомо йде на підвищення соціальних стандартів, розуміючи, що людям надзвичайно важко виживати. У квітні має зрости удвічі мінімальна заробітна плата ― до 8 тисяч гривень. Ми вже підняли прожитковий мінімум, що автоматично підняло мінімальну пенсію, перерахували багато соціальних платежів. Індексація пенсій очікується у березні ― на 7,5%. Причому це буде зроблено на інших засадах: уряд анонсував бальну систему, для того щоб прирівняти логіку пенсійного нарахування для тих, хто раніше виходив на пенсію, і для тих, хто пізніше. Щоб встановити соціальну справедливість.
Олег Пендзин. Фото: ФБ-сторінка Олега Пендзина
На всі ці індексації гроші будуть
― Але якщо роблять такий крок на підвищення соціальних стандартів, то має бути впевненість, що на це знайдуться гроші. Чи це просто віра?
Абсолютно правильне запитання. Люди очікують, мають надію, вірять. У даній ситуації ми віримо, що весь обіцяний нам обсяг макрофінансової допомоги надійде своєчасно. Принаймні у березні нас чекає 4,6 млрд євро від Європейського Союзу, найближчим часом буде перегляд програми на 900 млн доларів від Міжнародного валютного фонду. Тобто, на всі ці індексації гроші будуть. З одного боку, тут віра, а з другого ― довіра до того, що наші партнери говорять і виконують. Хоча, повторюся, є питання з американською допомогою ― 7 мільярдів доларів, які мають надійти в бюджет на макрофінансові потреби. Ми віримо, що це станеться, адже йдеться про стратегічні інтереси Сполучених Штатів ― підтримка демократії в усьому світі та боротьба за цінності, на яких ґрунтується американське суспільство. У даній ситуації наш уряд виконує взяті на себе зобов’язання. 2023 року, навіть попри невелику інфляцію, наші соціальні стандарти не зростали, люди почали жити бідніше, і це помітно за структурою видатків домогосподарств.
КОНТЕКСТ
У МВФ дійшли висновку, що Україна показує необхідний прогрес, прописаний в угоді співпраці з Міжнародним валютним фондом. Усі критерії, які відповідали на даний певний період часу, досягнуті. Це констатував 24 лютого 2024 року в ефірі Українського Радіо радник президента України Олег Устенко, коментуючи новину про те, що Україна та МВФ погодили 3-й перегляд програми на 15,6 млрд доларів. Як уточнив Устенко: ми перебуваємо в програмі, відкритій ще попереднього року на ці 15,6 млрд доларів. Частково Україна отримала кошти з цієї програми торік — близько 4,5 млрд доларів. А нинішнього року очікується 5,6 млрд доларів. З цієї цифри 900 млн доларів — це не додаткові кошти, а ті, які мають прийти до нас у вигляді траншу саме нинішнього року.
Індексації підлягатимуть в Україні всі пенсії, призначені по 31 грудня 2023 року, і це відбудеться вже з 1 березня. Такою інформацією поділилася в інтерв'ю Українському Радіо заступниця голови правління Пенсійного фонду України Ірина Ковпашко. У кожного пенсіонера мінімальний розмір індексації не може бути менший, ніж 100 гривень. Ковпашко нагадала, що цьогоріч для призначення пенсії як чоловікам, так і жінкам потрібно досягнути віку 60 років і мати 31 рік стажу. Якщо такого стажу немає, то можливо вийти на пенсію після досягнення віку 63 роки, там вимоги до стажу менші. А якщо немає стажу, який дає таке право у віці 63 роки, але людина має не менше 15 років стажу, тоді можна вийти на пенсію після досягнення віку 65 років, додала Ковпашко.
Фото: ФБ Yurko-Yurcash Yurchenko
Чаша емоцій переповнена. Дуже боляче втрачати побратимів, які стали рідними. Ця пісня — просто крик душі
Ти якось зізнавався, що впродовж останніх років якимось дивовижним чином випустив кілька пісень не на свою лірику — зокрема, "Він в ЗСУ, вона в ТРО", "Жовтий скотч", "Панівна висота". Як створювалась пісня "Тільки не сьогодні"?
Ті пісні, що ти щойно згадала — вони на вірші нашого побратима Максима Кривцова, який загинув на цій війні. Про цих хлопців і дівчат і є ця нова пісня. Чаша емоцій вже переповнена. Дуже боляче втрачати побратимів, які тобі стали рідними. Пісня написалась в один момент. Це просто крик душі, молитва чи звернення до Бога: "це несправедливість, так не має бути"! І цієї пісні не мало би бути, якби не ця клята війна. Але вона є — і ти нікуди від цього не дінешся. Тому це присвята всім наших воїнам — живим і небесним.
Наскільки важко тобі зараз пишеться, коли чаша емоцій переповнена? Пісні на такі складні теми — вони швидко виливаються на папір чи, навпаки, комом стоять в горлі і неможливо з цим нічого вдіяти?
Ця пісня якраз і була комом в горлі, але написалась дуже швидко. Буквально: я взяв гітару — і вона просто вирвалась з мене. Такі надемоційні пісні пишуться дуже швидко, без будь-яких поправок і поліпшень.
А взагалі, пишемо щось зараз рідко. Бо часу немає. Та й ми стали трохи черствими від всього того, що ми бачимо… Хочеться писати про любов, звичайно, про якісь рожеві окуляри… Але їх немає. Тому виходять ось такі пісні.
Але це не означає, що ми на мінорному настрої. Повір мені — на нулі також є життя, і хлопці там в чудовому настрої пакують в пакети москальню і відправляють за поребрик. Там позитивний настрій. Там є життя — і воно не менш цікаве, ніж тут.
Дуже приємно чути, що ваш бойовий дух на висоті, ніхто не втрачає надії і що ми йдемо правильним шляхом до перемоги!
Ти абсолютно правильно кажеш, що дух має бути. А ми, музиканти, якраз для цього! Приїзджаємо: "Дайте автомат!" — "Ні-ні, бери гітару й грай нам!" І причому такі — народні пісні, українські, веселі, Тобто, люди теж втомлюються від цього всього і хочуть відтанути душею.
Фото: Міха Хайкін
Дякуємо тобі за конструктивну творчу енергію, з якою ти зв’явився сьогодні в нашому ефірі! Скажи кілька слів нашим слухачам на завершення розмови.
Друзі, нічого не змінюється. Вектор нашої боротьби не змінюється. Перемога нас всіх чекає. Тому працюємо далі. Все буде Україна! Все буде паляниця! Обіймайте один одного й вірте в ЗСУ ще більше, ніж раніше! Ми ще не починали (сміється). Тому чекайте гарних новин. Ми обов’язково переможемо!
Слухати трек YURCASH "Тільки не сьогодні", як і багато інших прем’єр, можна в плей-листі "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.
Фото: Пресслужба Паліндром
"Пісня "Сансет", як і багато пісень "Паліндрома", де присутні речитатив, тобто багато тексту, як на мене така документальна, і це такий збір певних думок за якийсь період. Так як в мене не виходить активно писати реп-альбомами чи там навіть декількома треками підряд, у мене іноді проскакує все ще оця така тематика, де багацько тексту. Зазвичай, це, власне, останні 2-3 місяці якогось прожитого життя, певні думки, записані в нотатки, потім трансформуються вже в реп. Мені важко одним реченням описати, про що пісня "Сансет", тому що в неї напаковано дуже багато насправді, як і в принципі в реп-треках "Паліндрома": від одної думки до іншої, від якогось одного періоду до зовсім іншого. Це така подорож певна роздумами стосовно минулого, стосовно сьогодення, можливо і майбутнього. Коли з'явилась ідея з відео, от власне ці портрети друзів, музикантів і не тільки, в голові якось наче склався пазл, що попри все, попри якісь думки, які, можливо, нагадують холодний душ — все одно основний меседж в тому, аби прагнути до світла, до чогось оптимістичного, обійнятися всім разом і продовжувати щось робити. Якась така єдність була в голові, коли писався приспів. Можливо він і так звучить якось натхненно. Хтось так казав мені", — розповів Паліндром Степан Бурбан в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 16-23 лютого: Океан Ельзи, Паліндром, Ivan NAVI, Сергій Бабкін, KOLA, Molodi
Фото: Фейсбук-сторінка Сергія Бабкіна
"Ще до того, як я почав запис пісень для цього альбому, я вже знав, що він називатиметься "Лютий". За останні два роки це слово набуло для нас нових сенсів та стало символом спротиву. Воно чітко описує і внутрішній стан кожного українця. Лютий! Початок нової історії, червона лінія між минулим і майбутнім, рубець на клітинній тканині, який довго заживаючи, дає сили на рух уперед. Незважаючи на це, в новому альбомі є і світлі пісні, сповнені надії на перемогу, віри в свої сили та любові до життя. Я хотів відобразити весь спектр почуттів та емоцій людини від глибинної внутрішньої правди до реакції на неймовірний тиск ззовні. Ця платівка – це бесіда із самим собою віч-на-віч. Окремо хотів звернути увагу на обкладинку платівки, де зображено відбиток мого обличчя. Я зробив його, гуляючи одного зимового вечора з сином, поклав свою голову на снігову подушку та сфотографував на телефон. Те, що з цього вийшло, мене дуже вразило. Коли ми готували альбом до релізу, я показував зображення друзям та колегам, і буквально всі думали, що це створив дизайнер у фотошопі. Мені справді дуже приємно, що вона виникла спонтанно, тому вона справжня, трушна. Я навіть жартую, що є речі, які зроблені власноруч, а я зробив дизайн обкладинки "власнооблич". А саму назву "Лютий" та перелік пісень я викарбував на льоду", — розповів Сергій Бабкін в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
У суботу, 2 березня, о 14:00, Сергій Бабкін стане гостем прямого ефіру шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у грудні Сергій Бабкін у дуеті зі своєю дружиною Сніжаною представив пісню "Магія".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 16-23 лютого: Океан Ельзи, Паліндром, Ivan NAVI, Сергій Бабкін, KOLA, Molodi
Фото: Пресслужба Саші Чемерова
"Це стара-нова пісня. Цю пісню я знайшов, коли просто дивився старі демки і натрапив на пісню "Сльози", яку я написав ще в 2009 році для ворожого артиста, який зараз є путіністом. Я вирішив дати життя цій пісні, тому що цю пісню я дістав тоді ще з демок, які я написав для себе. Вона була в рок-стилі і цим самим я десь концептуально даю приклад того, що треба повертати своє у ворога. І чому саме зараз вона для мене стала актуальною? Зараз люди дуже напружені, дуже знервовані і треба відпускати свої емоції. Ця пісня про те, що треба просто плакати, і це не є проявом слабкості, це є навпаки проявом сили, тому що в тебе вистачає сил просто зробити собі легше, попустити біль, попустити напругу. Тому ми запустили в Тік-Тоці challenge, в якому люди плачуть. Вже доволі багато відео є. І військові, зокрема, під цю пісню показують бої останні під Авдіївкою. Тобто пісня працює, як допомога, як психотерапія", — розповів Саша Чемеров в ефірі Радіо Промінь.
У суботу, 2 березня, о 13:00 Саша Чемеров стане гостем прямого ефіру шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у лютому 2023 року Саша Чемеров видав сингл "Ну, привіт".
Також читайте інтервʼю Саша Чемеров: Наші славні воїни зараз пишуть новий Заповіт.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 16-23 лютого: Океан Ельзи, Паліндром, Ivan NAVI, Сергій Бабкін, KOLA, Molodi
На фото: Іван Леньо — вокаліст гурту Kozak System, фото Сергій Галушка, Радіо Промінь
Емоційною складовою ефіру Радіо Промінь стануть міжпрограмки "У нас є тільки ми, і ми зможемо. Переможемо", які обʼєднані зі знаковими піснями про війну, що були видані українськими артистами за два роки повномасштабної війни.
"Річниця повномасштабного вторгнення, ця дата — особистий біль кожного українця. З того жахливого лютневого ранку вже минуло цілих два довгих роки. Два роки сповнених сліз, страждань і безпрецедентного героїзму українців. Таке в нас тепер життя… То ж в день річниці, ми зібрали 24 треки, котрі стали його саундтреком. Музичною хронологією нашої боротьби. Ці треки — наше натхнення і мотивація. Це те, що нас об’єднує і дає сили рухатись вперед", — каже виконавчий продюсер Радіо Промінь Максим Яковенко.
"24 лютого у прямому ефірі шоу "Вікенд нової музики" ведуча Ксенія Івась представить премʼєри українських артистів, що були приурочені до другої річниці повномасштабної війни. Це новинки, що видали Океан Ельзи, Сергій Бабкін, Паліндром, Юлія Донченко, Ivan NAVI, Molodi, VovaZiLvova & Morphom, KOLA, Гоня та інші. На слухачів Променя чекають не тільки пісні, а й історії артистів, як вони пережили два роки великої війни. Зокрема це особиста драма музиканта гурту Molodi Кирила Рогового, батько якого зник навесні 2022 року в Маріуполі. Історія VovaZiLvova та Morphom, які займаються допомогою армії з-за кордону. Телевізійні версії шоу "Вікенд нової музики" будуть показані в ефірі марафону "Спротив" регіональних каналів Суспільного Мовлення", — розповів продюсер шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь Олександр Стасов.
На офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь опубліковано поетичний проєкт "День, якого не повинно бути", що був створений до першої річниці широкомасштабного вторгнення росії в Україну. У проєкті поезію про війну виконали: Павло Вишебаба, Ірина Цілик, Світлана Поваляєва, Максим Кривцов, Микола Кулініч, Світлана Горова, Наталя Лелюх, Роман Коляда, Ада Роговцева, Сергій Жадан, Олена Гусейнова, Тетяна Власова.
"Радіо Промінь завжди було площадкою для Артистів, а в цьому проєкті, ми вирішили надати можливість "прямої мови" Поетам. Бо саме вони складають у слова наш біль і наші переживання, продукують нові сенси, щодня плекають Перемогу, і вселяють віру в краще майбутнє для всіх українців, для військових, для мирних, для всіх. І саме вони, все частіше є авторами пісень, які звучать в етері радіостанції. "День, якого не повинно бути!" — сучасні українські поети вперше з власною лірикою. Кожне вимовлене слово в цьому проєкту, це не просто звук, це віддзеркалення сенсів і емоцій, які Автор сам закладав у поезію. Нам вдалось створити дуже потужний і емоційний документ епохи війни", — каже авторка та продюсерка проєкту "День, якого не повинно бути!" Лілія Лилик.
До Дня пам'яті Героїв Небесної Сотні Радіо Промінь опублікувало на своєму YouTube-каналі проєкт "Непереможні", в якому зафільмовані пісні сучасних українських добровольців.
Фото: Пресслужба Alina Pash
"Хочу з вами поділитися своїм новим музичним доробком – це міні-альбом "Esbat". Ви запитаєте мене, а що це за назва така? Знову ви, пані Паш, свої закарпатські дієслова сюди принесли, ми їх не розуміємо, треба гуглити. Але ні, це не закарпатське словечко, а цей термін взагалі "Esbat" використовується для позначення релігійних або магічних зборів, зазвичай проводження на природі, пов'язаних із циклічними змінами природи, наприклад, зміною сезонів чи фаз місяця. І якось мене це слово надихнуло, я зрозуміла, що мені теж якось обрядово треба провести свій початок 2024 року. Хочу ділитися з людьми музикою, яку творю, бо це мене надихає жити і я дуже сподіваюся, що ця музика теж буде людей надихати жити. В альбомі можна знайти дуже різний настрій: там і присутній хіп-хоп, де качається головенька. Називається пісня "Ne novenka" — іронічний доволі, трішки з закарпатськими словами, але класними, додавайте собі в словничок. Також є пісня "Маланка" — дуже надихаюся нашими традиційними святами, завжди, певно й буду небайдужа до наших фольклорних вайбів і буду до них звертатися знову і знову, бо там є що черпати. Пісня "Sabbath" є — така відьомська. Знову Аліна Паш туди залізла. Ну, що ж робити, вже як є. Там взагалі під афрорегетонолатино вайби іронізую трохи з себе, переживаю свої якісь складні моменти крізь музику, крізь іронію. Останній трек, який називається "Wonder" — він у фіті написаний з класними французькими артистами, ми разом продюсували цей трек, будучи в музичному кемпі в Парижі минулоріч восени, було дуже весело, дуже класно. Тішуся, коли може з'єднатися в творчих вібраціях разом із талановитими людьми", — розповіла Alina Pash в ефірі Радіо Промінь.
В офіційному прес-релізі про випуск мініальбому Alina Pash розповіла про стан жертви, в якому опинилася після скандалу на нацвідборі на Євробачення 2022: "Тривалий час, ще до участі в Національному відборі на Євробачення в 2022 році, я намагалась впоратись з глибокою депресією. Після скандалу навколо Alina Pash мій стан погіршився. Я почувалась, ніби з мене зняли одяг і закидують камінням. А за тиждень, 24 лютого сталось ще й те, що змусило сивіти моє волосся швидше. Стан жертви, в який я провалилась і перебувала доволі довго, не давав мені бути собою. Світ відчувався ворожим, а я в ньому – вигнаною відьмою на краю безвісти. Проте робота над собою дозволила мені переглянути своє життя. Я хочу бути однією з тих жінок, які змогли піднятись і йти далі, приймаючи себе різною.. Бо нам ще стільки всього любити і створити в цьому Всесвіті!.."
Нагадаємо, у січні Alina Pash випустила пісню і кліп "Ne Novenka".
Також читайте інтервʼю Alina Pash: На День Перемоги України я сидітиму за столом і співатиму три дні співанки.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 16-23 лютого: Океан Ельзи, Паліндром, Ivan NAVI, Сергій Бабкін, KOLA, Molodi
Фото: Радіо Промінь
O.TORVALD — "Голосові"
Зірки рок-сцени O.TORVALD ледь не припинили своє існування як музична одиниця — хлопці з гурту майже з самого початку великої війни перебувають в лавах ЗСУ і не бачать для себе можливості повернення до звичного життя, допоки не виженуть окупантів з української землі. Проте в них вистачило сил зібратися разом, щоби зіграти низку благодійних концертів і записати кілька треків. Один з них — "Голосові" — став частиною однойменного мініальбому, присвяченого загиблим побратимам фронтмена Жені Галича. Додатком до пісні стали реальні голосові повідомлення, записані військовими з-під Бахмуту навесні 2023-го. Щімко, моторошно і обнадійливо водночас.
Pink Floyd & Андрій Хливнюк — "Hey, Hey, Rise Up"
Головна пісня українського спротиву і найвпізнаваніший музичний символ російсько-української війни 2022 — … років, співанка січових стрільців "Ой, у лузі червона калина" отримала нове життя у виконанні Андрія Хливнюка. Фронтмен гурту "Бумбокс" заспівав її а капела на Софійській площі в Києві на третій день повномасштабної війни, аби підтримати співвітчизників. І, мабуть, сам не очікував такого приголомшливого ефекту: пісню підхватили й почали співати музиканти в усьому світі. Докотилась вона й до зіркових Pink Floyd. Легенди арт-року 70-х навмисне зібрались вперше за 17 років, щоб видати сингл з вокалом Хливнюка і висловити таким чином солідарність з українським народом. Весь прибуток від продажу синглу пішов на потреби України.
Один в каное — "Один в полі воїн"
KOZAK SYSTEM — "Українське сонце"
Кожна пісня KOZAK SYSTEM, починаючи з лютого 2022 року, тим чи іншим чином присвячена війні й людині на війні. Найкраще про пісню "Українське сонце", яка вийшла в липні 2023 року, сказав фронтмен гурту Іван Леньо: "Коли зійде українське сонце, росія провалиться в темну безодню. Так приблизно колись сказав Джохар Дудаєв — воїн світла, борець за незалежність Чечні від російськоі імперіі. Цей час настав. І хоча росія ще в конвульсіях, українське сонце вже зійшло. Ми вистояли найважчі дні війни. Ми запалили вогонь перемоги. Я знаю, що настане момент, коли з усіх гучномовців країни замість тривожних сирен пролунає Гімн України. І цей час наближається. Триматися й навалювати!" І допомагати армії кожен чим може — додамо від себе.
Арсен Мірзоян — "Вальс Ірпінь"
Антитіла — "Фортеця Бахмут"
Пісня-присвята незламному духу українських воїнів. Пісня-гімн. Непересічний музичний символ цієї війни. Текст пісні всього за добу написав фронтмен гурту Тарас Тополя. Кліп на пісню знімали на справжніх бойових позиціях при мінусовій температурі, під наглядом ворожих розвідувальних апаратів та постійною загрозою атаки ворога. Героями відео стали воїни 45 окремої артилерійської бригади. В ролику можна побачити реальні влучання по реальних ворожих цілях з гармати М777. Фортецю Бахмут гурт Антитіла присвятив Збройним силам України і всьому українському народу, який чинить шалений опір російським окупантам.
Міша Правильний і YASKI — "Залишимось у спогадах"
SHUMEI — "Біля Тополі"
22-річний Олег Шумей — один з тих артистів, чия кар’єра стрімко пішла вгору з початком повномасштабного вторгнення. Сталося це завдяки авторській пісні "Тривога". З того часу шумей колабував з Артемом Пивоваровим, LAUD і Златою Огневич. А найбільшим його успіхом стала пісня "Біля Тополі", яка набрала понад 12 млн переглядів на YouTube та увійшла до переліку 200 найпопулярніших кліпів українською мовою в історії. Цікаво, що "Біля тополі" — переспів треку польського гурту Enej. Він був створений у 2015 році і присвячений українським військовим, які загинули на війні після російського вторгнення 2014 року.
Krechet & KOLA — "Direct"
The HARDKISS — "Як ти?"
"Як ти?" стала першою піснею гурту The HARDKISS від початку війни. Фронтвумен гурту Юлія Саніна зізналась, що через ненависть і лють, які її охоплювали, понад місяць не наважувалася сісти писати. А потім вирішила, що не зможе інакше пережити ці емоції, і що потрібно "викричати" цей біль. Мовляв, далі будуть пісні про вдячність, захоплення нашою нацією в боротьбі з російськими окупантами, про кохання та надію. Власне, так воно і сталось. За ці два роки гурт презентує не один хіт. Але й досі, на третьому році війни, кожен свій ранок ми розпочинаємо словами "Як ти?" У цій короткій фразі — увесь біль, страх, переживання й турбота про найрідніших. І досі ці слова залишаються еквівалентом "я люблю тебе" для мільйонів українців.
Саша Чемеров — "Прокинься"
Енджі Крейда — "Враже"
Є пісні, які потрапляють в самий нерв ситуації. Є пісні, які транслюють душу народу, його традиції і вірування. І мало яким пісням вдається те й інше одночасно. Вони і стають народними хітами. Такою стала пісня "Враже" маловідомої до того рівненської команди Енджі Крейда. Це пісня-заклинання. Вокалістки гурту представили збірний образ української жінки — доньки, дружини, матері, — яка охоче приміряє образ Солохи з "Вечорів біля Диканьки", аби проклясти окупанта всією силою свого відьмінського прокляття. З такого цікавого ракурсу пісні про війну ще не писали.
Без обмежень — "24/02"
Гурт Без обмежень у травні 2022 року презентував пісню з символічною для кожного українця назвою "24/02". Це день, коли "небо впало на нас", а життя мільйонів наших громадян змінилось за лічені секунди. Саме 24 лютого 2022 року о 4.31 ранку росія розпочала повномасштабне військове вторгнення в Україну. Для всіх нас почалась нова реальність зі страшними обстрілами й руйнуваннями, евакуацією населення та героїчним опором ЗСУ. "Як би нам не боліло, як не горіла б душа, до славної Перемоги нам дорога одна", — впевнений Сергій Танчинець. Шлях до свободи України єдиний — зі зброєю в руках і з вірою в ЗСУ!
Adm:t — "Завтра"
KAZKA — "I Am Not OK"
Пісня написана в перші дні великої війни і відображає почуття українців, життя яких змінилося назавжди. "Всі ми зараз не OK" — такий меседж транслювала вокалістка KAZKA Олександра Зарицька на західну авдиторію, для чого частково заспівала пісню англійською. Пісня була створена буквально у дорозі, коли Олександра — як і мільйони інших українців — мандрували Європою в пошуках порятунку від війни.
Христина Соловій — "Я твоя зброя"
Христина Соловій напише пісню "Я твоя зброя" буквально за кілька годин до початку російсько-української війни. В ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь вона розкаже, що для неї це одна з найважчих пісень: "Я зробила демо за десять годин до російського вторгнення, а студійна версія з’явилась аж на другий місяць війни. Працювати над музикою було, мабуть, найважче за все моє життя і всю мою музичну практику".
В основу пісні лягли рядки Андрія Балана. А от адресувала її співачка захисникам України: "Це пісня про мрію, мрію про мир. І я присвячую її кожному, хто бере до рук зброю з метою відстояти Україну і право українців на омріяне життя. Ця пісня адресована молоді, яка вирішила взяти до рук зброю, щоб захистити нашу свободу і наше право на існування".
Жадан і Собаки — "Метро"
Океан Ельзи — "Квіти мінних зон"
"Квіти мінних зон" — це пісня-нагадування про те, що війна "дихає" в Україні не два, а довгих 10 років. Лідер Океану Ельзи Святослав Вакарчук написав її ще кілька років тому й вона мала увійти до альбому, який гурт планував випустити у квітні 2022 року. Втім, через повномасштабне вторгнення, що так чи інакше позначилось на житті кожного українця, гурт презентував пісню й кліп до неї лише в липні. Пронизливе відео на "Квіти мінних зон" зняв режисер Олег Томін. Він показав, як у сучасній Україні життя й смерть ходять поруч, а війна триває — на відстані руки.
До слова, кошти від монетизації кліпу та пісні на музичних платформах пішли на проєкт ДорогиПеремоги. Завдяки йому українські захисники отримали 15 нових пікапів.
Макс Пташник — "Не сьогодні"
Mari Cheba — "Реальний світ"
Про нашу реальність, в якій українці змушені боротись за життя, захищати власні спогади й рідну землю — йдеться в пісні Mari Cheba "Реальний світ". Це головний трек альбому співачки під назвою "220V", який вийшов одночасно з кліпом на пісню на початку 2023 року. За словами співачки, у пісні "Реальний світ" вона хотіла передати свій досвід як ВПО, адже після початку війни кілька місяців жила у Львові, і цей період став для неї нелегким емоційно. "Ми хотіли нагадати суспільству, що досі є люди, які потребують нашої постійної допомоги — з роботою, з продуктами і речами, та й просто із добрим словом та підтримкою. Щоб ці люди почувались не ВПО, а українцями", — говорить Mari Cheba.
FAHOT — "Енергодар — це Україна"
Blooms Corda — "Пісня про війну"
Одна з найлаконічніших та найпромовистіших пісень у творчості Blooms Corda присвячена війні. Фронтмен інді-гурту Данило Галико так описав цю пісню в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь: "Це спроба зафіксувати той стан, у якому ми всі зараз перебуваємо. Я впевнений, що більшість із нас щодня пам’ятає про війну, та закликаю не забувати про неї наших друзів і знайомих, які за кордоном". Проста на перший погляд акустична балада потрапляє в саме серце. Навіть за маленькі радощі життя кожного з нас українські захисники просто зараз платять надто високу ціну, — нагадує Blooms Corda.
Bulvar Lu — "Лютий"
Хлопці з "Бульвару Лесі Українки" (так розшифровується Bulvar Lu) висловили почуття всіх українців, життя яких розділилось на "до" й "після" 24 лютого 22-го року. "На жаль, Лютий — це емоційний стан кожного українця. Наше життя ніколи не буде колишнім, звичайна ранкова кава вже ніколи не стане такою, як була колись, так само як і ми — вже не будемо тими, ким були до", — говорять музиканти. Фронтмен Рамі Аль Шаєр сподівається, що пісня допоможе визволити емоції й хоч трохи позбавить від болю, який усі ми тримаємо в своїх серцях. Свій проникливий трек хлопці присвятили кожній пораненій душі, всім постраждалим від цієї жорстокої війни і тим, кого вже немає з нами.
MamaRika & KOLA — "Люди"
.jpeg)
Степан Хмара. УНІАН
Про це повідомила його дружина Роксолана Хмара у Facebook.
"Не хочу в це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все. Ми робили все, що могли, і навіть більше. Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу! Я так хотіла бачити його щасливе обличчя! Його прекрасне обличчя! Бо він був таким красивим навіть у свої 86. Його голубі очі вже не були такими чисто голубими, але все ж бездонними. Він так любив Україну і українців. Він рвав свою душу і серце за неї", — написала вона.
У вересні 2023 року 85-річного Степана Хмару госпіталізували у віденську клініку з онкологічним діагнозом. Напередодні він скаржився на сильний біль у спині.
14 лютого 2024 року стало відомо, що Степан Хмара потребує коштів для лікування, зокрема на ліки та перебування у лікарні. Гроші вдалося зібрати й Хмара почав отримувати необхідне лікування.
Степан Хмара був частим гостем в ефірі Українського Радіо. Його інтерв’ю можна прочитати та послухати на сайті Українського Радіо.
Попри погане самопочуття, в останні місяці життя Степан Хмара продовжував активно провадити громадську діяльність. Зокрема, навесні та влітку 2023 року він брав участь у судових процесах над беркутівцями, які розстрілювали мирний Майдан.
Що відомо про Степана Хмару
Степан Ількович Хмара народився 12 жовтня 1937 року в селі Боб'ятин Сокальського району Львівської області. Дитинство припало на повоєнні роки, голод 1946–1947 років і боротьбу УПА.
Навчався на стоматологічному факультеті Львівського медичного інституту. У студентські роки Степан Хмара багато зусиль докладав, щоб відшукати заборонену літературу для самвидаву.
У 1980 році КДБ заарештувало його й засудило до 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання за "українську націоналістичну діяльність". Степан Хмара відбував покарання в таборах для політв'язнів № 35 та 36 на Уралі.
У 1987 році дисидент повернувся в Україну. У 1988 році став одним із керівників Української гельсінської спілки — політичної опозиції комуністичному режиму. У квітні 1990 року вона перетворилася на Республіканську партію.
У 1990-му Степана Хмару обрали народним депутатом українського парламенту.
У жовтні 1990 року політик підтримав студентську Революцію на граніті. Степан Хмара прийшов у табір протестувальників і теж витримав 13-денне голодування.
Фото з фейсбук-сторінки Роксолани Хмари
У 1992 році Хмара створив і очолив Українську консервативну республіканську партію (УКРП).
15 грудня 2001 року УКРП саморозпустилася і її члени перейшли в партію "Батьківщина". Так Степан Хмара став заступником голови "Батьківщини" Юлії Тимошенко й зміг взяти участь у парламентських виборах 31 березня 2002 року під номером 10 виборчого списку БЮТ.
У 2004 році Степан Хмара був активним учасником Помаранчевої революції: підтримував Віктора Ющенка.
16 березня 2005 року політик вийшов із фракції "Батьківщина". Втім, вже на парламентських виборах 26 березня 2006 року брав участь за списком альянсу "Український народний блок Костенка і Плюща".
Через рік після Революції Гідності, у жовтні 2015-го, Степан Хмара оголосив голодування на підтримку політв'язнів Лук'янівського СІЗО.
Фото з фейсбук-сторінки Роксолани Хмари
Фото: Пресслужба vioria
"Пісня "День закоханих" є дуже автобіографічною. Вона написана максимально про моє життя, про мене. Адже якою б я класною не виглядала в інтернеті і скільки б в мене не було прихильників, щоночі я проводжу на самоті, з гітарою, так само, як і кожен День закоханих. Про це я і співаю в пісні. І також я би хотіла підбадьорити тисячі людей, які проводять цей день без пари, на самоті, і останнім приспівом нагадати їм про те, що в стосунках теж не завжди буває круто. І головне — це кохати та берегти самого себе. Пісня трошки іронічна, тобто можна сказати я як ніби висміюю стосунки в останньому приспіві. Але зрозуміло, що я нікого не хочу зачепити та образити. Я просто хочу підбадьорити людей, які проводять День закоханих на самоті. Пісня трошки в стилі нульових, можливо навіть 90-х. Трохи незвичний для мене формат, але дуже мені підходить, як на мене. Це лише одна така буде пісня, і це не означає, що наступні релізи будуть теж в стилі 90-х чи нульових. Це просто для того, щоб зануритися в спогади якісь. Мені багато людей казали, що ця пісня ідеально підійшла б на якісь шкільні дискотеки, бо в ній справді є теплий рідний вайб", — розповіла vioria в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у грудні vioria презентувала пісню "Кривава вечірка".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем'єри 9-16 лютого: Антитіла, Shmiska, Геля Зозуля, Wellboy&Parfeniuk, Ingret, vioria
Фото: Пресслужба GannaBaby
"Як колектив, ми дуже цінуємо той шлях і досвід, котрий проходимо і набуваємо. У нас є купа пісень, які написані внаслідок того, що нам довелося пережити ті чи інші обставини. Від моменту створення в нашому гурті було троє людей. Ми пройшли дуже багато всього: музичні фестивалі, міста і містечка, великі зали і малі заклади, ми ділили сцену і життя на трьох. Було всяке, але є, як є. Нас тепер двоє і ми продовжуємо йти далі. Сьогодні ми покажемо вам нашу першу роботу в новому складі", — розповіла GannaBaby в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у січні гурт GannaBaby видав мініальбом "А", який є останньою частиною трилогії "НРА".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем'єри 9-16 лютого: Антитіла, Shmiska, Геля Зозуля, Wellboy&Parfeniuk, Ingret, vioria
Ірена Таранюк. Скриншот із відео
Антон Марчинський (праворуч) бере інтерв'ю у посла України у Польщі Василя Зварича. Фото:
Image by Alexander Lesnitsky from Pixabay
Столітній винахід, яким ми користуємося донині
— Цього року світ відзначає сторіччя існування радіо. Для нас 2024 рік надзвичайно важливий, адже в листопаді 1924 року Українське Радіо почало мовити в Харкові. Харків 1924 року – це серце дуже важливих культурних процесів, не тільки українських, але й загальноєвропейських. За десять років там будуть відбуватися надзвичайно страшні речі в сфері української культури і більшість з тих, хто працював на радіо, потраплять під радянський "каток". Тож фактично нічого, крім пам'яті й текстів, про цей час немає. Коли ми говоримо про BBC або про Польське радіо, чи можна достеменно відслідкувати, якими були радіопроцеси в 20-х роках?
Ірена Таранюк: В архівах BBC є перші записи, скрипучі, можливо кумедні, й на погляд чи на вухо слухача ХХІ століття вдаються примітивними. Але з 20-х років не пам'ятаю, щоб я чула якісь архівні записи. Однак радіо від часу появи перших сигналів і зараз, 100 років після, залишається потужним засобом комунікації та інформування широкого кола людей, навіть якщо в іншій формі, наприклад, подкастів. Тому, повертаючись до витоків, ми рідко замислюємося над тим, що минуло вже століття, але ми досі користуємося цим винаходом.
— А як щодо Польського радіо?
Антон Марчинський: Доступу до записів польського радіо 20-х років, а власне тоді ще Польського радіотехнічного товариства, що першу передачу провело 99 років тому, 1 лютого 1925 року, насправді немає. Натомість є доступ до газетних транскрипцій, перших передач, які виходили в ефір і у Варшаві, і в інших містах тодішньої Польщі. Таким чином вони творили нову мережу, що об'єднувала тогочасну Польщу, яка тільки відродила свою незалежність. Можна сказати, що польське радіо насправді дуже важливим елементом ідентичності польського міжвоєнного періоду, між Першою і Другою світовою війнами. І воно було одним з найважливіших центрів формування не тільки ідентичності, але й дотичних сфер: культури, науки. Дуже багато важливих постатей пов'язані із польським радіо.
Якщо йдеться про записи, про літопис польського радіо, то записи робилися насамперед у 30-х роках. Дуже важливою знахідкою є записи останніх передач польського радіо у вересні 1939-го року, які були зроблені спеціально для того, аби передати той драматичний момент наступним поколінням. І не так давно частина цього архіву була віднайдена і опублікована Польським радіо, тож можна зануритися у ту епоху, включно із останньою передачею перед капітуляцією Варшави у вересні 39-го року. Додам також про важливу річ, що відбувається в ефірі Польського радіо для України: ми вже понад рік випускаємо рубрику "Історія польського радіо", де покроково розповідаємо всі нюанси від 1925 року, коли Польське радіо виникло, і аж дотепер.
"Єдиний приятель у часи ізоляції, який дає надію"
— Вже прозвучали фрази про Другу світову війну та 1939 рік. Насправді для радіо це один, напевно, з найскладніших часів, коли сенс цього медіа стає абсолютно зрозумілим. Але можна, на мою думку, почати навіть швидше: речі, які відбувалися з політикою, культурою, з світові чуттям в ХХ столітті між Першою і Другою світовими війнами, так чи інакше акумулювалися через радіоефір. Радіо використовували тирани ХХ століття й голос Сталіна та Гітлера були чутні по радіо. Тож це медіа в руках тирана теж працювало, але в той же час радіо ставало такою точкою великої надії. Ми всі знаємо про значення BBC в цей час і те, як жила служба BBC в Другу світову війну, великою мірою стає натхненням для радійників в Україні. Друга світова війна і BBC, що це за історія і чому її пам'ятають навіть сьогодні?
Ірена Таранюк: Ідея створення BBC, яку закладали засновники, зокрема, Джон Різ — це інформувати, розважати і давати освіту, знання. Але в час війни BBC, безперечно, було знаряддям урядової пропаганди, знаряддям антифашистського опору. Наприклад, звернення Шарля Де Голля до французького підпілля в часи війни записувалися зі студії BBC. А коли поруч із будівлею BBC розірвалася німецька бомба, то мовлення перенесли до будівлі, де працювала свого часу і українська редакція BBC. І так, ця частина місії покликання BBC – інформувати, давати надію. В щоденниках Анни Франк було написано, що її єдиним приятелем у часи ізоляції було радіо. Вона слухала німецьке радіо для доброї музики і слухала BBC, бо саме воно давало їй надію. А вже після війни радіо виховувало цілі покоління людей. До речі, в 1945-му році з появою першої телепрограми багато хто пророкував радіо смерть. Але зараз, в часи, коли носіїв багато інформації, коли соцмережі вибухнули і поширюють частково і неправдиву інформацію, роль і місія радіо стають, як на мене, набагато вагомішими, ніж навіть у ті часи, коли радіо було безальтернативним. Але повертаючись до Другої світової війни, радіо посилало секретні меседжі, секретні посилання, повідомлення, інструкції від людей на зразок Шарля де Голля до підпілля і не тільки. Наприклад, в прогнозах погоди було багато кодів для рухів опору по всій окупованій Європі.
Ірена Таранюк. Скриншот із відео
"У певний час Українська редакція була найбільшою редакцією Польського радіо"
— Антоне, Українська служба Польського радіо в лютому 2022 року стала партнером і колегою Українського радіо. Ми знаємо, що ви транслюєте і наші ефіри, і виробляєте власний контент, і прийняли українських журналістів і українських радійників у свої студії. Чим обернулася загалом для Польського радіо на російсько-українську війну?
Антон Марчинський: Українська служба Польського радіо фактично включилася у події, пов'язані з повномасштабним вторгненням Росії до України, вже 24 лютого 2022 року. Тоді ми рушили із випусками новин, які виходили на головних каналах Польського радіо. Крім цього були інформаційні бюлетені, які так само транслювалися на найважливіших каналах, чи якісь інформаційні повідомлення, які транслювалися не лише на центральному радіо, але й розходилися польськими регіонами. Українська служба Польського радіо теж зазнала виняткової метаморфози від того моменту. В певному сенсі Українська служба Польського радіо прив'язана до найвизначніших подій української історії, бо саме Польське радіо для закордону і інше мовлення Польського радіо існує з 1929 року. Свого часу саме наша програма володіла будинком, який зараз є головним будинком Польського радіо. Тут були десятки різних, часом досить несподіваних, мовних редакцій. Проте Українська служба з'явилася наприкінці серпня 1991 року із проголошенням незалежності України.
До лютого-березня 2022 року наші передачі тривали пів години на добу, і вони виходили поруч з іншомовними програмами Польського радіо. Натомість вже у вересні 2022 року ми мали 12 годин мовлення, а зараз маємо 14 і є готовими до того, щоб заповнити всю добу. І в певний момент Українська служба (чи Польське радіо для України, адже саме так ми називаємося, від березня 2022 року) в певний момент була найбільшою редакцією Польського радіо взагалі. У нас зібралося декілька десятків журналістів, а в пікові моменти йшлося про близько 70 журналістів в одній редакції. Це здебільшого були журналісти, що приїздили з України і ми разом творили з одного боку нове, а з іншого боку - щось таке, що виростало з традицій як Польського, так і Українського Радіо.
Безумовно ми, слухаючи передачі Українського Радіо, співпереживали і втратам, і раділи успіхам України. Бувало таке, що ми хвилину мовчання спеціально вмикали в нашому ефірі, аби наші польські слухачі це почули, ба більше, не лише в україномовному ефірі Польського радіо, але й в польськомовних ефірах. Це, безумовно, сприяло взаємному теж пізнанню українців і поляків, бо попри давню спільну, часом драматичну історію, українці і поляки не знають одне одного. Тож один з наших найголовніших аспектів нашої радійної місії — це знайомити поляків з українцями й навпаки, аби українці, що є у Польщі, могли неначе бути вдома, а з іншого боку, аби поляки співпереживали з українцями те, що діється в Україні зараз.
— Ірено, ви сказали, що студія BBC після влучення німецького снаряда переїхала в інше приміщення, в якому свого часу знаходилась українська служба BBC. Що зараз з українською службою BBC?
Ірена Таранюк: Радіомовлення українською закрили після реорганізації 2011 року. Залишався веб-сайт, який дотримувався стандартів BBC – неупередженого, збалансованого, точного, виваженого інформування. А з 2018 року у нас з'явилися телевипуски. Це були короткі програми, які допомагали людям зрозуміти світ. Ми мали 14 хвилин щодня після початку повномасштабного вторгнення. Також у нас був екстрений додатковий випуск пів години о третій дня і потім пів години ще о сьомій. Звичайно, всі були шоковані, попри те, що, озираючись назад, багато що вказувало на те, що до цього йдеться, що це божевілля, це вторгнення таки відбудеться, але ми всі, мабуть, як і більшість українців, відмовлялися вірити в те, що таке можливо. Невеличка команда в Лондоні, тепер в нас є команда у Варшаві, є журналісти у Львові і у Києві. Ми працюємо з чотирьох країн, але як один організм. Тож формально радіо у нас немає зараз, але невдовзі відновляться подкасти. У нас є телебачення і телепрограма, яка тепер в такому більш цифровому форматі, на одну тему, але погляд углиб.
"Радіо – як колесо"
— Є така думка, що радіо – це старе медіа. Але 24 лютого 2022 року продемонструвало, що радіо — це не старе медіа, це медіа, яке дуже багато всього вміє, і медіа, яке може працювати дуже швидко. Як функціонує таке "старе" медіа в Об'єднаному Королівстві та в Польщі?
Антон Марчинський: Я цілковито згодний з таким визначенням радіо як старого медіа і як "інтимного" джерела, яке дає доступ до голосів. Ці голоси до нас промовляють через приймач чи навушник, тож вже ближче? крізь який лунає голос, якого може ніхто інший не чути. Радіо має, безумовно, не лише технічну чи методологічну перевагу відносно більш нових медіа, як, скажімо, телебачення і інтернет. Воно має ще одну, можливо, не завжди помітну на перший погляд перевагу. Радіо є джерелом слова, яке безумовно лунає як голос. Нашим гаслом, гаслом Української служби Польського радіо є такі слова: "Слово творить спільний простір". І це дуже важлива річ, що функціонує в багатьох культурах, у європейській культурі і говорить про слово не як про якийсь орнамент, не просто якийсь опис ситуації. Слово не лише є додатком, що повідомляє такі чи такі факти. Насправді дія слова, вона набагато глибша, бо без нього просто ми не сприймаємо світу. І саме тому така важлива місія суспільних мовників, таких як Українське Радіо, як Польське радіо, як BBC, адже таким чином формується якийсь спільний простір, якийсь спільний світ.
Антон Марчинський (праворуч) бере інтерв'ю у посла України у Польщі Василя Зварича. Фото: polskieradio.pl
Ірена Таранюк: Мене дуже дратує це окреслення, що радіо – це старе медіа. Радіо для мене – це як колесо. Воно не застаріє ніколи. Це основа всього мовлення, з нього все почалося. І коли не працює щось, і коли технології підводять, то радіо залишиться. Один американський журналіст сказав, що телебачення дає йому картину, але радіо дарує йому тисячу картинок, тому що радіо спонукає уяву. І коли перше, що ти чуєш – це голос людини, диктора, ти відразу встановлюєш з ним зв'язок. Радіо може бути другом. Зараз, коли на заході епідемія самотності, то багато людей розповідають, що для них єдиним джерелом спілкування може бути радіо. Я не хочу сказати, що радіо – це альфа і омега всього мовлення, але це початок. Це серцевина. Це оцей стрижень, на який накладається все інше.
Улюблені радіожанри
— Який ваш улюблений радіожанр? Мій улюблений, один з найкоротших жанрів, – це поезія, коли це може бути один текст, прочитаний або авторським голосом, або голосами прекрасних акторів. І для мене дуже важливо, що є архів Українського радіо, який зберігає і авторські голоси, і голоси великих акторів українських.
Ірена Таранюк: Щороку, як данину засновнику BBC, в нас організовують цикл лекцій на актуальні питання сучасності – це лекції імені Джона Ріса. Йдеться про чотири лекції в аудиторії з купою запитань. Ось ці лекції приваблюють мене дуже нестандартним підходом. Я намагаюся не пропускати цих лекторів і ці лекції. Зокрема, одна з них, яка вразила мене, це "Мистецтво смерті". Я багато тепер про це думаю. Про те, що не треба боятися готування, роздумів над смертю як логічним завершенням будь-якого життя, це не повинно бути табу, що про це треба говорити, про твої бажання.
— Антоне, а який ваш улюблений жанр?
Антон Марчинський: Я сам емоційно прив'язаний теж до певної рубрики, певного жанру, що присутній в ефірі Української служби Польського радіо вже майже 17 років. Це філософські щотижневі передачі, які виходять у нашому ефірі. Але так, щоб не говорити лише про себе. Хочу також наголосити на тому, що, мабуть, найцікавіше те, що діється в ефірах не лише Української служби Польського радіо, а загалом в ефірах українських служб мовників по всьому світі, що функціонують, це те, що відбувається поміж мовами, коли ми можемо українську співставляти з іншими контекстами, можна сказати, з іншими світами. Те поміж – це справжня магія.
У нас в ефірі присутні, зокрема, поетичні діалоги, коли читається поезія українська з польськими перекладами чи польська поезія з українськими перекладами. Також у нас в ефір виходять щотижня портрети книжки, і це щось таке, що на самому Польському радіо присутнє вже як своєрідний рудимент. Звернення до текстів, які не обов'язково є чимось легким, безумовно, вимагає від слухачів зусилля. Воно, можливо, когось відлякує, але також, з одного боку, воно свідчить про місійність радіо, а з іншого боку, може, у цій місійності воно теж і причиняється до якогось співформування разом зі слухачами себе самих. І це мене найбільше захоплює у радіо.