Результат пошуку: Життя в ефірі
Днями у Запоріжжі обвалився балкон, постраждала жінка. Раніше балкон аварійного житлового будинку обвалився разом з людьми на Дніпропетровщині, подібне сталося в Івано-Франківську. Чи варто сподіватися на реконструкцію аварійного житлового фонду найближчим часом?
В ефірі Українського радіо у програмі "Сьогодні. Зранку" ситуацію прокоментували віце-президент Київської організації Національної спілки архітекторів України, дійсний член Українського комітету ICOMOS Георгій Духовичний та віце-президент Академії будівництва України Віктор Лещинський.
Навколо старих будинків з'являються нові мікрорайони, мешканці "хрущівок" опинилися у складному становищі - у час-пік вузенькими вулицями неможливо проїхати, потрапити у свій двір. Як діяти мешканцям старих будинків?
На фото: Георгій Духовичний
Георгій Духовичний: всі нові мікрорайони будуються за детальними планами території, які готують за замовленням Київархітектури, затверджуються Київрадою. Все це відбувається з брутальними порушеннями діючого законодавства і будівельних норм. Вони навантажують вже існуючу інфраструктуру, адже не розраховані на обслуговування нових будинків - не вистачає дитячих садочків, шкіл.
Я хочу повернутися до позиції Конституції України, яка визначає, що умови життя громадян України, їх стан здоров'я та рівень життя недоторкані. Будь-які дії, які погіршують рівень життя і провокують негативні зміни, заборонені і є злочином. Тому, нажаль, єдина можливість припинити це - судовий позов до Конституційного суду про те, що забудовник, Київрада, Головкиївархітектура порушують Конституцію України.
На словах це просто, але чи є у мешканців реальний шанс добитися справедливості?
Георгій Духовичний: нині вся база даних про детальний план території відкрита. Ця документація визначає планувальну організацію та розвиток території. Нині тотальні забудови знищують життєвий простір мешканців старих будинків та "хрущівок". Вони повинні об'єднатися і боротися з цим.
Що робити з балконами, які обвалюються, чи є шанс реконструювати аварійний житловий фонд?
На фото: Віктор Лещинський:
Віктор Лещинський: там, де ведеться активна забудова, відбуваються подібні випадки, адже у повоєєні часи невеликі будинки будувалися як тимчасове житло, запас міцності яких - 50-60 років. При тому, що систему ЖЕКів майже знищено, необхідно отримати паспорт для цих застарілих будівель. З кожним роком ці будівлі старішають, їх стан необхідно постійно обстежувати, фіксувати, що потребує капітального ремонту. Якщо це ОСББ - рішення про фінансування ремонту приймається об'єднанням, якщо будівля знаходиться на балансі організації, що обслуговується міською комунальною службою, кошти повинна виділяти міська влада.
Якщо балкон все-таки обвалився і когось травмував, хто за це відповідає?
Віктор Лещинський: за технічний стан будинку відповідає балонсоутримувач - ОСББ або житлово-експлуатаційна організація.
Георгій Духовичний: нині дуже хитра система приватизації квартир, адже вона зобов'язує власника квартир у належному стані утримувати належне йому майно. Тому власник квартири може написати необхідний запит стосовно зовнішніх фасадних конструкцій до балансоутримувача або представників влади і повідомити, що балкон знаходиться в аварійному стані, що він не має змоги замовити проект реконструкції цього балкону і тим більше отримати дозвіл на виконання ремонту. Щодо балконів, ми пропонуємо конструктивний підхід. Давайте вважати, що практично всі балкони знаходяться у поганому стані, тому потрібно мати на увазі не кожен окремий балкон, а потрібно створювати компактну недорогу конструкцію, яка б дозволила унебезпечити аварію. Для цього проектується металева етажерка, яка тримає всі балкони одночасно. Вона дасть можливість створити новий архітектурний вигляд будинку і надасть можливість йому простояти ще довгий час.
Прослухати повну версію розмови.
Слухайте програму "Сьогодні. Зранку" по буднях з 8.00 до 10.20!
.jpg)
Польща серед лідерів трудової міграції з України.
В ефірі Українського радіо у програмі "Сьогодні. Ввечері" про трудову міграцію розмірковув голова міжгалузевої профспілки українських працівників у Польщі професор Юрій Карягін.
Польща - одна з країн, які динамічно розвиваються. Молодий ЄСівський лев, якщо так можна сказати. Вони достатньо пізно вступили, але достатньо швидко показали свою потугу, можливості і амбіції. Коли ми говоримо про Польщу, то маємо розуміти, що якщо говорити про економіку, то вона вже вчетверо перевищує можливості України. Польща - це країна, яка не зазнала збитків під час відомої кризи 2009 року. Але ми повинні чітко розуміти, що Польща з українцями - це один економічний сценарій, Польща без українців - інший економічний сценарій. Скільки сьогодні українців у цій державі?
Юрій Карягін: На жаль, чітких статистичних даних ніхто не може надати, бо у нас в Україні вже 18 років не проводили перепис населення. Ті дані, які є на сьогоднішній день в українських і польських експертних джерелах, підтверджують, що близько 1,5 мільйона українців зараз знаходяться в Польщі, а в сезонні місяці до 2-х мільйонів українців працюють у Польщі. Хочу зазначити, що зараз близько 2-х мільйонів поляків працюють по всій Європі. Українці "закривають" ці вакансії, які з'являються у польській економіці.
Друге питання - до 2020 року, за даними Міністерства економіки і розвитку Польщі, вони потребуватимуть до 5-ти мільйонів працівників, які мають працювати на польських підприємствах.
Не хочеться думати, що це будуть лише українці.
Юрій Карягін: Зараз вони активно працють з Індонезією, В'єтнамом, Кореєю, іншими азіатськими країнами. Ситуація на сьогоднішній день така.
Коли ми говоримо про підтекст чи передісторію як це починалося, то ми повинні зрозуміти що зробили поляки. Після вступу до ЄС у 2004 році, поляки, як і Україна, зіткнулися з відтоком людей в Німеччину, Нідерланди, інші розвиненіші країни. Що вони зробили? Менеджмент Польщі прийняв єдиноможливе правильне рішення - вони вирішили підрахувати динаміку відтоку населення, скільки поляків працюють за кордоном, скільки емігрували на триваліший термін. У 2011 році влада Польщі провела перепис населення - перший після 2002 року. Завдяки цьому перепису вони усвідомили масштаб лиха. 1,9 мільйона громадян Польщі виїхали з країни (у два рази більше, ніж у 2002 році). Щоб вирішити проблему трудової міграції Польща і почала цю гігантську акцію, спрямовану на довгі роки, - залучати не тільки трудових мігрантів із сусідніх країн, колишнього соцтабору, а й створювати більш лояльні умови для вступу іноземців у свої вузи і спрощення умов для ведення бізнесу. Результат - з 2014 року (четвертий рік поспіль) економіка Польщі показує стійке зростання на рівні понад 3% ВВП, багато в чому завдяки мігрантам. А ми могли б зробити так, як зробили поляки?
Юрій Карягін: Могли б, безперечно. Але для цього треба зробити те, про що було сказано раніше. А саме - розвивати свою інфраструктуру, піднімати рівень життя в Україні, і, очевидно, треба платити більше українцям. Зараз з'являється така нова тенденція - українців багато польські фірми почали вивозити в Німеччину, Іспанію. Буває так, що і ошукують українців. Є багато зараз проблем із тим, що польські підприємці не платять, ошукують українців. У цьому їм допомагають і наші посередницькі фірми, яких зараз дуже багато. В Україні їх зареєстровано близько 1,5 тисячі.
З нашої економіки "вимиваються" дуже хороші фахівці. Це будівельники, слюсарі, люди, які працюють в інформатиці. Багато українців приїжджають на сезонні роботи. До речі, польський уряд прийняв закон про таких спеціальних робітників, які допомагають під час збирання сільськогосподарської продукції. Ми написали разом із "Солідарністю" лист до Президента Польщі, щоб внести зміни до цього закону, бо там немає визначеної мінімальної оплати за годину, і там дуже низький рівень безпеки праці. Разом із профспілками Польщі намагаємося міцно захистити інтереси наших українських працівників, які прижджають на сільськогосподарські роботи. Зараз профспілки вимагають підняти на близько 14 злотих оплату за годину. Ми намагаємося підтримувати польські профспілки, стежимо, щоб не було дискримінації в питанні оплати праці.
Тема відтоку мізків за кордон на думку декого, є некоректною. Один із плюсів трудової міграції є те, що люди прераховують значні гроші. Багато з тих, хто виїхав, перераховують своїй родині гроші. За даними НБУ, розмір грошових переказів заробітчан перевищив рівень прямих іноземних інвестицій в Україну, і становить 9 мільярдів доларів. Офіційно в 2017 році українські робітники лише з Польщі в Україну перерахували суму, рівну від 3 до 4% українського ВВП - близько 12 мільярдів злотих. Інша точка зору - песимістична. НБУ підрахував: подальший відтік кадрів за кордон може прискорити зростання цін і уповільнити економічне зростання. Якщо стримувати в ручному режимі, то стримувати інфляцію більше не вдасться, як і підвищувати зарплату без зростання економіки.
Юрій Карягін: Зараз ситуація така, що приймаються такі організаційні рішення, що перекривається рух до Росії. Може збільшитися кількість тих, що виїжджали на роботу в Росію. Як економіст я аналізую ці негативні тенденції, які ми проводимо разом з Інститутом соціальних відносин АН України. На жаль, динаміка не на нашу користь. Треба дуже серйозно попрацювати над тим, щоб втримати людей в нашій державі, щоб не виїжджали люди. Хочу наголосити, що, на жаль, збільшується щорічний виїзд молодих людей на навчання. Приблизно від 50 до 70 тисяч молодих людей виїжджають на навчання в Польщу. І коли польські соціологи проводять опитування, вони виявляють, що тільки 10% з тїєї групи, яка виїхала за кордон, хочуть повернутися назад в Україну.
Прослухати повну версію розмови.
Слухайте програму "Сьогодні. Ввечері" на Українському радіо!
На фото - Юрій Карягін.
Чи можна всерйоз журналістику в Україні називати четвертою владою? Чи виконує вона свою функцію запобіжника від узурпації влади?
Над цими питаннями розмірковували в ефірі Українського радіо в програмі "Під прицілом" журналістка проекту "Наші гроші з Денисом Бігусом" Аліса Юрченко та журналіст "Центру розслідувань України" Ілля Лукаш.
На фото: журналістка Аліса Юрченко
Аліса Юрченко: Останніми роками у нас дуже потужно розвивається проекти журналістських розслідування. Звичайно не на 100% вони впливають на те, що відбувається у сфері державного управління і державних фінансів, але все-таки впливають. Ми бачимо за результатами нашої програми розірвані тендери, повернуті гроші, звільнених чиновників. Звісно, це не один рік роботи довести кримінальне провадження до вироку. Але ми бачимо результат. Можливо, він був більш ефективним після Революції гідності. Зараз вже посадовці звикли до своїх крісел і недостатньо швидко реагують і переживають через журналістські розслідування, але, на щастя, ефект є.
Ваша думка, пане Ілле.
Ілля Лукаш: У програмі "ЦРУ" наш фокус полягає, на відміну від інших програм, які знімають про прем'єр-міністра, про депутатів, ми більше фокусуємося на історіях, через які страждають дуже маленькі люди в селах, містах тощо. І коли дивишся, як впливають розслідування наших колег на Заході, коли журналісти елементарно приходять у правоохоронні органи і змінюється ситуація. І коли ми бачимо ситуацію на нижньому рівні, то бачимо тотальне нехтування й ігнорування, на жаль. Коли люди кажуть, що ви приїхали, будете нас знімати, а чим це допоможе? І мені прикро казати, що я не прокурор, не знаю, хто тут правий хто винний і навіть, за якою статтею можна засудити чиновника чи якусь людину, яка робить щось погане. Але я не можу цього зробити. Тобто така парадоксальна ситуація.
На фото: журналіст Ілля Лукаш
Як ви ставитеся до ініціативи регламентного комітету Верховної Ради про обмеження простору пересування журналістів у парламенті і щодо заборони знімати, фотографувати депутатів без їхньої згоди?
Ілля Лукаш: Якщо хоча б частково ця частина буде прийнята, вони просто дуже помиляються, якщо думають, що це проковтнемо ми або наші західні партнери. Якщо якимось чином будуть це обмежувати, то, повірте, ми приготуємо не один неприємний сюрприз для нардепів. Мені ця корочка акредитації без вільного пересування у Верховній Раді взагалі не потрібна.
Де межа в роботі журналіста? Як визначити, яку інформацію можна оприлюднювати з життя політика, а яку вже занадто?
Аліса Юрченко: Звісно, є межа і ми дуже від багатьох тем відмовляємося. У нас буває таке, що журналіст два, три, чотири тижні перевіряє інформацію, але потім це не виходить в ефір, бо, наприклад, нам не вистачає якоїсь ключової думки для того, щоб точно сказати, що цей чиновник вкрав гроші. Тобто матеріал не йде в ефір, якщо ми не можемо це довести. Тому, звісно, межі є, але потрібно пам'ятати, у високопосадовців право на приватне життя більше обмежене, ніж у звичайної людини. Тобто журналісти можуть цікавитися більшою кількістю інформації стосовно посадовців.
Прослухати повну версію розмови
12 серпня відзначають Міжнародний день молоді, який запропонували встановити 1991 року. За останніми даними програми розвитку ООН в Україні, серед молоді України віком від 18 до 35 років 32% мають низький інтерес до політики, 48% не довіряють політикам і владі взагалі, майже половина опитаних - 48% вважають, що вони не впливають на розвиток країни.
Як надихнути молодь на процес формування політики на місцевому на та національному рівнях, розповіла в ефірі Українського радіо в програмі "Ранковий формат" координаторка національної програми "Молодіжний працівник" програми розвитку ООН в Україні Анна Острікова.
Хочу зазначити, що Україна тут не поодинока і інтерес молоді до політики падає в цілому у Європі і світі, зокрема, і в Україні. Але в Україні існує певний парадокс. Але якщо пригадати, то три останній революції починалися за участі молоді. Потужний волонтерський рух серед молоді і готовність допомагати, включатися, він продовжується. Але разом з тим молодь не активно долучається до великої політики.
Зробили перший крок і стоп, або навіть кілька кроків назад.
Так. На превеликий жаль, це проблема така доволі глобальна. Бо батьки багато років обманювали молодих людей. Відповідно, у них вже сформувалося чітке усвідомлення того, що влада - це щось брудне і погане. Це вже прописано в матриці. Але, якщо ми говоримо про низьку участь у політиці молодих людей і зневіру не тільки в політичних партіях, а й в системі загалом, разом з тим ми можемо спостерігати доволі високий рівень активності української молоді громадської.
Справді парадоксальна ситуація якась.
Так, за даними дослідженням, яке проводили Організація Об'єднаних Націй разом з Міністерством молоді і спорту у 2015 році, 88% молодих людей від 14 до 25 років висловили свою готовність робити щось, долучатися до громадського життя і реалізовувати якісь ініціативи. Але вказували, що переважна більшість не знає, як це робити, тобто немає інформації, що таке громадська організація, як можна долучитися, які є програми для молоді в Україні. І зараз в Україні рівень молодих людей, які знають про молодіжну політику доволі низький.
Це зниження рівня готовності брати участь у політичному житті країни чи не пов'язано з тим, що ця страшна неповоротка, корупційна машина просто ламає молодих людей. Можливо, просто сили нерівні?
Я думаю, що цей процес дуже тривалий, коли молодь повернеться до політичних процесів. Це не трапиться через рік, через два, через три. І ми в цьому не одинокий. Усі посттоталітарні країни з цим стикалися. Бо зневіра, важкі роки перехідного періоду до демократії і зараз період становлення. Принаймні у молоді зараз з'являються інструменти як це робити. Інструменти не тільки від міжнародних організацій, а й від держави також. Не можу сказати, що процес цей дуже легкий, простий і динамічний, але він є, він почався. Молода людина, навіть не будучи членом політичної партії, зараз має можливість реалізувати свої задуми, аби тільки мала бажання і енергію це робити.
Ви згадали про інструменти від міжнародних організацій. Про що йдеться?
Йдеться про те, що у 2015 році в Україні почалася реформа молодіжної політики. До цього процесу були долучені як громадські організації, так і міжнародні організації. Міністерство молоді та спорту за роки незалежності як летючий голландець, то зникало, то з'являлося, то об'єднувалось. А нині воно є і відповідає за молодіжну політику. Була розроблена разом з громадськістю дорожня карта реформування молодіжної політики. Зокрема, створення навчальної системи для молодіжних працівників. Це люди, які працюють над тим, щоб людина розвивалася всебічно і допомагають їй, а не тримають за руку.
Прослухати повну версію розмови
.jpg)
Під Адміністрацією Президента рідні військовополонених влаштували мирну акцію і вимагали звільнення своїх родичів, які перебувають у полоні понад 2 роки.
Як переконати агресора відпустити наших заручників, прокоментував в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Вдень" колишній полонений Володимир Фомічов.
Звісно, ми розуміємо, що від нас мало що залежить. Ми з задоволенням зробимо обмін, але нами завжди хтось хоче скористатися. Я розумію людей. Вони хочуть, щоб їхні близькі були звільнені. Емоційно, звісно, ми хочемо, щоб усе було гарно, все було одразу. Але чи воно так буде. Ви зрозумійте, що для РФ наші заручники, які там є, це інструмент впливу на нас. Але ми теж не маємо забувати про державний інтерес.
Остання формула, яку я прочитав в джерелах, що інша сторона пропонує формулу "всіх встановлених на всіх встановлених". Наскільки прийнятна така формула?
Якщо ми хочемо визволити всіх, то треба визволяти всіх. Але хто такі "встановлені"? Скільки людей там є у підвалах, про яких вони не кажуть? Я знаю, що коли Асєєва забрали, то місяць чи два вони теж не казали, чи є в них, чи немає. Ми знаємо, що в них є багато зон, де вони тримають людей. І ми не знаємо, скільки людей вони схопили насправді. Тому для нас дуже важливо підтверджувати, хто там з наших є.
Стосовно Сенцова вже йдеться про порятунок життя просто. Як повідомляється, звернення матері Сенцова про помилування сина вже передали в Спецкомісію по помилуванню. Яка перспектива його розгляду?
Ми всі розуміємо, що все залежить від волі однієї людини, а саме від Президента РФ Путіна. Якщо він захоче, він його звільнить. Якщо не захоче, він його не звільнить. Не хочеться про це казати, але смерть Олега Сенцова — це великий репутаційний ризик для Росії. Я вже кілька років думаю, чи важлива для них репутація взагалі? Чи важлива для них система людського життя? Путін специфічна людина і ми знаємо, що він не любить відступати.
На фото: Олег Сенцов
Досі тривають суперечки щодо громадянства Сенцова. Російський омбудсмен Москалькова вважає, що він росіянин і обмін громадянина Росії на громадянина Росії неможливий. Ця казуїстика колись може припинитися?
Щоб Олега нам віддали нормально, його треба помилувати. З екстрадицією будуть проблеми, бо якщо його екстрадитувати сюди, то за всіма нормами міжнародного права, він має відбути покарання за нашим законодавством. Але це неможливо, ми це розуміємо. Тому щоб у нас не було проблем у світі, його мають помилувати. Москалькова — це ручна людина і робитиме те, що їй скажуть. Я думаю, вони ще не вирішили це питання. Вони ще думають. Путін все думає, чи піде на поступки чи гратиме роль сильного пацана, як він думає.
Прослухати повну версію розмови
Слухайте програму "Сьогодні. Вдень" по буднях з 13.00 до 15.00!
Збройний конфлікт на Донбасі триває вже четвертий рік і за даними ООН вже загинуло понад 10 тисяч людей, крім того, тисячі скалічених і фізично, і морально.
Чи існує формула досягнення миру на Донбасі і хто має її напрацювати, розповів в ефірі Українського радіо у спецпроекті "Персона ґрата" перший президент незалежної України, другий Голова Верховної Ради, народний депутат кількох скликань Леонід Кравчук.
Під час нещодавньої зустрічі в Гельсінкі Путін запропонував Трампу провести референдум на Донбасі. На вашу думку, наскільки це зараз можливо? І хто зараз вирішує майбутнє України?
Я так скажу. В ситуації, що є зараз на Донбасі, референдум неможливий. Хто буде проводити референдум - Росія чи Україна?
Під дулами російських автоматів.
Якщо Україна проведе референдум, то яким способом Україна зможе на цих територіях провести референдум? Абсолютно ні. Там немає української влади. Тому референдум буде фейковий. Він знову буде під тиском і дулом автоматів, у тому числі, російських. Я не думаю, що це питання вирішить референдум. Це питання можуть вирішити тільки переговори, санкції і продумані дії всіх разом. Європи, Сполучених Штатів Америки разом з Україною.
Це має бути стратегія вироблена?
Стратегія і виконавці стратегії. Бо Мінський формат уже себе вичерпав. Він зробив те, що мав зробити і зробив. Але сьогодні він уже не діє. Тому треба шукати інші формати.
Тобто що це може бути? От наступний крок після Мінська?
Мінський формат може бути змінений. Склад його, формула. Президент завжди каже, що Мінський формат важливий, бо в його основі лежить його план миру. Якби це одна Україна воювала сама з собою, то план миру Порошенка діяв ось так. Але коли воюємо з іншою країною, це має бути спільний план миру, тих, хто воює. З ким ми воюємо. Або хто на нас напав.
Хто має зробити перший крок? Україна?
Україна навіть не крок, а запропонувати і Росії, і Заходу як ми бачимо новий етап наведення порядку і миру на Донбасі. По-перше, припинення війни, а потім організація життя, інвестиції, відновлення. Крок за кроком. Але спочатку як припинити війну. І коли ми запропонуємо, я не кажу, що його одразу візьмуть до виконання, але світ побачить, що Україна шукає вихід. А якщо ми кажемо, а ми це постійно чуємо, Мінському процесу немає, то з таким процесом можемо жити ще дуже довго. І кров буде проливатися кожен день, жах, страх. Люди страждають, руйнується інфраструктура.
Руйнується свідомість людей. Наших українців, які там.
У мене багато знайомих по всій Україні. Вони зустрічаються зі мною і розповідають жахливі речі. Там нічого українського і близько немає. Підручники, школи, література, ЗМІ — все проросійське. Там у людей вже настільки промиті мізки, що важко навіть собі уявити. Скільки треба сили і часу, щоб це якось повернути! Як їх повернути в українське життя сучасне? Частина людей просто не хочуть.
Ви говорили про надання особливого статусу Донбасу.
Я так не говорив. Я говорив так: не можна зараз розглядати питання федералізації на Донбасі. Не можна. Адже це не тільки Донбас, це вся Україна. Тобто федералізація передбачає змінити устрій в усій Україні. Є інша форма — автономізація. І до автономізації можна також підходити вибірково. З урахуванням ситуації можна запропонувати якийсь варіант. Зокрема, перший пункт має бути такий: питання суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності кордонів України не підлягає обговоренню. Якщо з цією формулою погоджуються, то далі ми можемо вже обговорювати. Якщо не погоджуються, розмова припиняється. Ми не можемо навіть у думці уявити собі, що Україна може обміняти території на якихось умовах. Це нереально. Друге. Хто сяде за стіл переговорів? Як це зробити? Які формули? Які основні положення? Адже там багато проблем, з якими Україна вся не зустрічалася. Це тільки Донбас знає. Це треба вивчити, записати і запропонувати.
Прослухати повну версію розмови
Час від часу відбуваються напади на активістів, вбивства, посягання на життя і здоров'я. Але на минулому тижні відбулася кричуща кількість таких випадків.
Що це - внутрішні розбірки чи тероризм, підтриманий ззовні, прокоментував в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" юрист Масі Наєм.
Про причину навіть на початку року казав пан Луценко. Про те, що Росія планує низку антиукраїнських заходів. І після інсинуації з Бабченко знов-таки були розмови про те, що Росія щось там планує. Щось там - це мається на увазі теракт, тобто залякування різними шляхами проукраїнських активістів. На мою думку, є два фактори, які дуже сильно впливають на злочинців таким чином, що вони дозволяють собі все гірше проявляти свої злочинні діяння. По-перше, після того, як побили першого активіста, була злочинна бездіяльність. І було зрозуміло, що декому із правоохоронних органів важливіше заспокоєння суспільства, а не дійсно знайти злочинця. Потім стався ще напад, ще напад. І в принципі зараз будь-який замовник будь-якого злочину на активістів, які заважають його бізнесу корумпованому, він розуміє, що може зробити будь-яку провокацію, знати, що підніметься галас і поліція разом з Генеральною прокуратурою будуть робити все, що завгодно, для того, щоб заспокоїти суспільство, а не знайти злочинця.
Якщо конкретно пройтися по цих справах, стосовно пані Гандзюк, слава богу, вона залишилася живою, на відміну від пана Олешка з Бердянська. Чому поліція не повідомляє, кого затримали, хто підозрюваний?
Треба просто дуже з відкритими очима дивитися на те, що відбувається. Пан Аваков каже, що знайшли начебто підозрюваного, але напередодні пан Луценко каже, що передають матеріали в СБУ. Наразі в СБУ ніхто нічого не передав. Що стосується підозрюваного, нічого не зрозуміло. Вони розуміли, що якщо зараз не зупинять суспільний спротив, то їх просто рознесуть. І вони дуже швидко заспокоїли всіх. Пан Луценко тим, що передають матеріали в СБУ, але вони не передали. І пан Аваков про те, що знайшли підозрюваного. Але хто цей підозрюваний, які докази є? На жаль, час лікує наше суспільство. А це дуже погано, бо зараз відбувається повернення ситуації 2013 року напередодні революції.
У вбивстві атошника Віталія Олешка слідство припускає, що його вбили через наявні протиріччя у підприємницькій діяльності на ґрунті особистих відносин. Наскільки тут важливо розрізняти політику від чогось іншого, війну від чогось іншого?
Потрібно розрізняти, чому суспільству дають такі кістки, щоб воно заспокоїлося. Тому що поліція і правоохоронні органи, на жаль, не вміють ще визнавати свої помилки. Якщо в Херсоні відбувається щось не так, то треба, щоб пан Аваков ставив пріоритети. Херсон, Миколаїв, Одеса. І коли там сталися бізнесові сутички або політичні сутички, то він мав би чітко про це сказати. І ми розуміли, що в нас є довіра до поліції. І я особисто хотів допомагати поліції в тому, щоб там в Одесі, Херсоні чи Миколаєві все налагодилося. Ми розуміємо, що ми єдина держава і маємо об'єднатися для захисту від різних проросійських злочинців. Але якщо поліція діє в тому самому Херсоні в інтересах тих, кому переходять всі активісти дорогу, то в мене немає довіри. Зараз дуже зручний час для поліції сказати, що це Росія. Досить дурити людей.
Прослухати повну версію розмови
Уряд впроваджуватиме заходи для профілактики хвороб, що викликані не інфекціями, а способом життя та умовами навколишнього середовища. План, який розробило МОЗ, серед іншого, передбачає на 10 % зменшити зловживання алкоголем, скоротити на 30% споживання солі, знизити споживання тютюнових виробів населенням, на 25 % знизити смертність від ДТП.
Затвердження Національного плану заходів прокоментував в ефірі Українського радіо в програмі "Ранковий формат" колишній міністр охорони здоров’я Микола Поліщук.
Яке ваше ставлення до затвердження Національного плану заходів щодо неінфекційних захворювань для досягнення глобальних цілей сталого розвитку?
Програми заходів дуже потрібна, ця концепція була прийнята Кабінетом міністрів ще у 2008 році, але не була впроваджена. Ці заходи - не абміційні плани, а реальність. Наведу декілька прикладів. У 2007 році у ДТП загинуло більше 10 000 людей, у 2016 - менше 4000. Щодо смертності населення і впливу солі на хдоровя людей. Надмірне вживання солі може привести до розвитку ряду захворювань - гіпертонічної хвороби, серцево-судинних захворювань та інших.
Яким чином можливо скоротити вживання солі?
У кілограмі чорного хліба - 13 грам солі, тоді як добова норма солі для людини порядка 9-12 грам. А скільки солі в соліннях, ковбасі, всі підсолюють продукти, які вже й так достатньо солоні. Тому потрібна інформаційн-просвітницька програма, яка б висвітлювала ці питання. Нині смертність в Україні 14,4 на 1000 людей, тоді як ще у 2006 році цей показник сягав понад 16.
Прослухати повну версію розмови.
Майже в усіх людей вдома є бібліотека. А для колекціонера Антона Левицького кожна книга як дитина. Він збирає книжки вже багато років і про свої найцікавіші експонати розповів в ефірі Українського радіо в програмі "Життя плюс".
Антон Левицький: Коли це почалося? Я не хочу бути банальним, але це захоплення в мене ще з дитинства. Доводилося у батьків випрошувати гроші, щоб купити якусь книжку. Я належу до тих людей, які досі читають книжки. Просто є книги, до яких хочеш повертатися ще раз. З історії українського мистецтва у мене дуже багато книг. Багато книг з історії українського козацтва, по давній історії України. Це ті книги, про які в радянські часи не було чути і мені їх важко було дістати. Звісно, це не публічна, це приватна бібліотека. Для кола приватного спілкування, але не для всіх.
Насправді книги є різні. У мене не бібліотека антикваріату. Але, звичайно, оригінальну книгу я так просто дати почитати не можу. А копії - немає питань. У мене книги не є пам'ятниками, вони як друзі. У мене завжди все в русі. Вони живі. Я цікавлюся, збираю різні книжки, їх продовження, перевидання.
Прослухати повну версію розмови
.jpg)
Обсяг дезінформації, яку поширюють через інтернет, зростає так швидко, що фейкові новини починають витісняти реальні. Про це заявив голова комітету Палати громад британського парламенту з культури, преси та спорту Даміан Коллінз.
Як розпізнати фейк і як з цим боротися, порадив в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Вдень" голова комітету "Рівність можливостей", доктор наук із соціальних комунікацій Олександр Чекмишев.
Олександр Чекмишев: Якщо сказати одним словом, то фейк - це неправда. Або синонім дезінформація. Інакше кажучи, інформація, яка не відповідає дійсності, або спотворює реальну інформацію. Або ще один з підвидів, коли частково достовірні факти інтерпретуються таким чином, що викривлююється їхній зміст.
Згідно зі звітами за 2017 рік, зокрема, за спостереженнями видавництва Collins, торік використання фейкових новин збільшилося на 365%. Для мене загрозлива цифра. А як на вашу думку?
Олександр Чекмишев: З одного боку ми маємо реально усвідомлювати ті загрози, які є. З іншого боку дивитися на всі ці процеси об'єктивно, використовуючи певні історичні паралелі, наукові знання. Фейки існували завжди. Завжди була неправдива інформація. Нині дедалі більше фахівців кажуть про те, що епоха інформації вже закінчилася. Люди навчилися використовувати всі ці обсяги інформації передусім для того, щоб домовлятися. Інакше кажучи, комунікувати. Тобто епоха комунікації замінила епоху інформації. І тут його величність “фейк” почав займати те, абсолютно невластиве йому місце, але намагатися організувати новий баланс. Нову систему балансів.
Балансів чи дисбалансів?
Олександр Чекмишев: Баланс через дисбаланс, як це не парадоксально. Для чого в сучасному світі існує фейк? Зараз його запускають для того, щоб людей дезорієнтувати, дати їм збочену інформацію, неправдиву інформацію. Щоб вони були не готові, або готові не в такій якості комунікації, в якій мають бути. І по-друге, власне, посварити, не допустити комунікацію. Якщо ми перенесемося до українських реалій, ці обидві схеми працюють доволі успішно. У українських реаліях все зводиться до кількох понять: зрада, все пропало, влада корумпована, влада некомпетентна, всюди суцільна корупція, все стає тільки гірше. Пересічний громадянин таким чином не звертає уваги на конкретні речі, які крок за кроком покращують наше життя.
Зазвичай фейкова інформація поширюється цифровими платформами і соціальними мережами. Чому люди навіть не намагаються перевіряти інформацію?
Олександр Чекмишев: Дуже часто інформація може з'явитися на одному чи на низці сайтів, зокрема, тих, які позиціонують себе як інтернет-медіа. Потім вона переміщується в соціальні мережі, де її жваво обговорюють, надають відповідних інтерпретацій. Може бути навпаки. Спочатку інформація з'являється в соцмережах і тоді традиційні ЗМІ її підхоплюють.
Тобто ми маємо вимагати від ЗМІ перевіряти інформацію і звертатися до першоджерела?
Олександр Чекмишев: У сучасному світі комунікацій перевіряти інформацію має навчитися і пересічний користувач. Є кілька основних правил. Чим сенсаційніше, негативніше на чиюсь адресу виглядає інформація, тим ретельніше треба її перевіряти. Якщо там не існує взагалі позиції іншої сторони, або якогось незалежного коментаря, вже це має насторожити. Інший доступний для всіх спосіб — посилання з якоїсь соцмережі чи з якогось сайту. Але так влаштована людська природа, що швидше хапається за негативну інформацію. Тому медіа має вчити і спонукати людей критично ставитися до новин, перевіряти. У деяких країнах зі шкільної парти вчать як розрізняти правдиву інформацію від неправдивої, бо від цього залежить розвиток будь-якого суспільства.
Прослухати повну версію розмови
Холодницький з доганою. Чи й надалі триватимуть війни між антикорупційними органами? Ситуацію в ефірі Українського радіо у програмі "Сьогодні. Вдень" моніторимо разом із колишнім членом Національного агентства з питань запобігання корупції Русланом Рябошапкою.
Корупція щороку з'їдає шалені кошти, українці майже останні в Європі за рівнем життя, які здобутки у питаннях антикорупційної діяльності?
В Україні створене непогане антикорупційне законодавство, приблизно десять років ми йшли до ухвалення тих законів, які є нині. Антикорупційні інституції можуть бути ефективними, але людський фактор зіграв дуже погану роль. Багато вкладено, а результату немає.
Коли ця антикорупційна машина запрацює?
Щонайменше рік вона ще не працюватиме. Після президентських виборів антикорупційні інституції зможуть запрацювати, склад цих органів буде перезавантажено.
Нині Холодницький з доганою у відпустці, доки триватимуть війни між антикорупційних органами?
Все почалося з непорозуміння між керівниками НАЗК і САП, вони не могли поділити між собою лаври головного антикорупціонера. САП потрапила під вплив політиків, це лише загострило протистояння. Його можна було б вирішити, якщо між ними було знайдено консенсус. Навіть іноземні партнери намагалися помирити Ситника і Холодницького, але цього не вдалося, лише переросло у міжінституціональний конфлікт.
Коли може з'явитися ефективність цих органів?
Треба розділяти інтереси влади і інтереси країни. До перезавнатження цих органів ніяких результатів не буде. Влада намагатиметься "підвісити" цю ситуацію на якомога довший час. Заступники цих двох органів прекрасно могли б впоратися з обов'язками інституцій до перезавантаження.
Прослухати повну версію програми.
Планувати і щомісячно складати сімейний бюджет – просто і корисно. Про найпопулярніші методи обліку доходів і витрат розповіла в ефірі Українського радіо у програмі "Safe" експертка-тренерка з фінансової грамотності Наталія Тарасенко.
Наталія Тарасенко: Будь-яка фінансова грамотність починається з управління власними грішми. Жити за принципом, щоб людина керувала грішми, а не гроші керували нею. Якщо ми візьмемо розуміння взагалі, що таке бюджет - це сукупність наших доходів і витрат. Доходи можуть бути щомісячні (зарплата, пенсія), сезонні, а можуть бути і додаткові. Так само у категорії витрат, "погашення боргу" - одна з тих статей, на яку варто ледь не у першу чергу закладати кошти. Бо це дуже відповідально. У будь-якій ситуації ви маєте вміти планувати свої витрати, виходячи із своїх заробітків.
Як саме їх планувати? Записувати?
Наталія Тарасенко: Системне ведення бюджету починається з того, коли людина фіксує свої витрати і доходи. Це може бути: блокнот чи зошит, комп'ютерна програма, мобільні додатки. Також є цікавий метод "П'яти конвертів". Перші чотири конверти - це як чотири тижні. Коли людина отримує доходи, вона їх пропорційно ділить умовно на ці 4 конверти. Відповідно, людина намагається прожити за суму, яка є у конверті за тиждень. А п’ятий конверт - це резервний фонд, подушка безпеки , на яку важливо закладати мінімум 10% доходу, який отримує людина або сім’я. Це той резервний фонд, який покриває непередбачувані витрати і дає можливість перекрити ті прогалини, через які люди вимушені позичати.
Якщо ми п’ятий конверт відкрили у перший тиждень, то планували не правильно?
Наталія Тарасенко: Саме так. Бо до п'ятого конверту ми маємо звертатися лише у тих випадках, якщо це справді дуже нагальна потреба.
Скільки відсотків ви рекомендуєте відкладати у п’ятий конверт?
Наталія Тарасенко: Мінімум - 10% від кожного доходу. І це стосується не лише зарплати, а якщо людина має ще й якийсь підробіток, то з кожного доходу рекомендовано 10%. Можна і більше. Чому резервний фонд називають подушкою безпеки? До якої суми потрібно прагнути? Перший підхід – це має бути сума 6 місяців витрат сім"ї. Бюджет важливо вести, щоб було розуміння: скільки коштів заробляємо і скільки витрачаємо. Другий підхід – порахувати суму, яка була витрачена у попередній рік на непередбачені витрати і зрозуміти, яку суму нам потрібно у цьому році накопичити, щоб могти перекрити усі наші витрати. Важливо, щоб ця стаття була завжди і треба прагнути до накопичення в неї. Дехто може сказати, що у нас не такі великі заробітки, щоб відкладати, але, насправді, це треба в собі виробити звичку.
Метод п’яти конвертів актуальний для людей, які отримують раз на місяць прибуток, але багато людей мають кілька джерел прибутку. Як же формувати ці п’ять конвертів, якщо доходи весь час надходять?
Наталія Тарасенко: Дуже важливо, щоб кожна людина або сім"я обрала для себе той спосіб фіксації бюджету, який буде для неї зручним. Бувають скептики, які кажуть, що немає часу на цю нудну роботу. Насправді, це не так нудно. І забирає на день 5-6 хв. Ведення бюджету дає можливість побачити дуже багато речей: фінансових звичок, звичок-викрадачок грошей. А облік наших доходів і витрат дає можливість усі ці моменти скоригувати.
Це цікаво, як мінімум, спробувати. Скільки можна заощадити або примножити грошей, якщо вести свій бюджет?
Наталія Тарасенко: Ведення бюджету – тотожне поняття реалізації фінансових цілей. Є люди, які живуть категоріями "хочу, хочу", але не виходить це реалізувати. Насправді, людина отримує незадоволення від життя, від багатьох речей тому, що вона начебто хоче щось зробити, але вона не реалізовує це. Всі цілі мають певний фінансовий вимір. І в залежності від суми, від того, скільки людина може накопичити, вона для себе ставить це, як конкретну ціль. І коли з’являється конкретна фінансова ціль, то менше виникає мотивації витрачати кошти на якісь не продумані покупки.
Прослухати повну версію програми.
На фото (справа наліво): Юрій Табаченко - ведучий програми та Наталія Тарасенко.
"Не найкращі часи переживає зараз мова кримських татар. Потрібно зі стану занепаду наблизити її до стану ренесансу, щоб завдяки літературним конкурсам, виданню книжок, дорослі цікавилися літературою, а діти вчили кримськотатарську мову. Конкурс це лише один із способів популяризувати кримськотатарську мову. Якщо дбати про культуру та літературу, то деокупація і звільнення Криму відбудеться набагато раніше".
В Україні посилюється інтерес до кримськотатарської мови: оголошено конкурс поетів, прозаїків та перекладачів "Кримський інжир" / "Qırım inciri". Мета – сприяти розвитку кримськотатарської мови та літератури, актуалізувати тему Крим та кримських татар в українській літературі, сприяти появі взаємних перекладів для глибшого взаємного пізнання двох культур. Про цей конкурс та його особливості розповів в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Вдень" журналіст, правозахисник, програмний директор Кримського Дому, співавтор книги "Мустафа Джемілєв. Незламний" Алім Алієв.
Розкажіть про конкурс, може ми зацікавимо наших слухачів і вони візьмуть в ньому участь.
Алім Алієв: Кримський інжир, як на мене, то це дуже такий кримський фрукт. Він соковитий, солодкий, як і хороша література, коли ти читаєш хороші книжки, то залишається такий присмак, який залишається на все життя. Цей конкурс ми розпочали на цьому тижні, і він триватиме до 31 жовтня. Це конкурс поетів, прозаїків та перекладачів. Він білінгвістичний, тобто твори про Крим приймаються українською та кримськотатарською мовою. Окрема номінація у нас — це жіночий погляд. Ми хочемо подивитися на кримську жінку у соціумі, як про неї пишуть, і як вона пише про себе. Цей гендерний аспект також вирішили зачепити. У нас є шість номінацій: проза українською мовою про Крим, проза кримськотатарської мовою, поезія українською мовою, поезія кримськотатарською, поезія жіночий погляді переклади з кримськотатарської на українську і навпаки. Через переклади показати відчуття мови, як воно сприйматиметься.
Коли Ви відчули в цьому потребу, як пожили кілька років у Києві, чи коли переїхали до Києва, адже Ви покинули Крим в наслідок відомих подій?
Алім Алієв: Я переїхав до Львова ще в 2010 році. Мене запросили на роботу, був консультантом з комунікацій в системі медіа. Виникла потреба пізнання один одного через культуру, літературу, допомогти розвитку кримськотатарської мови і літератури. Зараз не найкращі часи для мови кримських татар, і потрібно перейти від стану її занепаду до стану ренесансу, через такі конкурси, через видання книжок, щоб дорослі цікавилися літературою, а діти вчили мову. Конкурс це лише один із способів популяризувати кримськотатарської мови. Є ще багато ініціатив. Літературний фестиваль буде ще. Найкращі роботи надрукуємо у білінгвістичній крижці.
Які призи для переможців?
Алім Алієв: Кожна категорія оцінюється в 4 тис. грн. Найкращих авторів надрукуємо у книжці. Допомагає нам посольство Канади у проведенні цього конкурсу. Вся інформація про цей конкурс є на сайті Кримського Дому.
Прослухати повну версію розмови
Слухайте програму "Сьогодні. Вдень" по буднях з 13.00 до 15.00!
У Києві на пікеті під Міністерсвом оборони доброволець Сергій Ульянов облив себе горючою сумішшю і підпалив. Він вимагав визнання рівних прав добровольців із учасниками бойових дій.
Самопідпал добровольця прокоментував в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" ветеран АТО Віталій Овчаренко.
Прокоментуйте ситуацію з самопідпалом добровольця Сергія Ульянова біля Міноборони.
Мені не зрозуміло, навіщо були йти на такі радикальні дії - це крайність, яка для країни, де йде війна, просто безглузда. З досвіду моїх товаришів, всі, хто були неофіційно в батальйонах, отримали статус учасника бойових дій. Для цього треба було надати до суду матеріали, що ти служив, привести кілька свідків, бажано з командного складу. Існує й інший шлях: якщо ти неофіційно служив у батальйоні, за декілька місяців можна було оформитися як рядовий патрульної служби поліції, тоді ти офіційно вважався зарахованим до підрозділу. Більшість добровольців йшла таким шляхом. Не знаю чому Сергій Ульянов цього не зробив.
З отриманням статуса бойових дій є проблема саме у тих людей, які проходили службу та воювали у добровольчих батальйонах, у 2015 більшість з них підписували контракти з військовими частинами, але більшість з них не можуть довести, що до підписання контракту вони брали у часть у бойових діях. Що потрібно робити у таких випадках?
Я часто зустрічався з такими випадками, але вже пройшло чотири роки і виникає питання: чому добровольці не займалися питанням оформлення учасника бойових дій у 2015, 2016 роках. Тоді можна боуло швидко знайти свідків, поновити документацію. Тепер я розумію суддів, комісію, які розглядають ці питання і не можуть роздавати статус всім бажаючим. Виникають питтання, чому ти раніше цього не зробив. Звичайно, є багато бюрократичних перепон.
Ваша ветеранська організація якось допомагає налагодити контакт з чиновниками або депутатами, щоб внести зміни у закони для того, щоб було менше бюрократизму?
Я б не сказав про негативне ставлення держави про ветеранів, бюрократія залишається у кожній сфері суспільного життя, державного управління. Але зі свого досвіду можу сказати, що ставлення чиновників до ветеранів шанобливе, вони розуміють ситуацію, в якій опинилися колишні захисники країни, швидше намагаються вирішити наші питання. Все залежить від людини, від окремого випадку.
Прослухати повну версію програми.
Слухайте програму "Сьогодні. Зранку" по буднях з 8.00 до 10.20!
Довіра до церкви — це як довіра до того, хто виконує свою безпосередню справу і не втручається у повсякденне суспільно-політичне життя. Коли церква забезпечує зв'язок із вищими силами, то їй хочеться довіряти.
Про роль церкви в українському суспільстві розмірковував в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" співробітник Інституту соціології НАН України Максим Паращевін.
Чому десятиліттями у світській державі Україна церква, незалежно від конфесії, мала довіру і якою ситуація з довірою є зараз. Прослідковується тенденція до збільшення або зменшення довіри до церкви в останні роки?
Максим Паращевін: Такої чіткої тенденції немає, були інколи такі коливання. Це пов'язано із залученням церкви до суспільно-політичного життя. Адже довіра формується за рахунок того, що церква мало стосується до суспільно-політичного життя. В попередні роки ця довіра була досить високою і зараз зберігається. Довіра до церкви — це як довіра до того, хто виконує свою безпосередню справу, тобто виконання служб, зв'язок із вищими силами, і цьому хочеться довіряти. Чому така недовіра до органів влади, бо їхня діяльність позначається на житті, його погіршенні. Це пов'язано із мірою втручання у повсякденне життя. Церква добре виконує свою справу, організація свят, проведення сповідань, тому їй довіряють.
67% людей в Україні вважають себе православними. Вони дуже дослухаються до того, що говорить святий отець. Агресія вірян один до одного, за Вашими спостереження як соціолога, зараз має прояви в суспільстві?
Безумовно, є частина людей, які глибоко віруючі і вони дуже дослухаються. І для них позиція церкви має велике значення. Але це не значна частина суспільства — 10-12%. Переважна частина суспільства ходить до церкви не часто, на великі свята і не дуже дослухається. Позиція церкви для них є фоновою, яка не впливає на поведінку людей. Люди зазвичай дослухаються до церковної позиція тоді, коли вона співпадає з їхнім уявлення про світ та події, що в цьому відбуваються. Щодо загроз, то зараз церковних конфліктів зараз не має. Лише 10% людей побоюються за соціологічними опитуванням конфліктів на релігійній основі. Це було актуальна на початку 90-х років. Конфлікти на релігійній основі можуть створювати штучно і це може бути небезпечним.
Вірян, які відносять себе до московського патріархату більше, ніж тих, хто відносить себе до українського. Значна частина вірян пов'язує себе з православною церквою московського патріархату і вони не змінили своєї позиції. Якщо будуть які політичні дії пов'язані з церковними будівлями, то можуть бути негативні настрої в цій частині суспільстві.
Бог - це любов, а війни між вірянами це не про те. Що потрібно, аби відбулися зміни. Чи коли ми говоримо про православну церкву, таку консервативну з канонами, то тут не має перспектив, аби щось таки змінилося?
Максим Паращевін: Така тенденція склалася непросто так, адже релігійна організація базується на віруваннях і постулатах. Якщо стверджується, що вони походять від бога, то як їх можна змінювати. Якщо є релігія, то все життя має будуватися за цими правилами. Така позиція цілком логічна. Супротив змінам з боку церкви притаманна для нового часу.
Нагадаємо, що 27-28 липня в Україні відзначають 1030-річчя хрещення Русі. Так, на центральних вулицях столиці на честь свята пройдуть молебні та хресні ходи. Для цього частково перекриють рух транспорту 24, 27 і 28 липня.
Прослухати повну версію розмови
Слухайте програму "Сьогодні. Зранку" по буднях з 8.00 до 10.20!