Майже в усіх людей вдома є бібліотека. А для колекціонера Антона Левицького кожна книга як дитина. Він збирає книжки вже багато років і про свої найцікавіші експонати розповів в ефірі Українського радіо в програмі "Життя плюс".
Антон Левицький: Коли це почалося? Я не хочу бути банальним, але це захоплення в мене ще з дитинства. Доводилося у батьків випрошувати гроші, щоб купити якусь книжку. Я належу до тих людей, які досі читають книжки. Просто є книги, до яких хочеш повертатися ще раз. З історії українського мистецтва у мене дуже багато книг. Багато книг з історії українського козацтва, по давній історії України. Це ті книги, про які в радянські часи не було чути і мені їх важко було дістати. Звісно, це не публічна, це приватна бібліотека. Для кола приватного спілкування, але не для всіх.
Насправді книги є різні. У мене не бібліотека антикваріату. Але, звичайно, оригінальну книгу я так просто дати почитати не можу. А копії - немає питань. У мене книги не є пам'ятниками, вони як друзі. У мене завжди все в русі. Вони живі. Я цікавлюся, збираю різні книжки, їх продовження, перевидання.
Прослухати повну версію розмови
0:00 / 0:00
