Чи можна всерйоз журналістику в Україні називати четвертою владою? Чи виконує вона свою функцію запобіжника від узурпації влади?
Над цими питаннями розмірковували в ефірі Українського радіо в програмі "Під прицілом" журналістка проекту "Наші гроші з Денисом Бігусом" Аліса Юрченко та журналіст "Центру розслідувань України" Ілля Лукаш.
На фото: журналістка Аліса Юрченко
Аліса Юрченко: Останніми роками у нас дуже потужно розвивається проекти журналістських розслідування. Звичайно не на 100% вони впливають на те, що відбувається у сфері державного управління і державних фінансів, але все-таки впливають. Ми бачимо за результатами нашої програми розірвані тендери, повернуті гроші, звільнених чиновників. Звісно, це не один рік роботи довести кримінальне провадження до вироку. Але ми бачимо результат. Можливо, він був більш ефективним після Революції гідності. Зараз вже посадовці звикли до своїх крісел і недостатньо швидко реагують і переживають через журналістські розслідування, але, на щастя, ефект є.
Ваша думка, пане Ілле.
Ілля Лукаш: У програмі "ЦРУ" наш фокус полягає, на відміну від інших програм, які знімають про прем'єр-міністра, про депутатів, ми більше фокусуємося на історіях, через які страждають дуже маленькі люди в селах, містах тощо. І коли дивишся, як впливають розслідування наших колег на Заході, коли журналісти елементарно приходять у правоохоронні органи і змінюється ситуація. І коли ми бачимо ситуацію на нижньому рівні, то бачимо тотальне нехтування й ігнорування, на жаль. Коли люди кажуть, що ви приїхали, будете нас знімати, а чим це допоможе? І мені прикро казати, що я не прокурор, не знаю, хто тут правий хто винний і навіть, за якою статтею можна засудити чиновника чи якусь людину, яка робить щось погане. Але я не можу цього зробити. Тобто така парадоксальна ситуація.
На фото: журналіст Ілля Лукаш
Як ви ставитеся до ініціативи регламентного комітету Верховної Ради про обмеження простору пересування журналістів у парламенті і щодо заборони знімати, фотографувати депутатів без їхньої згоди?
Ілля Лукаш: Якщо хоча б частково ця частина буде прийнята, вони просто дуже помиляються, якщо думають, що це проковтнемо ми або наші західні партнери. Якщо якимось чином будуть це обмежувати, то, повірте, ми приготуємо не один неприємний сюрприз для нардепів. Мені ця корочка акредитації без вільного пересування у Верховній Раді взагалі не потрібна.
Де межа в роботі журналіста? Як визначити, яку інформацію можна оприлюднювати з життя політика, а яку вже занадто?
Аліса Юрченко: Звісно, є межа і ми дуже від багатьох тем відмовляємося. У нас буває таке, що журналіст два, три, чотири тижні перевіряє інформацію, але потім це не виходить в ефір, бо, наприклад, нам не вистачає якоїсь ключової думки для того, щоб точно сказати, що цей чиновник вкрав гроші. Тобто матеріал не йде в ефір, якщо ми не можемо це довести. Тому, звісно, межі є, але потрібно пам'ятати, у високопосадовців право на приватне життя більше обмежене, ніж у звичайної людини. Тобто журналісти можуть цікавитися більшою кількістю інформації стосовно посадовців.
Прослухати повну версію розмови
