Радість від шуму сміттєвоза: як містяни зустрічають комунальників під час війни

Радість від шуму сміттєвоза: як містяни зустрічають комунальників під час війни

Після початку війни шум сміттєвоза на світанку викликав у киян не роздратування, а радість. Це зазначив Українському Радіо працівник столичного комунального підприємства Ігор Овєшков. Він розповів, як йому та його колегам вдавалося очищувати Київ, а також Херсон після рашистської окупації. У тому числі згадав, як працювалося під час цілодобових тривог і як доводилося виїжджати в райони прильотів ворожих снарядів та ракет. У комунальних служб є чіткий алгоритм дій після обстрілів, зазначив Ігор Овєшков Ірині Ждановій, котра підготувала сюжет до Дня працівників житлово-комунального господарства України.

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:
    • Ірина Жданова

Фото: https://i1.poltava.to

 

 

"Робоча зміна починається на світанку"

Ігор Овєшков працює у комунальному підприємстві "Київкомунсервіс". Його посада має довгу назву — "водій автотранспортних засобів від 7 до 10 тонн відділу спецмашин та обладнання по роботі з відходами". Пан Ігор за кермом із 16 років. Свого часу розвозив по дитячих садках хліб, молоко, працював в автопарку. І ось вже два роки робить чистішим Київ. Каже, зазвичай робоча зміна починається на світанку: "Увечері зідзвонюємося з дільницями, які прибираємо. Я приїжджаю на дільницю о 6-й ранку, виходять бригади і вантажать негабарит. За адресами збираємо весь негабарит і вивозимо на полігон. Поламані шафи, дивани, стільці, тумбочки, старі меблі, матраци, дошки — усе, що люди викинули. Я виїжджаю сам, а ЖЕК організовує бригаду. Приїжджаю на певну адресу, завантажили пів машини, поїхав на другу. Сьогодні вантажили старі крісла й дивани, десь пʼять холодильників. Усе це ми веземо на 6-й полігон. Полігон поділено на дві частини: негабарит вивантажуємо внизу, а будівельне сміття та все інше — вгорі. Потім приходить бульдозер і засипає, такий процес відбувається щодня. Самоскиди привозять битий асфальт, цеглу, залишки будматеріалів. Трактори все це загортають, і воно там лишається".

"Шум сміттєвоза викликав радість, бо засвідчував, що місто живе"

"Коли комунальні служби працюють злагоджено, ми навіть не звертаємо уваги на їхню роботу. Але минулого року чимало українських міст відчули, наскільки важлива ця непомітна праця. У березневому Києві торік шум сміттєвоза на світанку викликав не роздратування, як це часто буває, а радість. Бо це свідчило, що місто живе", — розповідає Ігор Овєшков. І додає: на початку великої війни комунальникам було непросто. "Тоді ми прибирали здебільшого побутове сміття. Приїжджаєш — стоять повні чотири контейнери, і ще поруч лежить сміття. Ми все намагалися забирати. Було трохи важкувато, тому що стояли блокпости. Виїзд із Києва був нормальний, а от назад повернутися було складно. Доводилось відкривати навіть установку для перевірки, хоч це і спецмашина. Але все одно вирішували проблеми, намагалися виконувати свої завдання. З нашими комунальниками працювали буквально дві-три компанії по цілому Києву. Це дуже велике навантаження. Працювали бувало з 8-ї до 20-ї. Багато людей виїхало — водії, вантажники із сімʼями. А якщо екіпаж неповний, то це важко. В екіпажі має бути два вантажники. Та якось ми справлялись. Були випадки, коли збираєш за адресами, і вже машина повна, немає куди вантажити. Однак двірники просять: заберіть хоча б один контейнер", — згадує Ігор Овєшков.

"У комунальних служб свій алгоритм дій після обстрілів"

Міністерство оборони України відзначило Ігоря Овєшкова та ще двох його колег медалями "За сприяння Збройним Силам України" за сумлінну працю під час воєнного стану. Чи доводилося працювати після обстрілів, коли  ракетами були вражені житлові будинки? У комунальних служб є свій алгоритм дій, розповів Ігор Овєшков: "У нас є така машина — ми її називаємо "кубишка". У неї знімається кузов. Приїджаєш на дільницю, кузов знімаєш, і люди завантажують його, ми в цьому не беремо участі. Наша справа — поставити. Коли його завантажили, диспетчер дає адресу, я їду, забираю і вивожу на полігон. "Кубишки" бувають на 15 і 20 кубів. Коли був приліт на Лукʼянівці, я поставив вранці куб, а на наступний ранок забрав. Там було все те, що відновленню не підлягає — вікна, двері, все, що вилетіло".

"Херсон після окупації був дуже запущений"

У січні київські комунальники допомагали відновитися після окупації визволеному Херсону. Ігор Овєшков пригадує це відрядження: "Через тиждень після нового року я поїхав у Херсон. Нас їздило два екіпажі. Приїхав наш директор і каже: "Хлопці, треба комусь поїхати, бо в Херсоні вже екологічна катастрофа". У мене була установка і під негабарит, і під контейнери. Колега забирав негабарит, а я контейнери. Стоять, наприклад,  два контейнери, а поруч ще штук десять просто насипом. Місто було дуже запущене, я такого ніколи не бачив. Це зрозуміло, що після окупації двірників не вистачає, комунального транспорту також. У розмовах я чув, що окупанти розграбували машини, повивозили по запчастинах, а також цілі машини попереправляли на той бік Дніпра. Тепер дуже бракує транспорту, спеціальних машин для вивезення сміття. На четверту добу ми звідти виїхали. У Херсоні тривога цілодобова. Було кілька прильотів, ми завантажили на одній ділянці, десь 400 метрів. Не знаю, який це снаряд упав, але бахнуло так, що машина ходила ходуном. Заїжджав по нормальному асфальту, а виїжджав — воронка діаметром два метри. Але праця є праця. На заправці дівчата дивувалися: а ви що — аж із Києва? Бувало, підʼїжджаємо до контейнерів, а з будинків вибігають люди, починають допомагати все це завантажувати. Були дуже вдячні, що ми приїхали".

На фото: наслідки обстрілу рашистами Херсона, 24 грудня 2022 року, фото Херсонська обласна державна адміністрація

Паркування — проблема і до, і під час війни

Праця комунальників дуже цінна і в мирні, стабільні часи. Розмірковуючи про складнощі в буденній роботі, Ігор Овєшков згадує проблему багатьох міст — хаотичне паркування: "Є такі адреси, коли приїжджаєш, а заїхати неможливо. Тоді ми робимо фотографію і надсилаємо диспетчеру. І нас переносять на наступне замовлення, за три-чотири дні. Є такі водії, що паркують машини і зазначають номер телефону, йому можна зателефонувати. Але таких одиниці. У даний момент багато машин стоять просто невиїзні. Та ми намагаємось все ж таки забирати сміття, щоб було чисто".

"Завжди додає натхнення реакція дітей, коли вони бачать сміттєвоз"

Ігор Овєшков каже, що часом власники автомобілів взагалі не реагують на прохання прибрати машину, яка заважає спецтехніці. Така байдужість засмучує. А що завжди радує і додає натхнення — це реакція дітей, коли вони бачать сміттєвоз: "Їдеш по двору, швидкість невелика, а малеча стоїть, ручками махає. Ну і ми також махаємо у відповідь. Буває, мама чи тато збоку стануть і розповідають, поки ми вантажимо, і очі у дітей по пʼять копійок. Це приємно, звісно. Коли з дитинства привчають дітей, пояснюють. Тому буде нам поповнення, та й кидати сміття вони будуть не повз, а в контейнер. Старші дітлахи цікавляться, як система працює, електроніка, які кнопки натискати. Хтось каже: виросту — буду також на машині працювати. Це приємно. Хочеться, щоб скрізь було прибрано".

І хоча мало хто з дітей проносить мрію стати водієм сміттєвоза до дорослого життя, Ігор Овєшков вважає, що на цій роботі отримуєш розуміння — твоя щоденна праця справді важлива: "Самому дуже приємно, що твоя робота потрібна людям. Намагаємося завжди працювати з душею".