Володимир Путін і московський патріарх Кирило (Володимир Гундяєв). Фото: AP
Війна швидко і радикально змінює релігійну мапу — з кожним днем все більше церков Української церкви московського патріархату переходять в лоно Православної церкви України. Водночас почастішали й регіональні опори діяльності МП. Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз переконана: "Будь-якою забороною насамперед користується Росія. Будь-які гоніння дають їм більше фори для комунікації і для радикалізації''. Психологиня Катерина Гольцберг поділяє цю думку: ''Я взагалі дуже негативно ставлюсь до повних заборон. Я вважаю, що ми маємо вести перемовини з цими людьми і тоді матимемо більший успіх, ніж від заборони''.
Ведучий Вадим Карп'як нагадав, що християнство як релігія якраз постало із заборони: ''Перші християни живилися своєю забороною, і вони пережили всіх римських імператорів, які їх забороняли. І той же Сталін, коли заборонив українську греко-католицьку церкву, він загнав її в підпілля, де вона сформувалася, окріпла і вижила. Якби він зробив з нею те саме, що він зробив з православною церквою — наводнив своїми агентами, ми б мали зараз зовсім інших греко-католиків. Тому припускаю, що релігію неможливо просто так заборонити. Насамперед через те, що релігія — це люди. Однак що робити з вірянами, які, наприклад, не збираються пропагувати щось, а просто вірять? Їм якось треба пояснити, що московський патріархат бажає зла українцям і хоче їх вбивати. І освячує зброю, якою нас вбивають. І освячує дії російських солдатів, які приходять сюди нас вбивати''.
Психологиня Катерина Гольцберг говорить про певну залежність: ''Колись існував радянський вислів: все, що ми не можемо заборонити, ми маємо очолити. І тут, як і в будь-якій залежності, ми не можемо забрати щось і не дати нічого натомість. Моя думка полягає в тому, що ми маємо щось запропонувати. Не забрати повністю, а запропонувати якісь замінники. Забрати і не дати нічого — це спорожнити частину душі, яка буде вимагати чимось її заповнити''.
Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз звернула увагу, що в цій ситуації спілкування відбувається з людьми, які часто живуть у своїй інформаційній бульбашці: ''Для них єдиним джерелом інформації про їхню релігію є їхній священник. Саме від нього вони звикли отримувати всю інформацію, і вони роками отримували викривлену чи відфільтровану інформацію. Допоки ми не попрацюємо з цими священниками, допоки не зміниться ця інформаційна бульбашка — подальший процес дуже складно навіть прогнозувати. І якщо ми беремо короткострокову перспективу, яка для нас зараз дуже важлива, то я би працювала саме зі священниками московського патріархату. Я впевнена, що така робота ведеться. Потрібно переконати їх, щоб вони потім переконали вірян. Тому що Росія постійно намагається налаштувати вірян проти української держави, проти будь-яких людей та інституцій, які мають іншу думку. Тому тільки священники, яким довіряють, зможуть щось почати говорити. Не факт, що їх почують. Тому що це дуже важливий процес, коли ти чув від людини завжди одне, і тут вона тобі починає говорити інше. Це ще має бути правильно спозиціонована зміна цієї думки''.
Психологиня Катерина Гольцберг звернула увагу на те, що у цій справі дуже важлива ініціатива: ''Тут існує певний первинний спротив — піти проти людини, яка є авторитетом, проти того ж священника. Це дуже складна позиція, це як батька бити. Тут важливе значення має сама особистість людини, яка може і має сили на цей спротив. Тому ми маємо підтримувати саме таких людей''.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у межах проєкту Радіо Культура "ППО. Протипанічна оборона". Матеріал відображає позицію авторів і не обов'язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".