Ілюстративне фото: tsoua.com
Місткість українських 13 підземних сховищ газу становить 31 млрд кубічних метрів на рік
Газосховища у Росії є, причому серйозний обсяг, — констатує Михайло Гончар. "Зараз росіяни можуть закачувати до газосховищ десь 72 млрд кубічних метрів газу на рік. Місткість українських 13 підземних сховищ газу становить 31 млрд кубічних метрів на рік. Але наша перевага в тому, що наші газосховища розташовані на кордоні з Євросоюзом, себто маємо коротке плече. Ця система виникла ще з радянських часів, вона дуже гнучка і вигідна. Попри весь опір "Газпрому" та проросійського лобі, ситуація в Україні почала кардинально мінятися, починаючи з 2015 року. Російська агресія проти України у 2014 році стимулювала зміну підходів, зокрема і в газовій та газотранспортній сферах. Так чи інакше, були проведені реформи, і саме реформи у газовому секторі були найбільш успішні. А стосовно "газового сейфу" Європи — після багаторічних зусиль в Україні було запроваджено європейську практику використання підземних сховищ газу, і у 2020 році це дало потужний ефект".
Михайло Гончар. Фото: ФБ-сторінка
Як у Європі використовують підземні сховища газу?
"Суть полягала в тому, що забезпечується вільний доступ до потужностей зберігання газу на відповідних умовах, себто вводяться ті правила, що функціонують у країнах Євросоюзу та є зрозумілими для європейських гравців ринку. Плюс це можливість зберігання газу в режимі митного складу протягом приблизно трьох років, це понад тисяча днів. Газ закачується і може зберігатися без зайвих формальностей упродовж цього часу. За потреби, клієнт може його взяти і використати. Тобто діє гнучка система, яка забезпечує, особливо у зимовий період, додаткову потребу в газі. Клієнт знає, що він поклав у сховище свій газ і може його швиденько взяти й використати. У 2020 році ціни на газ на європейському ринку повернулись на рівень початку 2000-х років. Тобто 1 тисяча кубометрів газу коштувала не більше 80 доларів. І тоді багато хто, зокрема й Україна, почали активно заповнювати доступні газосховища повсюди у Європі з метою запастися газом на найближчий зимовий період, беручи до уваги, що такого дешевого газу в подальшому не буде. Таким чином відбувся збіг чинників — і цінова кон'юнктура була вигідна, і наші європейські партнери звернули увагу, що в Україні змінилося законодавство та нормативні підходи. Тож багато хто з партнерів вирішили ризикнути, і цей ризик був цілком виправданий. Приблизно понад 8 млрд кубічних метрів газу було закачано в українські підземні сховища у 2020 році. Тобто із загального закачаного обсягу 27 млрд кубометрів майже третина — це був газ європейських споживачів. Це було безпрецедентно. До речі, в минулому теж були випадки, коли хтось на свій страх і ризик закачував у наші газосховища невеличкі обсяги — кілька десятків чи сотень мільйонів кубометрів, і мав потім купу клопоту, щоб їх звідти витягнути. А 2020 року все доволі добре спрацювало. І зараз це дає підстави заявити про те, що ми можемо відігравати роль "газового сейфа" Європи".
"Газпромозалежність" у минулому
"Хоча нагадую, що цей "газовий сейф" існував і раніше, але був недоступний внаслідок низки причин, пов’язаних із "газпромозалежністю" у використанні підземних сховищ газу. Зараз ситуація змінюється. Ми бачимо, що надалі по-різному може відбуватись із транзитом російського газу до Європи. Але функція зберігання газу залишається актуальною. У цьому контексті маємо взаємовигідну річ. Ми зберігаємо газ, який нам потрібний, але не в такій кількості, особливо зараз, коли відбулось велике скорочення споживання газу. Тож у нас зростає обсяг вільних потужностей, що надлишкові для нас, а для наших європейських партнерів вони можуть відігравати важливу роль. Особливо з урахуванням того, що 5 наших найбільших підземних газосховищ розташовані поблизу кордону з Євросоюзом, насамперед це кордон із Польщею", — зазначив Михайло Гончар.
