Вчимося на психолога: Як підтримати близьких у складні часи і чого не варто говорити

Вчимося на психолога: Як підтримати близьких у складні часи і чого не варто говорити

З початком повномасштабного вторгнення всі українці переживають певні психологічні проблеми – хтось більші, хтось менші. Як допомогти тим, кому гірше ніж вам і хто не може впоратись самостійно? Як тактовно запропонувати допомогу і не образити людину необережним словом? В ефірі Радіо Промінь вчимося допомагати разом з сімейним психологом Катериною Кох.

0:00 0:00
10
1x
Програма:

Фото: надані Катериною Кох

Якщо людина поділилася з вами своїми проблемами – це говорить про те, що вона вам довіряє. Не зневажайте її довіру

Ми живемо у складні часи. Хочеться бути людиною, яка може підтримати близьких і колег, підставити їм плече. Як взагалі зрозуміти, що людині потрібна підтримка?

Люди достатньо емпатійні й соціальні особини, тому зазвичай ми бачимо по обличчю – і вміємо добре читати своїх друзів, рідних, колег. Навіть по голосу на відстані можемо визначити орієнтовно, чи потребує людина нашої підтримки і чи потрібно зараз їй щось від нас.

На фото Катерина Кох

Хочеться зрозуміти, як бути максимально тактовним в ситуації, коли людина переживає складний період. Як запропонувати допомогу і при цьому не сказати чогось такого, що може погіршити стан людини?

Перше правило – ми не йдемо допомагати, якщо самі не маємо на це сил. Це база. Але якщо ці сили є, діємо наступним чином.

Спочатку треба зрозуміти, якої допомоги потребує людина. Ми не близнюки і не знаємо, що для іншої людини значить допомога. Тому завжди починаємо з фрази «ти як?». Це правило першої психологічної допомоги для не психолога.

Це питання завжди потребує уточнення: «Чи можу я тебе зараз підтримати? Я ще не знаю, як тебе підтримати – допоможи мені, розкажи». Якщо ми чуємо, що людина розповідає про свої труднощі і переживання – ми таким чином «приєднуємось».

Як ми можемо приєднатись до емоції людини? Можемо сказати «Ого! Я й уявлення не мав, як ти зараз». «Ти знаєш, я теж боюсь, але бачу, що тобі зараз, мабуть, ще страшніше». І обов’язково намагаємось не втратити емоційний зв’язок і запропонувати допомогу негайно: «Що я можу зараз зробити для тебе? Чим я можу допомогти? Давай я це зроблю прямо зараз. Твої потреби зараз для мене пріоритет». Ми намагаємось не тільки почути, а й одразу зробити щось. Тому що підтримка – не про те, що ми зробимо післязавтра. Ні, підтримка – це те, що ми можемо зробити зараз.

Підтримка – це не те, що ми можемо зробити післязавтра. Підтримка – це те, що ми можемо зробити зараз

Що категорично не варто говорити, коли ми пропонуємо підтримку?

Є чотири блоки, які я дуже прошу саме в такий період часу не говорити своїм близьким.

1. Не давайте порожніх обіцянок. Ми не обіцяємо, що все буде добре, що все владнається і життя обов’язково налагодиться. Тому що це гарна мотивація, але в сьогоднішній час вона не є достатньо правдивою і опорною. І ми не можем на неї відрефлексувати – ми ж не день народження святкуєм. Уникайте будь-яких порожніх обіцянок.

2. Не забороняйте емоцій. Якщо ви спитали «як ти?» і людина розплакалась чи переживає злість – не потрібно її зупиняти і говорити «Не плач, не злися, не треба так хвилюватися. А ну, заспокойся, візьми себе в руки!». Це теж не працює.

3. Уникайте оціночних коментарів. В нас є така схильність – ми любимо одне одному робити зауваження, думаючи, що ми робимо добре. Бо хто ж як не я, скажу тобі, як правильно жити? Але ніде немає таблички з правилами кому як жити. Тому обійдемося без оціночних коментарів на кшталт «Раніше треба було думати», «А я ж тебе попереджав/попереджала», «Та все ж було очевидно – ти що, не знав/знала», «Та не треба було бути таким наївним/наївною». Оце точно не потрібно говорити.

4. Знецінення – це найбільш жорстокий блок. Як звучить знецінення? «Та це не варто таких сліз!», «Це не кінець світу», «Нічого ж тут такого не сталося», «Ой, придумав/придумала собі!», «Та це можна пережити і забути завтра». Будь-ласка, якщо ви вже спитали і людина з вами поділилася – це говорить про те, що людина вам довіряє. Не зневажайте довіру до почуттів близької людини.

Це базові правила для непсихологів. Якщо ви розумієте, що проблеми ваших близьких мають більш серйозний характер і ви не можете допомогти – будь ласка, звертайтеся на урядові телефони психологічної підтримки або місцевих фахівців.

Останні новини
"Бути штурмовиком — це постійно перебувати в центрі подій": історія кухаря, який став професійним військовим
"Бути штурмовиком — це постійно перебувати в центрі подій": історія кухаря, який став професійним військовим
Війна, унікальна для досвіду, бо навчаються всі: від Тайваню до США
Війна, унікальна для досвіду, бо навчаються всі: від Тайваню до США
Гранти на освіту замість держзамовлення… та інші реформи від Міносвіти. Пояснює заступник міністра
Гранти на освіту замість держзамовлення… та інші реформи від Міносвіти. Пояснює заступник міністра
Іван Марунич: "Якби я писав виключно такі пісні, як "Пес Патрон", то засмутився, що став артистом одного жанру"
Іван Марунич: "Якби я писав виключно такі пісні, як "Пес Патрон", то засмутився, що став артистом одного жанру"
В Авдіївці росіяни намагаються повторити Бахмут, де втратили 100K людей – Євген Дикий
В Авдіївці росіяни намагаються повторити Бахмут, де втратили 100K людей – Євген Дикий
Новини по темі
"Бути штурмовиком — це постійно перебувати в центрі подій": історія кухаря, який став професійним військовим
Війна, унікальна для досвіду, бо навчаються всі: від Тайваню до США
Україна є "кузнею світу" зі створення безпекового обладнання — Яковенко
Як дозволити собі святкувати, коли війна? — поради психолога
Росія знищила або суттєво пошкодила кожну десяту українську школу — Ганна Новосад