Давід Стулік. Фото Світлани Мялик
"Вступ України до НАТО під час війни — табу"
Такі реалії, що брати в НАТО будь-яку країну, яка перебуває в стані війни, хоча ця країна не спричинила її, — це червона лінія, за яку НАТО не може піти. Бо тоді б це означало, що потім весь альянс є частиною цієї війни, зазначає Давід Стулік. "Тобто це табу. І це треба собі усвідомити і не робити зайвих очікувань, бо потім може бути гірке розчарування. Це, може, і гірка правда, але так воно є", — додає він. Втім експерт зауважує, що "одночасно НАТО надає Україні величезну військову підтримку, країни ЄС надають фінансову підтримку, також це роблять Сполучені Штати. Практично весь демократичний світ підтримує Україну, щоб ця війна закінчилася якнайшвидше. І президент Чеської республіки Петер Павел заявив, що Україну візьмуть в НАТО відразу після перемоги. Бо Україна має міцну армію, натівське озброєння і більше досвіду, ніж більшість армій НАТО. Тобто це буде величезною доданою вартістю для НАТО". Стулік переконаний, що "альянс зацікавлений в тому, щоб Україна вступила. Але просто з огляду на факт, що зараз йде війна, НАТО поки що не може відчинити двері. Але тільки-но війна закінчиться, це станеться. Сумнів тут ніхто не має".
"На Заході суспільство не хоче вірити, що ця війна може поширитися"
"Європейські загалом демократичні політики заважають на один важливий фактор — суспільну думку. На рівні суспільств більшості країн НАТО, чим далі вони віддалені від України, тим підтримка розуміння, чому Україна для нас важлива, є меншою. Тобто треба тут не тільки переконувати політиків, а й працювати на все суспільство, переконувати не тільки центральноєвропейські чи балтійські держави, де є це розуміння і де є більше бажання допомогти. Країни Балтії, Чехія, Польща вже практично не мають зброї на своїх складах, бо все видано для України. Але навіть в Чехії я мав би певні побоювання, що більшість суспільства не захотіла б щоб, наприклад, чеська армія брала участь у такому збройному конфлікті, навіть якби це теоретично розглядалося. Це може бути дуже чутливе питання. І політики, лідери демократичних країн все ж таки дивляться в першу чергу на суспільну думку, бо їм треба обиратися. І вони не можуть вийти з революційними пропозиціями, щоб, наприклад, НАТО вислало свої підрозділи або залучило власну авіацію до цього конфлікту. Адже тоді це дійсно може обернутися проти них, бо суспільна думка не готова поки що до такого сценарію. І не хоче вірити в те, що ця війна може поширитися. Є, може, частково і наївне бажання, віра в те, що все закінчиться в Україні й ця війна далі не поширюватиметься", — пояснює експерт.
"Росія лякає Захід перспективою свого розпаду"
"Я теж оптиміст, і думаю, ми можемо бути свідками радикальних змін у самій Росії. Там щось відбувається, і це теж чинник стримування для західних країн — побоювання того, що буде з Росією, як вона програє війну? Це те, що розганяють саме росіяни через так звані психологічні інформаційні операції. Тобто вони заздалегідь роблять так, що Захід боїться піти на наступні кроки, бо Росія тихо, через свою п'яту колону підказує, що наслідки будуть негативні. Це (розпад Росії) нібито хаос, це начебто додаткові війни в Росії, це буцімто ще більше біженців в європейських країнах і невизначеність, що буде з ядерною зброєю РФ. Тобто самі росіяни не напряму, а опосередковано лякають Захід тим, що Росія може розпастися і може настати хаос", — зауважує Стулік. "Я особисто з цим не погоджуюся. Пріоритетне завдання — це перемогти Росію. А що там буде далі, це хай самі росіяни вирішують", — каже він.
.jpg)
На фото: Євген Пригожин, чия "приватна" військова компанія "Вагнер" учинила 24 червня цього року озброєний заколот у Росії, захопивши два обласних центри і підійшовши до Москви. Столицю РФ Пригожин усе-таки не став брати, але після його путчу більша частина західних аналітиків констатувала слабкість путінського режиму і те, що політично Росія є "колосом на глиняних ногах", який може будь-якої миті розвалитися. Натомість інша частина західних аналітиків стверджувала, що Путін при всіх вчинених ним злочинах проти України є для світу меншим злом, ніж Пригожин. Мовляв, розвал РФ – це розповзання ядерної зброї серед пригожиних-кадирових. Аргументація другої групи західних аналітиків схожа з аргументацією експрезидента США Джорджа Буша-старшого, який 1991 року, незадовго до розпаду СРСР, закликав українців йти за тодішнім радянським керівником Михайлом Горбачовим і не розвалювати СРСР.
"Зараз відбувається передсмертна агонія Росії, їм немає з чого фінансувати державу"
Є певні історичні процеси, які вже почалися. І цей історичний процес — розпад імперії, розпад неоколоніальної держави, який почався ще з 90-х років. Тобто поступово Росія стає меншою і меншою, наголошує експерт. "І якщо подивитися на історію, це незворотний процес. Ця країна не має жодного майбутнього. Немає жодних ресурсів, які в майбутньому приносили б доходи до бюджету. Мені здається, це передсмертна агонія Росії. Зараз, коли Європа і деякі інші демократичні країни перестали купувати російські нафту і газ, в Росії виникли шалені проблеми з держбюджетом. Їм нема з чого фінансувати навіть власну державу. І елітам, які в Росії звикли до достатнього фінансового забезпечення, до того, що могли "дерибанити" державний бюджет, зараз не буде що дерибанити, і почнуться між ними конфлікти", — пояснює Стулік.
"Є шанси, що росіяни знесуть свою владу, і це може відбутися дуже швидко"
"Поки що видатки російського державного бюджету зберігаються як раніше тільки в одній сфері — в соціальній політиці. Тому що вони бояться суспільних змін, суспільних протестів. Бо це означало б, що тоді росіяни просто знесуть свою владу. Тобто це теоретичні для російського керівництва загрози, але для України це великі шанси. І це може дійсно відбутися дуже швидко. Іноді у мене думки, що це дуже схоже на явище 1917-го року — на так звані "російські революції", які відбулися на території царської Росії. Тобто мені здається: якщо є якась надія, то вона в самій Росії. Хоча для Росії це дуже негативний сценарій. Коли він може трапитися — це важко сказати. Але я думаю, що його варто розглядати. Хоча нам на Заході це не подобається, це неприємно, але з ним треба теж рахуватися", — резюмує Давід Стулік.
