На фото: Марцін Пшидач, очільник Бюро міжнародної політики Канцелярії Президента Польщі. Фото Світлани Мялик
— 15 вересня закінчується термін заборони на аграрний імпорт українського зерна. Чи можна переосмислити цю ситуацію і не перекривати постачання і транзит українського збіжжя у Польщу? Чи може Польща перебрати на себе роль головного транзитера українського зерна не лише в Європу, а й до країн глобального Півдня? Можливо, варто допрацювати цей напрям, щоби Польща не втрачала, а заробляла на цьому?
— Тут варто спочатку прояснити один момент. Транзит українського зерна через територію Польщі дозволений, він можливий, він здійснюється. Кількість зерна, яке перевозиться через польську територію, збільшується. У порівнянні з січнем-лютим цього року, сьогодні через польську територію перевозиться набагато більше українського зерна. Тому польський кордон відкритий для транзиту українського зерна, за умови, що воно потрапляє до своїх споживачів, наприклад, в африканські або близькосхідні країни. Однак попередні місяці показали, що, як заявив президент Анджей Дуда під час свого нещодавнього візиту до Києва, низка різних процедур була порушена або використана для того, щоб перешкодити зерну потрапити до країн глобального Півдня і натомість потрапити на польський ринок, що викликало певні збурення на сільськогосподарському ринку Польщі. І польський уряд, природно, повинен був відреагувати на ці зловживання. Тут ми також зобов'язані поважати економічні інтереси Польщі. З іншого боку, я хотів би ще раз підкреслити, що транзит українського зерна можливий, і ми вважаємо, що цей транзит повинен збільшуватися і в інших напрямках. Ми були великими прихильниками угоди, укладеної в рамках ООН за активної участі Туреччини, щоб зробити канал через порти біля Одеси та Чорне море безперешкодними. Росія свідомо, на наш погляд, виходить або вже вийшла з цієї угоди, бомбардуючи при цьому портову інфраструктуру, тому що вона хоче викликати продовольчу кризу. Але є й інші транспортні можливості, наприклад, дунайські порти в Румунії. Ми повинні усвідомлювати, що мільйони тонн українського зерна немає інфраструктурної можливості транспортувати вантажівками через Польщу, не в останню чергу через зростання транспортних витрат. Ми говоримо про пропускну здатність польсько-українського кордону з точки зору транзиту. Я постійно наголошую, що цей транзит відбувається. Але у випадку Польщі зерно — це тема, якою займається польський уряд, Прем'єр-міністр, Міністерство сільського господарства. Якщо є можливість якнайшвидше транспортувати зерно до африканських країн, тут немає жодних проблем. Але часом використовуються певні процедури, щоб продати зерно у Любліні, Замості чи Ряшеві. Якщо це зерно має поїхати до Африки, то воно має поїхати до Африки, а не залишатися на польському ринку.
— Чи правильно я розумію, що Польща залишається головним транзитером українського зерна?
— Що стосується транзиту, то він здійснюється у повній відповідності до закону, тобто проходить через польську територію, прибуває до польського, литовського чи німецького портів, а потім продовжує свій шлях. Цей транзит зростає, але так само багато зерна перевозиться через румунські порти, порти Констанци та дунайські порти. Однак постійно потрібен тиск і залучення ООН, щоб цей канал (постачання збіжжя — ред.), який добре працював з Одеси через Чорне море та протоки Босфор і Дарданелла, відновити. Але для цього потрібна участь ООН і тиск на Москву.
