ілюстративне фото УНІАН
"Відносини можуть бути зіпсовані"
— Понад півтора року вже триває війна Росії проти України. Польща є найбільшим союзником, допомагає Україні боротися з ворогом. Як ви на цьому етапі оцінюєте відносини України та Польщі?
На жаль, зараз є сигнал, який вказує на дуже великий ризик, що ці відносини можуть бути зіпсовані. На мою думку, це складна ситуація. Це результат тих мрій, які були створені для українського уряду та суспільства щодо перспективи членства в ЄС та НАТО, які потім не були доповнені на саміті НАТО у Вільнюсі. Там не дали статус кандидата. Але одночасно були рішення, які показують, що Сполучені Штати хочуть створити структуру європейської безпеки з Німеччиною, як головним учасникам. У таких умовах, на мою думку, український уряд і деякі олігархи, бо зараз ми маємо суперечності щодо українського збіжжя, насправді помиляються. Тому що закрита тільки торгівлі у Польщі, а транзит вільний. 3,5 млн тонн щомісяця транзитом експортується через Польщу до інших держав.
— З 16 вересня діє заборона на ввезення українського збіжжя на внутрішній ринок Польщі. Польська сторона аргументує, що так вона захищає свій ринок і свого фермера. Водночас українська сторона вважає, що це є певним порушенням і правил СОТ, і угод з ЄС. Яка ваша думка щодо цих аргументів?
Ми повинні бачити цю ситуацію в контексті й відрізняти інструмент і мету. Мета – змінити уряд у Польщі. Пам'ятаємо, що 15 жовтня будуть вибори до польського Сейму. І електорат хліборобів не хоче зруйнувати свої господарства. Тому що він не може успішно конкурувати з українським зерном, бо Україна має найкращі землі, якщо не у світі, то в Європі. І це свідомо зроблено Єврокомісією, якій мейнстрім задали Німеччина та Франція, які також не хочуть цього уряду, який зараз у Польщі.
— Тобто ви говорите, що це питання політичне? Йдеться про боротьбу Єврокомісії з правлячою партією в Польщі "Право і справедливість"?
Так. У Польщі є такий образ цієї ситуації. З одного боку, українські олігархи, які мають свої банки, ми це бачимо на Кіпрі, в Люксембурзі, це великомасштабні господарства олігархів, а не звичайних українців. І їхні бізнесові інтереси, на мою думку, суперечать державним інтересам України. А з другого боку, може так бути, що український уряд думає, що поступ на дорозі до ЄС залежить від підтримки Німеччини, а до НАТО – від підтримки Сполучених Штатів. А демократи у США, і німці не хочуть цього уряду. Для цього я і почав нашу розмову від саміту НАТО у Вільнюсі, де ці три сигнали були дані. Перший, що не буде Україна державою кандидатом до НАТО. Другий: наступним генеральним секретарем буде Урсула фон дер Ляєн, значить німці. І третій, що не буде зруйнований договір НАТО-Росія від 1997-го року, що теж є сигналом – це німецька політична лінія. І це сигнали, які були дані українському уряду з Вашингтона і Берліна. І політична воля, щоби змінити уряд і цей контекст виборчий, в якому польський уряд зараз мусить або односторонньо закрити кордони для українського збіжжя, або втратити підтримку кількох мільйонів виборців із сільських округів, для яких це велика господарська втрата.
"Ми хочемо, щоб українське зерно йшло в світ, але не на наш ринок"
— Ви пов'язуєте блокаду Польщею експорту українського збіжжя на польський ринок із політикою, із парламентськими виборами, які відбудуться 15 жовтня в Польщі, і з політичними відносинами між Брюсселем та Варшавою?
Так. На мою думку, так і є. Адже Румунія і Болгарія відкрили кордони, як сказав Брюссель. Це був їхній компроміс і Урсула фон дер Ляєн сказала, що двері для них до "шенгену" відчинені. Це було очевидно, що ці речі пов'язані. І що це політична операція, щоб дезінтегрувати блок східного боку Євросоюзу, який навесні був проти відкриття ринку ЄС для українського зерна. Ми хочемо, щоб це зерно йшло в світ, але не на наш ринок. У Польщі таке відчуття, що та велика підтримка, урядова і суспільна, яка була надана Україні, в нинішній ситуації має результат, що український уряд допомагає німцям, французам та американцям змінити уряд у Польщі. А це погано для України. Бо якщо буде зміна уряду, то політика Польщі щодо України буде така, як Німеччини. Не виключено, що ця підтримка у військових матеріалах може бути зупинена. Так, польський національний інтерес полягає в підтримці України. Це правда. Але не кожен польський уряд буде реалізувати польський національний інтерес. Ми можемо отримати уряд, який буде реалізувати інтерес Німеччини та накази Брюсселя. А це буде погано.
— Я думаю, що Україна все-таки розрізняє питання економічні й політичні. На вашу думку, оце непорозуміння економічне, зокрема, щодо українського зерна, воно може вплинути на підтримку Польщею України під час війни? Варшава також відділяє ці питання?
Відділяє. Я хочу сказати, що польський уряд не зупинить підтримку України, навіть якщо буде якийсь конфлікт, бо це справа життя і смерті. І ми дуже добре знаємо, що кожен російський танк та жовнір, знищений в Україні, ніколи не прийде зі зброєю до Польщі. І це очевидно. Я тільки хочу сказати, що в нинішніх умовах, якщо ми створимо ситуацію, що урядовий табір у Польщі втратить підтримку багатьох громадян-хліборобів, а відтак втратить владу, то наступний уряд вестиме таку політику, як скаже Німеччина. А Німеччина не буде хотіти перемоги України, тому що вона хоче якнайшвидше порозумітися з Росією. Таким чином Україна може втратити підтримку Польщі, якщо буде другий уряд. Я ще раз кажу, не кожен польський уряд, який може бути створений після цих виборів, буде реалізовувати польський національний інтерес. Польський національний інтерес – це підтримка України. І це ми розуміємо.
