Аліна Загоруйко. Фото: ФБ-сторінка "Alina Zagoruyko"
Проблема номер один – списки виборців
Аліна Загоруйко: Спільне між Україною і ситуацією, яка була в Хорватії та Боснії і Герцеговині, – це схожі трагічні сторінки в історії. Це війна. Всі інші передумови у нас абсолютно різні. Боснія і Герцеговина та Хорватія – це країни, які боролися за збереження своєї державності, Хорватія зазнавала окупації частини своєї території, вони пройшли шлях реінтеграції. Це власне те, що Україну чекає попереду.
Але передумови і характер війни в наших країнах абсолютно різний. В Боснії і Герцеговині воювали між собою різні етнічні групи за право на відділення і утворення своєї окремої держави. В нас же ситуація абсолютно інша: є чітко визначений зовнішній агресор, який нахабно через свої імперські амбіції, підкріплені псевдоісторичною пропагандою, напав на Україну.
— У серпні цього року Європейський Суд з прав людини ухвалив рішення, що політична система Боснії і Герцеговини, створена в рамках Дейтонської мирної угоди 1995 року, яка поклала край війні, посилює внутрішні етнічні розбіжності та шкодить демократичним виборам.
Андрій Гевко: У Боснії і Герцеговині дуже складна ситуація. Конфлікт, який стосується трьох національностей, – босняків, сербів та меншою мірою хорватів – ще не загоєний. Й система тріумвірату влади, яка існує в країні, насправді не спрацьовує на всі 100%. Це складний процес, який Боснія і Герцеговина ще повинна пройти. Однозначно систему треба переглядати і ми бачимо різні впливи на країну зі сторони зовнішній сил. Тож не все так просто, але Боснія і Герцеговина на шляху до того, щоб жити мирним життям.
— Якщо зараз взяти досвід України: завершується війна і, наприклад, ми готуємося до наступних виборів. Порівнюючи з цими країнами, чи все так само, окрім іншого етнічного складу? Чи спрацює наша напрацьована схема виборів, чи будуть додаткові виклики?
Андрій Гевко: Я б не порівнював ситуацію, яка була в Боснії і Герцеговині та Хорватії з українською, тому що масштаб зовсім інший. Але з іншого боку рівень технологій, який зараз присутній, теж інший. Їм, наприклад, було дуже складно складати списки виборців, оскільки все робилося вручну, на папері, на базі списків виборців 1991 року, які були в них. Минуло шість років, тому було складно. У нас у цьому плані зараз буде легше, тому що доступні електронні сервіси, думаю, дадуть нам змогу цю ситуацію поправити оперативніше. З іншого ж боку ми бачимо масові руйнування і маємо категорії різних територій. Ми маємо території, які в окупації з 2014 року, і території, які в окупації з 2022 року. Це різні підходи. Тому списки виборців та Реєстр виборців будуть проблемою номер один, адже виникає питання громадянства, документів. Внесення в Реєстр виборців – це кінцева мета, а відновлення дії органів влади на цих територіях, які будуть видавати документи громадянам України, – це питання, як у цілому спрацює державна влада. Тому питання перших виборів після війни – це питання не винятково ЦВК, а питання всієї держави, всього державного апарату, а також органів місцевого самоврядування, військових адміністрацій, які діятимуть на територіях, й загалом суспільства й політичних партій. Тому це буде дуже відповідальний процес, до якого ми в ЦВК вже готуємось та вивчаємо досвід різних країн. В комунікаціях із цього питання із Боснією і Герцеговиною ми вже майже рік.
Аліна Загоруйко та Андрій Гевко у студії Українського Радіо
ОБСЄ проводить вибори й ОБСЄ за ними спостерігає
— Але судячи з того, на що ви звертаєте увагу – не варто переймати повністю їхній досвід…
Андрій Гевко: Ми бачимо помилки, які вони робили. Перші вибори в Боснії і Герцеговині проводилися повністю під зовнішнім контролем. Фактично ці вибори проводило ОБСЄ, а робити цього не можна. Тому в нас в цьому плані спроможність набагато більша.
— А чому не можна?
Андрій Гевко: Конфлікт був в тому, що ОБСЄ і проводило вибори, і спостерігало за ними, що спровокувало багато викликів. В нас же ж спроможність набагато більша, але в період після перемоги до моменту проведення виборів треба буде добре зважити. Важливо, щоб на деокупованих територіях запрацювали органи державної влади.
— Тобто не вибори заради виборів, а саме конкретна підготовка всього на місцях? І лише коли в повному обсязі будуть відновлені органи влади, коли буде зрозуміла ситуація із внутрішньо переміщеними особами і з тими, які виїхали за межі країни, ми зможемо подумати про проведення виборів?
Аліна Загоруйко: Абсолютно вірно. Я ще додам, що мова йде не тільки про те, що буде відновлено функціонування державного Реєстру виборців. Своє нормальне функціонування має поновити і політичне поле, політичні партії мають повністю відновити свою діяльність. Адже зараз вони діють, але напрямок їхньої роботи дещо змінив свій фокус й вони стали волонтерськими організаціями. Також чітко має працювати правоохоронна система на всій території України, включно з тими, які будуть деокуповані. Судова система має нормально працювати, банківська система. Також має відновити своє функціонування інформаційне поле, аби всі учасники виборчого процесу мали рівні умови.
На підготовку потрібно мінімум рік
— Скільки часу на це потрібно?
Андрій Гевко: Як показує досвід тих же перших післявоєнних виборів у Хорватії та Боснії і Герцеговині, мінімальні терміни – це до року.
Андрій Гевко. Фото: сайт ЦВК
Аліна Загоруйко: Дейтонськими угодами спочатку було прописано шість місяців, але цього їм видалося замало і тимчасова центральна виборча комісія додала своїм рішенням ще три місяці для продовження виборчого процесу.
Андрій Гевко: І це дуже мінімальні терміни, тому що були різнопланові проблеми і зі списками виборців, і з формуванням комісій. Адже на деокупованих територіях мають бути члени виборчих комісій. Це мають бути люди, яких треба навчити, яким треба роз’яснити. Плюс до цього має вже бути готове законодавство. Наші колеги з цих країн дуже апелювали, що законодавство має бути ухвалене завчасно.
— А чому лунали заклики з боку деяких західних політиків про те, що варто зараз провести вибори в Україні?
Андрій Гевко: Я думаю, що це швидше якась політична історія. Політична внутрішня їхня історія. Тобто це те, чим вони в цих країнах граються в політичній конкуренції між собою.
