За місяць-півтора Україна матиме десятки платформ, здатних перехоплювати реактивні цілі — Долінце

За місяць-півтора Україна матиме десятки платформ, здатних перехоплювати реактивні цілі — Долінце

Реактивні ворожі безпілотники зараз дійсно є серйозною проблемою. Однак перші зразки перехоплювачів таких систем Україна вже протестовала і ціла низка компаній продовжують працювати над вирішенням цієї задачі. "Тому в найближчий місяць-півтора ми побачимо десятки альтернативних платформ, здатних перехоплювати реактивні цілі", — вважає авіаційний експерт, член Громадської ради при Державіаслужбі Богдан Долінце. В ефірі Українського Радіо він зауважив, що ворог теж не стоїть на місці й постійно вдосконалює свої засоби нападу. Відповідно зараз важливо, щоб ми мали розробки для перехоплення цілей на більших швидкостях і висотах. А також могли масштабувати виробництво ефективних систем у необхідній кількості. "Щоб підвищити ефективність перехоплення, необхідно наситити підрозділи Сил оборони щонайменше тисячами таких перехоплювачів", — додає експерт. 

0:00 0:00
10
1x

Реактивний дрон-перехоплювач. Ілюстративне фото: mod.gov.ua

"Потрібні реактивні безпілотники-перехоплювачі"

Кілька днів тому з'явилося повідомлення, що ми доволі успішно починаємо протистояти російським реактивним "Шахедам". Наш дрон-перехоплювач, якщо не помиляюся, розганяється до понад 400 км. Хоча російське залізяччя спроможне розвивати швидкість ледь не до 600 км. Наша техніка при таких характеристиках може перехоплювати ці російські вироби? 

Маємо розуміти, що є декілька різних типів ворожих ударних реактивних систем. Якщо ми говоримо про такі платформи як "Герань-3", "Герань-4 Seeker", то швидкість польоту даних систем на сьогодні складає від 400 до 450 км/год. Якщо ж ми говоримо про платформу "Герань-5", то дійсно її швидкість є значно вищою. Вона на сьогоднішній день складає 600-650 км/год. Але варто розуміти, що відповідний засіб може бути доопрацьований в майбутньому і швидкість може зрости до 750 км/год. Тобто, якщо говорити про протидію звичайним бензиновим "Шахедам" або реактивним "Шахедам" типу "Герань-3", "Герань-4", то відповідні електричні безпілотники-перехоплювачі, в принципі, можуть перехоплювати такі ворожі цілі, адже їхня швидкість співмірна або трохи вища, ніж швидкість ворожого засобу. По-друге, маємо розуміти, що в деяких сценаріях перехоплення, особливо, коли ворожа ціль рухається назустріч або по перпендикулярному маршруту прольоту, то, в принципі, дані засоби можуть бути ефективними для перехоплення таких ворожих цілей. Зокрема враховуючи, що це реактивні засоби, вони достатньо добре помітні в тепловізійних засобах виявлення, що дозволяє електричним швидким безпілотникам фактично захоплювати ціль і автоматично її знищувати. Якщо ж говорити про "Герані-5" зі швидкістю 600 і більше км/год, то, на жаль, звичайні електричні перехоплювачі не здатні ефективно протидіяти таким системам. Так, ймовірність збиття існує, але тільки у певних умовах. Тобто якщо ворожий дрон буде летіти на зустрічі і перехоплювач зможе, як ракета Patriot, фактично кінетично досягти ворожої цілі і здетонувати в момент безпосереднього прольоту біля неї. Але наздогнати такі засоби вони не здатні. Тут потрібні реактивні безпілотники-перехоплювачі. Вони, звісно, будуть значно дорожчі за звичайні електричні перехоплювачі, але тим не менше їхня швидкість вже буде складати щонайменше 650-700 км/год. 

"Перші реактивні ударні дрони були розроблені і застосовувалися Україною"

Про те, що ворог буде використовувати реактивні "Шахеди" говорили, здається, ще в минулому році. Відтоді пройшло достатньо багато часу. Ми справді запізнилися з розробкою відповідних засобів перехоплення чи просто технологія така і, на жаль, тут ворог нас випередив? Що відбулося насправді? 

Тут декілька складових. По-перше, маємо враховувати, що перші реактивні ударні дрони були розроблені і застосовувалися Україною. Це були такі ударні дрони як "Пекло", "Паляниця", "Бобер" тощо. Але, на жаль, вони не стали на той момент масовими, хоча перші вироби вже були в 2024 році. І, напевно, найбільш критичним було питання – з одного боку значно вища вартість цих виробів, ніж звичайних ударних безпілотників. І друга важлива складова – питання складності масштабування, враховуючи, що ці системи використовують реактивний двигун. Україна власного виробництва реактивних двигунів на той момент не мала, а постачання з-за кордону було достатньо обмежене і ускладнене. Тому ці засоби не отримали на той момент поширення і розвитку. Але бачимо, що Росія зробила висновки, вивчила цей досвід, проаналізувала і, на жаль, змогла за ці кілька років не тільки створити, а й масштабувати виробництво даних платформ, в тому числі за рахунок постачання компонентів з Китаю.

"Ворог теж не стоїть на місці"

Якщо загалом говорити про дану загрозу, то дійсно ще в кінці 24-го – на початку 25-го року більшість експертів вже говорили, що реактивні дрони розвиваються, вони стануть реальною проблемою і необхідно було до цього готуватися. Цей момент був опущений. І зараз так само насправді є вже інші тенденції. Тобто тоді фахівці говорили, що реактивні дрони стануть новою реальністю, як тільки відсоток збиття звичайних бензинових "Шахедів" досягне 90-95%. Фактично так і відбулося.Через пів року після досягнення ефективності перехоплення бензинових "Шахедів" з'явилися реактивні засоби. І якщо ми говоримо про реактивні засоби, то як тільки відсоток перехоплення реактивних ворожих систем складе 80-90%, маємо бути готові до того, що ворог теж не стоїть на місці, він за цей час допрацює ці рішення і швидкість польоту їх буде збільшена мінімум до 750-850-ти і, можливо, навіть 900 км/год. А це, в принципі, вже буде дорівнювати складності перехоплення як звичайної крилатої ракети.

Богдан Долінце. Фото: facebook/kmbs.ua 

"Звичайні бензинові "Шахеди" нікуди не зникли"

Чому реактивні "Шахеди" стали настільки складною ціллю? Наскільки критичними є їхня швидкість, висота польоту, менший час для реагування? 

Тут декілька факторів впливають. Передусім це швидкість, адже для перехоплення таких цілей фактично є в 2,5-3 рази менше часу, ніж для перехоплення звичайного "Шахеда". По-друге, реактивні двигуни дозволяють цим платформам виходити на висоти 5-7 км, що робить їх недосяжними для мобільних вогневих розрахунків, для засобів ПЗРК, бо "стеля" для таких систем не перевищує 5 км. Тобто на цих висотах фактично є можливість перехоплювати такі ворожі цілі виключно з використанням комплексів протиповітряної оборони – ракет типу "земля-повітря" або безпосередньо пілотованої авіації. 

Чи означає це, що Україні зараз доводиться фактично перебудовувати систему протидії "Шахедам" від виявлення цілі до її перехоплення? 

Тут мова йде, напевно, не стільки про перебудову системи, скільки про її модернізацію. Адже звичайні бензинові "Шахеди" нікуди не зникли і декілька сотень таких "Шахедів" майже щодня атакують територію України. Тому відповідні засоби для їх перехоплення теж залишаються актуальними. Тим паче, що Росія має спроможність виготовляти близько 2,5-3 тисяч звичайних "Шахедів" на місяць. 

"Ці системи одна одну доповнюють"

Якою загалом має бути система захисту від реактивних дронів? Можливо створити якийсь окремий контур ППО саме для таких швидкісних цілей чи тут має бути поєднання різних елементів комплексної протиповітряної оборони? 

Потрібно розуміти, що будь-яка система протиповітряної оборони комплексна і багатошарова. І зазвичай, щоб унеможливити зміну тактики, яка призводила б до падіння ефективності тих чи інших систем, все-таки ці системи одна одну доповнюють. Тобто є і системи малого радіуса дії, в тому числі мала ППО, є системи середнього радіуса дії, які переважно представлені комплексами засобами "земля-повітря" або пілотованою авіацією. І звісно, системи великого радіусу дії представлені далекобійними комплексами ППО. Так, це достатньо дорогі системи, але в крайньому випадку вони можуть застосовуватися. Також маємо розуміти, що лише координація між відповідними рівнями системи протиповітряної оборони дозволяє досягати високих результатів збиття. По-друге, потрібна наявність "очей", "вух" та багатошарових мереж сенсорів, тобто акустичних, оптичних радарів тощо, які безпосередньо впливають на своєчасність виявлення та більшу кількість спроб перехоплення ворожих цілей. 

"Необхідно наситити підрозділи Сил оборони щонайменше тисячами таких перехоплювачів"

Чи встигаємо ми масштабувати виробництво засобів для перехоплення ворожих цілей? І що в цьому аспекті сьогодні є визначальним, вузьким місцем – технологія, кількість, вартість чи швидкість виробництва?

На сьогоднішній день є декілька факторів, які впливають на швидкість насичення і підвищення ефективності протидії. По-перше, це дійсно доопрацювання технології, адже ми бачимо, що лише декілька фактично перших зразків перехоплювачів реактивних систем були протестовані лише на минулому тижні. Але десятки компаній продовжують працювати над вирішенням цієї задач. Тобто в найближчий місяць-півтора ми побачимо десятки альтернативних платформ, здатних перехоплювати реактивні цілі. По-друге, звісно, це безпосередні ресурси у вигляді обігових коштів, робочих рук для того, щоб забезпечити масштабування збирання необхідної кількості цих систем. Це теж достатньо непросте завдання, адже для того, щоб підвищити ефективність перехоплення, необхідно наситити підрозділи Сил оборони щонайменше тисячами таких перехоплювачів. Бо якщо ворог запускає сотні реактивних дронів, то для ефективного їх перехоплення недостатньо буде однієї чи двох сотень перехоплювачів. До того ж ворог може змінювати маршрут прольоту, висоту, тактику застосування. А це означає, що треба всі підрозділи, які здійснюють захист, наприклад, у Київській, Чернігівській, Харківській, Полтавській, Дніпропетровській областях, наситити такими перехоплювачами. Тільки тоді на цьому напрямку вони зможуть відбивати ворожі атаки. І для цього необхідно точно тисячі таких перехоплювачів. Тобто їх, по-перше, потрібно виробити, поставити військовим, а по-друге, навчити сотні екіпажів їх застосовувати правильно і ефективно. І лише після цього через півтора-два місяці ми побачимо реальну зміну відсотка перехоплення. Плюс маємо розуміти, що в цей час ворог теж буде аналізувати цифри ефективності перехоплення і може переплановувати маршрути, здійснюючи атаки, наприклад, з півдня України, де підрозділи ще не насичені необхідною кількістю цих систем або не пройшли відповідне навчання.