Люди в натовпі вигукують антисемітські гасла в аеропорті Махачкали 30 жовтня 2023 року, Республіка Дагестан, Росія. Фото: АР
Нестабільність – хороший товар для торгу
— Погром у Махачкалі. Як узагалі це можна прокоментувати і як таке може існувати в 21 столітті?
Бачите, може існувати. Якби не існувало, якби було цивілізованішим російське суспільство, то таких погромів ми б не бачили. Взагалі, це повернення до сталінських часів. Адже за Сталіна євреїв теж переслідували. Зараз це виглядає абсолютно дико, але таким є російське суспільство. Є така аналогія: "суспільство, яке живе минулим, немає майбутнього". Тобто це повернення до сталінських часів, це повернення до всіх таких прикрих моментів, які ми переживали, наші предки переживали. Це минуле, яким Росія живе, це наче мрець, який тримає за ногу сьогоднішню РФ і не пускає її вперед, не дає можливість країні нормально розвиватися. Тобто, жити майбутнім. Адже тут питання в тому, що Росія та її керівництво бояться майбутнього. Тому, замість того, щоб шукати якесь порозуміння, вони, навпаки, розпалюють цю ворожнечу, особливо антисемітську. І це є дуже небезпечний привід для подальшої ескалації. Я її не виключаю, вона абсолютно можлива.
— Можливо, головною метою атаки ХАМАС було спровокувати Ізраїль на жорстку відповідь?
Так, нестабільність – це хороший товар для торгу. Чому саме зараз була ця ескалація? Я думаю, основною причиною стало те, що Ізраїль стояв на порозі підписання важливих угод із країнами Арабської коаліції. І комусь це було невигідно. Очевидно, це не було вигідно Ірану. І ми бачимо, як одразу пішли "в мінус" заплановані зустрічі Байдена з президентом Єгипту, з еміром Катару. Вони взяли паузу щодо зустрічі з американцями. Можливо, ця провокація була ідеально спланована саме для таких моментів. Усі розуміли, що Ізраїль буде включатися на повну. А це, очевидно, може зруйнувати хитку стабільність, яка була в цьому регіоні. Тому тут історія більше про те, щоб не дати можливості Ізраїлю знайти порозуміння з арабськими країнами, особливо з саудитами, що могло вплинути на ціни на нафту. Зараз ми розуміємо: якщо угоди немає, то ціна може зрости. А це вигідно фактично і Росії, тому що єдиним джерелом доходу для РФ є продаж нафти.
Репутація Росії як переговірника дискредитована
— Тобто кінцевим бенефіціаром усієї цієї історії може бути Росія?
Може бути. Але Росія тут не виступатиме якимось посередником, тому що репутація Москви як переговірника дискредитована. І вона була дискредитована з моменту початку війни проти України. Росію не сприймають. Китай чи Іран можуть пропонувати, що Росія буде переговірником. Але чи буде довіряти Ізраїль такому переговірнику? Тобто, коли влада не може справитися з антисемітськими погромами, як учора в Махачкалі було, якщо держава цьому потурає, не дає сигналу офіційного, що вони це засуджують, то це означає, що так повинно бути. Росії вигідні такі антисемітські рухи. Це означає, що вони використовують це на свою користь. І тут уже падає пелена довіри до Росії як до партнера. Адже Нетаньягу був одним із найбільших друзів Путіна. Пригадуємо часи, коли Нетаньяху одягав навіть георгіївську стрічку на параді перемоги в Москві. Але зараз Нетаньягу розуміє, що Росія не може бути переговірником. Свого часу, в перший рік війни, у нас Туреччина теж претендувала на таку переговорницьку позицію. Але після того, як Туреччина поглиблювала свої торговельні зв'язки з Росією, почали ставити під сумнів незаангажованість Туреччини саме в переговорному процесі. Тому, я думаю, що Росію не розглядають як переговірника.
Тарас Семенюк. Фото: ФБ-сторінка "Taras Semenyuk"
Якщо ж брати війну Ізраїлю та ХАМАСу, то на боці ХАМАСу і палестинців стоїть оця "світова палестинська вулиця" на підтримку палестинців проти Ізраїлю. Ізраїль сам на сам. Тобто навіть Європейський Союз наче і визнає право Ізраїлю на самооборону, але з іншого боку засуджує те, що Ізраїль не дає нібито можливість відкрити гуманітарні коридори. Тут немає компромісу поки що. Тому що демократи, в світовому масштабі, є певною мірою заручниками власних цінностей. Тобто право на захист є і воно обов'язково має бути реалізоване. Але, що робити, коли на маленькій території населення, яке проживає пліч-о-пліч із терористами і яке не бажає залишати цю територію? В такій ситуації складно проводити військові операції. І, власне, через це йде критика з боку демократичних держав.
КОНТЕКСТ
Уранці 7 жовтня бойовики палестинського руху ХАМАС вдерлися на територію Ізраїлю із Сектору Гази, тимчасово взявши під контроль кілька населених пунктів у прикордонній зоні та захопивши десятки заручників. Перед штурмом бойовики вчинили ракетну атаку та цілеспрямовано знищували засоби дистанційного спостереження і контролю, а також вишки зв'язку.
Загальна кількість жертв нападу перевищила 1400 людей. Це найбільші цивільні та військові втрати, які Ізраїль зазнавав у ході конфліктів за такий короткий термін. За словами президента країни Іцхака Герцога, ніколи від часів Голокосту стількох євреїв не вбивали за один день. Також понад 3 тис ізраїльтян зазнали поранень внаслідок нападу ХАМАС, більше 200 людей бойовики викрали.
Ізраїль у відповідь на атаку відрізав Сектор Гази, де базується ХАМАС, від постачання води, палива та електрики. Авіація стала завдавати по Сектору Гази повітряні удари.
МОЗ уряду ХАМАС у Секторі Гази повідомляв про 5763 поранених та 1203 загиблих.
Після інтенсивних авіаударів по Сектору Гази ізраїльська піхота й танки ввійшли на територію анклаву ввечері 27 жовтня. Про це повідомляло американське видання New York Times із посиланням на майора ЦАХАЛу Ніра Дінара. "Наші війська і танки перебувають у Секторі Гази — вони стріляють та діють. Але наші війська й танки були у Газі і вчора", — зазначив офіцер. Водночас Дінар відмовився розповісти, чи були відповідні дії армії початком повномасштабної наземної операції, яку Ізраїль анонсував останнім часом. Своєю чергою речник ЦАХАЛу контрадмірал Даніель Хагарі заявив, що ізраїльські сухопутні війська "розширюють свої наземні операції" та посилять повітряні удари у Секторі Гази.