Ілюстративне фото: ФБ-сторінка "Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine"
"Плацдарм на окупованій частині Херсонщини може бути утриманий до початку нової операції деокупації"
— Як змінилася карта бойових дій впродовж цього року?
Вона змінилася мало в сенсі географії. Тому що значних рухів фронту не було, окрім знищення Росією кількох населених пунктів, наближених до фронту. Після Бахмута була Мар'їнка і зараз Авдіївка. Це те, що просто зноситься і знищується. Плюс був здійснений прорив кількох ліній російських фортифікацій українськими силами. Він не був повний, але пару ліній було пройдено. Ну і створення українського плацдарму на лівому березі Дніпра, в окупованій частині Херсонської області.
— Наскільки він широкий і що там відбуваються?
Це поки що просто потенціал. Він потребує значної підтримки, тому що дії українських сил на суходолі обмежуються надійним прикриттям. Якщо зараз є підтримка тільки артилерією, а це кілька десятків кілометрів, то відповідно і плацдарм не надійний. Там складна ситуація у сенсі утримання. Але він утримується і не виключено, що він може бути утриманий до моменту початку нової операції деокупації.
Якщо оцінювати цей рік загалом, то є дуже високої інтенсивності війна на багатьох ділянках фронту, але без руху. Тому що не вистачає достатнього збройного потенціалу для великої операції з деокупації. Потрібна велика кількість ракет великої дальності та значна кількість авіації. Тоді ситуація зміниться.
— Локалізація виробництва боєприпасів та зброї – справа не швидка. Але що ми все ж зможемо зробити за найближчий рік?
Якщо мова йде про локалізацію, то я б не сказав, що це настільки вже віддалена задача. Вже протягом цих двох років частина зброї і техніки, яку Україна отримує, ремонтується або біля фронту, або на ремонтних підприємствах. І, в принципі, ремонт – це вже елемент локалізації. Тому значна кількість операцій з ремонту і обслуговування західних озброєнь і техніки може бути виконана силами України і це буде збільшуватись. Це, звичайно, не виробництво зброї, ми її будемо отримувати ще тривалий час. Але локалізація може початись вже зараз.
.jpg)
Олексій Їжак. Фото: ФБ-сторінка Олексія Їжака
"Головне, щоб у Збройні Сили приходили ті люди, які там дійсно потрібні"
— Законопроєкт про мобілізацію. Чого від нього чекати і коли ми побачимо якісь зміни?
Це дуже складна проблема з мобілізацією. Проблема в тому, що це головний ресурс, який потрібен нашим військовим. Збройним силам потрібні не стільки гроші, скільки ключові ресурси – підготовлені люди, зброя і ресурс часу, бо будь-які воєнні операції вимагають часу на підготовку. Ключовий дефіцит зараз, з точки зору наших партнерів, це втома військ і дефіцит людського потенціалу для того, щоб застосовувати ту кількість зброї, яку наші партнери можуть дати. А вони можуть дати ще багато. Дійсно, існує дефіцит боєприпасів, але він буде подоланий до кінця наступного року. Зброї іншої багато. Є багато літаків, багато ракет великої дальності. Але це все треба використовувати.
Щодо самої мобілізації. Тут важко сказати, які були причини. Але ми бачимо контраст між початком широкомасштабної агресії, коли були черги у ТЦК, і зараз, коли людей "відловлюють" на вулицях. І це при тому, що окремі Центри комплектування в бригадах не мають дефіциту людей. Офіційна систему чомусь не працює.
— Це явно кульгає комунікаційна складова. Чи можна цього якось уникнути?
Можна уникнути через консолідацію суспільства, через єдність, через те, що було на початку 22-го року. Мені здається, що головна проблема в тому, що спочатку держава сказала, що їй нічого не потрібно: не потрібні волонтери, не потрібний бізнес, не потрібна навіть місцева влада. Все вирішують самі. А виявилось, що певна проблема є. Для того, щоб система запрацювала, новий закон про мобілізацію має якимось чином консолідувати зусилля держави, бізнесу і місцевого самоврядування, щоб забезпечити цей процес. Головне, щоб у Збройні Сили приходили ті люди, які там дійсно потрібні. Люди з вулиці там не потрібні. Немає сенсу таким чином руйнувати суспільство і економіку. Потрібна консолідація.
— Нещодавня прес-конференція президента України Зеленського і свіжа – головнокомандувача ЗСУ Залужного. Що ви можете сказати про ці заходи з точки зору стратегічної комунікації?
Вони багато що прояснили і, в принципі, заспокоїли ситуацію. Ми принаймні відчуваємо – про яку кількість мобілізації йде мова і на який термін. Я можу сказати, що до прес-конференції Залужного було відчуття, що начебто до кінця року наберуть півмільйона. Вже пішли такі чутки. Зараз ми чуємо, що це протягом року. Тому певні пояснення вже є. Але негатив у тому, що ніхто не хоче брати на себе відповідальність за цю мобілізацію.
"F-16 на підході"
— Чи можуть швидко зрости обсяги виробництва артилерійських боєприпасів у нас або у партнерів?
Нам допомагає ситуація багато в чому. Ситуація така, що в Росії теж є дефіцит. Вони теж шукають, і те, що знаходять зовні, воно гіршої якості, ніж отримує Україна. Це перше. Друге. Боєприпасів потрібно менше, коли є авіація і ракети великої дальності. Їх у наших партнерів багато. Там є політичні запобіжники, але все таки Україна вже отримує. Ті ж удари по порту в Феодосії підтверджують, що така зброя є і її може бути значно більше. Тому артилерійських боєприпасів може знадобитись менше. І третє, головне. Темпи виробництва боєприпасів у наших партнерів, в ЄС і США, все ж таки швидко нарощуються, особливо в Сполучених Штатах. Тому можна сказати, що до кінця наступного року там будуть високі темпи і принаймні половина, а може і більше українських щомісячних потреб може бути задоволена. В ЄС процес повільніший, але там теж значний потенціал. Проблема Євросоюзу в тому, щоб створити спільний ринок оборонної продукції і виробляти це колективно. Зараз єдиного ринку оборонної продукції в Європі не існує. І з'ясувалося, що там є перешкоди, зокрема політичні. Тому обіцяного до березня мільйона боєприпасів напевно не буде, але буде 600-700 тисяч. І є великі перспективи. Бо гроші в Європі дуже великі, є великий ентузіазм і наполегливість з боку Німеччини, Франції та інших країн, які хочуть наростити виробництво. Тому я думаю, що до кінця наступного року проблема в цілому буде вирішена. І на додаток до цього Україна отримує інші види зброї. Це вже заплановано.
.jpg)
F-16C+ Fighting Falcon на базі Національної гвардії США Атлантик-Сіті, штат Нью-Джерсі, 9 березня 2023 р. Автор фото: U.S. Air National Guard video by Andrew J. Moseley. Джерело фото: www.dvidshub.net
— Західна авіація і далекобійні ракети. Коли це все з'явиться в нашому небі?
Судячи з усього, F-16 на підході. Офіційна версія ударів по порту тимчасово окупованої Феодосії – це були старі українські Су-24 з ракетами Storm Shadow. Це дальні удари і такий потенціал вже є. Щодо F-16. Вони з'являться, судячи з усього, на початку весни або до весни. Що вони дозволяють робити? Головне те, що вони збільшують дальність і можуть забезпечувати коридори для проведення сухопутних операцій на сотню кілометрів, аж до Азовського моря. І друге – ці літаки захищають наше небо і розчищають його над тимчасово окупованою територією. Їх поява, звичайно, кардинально збільшить дальність операції українських сил на тимчасово окупованій території.
