Ілюстративне зображення із сайту Pixabay
Торік долар 42, нині – 37-38 гривень
— Яким був для гривні рік, що минає?
Готівковий американський долар минулого року цього часу коштував понад 42 гривні. Сьогодні ми закінчуємо рік із готівковим доларом, який коливається в межах 37-38 гривень. Відбулася стабілізація ситуації. 2022 рік, коли на нас напала Росія, був роком шоку і екстреним "гасінням пожеж". 2023 року ми вже розуміли, що війна не закінчиться швидко, ми адаптувалися і почали переорієнтовувати процеси. 2024 рік, на мій погляд, стане роком, який виходить на траєкторію динаміки позитивних моментів у розумінні зростання ВВП та поступового зростання економіки. Ми розуміємо, що є речі, які від нас не залежать і з ними доведеться працювати. Зміцнення гривні відбулося. Також ми фактично відійшли наприкінці 2023 року від фіксованого курсу, тобто Національний банк змінив свою політику і перейшов до курсу керованої гнучкості. Тобто фактично ринок керує курсом, але Національний банк гасить піки.
— Коли готувався курс керованої гнучкості, були песимістичні очікування. Завдяки чому ці песимістичні прогнози не справдилися?
Коли Національний банк впроваджував політику керованої гнучкості формування курсу, ситуація на ринку була неспокійною. Національний банк, маючи великі запаси золотовалютних резервів і тоді, і зараз проявив свою позицію: він забезпечуватиме будь-який надмірний попит або пропозицію для того, щоб тримати курс у більш-менш зрозумілій ситуації. У перший тиждень було продано золотовалютних резервів набагато більше, порівняно з іншими періодами. Але далі, коли ринок побачив, що проблем немає, і Національний банк тримає ситуацію під контролем, інтервенції з боку Національного банку повернулися до тих позицій, які були до.
В умовах воєнного часу нам не потрібно жити ілюзіями. У нас усе не дуже добре. Україна продає і купує товари за кордоном, сальдо нашого торгового балансу від’ємне. Пов’язане воно з тим, що ми імпортуємо далі так багато, як і до війни, можливо змінилися дещо товари, які ми купуємо – вони більше пов’язані з обороною. А експортуємо ми набагато менше, тому що у нас повністю знищена металургія, яка була суттєвим експортним потенціалом. Багато товарів агропромислового комплексу не може бути реалізовано через заміновані поля, через неможливість вивезти зерно та інше збіжжя через порти. Також залишаються проблеми на кордоні з блокуванням перевізників тощо.
Нацбанк України. Фото: commons.wikimedia.org
Але, зважаючи на те, що Україна не залишилася сам-на-сам з цією агресією, ми фактично сьогодні можемо жити приблизно тим життям, яке було до війни: світло є, електроенергія є, зв’язок працює, ціни не виросли вдвічі чи втричі. В цілому ситуація адекватна.
— Отже, ми отримуємо багато зовнішньої фінансової допомоги і при цьому зміцнюємо гривню. Якщо відпустити курс, то, конвертуючи валюту в гривні, ми отримали б більшу масу гривні?
З простої точки зору – так. Щоб гривню ще більше девальвувати, при обміні міжнародної допомоги, отримували б більше гривні. Але це б фактично збільшило номінально кількість цифр, а не купівельну спроможність гривні.
— Це негайна інфляція?
Це своєрідний підхід, коли всі українці – і бізнес, і громадяни, користуючись гривнею, якщо вона обезцінюється, платять умовний податок. Ця суперечність є в усіх країнах між Центральним банком і Міністерством фінансів. Тому що Центральні банки зазвичай таргетують інфляцію і намагаються, щоб курс національної валюти був стабільним, а Міністерства фінансів, навпаки, зацікавлені в тому, щоб при міжнародних розрахунках отримувати більше саме національної валюти.
Заборона вивішувати курси на обмінниках – "спрацювали в плюс"
— Чи спрацювала заборона вивішувати курси на обмінниках?
На початку я теж, як і всі, скептично ставився до цього через те, що, коли порушують твої звички, тобі це не подобається. Це питання звички. Давайте розберемося, чому ми звикли до мірила іноземної валюти – американського долара. Після того, як Україна 33 роки тому виборола Незалежність, ми пройшли і грошову реформу, і купоно-карбованці, і гіперінфляцію. Коли відбуваються такі процеси, має бути щось, до чого ти можеш приміряти ціну квартири, автівки тощо. І зорієнтуватися, яка ситуація. Я вважаю, що коли нині прибрали ці табло, вони спрацювали в плюс. Тому що ми тепер більше дивимося на ціни в магазинах, на автозаправках, в комунальних платежах.
— Бюджет на 2024 рік розраховувався із показника курсу 40 гривень 70 копійок за долар. Чи означає це, що за наступний рік курс обов’язково підніметься до цього показника або його й перевищить?
Ні, це зовсім не обов’язково. Ті, хто планують Державний бюджет України, не уповноважені формувати валютну і курсову політику. Вони повинні в цьому документі якусь цифру прописати. Тому що є експортні операції, міжнародна допомога. Тож це не обов’язковий показник. Приміром, у Державному бюджеті 2023 року спочатку був запланований курс 45 гривень 80 копійок за долар, потім – 42 гривні 20 копійок. Ні той, ні інший курс в 2023 році не справдився. Коли Міністрество фінансів тільки вносило проєкт Державного бюджету, всіх насторожила і здивувала цифра 41 гривня 40 копійок за долар. А в листопаді, коли ухвалювали Державний бюджет, скорегували до 40 гривень 70 копійок. Цей прогноз вони змушені робити, але точно вгадати вони не можуть. Курс буде формувати дуже багато чинників. Курс, закладений в бюджеті – це не точний орієнтир.
"Уже 7-8 місяців поспіль спостерігається зростання обсягу коштів громадян у банківській системі"
— Які саме зовнішні чинники можуть стати стресовими для української гривні наступного року? Наскільки впливатиме темп міжнародної допомоги на її курс?
До початку повномасштабного вторгнення зовнішніми чинниками, які впливали на українську економіку і на гривню були ціни на товари основної групи, які Україна продавала за кордон або купувала за кордоном. Наприклад, паливно-мастильні матеріали, прив’язані до ціни на нафту або газ. З іншого боку, це те, що ми продавали: збіжжя, зерно, кукурудза тощо. Нині в умовах війни теж є зовнішні чинники, але вони пов’язані дещо з іншими речами. Насамперед, це зовнішня допомога. Адже понад 50% нашого Державного бюджету сформовані за рахунок підтримки партнерів. Щодо міжнародної підтримки є два питання: чи буде надходити і як ритмічно? Питання, чи буде надходити поки не стоїть, тому що всі партнери продовжують надалі декларувати і доводити підтримку України. А от ритмічність надходження – це питання. Тому що такі ситуативні історії, які трапляються в США або навіть в ЄС з блокуванням надходжень, створюють тимчасовий розрив, який потрібно за рахунок чогось перекривати. Сьогодні українська влада в цілому, включаючи і уряд, і Національний банк, має достатню кількість резервів, які дозволяють планувати свою політику в середньостроковій перспективі. Планувати настільки, щоб розуміти, що, приміром, робити, якщо до Нового року Сенат США не погодить фінансування для України, або як Україна буде виконувати у першому кварталі свої бюджетні зобов’язання перед громадянами та перед військовими.
— Як уся ця історія впливає на валютний кошик середнього українця щодо його заощаджень?
Я нещодавно дивився останні показники довіри населення до українських банків. Якщо бізнес зобов’язаний працювати в безготівці, то громадяни України такого зобов’язання не мають. Якщо їм подобається користуватися послугами того чи іншого банку, вони будуть це робити. Якщо ні – не будуть. Я бачу показник обсягу коштів населення, саме фізичних осіб, в банківському секторі. Цей графік для мене показовий. Вже 7-8 місяців поспіль спостерігається зростання обсягу коштів громадян у банківській системі. Остання звітна сума – понад 1 трильйон гривень. Для мене це показник довіри до гривні та до послуг українських банків. Якби громадяни цими послугами були незадоволені, вони б ними не користувалися. А загалом, на другому році війни суспільство більш обережно витрачає свої заощадження. Це, до речі, теж повпливало на ту інфляцію, яку ми маємо в цьому році.
Попит на готівковий долар невисокий
— Чи високий нині попит на готівковий долар?
Ні, невисокий. В більшості випадків наприкінці року, навпаки, люди, готуючись до свят, більше витрачають свої заощадження. Тому традиційно попит на іноземну валюту наприкінці року є низьким. Місяць тому Національний банк вийшов з ініціативою зняття всіх обмежень для населення щодо купівлі готівкових доларів у банках. Для мене це теж яскравий показник, тому що, якщо ситуація погана, для її стримування створюються нові й нові обмеження. Якщо ситуація вирівнюється, то ці обмеження поступово знімаються. Валютні пом’якшення дійсно відбуваються, і це підкреслює, що в банках є достатній обсяг готівкової іноземної валюти.
Щодо облікової ставки, за результатами 2023 року рівень інфляції визначили в межах 5,6 – 5,8%. Облікова ставка повинна бути на декілька пунктів вищою, ніж інфляція. Чому національний банк так стримано веде свою політику і знизив облікову ставку лише на один пункт? У нас інфляція 6%, а облікова ставка донедавна була 16, а зараз 15. Це відбувається через те, що ритмічність міжнародної допомоги змушує Національний банк проводити більш стриману політику. За різними оцінками, ставка 15 може бути з нами весь наступний рік. А інфляція в наступному році може бути вищою. Ми прогнозуємо 8 – 12%.
— Крізь яку призму на всю цю історію дивляться наші іноземні партнери? Чого від гривні чекають міжнародні фінансові установи?
МВФ – це головний індикатор того, чи ми, як держава, є в порядку денному цивілізованих країн світу. І ми зараз дійсно в ньому перебуваємо. Нещодавно представники органів влади підписали другий перегляд програми EFF з МВФ. Сама програма в масштабах наших бюджетних витрат невелика – близько 4 мільярдів. Але загальний пакет із різних країн – 115 мільярдів доларів. Тобто перебувати у співпраці з МВФ – це надважливе завдання для нас. І ми з ним працюємо.
Звичайно, вони дивляться на ефективність використання тієї допомоги, яку надають. Нам також потрібно продовжувати реформувати рівень захисту прав кредиторів, проводити реформу судової системи, антикорупційні заходи. І не варто звинувачувати Україну в тому, що вона якась не така. Ми 22 місяці чинимо опір донедавна другій армії світу. Нам треба вклонити голову перед військовими, перед всім українським народом, перед українським бізнесом. 22 місяці чинити опір в такій війні – це варте великої-великої поваги. Хотілося б, щоб наші зовнішні партнери це також розуміли. Бо коли весь світ готується до свят, ми думаємо про наших хлопців в окопах.
