Ілюстративне фото commons.wikimedia.org
"Ті, хто працював у Москві – і журналісти західні, і дипломати – дивляться на світ очима Москви"
— Чому західні видання ліберального напрямку постійно говорять про те, що Росія нібито шукає миру?
Путін шукає миру в Україні, на який українці не можуть погодитися. За останніми соціологічними опитуваннями, які провів Фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, 88% українців вірять у Перемогу. А це – звільнення всіх українських територій і жодних територіальних компромісів. Путіну необхідно закріпитися на тих позиціях, на яких він є зараз, оскільки на полі бою він не може отримати перевагу і примусити Україну здатися. Він використовує свої старі кадебешні, сучасні фсбешні методи інформаційного впливу. Путін постійно казав, що він ніколи не відкидав можливість перемовин з Україною. Але ми розуміємо, що першим питанням буде те, що Україна має звільнити "конституційні" території РФ: а це незаконно окуповані, анексовані Донецька, Луганська, Херсонська і Запорізька області, вже не кажучи про те, що ми маємо забути про Крим.
Ми зараз не беремо до уваги людей, які можуть бути просто агентами Москви, отримувати гроші чи на них може бути знайдений компромат. Ми беремо звичайних ліберальних журналістів, яких можна розділити на тих, хто працював в Москві. Бо ті, хто працював у Москві – і журналісти, і дипломати західні, американські чи європейські – вони дивляться на світ очима Москви. Вони вважають, що Росія – це велика країна з великим ядерним потенціалом, вона є загрозою світу і треба враховувати її інтереси. Україна без ядерної зброї, вона надзвичайно залежить від західних партнерів і тому краще шукати так зване дипломатичне рішення. Це одна категорія лібералів. Друга категорія – це ті, хто кажуть, що щодня гинуть українці. І це погано. Тому треба зупинити цю війну. Виграти Україна не може, бо "Росія має 140 мільйонів людей, там економіку поставили на воєнні рейки". Тому єдиний вихід – це дипломатія. Ще є схиблені на так званих західних стандартах журналістики, що "треба дати слово обидвом сторонам". Після того, як українські Сили оборони знищили великий десантний корабель у Феодосії, при цьому були доступні супутникові знімки в інтернеті, CNN повідомив, що українці кажуть, що вони знищили і потопили цей корабель. А росіяни, мовляв, говорять, що він "лише частково пошкоджений". Замість того, щоби розібратися, покопатися в мережі, зрозуміти, що там відбулося насправді й дати достовірну інформацію, вони дають двом "однаковим" сторонам висловитися. Така ж історія була, коли підірвали дамбу Каховского водосховища: українці казали, що це росіяни зробили, а росіяни це заперечували.
Росіяни дуже добре все це розуміють. Це називається рефлексивний контроль. Те, що є в реальності – це і є в наших головах. Вони знають, яким чином це подати так, щоби воно відповідало реальності західних партнерів. Щоби схиблено розповсюджувати цю картину, змінити реальність для західних політиків, аби ті зрозуміли, що треба тиснути на Україну, бо не можна виграти цю війну. Головна ідея – вплинути на тих людей, хто ухвалює рішення.
Олександр Хара у студії Українського Радіо
"Уже побільшало голосів тих, хто англійською мовою на їхню аудиторію передає те, що відчуває українське суспільство"
— А що Україна робить, щоби протидіяти таким наративам?
На десятому році війни західні партнери вже не є тими, хто легко вірить, що кажуть росіяни. З 2014 року в українського суспільства була велика недовіра до західних політиків, оскільки Обама (Барак Обама, 44-й президент США з 20 січня 2009 року по 20 січня 2017 року – ред.) нічого не зробив для того, щоби зупинити РФ. А, навпаки, схоже стримував тодішнє тимчасове керівництво України. Вони намагалися нас посунути на поступки щодо змін в Конституції з урахуванням так званих Мінських домовленостей. І тому у нас є певний захист, як щеплення, від таких речей. Звісно, є реакція українських громадян у соціальних мережах. І це бачать журналісти (західні – ред.) Також це те, що ми пишемо і кажемо в ефірі. Вже побільшало голосів тих, хто англійською мовою на їхню аудиторію передає те, що відчуває українське суспільство. Є заяви українських політиків та дипломатів. Реакція є. Але поки не закінчиться війна, буде постійно намагання нас розхитати навмисно отакими псевдо-стандартами журналістики: тими, хто в ідеологічному плані не бачить, що Україна може виграти. Що Україна просто не має такого потенціалу, а Російська Федерація може ескалювати до ядерного конфлікту із Заходом. І тому, мовляв, Україні треба якнайшвидше погоджуватися на оці дипломатичні так звані перемовини і так звані компроміси. Хоча, зрозуміло, що не з цим сусідом, не з цією владою і не з цим народом, який, на жаль, межує з нами.
США: ставлення республіканців і демократів із Байденом до розв'язаної Росією війни
— Як це працює? Що більше впливає на політиків: те, що говорять розвідники в США чи те, що надрукували там видання?
Там теж доволі складна ситуація. Затримка допомоги Україні пов'язана не з тим, що американці читають газети, а там інша причина. Республіканці хочуть використати цю ситуацію, щоб вирішити свою внутрішню політичну проблему. А це зміна політики міграційної. Їм потрібна електоральна перемога і вирішення тривалої проблеми. Щодо того, чим керуються сенатори і конгресмени? Є невелика кількість конгресменів, які ідеологічно проти нас. Вони кажуть, що треба уникнути Третьої світової війни. Що нібито Америка використовує Україну, щоби воювати з Російською Федерацією. Така собі маячня. Інші є більш притомними. Більша частина з них має доступ до державної таємниці й вони розуміють, що відбувається насправді в Україні і що таке Російська Федерація. Є республіканці, хто завжди були за нас, бо вони сприймають цю війну, як в часи Холодної війни в ідеологічному плані та є переконання, що треба підтримати маленьку країну, на яку напала велика. Є більша частина демократів, які розуміють, що розв'язана Росією війна є несправедливою і що це руйнує світовий порядок, заснований на статуті ООН. І що підтримка Україні надзвичайно важлива для Байдена і для його зовнішньої політики. Бо якщо подивитися на всю його каденцію, то він починав із проблемних питань: виведення військ з Афганістану – його критикують за те, яким чином він це зробив – потім фактично він не спромігся нічого зробити по відновленню іранської ядерної оборудки, з Північною Кореєю, а ті зараз готуються фактично до війни. Для Байдена Україна може бути, і ми сподіваємося, що вона буде підштовхувати його робити більше і більше, і змінювати стратегію відносно нас, оскільки це є його зовнішньополітична спадщина. Це найголовніша річ, яку він міг зробити, будучи президентом Сполучених Штатів. Є ще крайнє ліве крило, так звані корисні ідіоти, які кажуть, щоби українці не страждали, треба припинити їм постачати зброю. У них є абсолютна неадекватність розуміння ситуації в Україні. Тобто це вивернута реальність. Їм байдуже, що тут відбувається, що це агресивна війна, що Україна не винувата в тому, що Російська Федерація з 2014 року веде цю війну.
