18-20 вересня 2026 року відбудуться вибори до Державної думи Російської Федерації IX скликання. Ілюстративне фото
Мета виборів — підтвердження легітимності Путіна та іспит для регіональних влад
Очільник Кремля Володимир Путін у червні підписав указ про проведення виборів до Держдуми у вересні. І, згідно з очікуваннями, голосування відбудеться з 18 до 20 вересня, а в багатьох регіонах буде організовано так зване дистанційне електронне голосування. Це будуть перші вибори після початку повномасштабного вторгнення. Яка першочергова мета цих виборів? Вони мали відбутися за графіком чи в них інше завдання?
Ходили чутки, що Путіну пропонували перенести проведення виборів із безпекових міркувань. Але, як заявила голова ЦВК Російської Федерації Памфілова кілька тижнів тому, після консультацій із Міністерством оборони і ФСБ було вирішено, що вибори можна проводити безпечно. Вибори росіяни проводили б у будь-якому разі, за графіком.
Чому вони взагалі їх проводять — це питання задається щоразу, коли в Росії відбувається імітація виборчого процесу. Тим не менш авторитарні режими потребують збереження візуальної легітимації, і вибори виконують подвійну функцію в Російській Федерації. Перше — це підтвердження популярності Путіна, його режиму, його влади, його курсу. Переважна більшість росіян чітко демонструє лояльність до чинного режиму і його підтримку. Це показують і соціологічні опитування — і провладні, і незалежні, і умовно незалежні: росіяни підтримують Путіна.
У Росії бідні люди не хочуть, щоб витрачалися гроші на війну й окуповані території, і побоюються мобілізації, яка в першу чергу за ними приходить. А от кому менше це загрожує — а це насамперед москвичі, люди заможні, люди з вищою освітою, — ті менше бояться і більше підтримують війну проти України. Тобто це сталий імперіалізм.
Другий момент — це іспит для регіональних влад: як губернатори проведуть вибори, як вони з цим впораються, чи будуть скандали, які відсотки вони можуть гарантувати партії влади. Партія влади сформувала дуже цікаві списки цього разу. Їх очолюють майже повсюди губернатори, місцеві лідери суспільної думки та символічні особи, які дуже часто пов'язані з так званою СВО.
Тобто мета виборів — підтвердження легітимності Путіна, влади та стійкості в регіонах, а також підтвердження лояльності регіонів Кремлю.
"Якщо хтось щось спроможний сказати в Росії, то це комуністи"
Які політичні сили залишаються у виборчому процесі? Чи є серед них хоча б одна, яку умовно можна назвати опозиційною до Кремля? І чому виключили з виборів партію "Яблуко"?
У Росії загалом зареєстровано лише близько 19 партій проти наших майже 400. Із цих 19 до виборів було допущено 11 партій. У Росії змішана система: 450 депутатів, половина — за партійними, загальнонаціональними списками, і половина — за мажоритарними округами. Партію "Яблуко" зняли з реєстрації, і залишилося 10.
Чи є серед них опозиційні? Це комуністи. Незважаючи на те, що пан Зюганов зробив усе можливе й неможливе, щоб нівелювати потужність і вплив своєї партії, обвалити довіру до неї, особливої альтернативи в Росії немає. Крім того, серед росіян поряд з імперіалізмом завжди залишалася популярною концепція "відібрати і поділити". У комуністів неоднозначна позиція щодо війни, хоча вони завжди голосують за все, що треба, як і всі. Але в їхній програмі жодного разу не згадується Україна, “СВО”, війна. Хоча вони говорять про війну і перемогу. Але в самій програмі це не згадується. Більше того, серед комуністів навіть були депутати різного рівня, які відкрито виступали проти війни. І комуністів переслідує влада аж ніяк не менше, ніж "Яблуко".
І найцікавіше — це дві скандальні заяви цього року. Перша — від Зюганова у квітні, коли він заявив, що через війну в росіян така складна ситуація, і це може призвести до подій, як у 1917 році. Також ще один депутат у червні звертався з трибуни Думи до Путіна з досить сміливим, як для Росії, закликом: Путін має показати цілі “СВО” та конкретний план. Тож якщо хтось щось спроможний сказати в Росії, то це комуністи.
Ліберально-демократична партія Росії чітко позиціонує себе як дуже провоєнна, агресивна партія. У її програмі зазначено, що треба бути жорсткішими з ворогами. "Єдина Росія" — усе про війну, і навіть про культуру теж йдеться у контексті війни. І це єдина партія, у програмі якої йдеться і про міжнародну політику. Водночас "Справедлива Росія", "Нові люди" та комуністи про війну не говорять. Йдеться про соціальний захист, гарантії. Але абсолютно всі партії висунули у своїх списках так званих “ветеранів “СВО”, війни проти України.
Ірина Павленко. Фото: armyinform.com
"Яблуко" могло пройти до Держдуми за рахунок протестного електорату
Невже партія "Яблуко" реально становила якусь загрозу для результатів виборів у Росії?
Партія "Яблуко" з 2007 року не представлена в Думі саме тому, що не може виграти мажоритарні округи. Але шанс спостерігається. Тобто вона залишається учасником виборчого процесу на мажоритарному рівні. Спочатку їм давали 2% популярності. Як тільки їх зареєстрували — їхня популярність сягнула 5–5,5%, буквально за тиждень. І стало абсолютно очевидним, що партія "Яблуко" має шанс набрати не тільки свій ліберальний електорат, але й дуже багато різних прошарків суспільства — протестного електорату і тих, хто проти війни. Тобто навіть тих, кому не подобається "Яблуко" і хто ніколи не голосував би за них, але побоюється мобілізації. Тим паче, що тема мобілізації і загрози вже розганяється в російському інформаційному просторі. Тож виникла загроза, що вони потраплять до парламенту і будуть використовувати Думу для заяв. І, мабуть, вирішили, що досить Кремлю комуністів у Державній Думі і що обійдуться без "Яблука".
Але ситуація справді дивна, бо передбачити такий розвиток подій було легко, тож незрозуміло взагалі, хто дозволив висунути "Яблуко", а хто заборонив. Зазвичай вважалося, що виборчим процесом і ухваленням рішень в Адміністрації президента РФ монопольно керує Кирієнко. І тут стає очевидним, що існують різні гравці, можливо, навіть і всередині самої Адміністрації президента, і роль ФСБ зросла — і про це багато говорять останнім часом. Тобто є певний хаос і протилежні дії.
"Сфальсифікована явка на окупованих територіях — для підтвердження своєї влади"
Росія хоче провести вибори на окупованих територіях. І більше того, адміністрація Володимира Путіна поставила завдання забезпечити явку 65–70%. Наскільки це реально і за рахунок чого будуть накручувати ці показники?
За рахунок фальсифікацій. Окупаційні адміністрації взяли наші старі виборчі списки. Бо ще на початку цього року ЦВК України виступила з повідомленням, що, за їхніми розрахунками, там десятки тисяч виборців, яким уже за 100-115 років. Взагалі та кількість виборців, яку вони заявляють, фантастична, дуже велика. Наприклад, у Херсонській окупованій частині заявлено майже 400 тисяч виборців. У Донецькій, так званій “ДНР”, — 1 мільйон 650 тисяч. У Луганській окупованій частині також більше мільйона. Тобто наче ніхто не виїжджав, не помирав, незважаючи на війну. Ця показовість — для підтвердження своєї влади і того, що начебто місцеві мешканці цілком із Путіним, із владою, разом із Росією.
