"Біти даних не запакуєш у конверт". Усе про авторське право від Ігоря Розкладая

"Біти даних не запакуєш у конверт". Усе про авторське право від Ігоря Розкладая

Відеоконтент, який ви створили (наприклад, у Тіktok), може жити тільки на цій платформі. А на іншу платформу (наприклад, Facebook) ви просто так його не перенесете, бо це буде порушенням авторських прав. На цьому наголошує експерт з медійного права Ігор Розкладай. В інтерв'ю Радіо Культура він розтлумачив, що таке авторське право, як йому загрожує штучний інтелект і чим відрізняється західна система авторського права та українська.

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне зображення Pixabay

Це дуже бізнесова історія

— Почнімо з термінології. Розтлумачте, будь ласка, ще раз такі поняття, як авторське право та роялті. 

Авторське право виникло не зараз і навіть не 100 років тому. По суті, ми говоримо про комерційний інтерес. Авторське право виникло саме як комерційна історія, коли видавці перших газет та друкованих видань, захотіли захистити свої права. Для того щоб інші видавці не крали їхній продукт. Тож, коли ми говоримо про авторське право, ми маємо на увазі певну юридичну конструкцію, певний інститут, який захищає право того, хто створив, або навіть точніше – хто продає твір в тій чи іншій формі, той, хто заробив на цьому гроші. Даруйте за такий цинічний бізнесовий підхід, але дуже часто всі механізми, які виникають в світі, виникають не через якісь високі матерії. Вони виникають через гроші. Тобто хтось хоче заробляти і захистити цю можливість заробляти.

Так виникало і патентне право. Коли людина, щось винайшовши, витративши час, ресурси, гроші інвесторів, хоче хоча би відбити ці гроші. Тобто це дуже бізнесова історія. Звісно, на це нашарувалися такі речі, як немайнові права. Власне авторське право поділяється на дві категорії.

Перша –  це немайнове право, тобто визнання того, що хтось є автором якогось твору. Це, насамперед, поезія, книга, музика, пісні, картини, скульптури тощо. Все, що може творити людина. Авторське право визнає авторство за цією людиною. Навіть якщо автор хоче бути під псевдонімом, як наприклад, Джоан Роулінг, яка пише під чоловічим псевдо.

Друга категорія – це майнові права. Коли визначається, кому, як і на яких умовах може бути переданий твір, скільки за це отримає автор і виробник певного продукту. Оце і є роялті. Це слово теж дуже цікаве в контексті суспільних мовників. Коли створювалася перша модель британської радіомовної компанії – ВВС, її перша модель насправді була комерційною. Один з винахідників радіо Марконі з групою інших однодумців вирішив створити комерційну історію –  вони хотіли отримувати роялті. Але в дуже незвичній для нас формі – отримувати роялті з приймача. По суті – це абонплата за використання приймача. На той час, а це понад 100 років, це не дуже спрацювало. В результаті, все перетворилося на те, що король видав першу хартію на 10 років. Зараз BBC так і існує – король на 10 років видає хартію, де визначає завдання Суспільного мовника. А далі ця величезна махина починає працювати, і на неї всі рівняються. Тобто авторське право таким чином пов'язане з Суспільним мовником. 

Ігор Розкладай та Євгеній Агарков у студії Радіо Культура

В Україні авторське право регулювалося законом 1993 року, але з 2022 року ми маємо новий закон. Він, зокрема, містить регулювання права особливого роду. Це не зовсім авторське право, але ці два поняття схожі. Йдеться, зокрема, про твори, створені за допомогою штучного інтелекту. В цьому питанні ми досить передові, попри те, що загалом з авторським правом у нас все ще дуже-дуже багато проблем. Слава Богу, що ми вже хоча б не в санкційному списку, в якому перебували багато років через дуже поширене піратство. Також авторське право – це культура суспільства і ознака дорослості суспільства. 

Тому що зараз ми все менше залучаємо людей для виробництва матеріальних речей. Якщо раніше столяр чи тесля робили багато речей з дерева, то зараз вони мусять навчитися це робити за допомогою автоматизованих програм. І їм більшою мірою потрібно бути дизайнерами, ніж вміти працювати фізичними інструментами. А от нематеріальна сфера зростає. Ми переходимо в світ інформаційного перенасичення, коли ми споживаємо контент з будь-якого пристрою. Можемо, йдучи по вулиці, слухати музику, можемо працювати, і при цьому в одному з вікон буде йти якийсь стрім, можемо дивитися рілси, лежачи в ванній. Це нині наша буденність. І цей весь контент не матеріальний, його не можна торкнутися. Біти даних не можна запакувати в конверт і заховати в шухляду. Вони існують у формі, яка залежить від носія. І це теж один з нюансів авторського права – він завжди потребує носія. Відповідно, зараз роль захисту авторського права в цифровому світі зростає. І насправді зростають виклики. Викликів зараз дуже багато, особливо, пов'язаних зі штучним інтелектом. 

Контент, який ви створили, може жити тільки на цій платформі

— Які це ризики? Як загрожує штучний інтелект авторському праву? Чи врегульовує це питання закон 2022 року? Чи адаптований цей закон, можливо, до європейського чи світового законодавства?

Більшість платформ, якими ми користуємося, походять зі Сполучених Штатів Америки, зі штату Каліфорнія. Відповідно, на них поширюється, як мінімум, закон, який є частиною кодексу США, який називається Digital Millennium Copyright Act (DMCA). Це акт про цифрові права. Він досить давній, ухвалювався на початку 2000-х. Цей акт передбачає, що платформи роблять як посередники. 

Треба чітко розуміти, що платформи можуть виступати в двох іпостасях. Вони можуть виступати, як пасивний гравець. Тобто, це простір, в якому оперують користувачі. І задача платформи – не дати використовувати цей простір в порушення авторських прав. Умовно кажучи, хтось "заливає" якесь відео, і та ж компанія Universal за допомогою своїх ботів має можливість подати платформі скаргу, що це є порушення щодо несанкціонованого поширення цього контенту. Відповідно до цього законодавства платформа має видалити цей контент. Тоді вона не несе відповідальність за порушення авторських прав. Один із сенсів цього акту в тому, що встановлюється обмежена відповідальність інтернет-посередників. Це можуть бути інтернет-провайдери, хостинги тощо. Вони всі є інтернет-посередниками. І вони, до речі, дуже добре розписані в Digital Services Act, акті про цифрові сервіси Європейського Союзу. Там є вся класифікація інтернет-посередників, починаючи від труби, власне інтернету, до дуже великих онлайн платформ, таких як Facebook чи Instagram.

Але вони можуть бути і активними гравцями, якщо ми говоримо про той же Тiktok або YouTube. У YouTube, до речі, є бібліотека безкоштовного аудіо, яке можна використовувати легально для створення роликів, подкастів тощо. Але в цьому випадку вони є більш активними гравцями, оскільки мають отримати права на цей контент. Або вони отримують його для себе і промоції себе, або отримують його для того, щоб ці твори можна було використовувати в їхніх каталогах для генерування похідного контенту щоб користувачі використовували цей твір. Наприклад, знімають відео і накладають на нього музику, на яку платформа дає дозвіл. І тут, до речі, виникає проблема. Тому що, коли наші військові знімали дуже багато прекрасних відео, як наші дрони роблять росіян трішки "кращими", а згодом перезаливали ці відео з Тіktok на Facebook, виникали проблеми. Тому що Facebook їм видавав порушення. Чому так стається? Тому що набір музики, який має Тiktok, може не збігатися з набором музики, який має Facebook, Instagram або YouTube. І це дуже важливо розуміти: той контент, який ви створили, може жити тільки на цій платформі. А на іншу платформу ви просто так його не перенесете, бо це буде порушенням прав. І в цьому полягає складність для багатьох людей, необізнаних з авторським правом. І коли відбуваються такі порушення, вже нічим не можна допомогти. Бо компанії повинні діяти максимально жорстко. І це навіть не їхні внутрішні правила, де вони можуть робити якісь винятки, а це законодавство. 

А щодо штучного інтелекту, то ми стоїмо лише на порозі цієї епохи. Ця тема зараз дуже вибухнула, і є вже багато сервісів, які генерують контент. І тут постає проблема. На щастя, ми маємо справу не з інтелектом. Поки що ми маємо справу з математичними моделями, а вони навчаються на тому, що створила людина. По суті, вони обробляють великі масиви даних, створених людьми, переводять це в певні формули, а потім на основі цього генерують контент. І тут є питання, з одного боку, філософське. Адже будь-який, створений таким чином твір є похідним від того, що людство напрацювало протягом тисяч років. Три художниці подали колективний позов до суду в Каліфорнії проти компаній Stability AI, Midjourney і DeviantArt. Ці авторки мали свій стиль, зображали чорно-білих персонажиків, а ШІ почав генерувати зображення дуже подібні до їхніх персонажів. І вони хотіли захистити своє право. Адже вони вкладали в свою роботу талант, час, ресурс, а якась машина, по суті, це краде. Поки що вони цю справу програли. Але зараз в західних творчих колах виникає такий рух – позначати свої твори так, щоб на них неможливо було навчатися ШІ. І це досить складна історія.

Бо твір, створений ШІ, не може вважатися твором, як таким. Тому що твір – це унікальність, створена людиною. Приміром, у "Фотошопі" ми теж не фізично малюємо фарбами: певні програмні засоби створюють для нас фільтри тощо. Якщо ж твір повністю згенерований ШІ, він не може захищатися як класичний твір, як об'єкт авторського права.

— Universal Music Group (UMG) — найбільший холдинг лейблів звукозапису у світі погрожує видалити свою музику з TikTok через те, що компаніям не вдалося домовитися про роялті артистам. Як цей конфлікт відбиватиметься на нас, пересічних користувачах?

Дуже простий приклад. Наприклад, ви є передплатником Netflix чи Megogo. Відповідно, ви маєте в каталозі якісь фільми. І раптом з 1 січня якісь фільми зникають. Чому так трапляється? Тому що права були видані на прокат на цій платформі, наприклад, на два роки. Права закінчилися, платформа зобов'язана прибрати цей фільм. Або ще простіший приклад. Ви, приміром, їдете у Францію, і той же Netflix там буде іншим. Тому що на території Франції поширюється інший каталог, який відрізняється від українського.

В Україні діє презумпція авторства

Так трапляється і з тими, хто за кордоном намагається відкрити на YouTube український контент, а це не дозволяється зробити. 

Так. Деякі важливі українські фільми, які б хотілося, щоб бачили за кордоном, на жаль, поширюються тільки на Україну. Подібна ситуація трапляється і тоді, коли Суспільне транслює якісь спортивні програми. Вони недоступні за кордоном. Так само є контент, не доступний на території України. Також є велика проблема несумісності систем. Тому що американська система передбачає реєстрацію контенту. Тому вона і більш ефективна. Якщо ти хочеш захисту своїх прав, ти маєш зареєструвати свій продукт і отримати на нього певний ідентифікатор. І якщо ти є правовласником, ти надсилаєш запит хостеру чи будь-якому суб'єкту, де ти виловив несанкціоноване використання твого твору, надсилаєш ID, і все дуже просто працює. В Україні ж діє презумпція авторства. Вона передбачає, що якщо ти створив твір, ти вже є автором, і це не потребує спеціального захисту. Так, ти можеш так само піти і зареєструватися, але це не обов'язково.