"Треба понад 2,2 млрд доларів" – Катков про чеську ініціативу щодо закупівлі снарядів для України

"Треба понад 2,2 млрд доларів" – Катков про чеську ініціативу щодо закупівлі снарядів для України

Логістичні складності з постачанням артилерійських боєприпасів до України не завада, реальна проблема в тому, що у світі їх різко поменшало і вони значно зросли в ціні, вважає головний редактор Defense Express Олег Катков. В ефірі Українського Радіо експерт констатував: "якщо 2021 року вартість 155-мм звичайного снаряду була орієнтовно 1,5 тисячі доларів, то зараз НАТО законтрактувало ті самі звичайні снаряди за 5,5 тисяч доларів за одиницю". Через це зокрема, припускає оглядач, Україна досі не отримала обіцяний мільйон боєприпасів від Євросоюзу. А щоб реалізувати пропозицію Чехії щодо закупівлі їх поза межами ЄС, ще потрібно зібрати гроші. "За поточної вартості нових боєприпасів, а це 5,5 тисяч за штуку, необхідно зібрати понад 2,2 млрд доларів", – зауважив Катков. 

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:

Ілюстративне фото: mil.in.ua

Південна Корея стала кузнею озброєння для країн НАТО

Країни Євросоюзу намагаються знайти альтернативні джерела постачання снарядів. Про які держави насамперед йдеться?

Необхідно вести мову про країни, які не владали в "летаргічний сон" власної безпеки і не скорочували власний ОПК, а навпаки, як мінімум, тримали його на рівні, який був. А насправді розширювали. В першу чергу, мова йде про азійські країни. Якщо брати цивілізований світ, то мова йде про Південну Корею, яка має сусіда у вигляді КНДР, яка розширювала свої власні оборонно-промислові можливості і вже стала певною кузнею озброєння для країн НАТО. В тому числі, вона активно його постачає, наприклад, отримуючи контракти з Польщею. І важливо те, що саме Південна Корея вже стала джерелом постачання боєприпасів. 

В балканських країнах теж свого часу непогано працював ВПК. Там можуть бути якісь запаси зброї, чи ні? 

Цілком можливо. Але треба розуміти, що ядро Югославії – це Сербія. А в умовах, коли Сербія купує російське озброєння, продовжує попри санкції, закуповує китайське озброєння, то я б не розглядав Сербію як джерело постачання боєприпасів до України. 

А Албанію?

Відносно Албанії давайте будемо відверті. Якщо брати взагалі оборонно-промисловий комплекс колишньої Югославії, то від нього насправді не так багато і залишилося. Серед європейських виробників боєприпасів я, напевно, не зможу згадати потужних виробників з країн колишньої Югославії. Якщо порівнювати обороні можливості цих країн, то вони не співставні з Південною Кореєю. І навіть з Індією, яка дуже сильно розвиває свій ОПК, має виробництво снарядів і їх експортує. Зокрема, відомо про послідовні контракти з Саудівською Аравією на десятки тисяч боєприпасів. Причому вони були укладені у 2018-2019 році і ціна боєприпасів була нижчою, ніж західних зразків. Зокрема, для Саудівської Аравії середньозважений снаряд у двох партіях коштував 930-1000 доларів за одиницю, в той час, коли той самий 155 мм боєприпас від західних виробників коштував, як мінімум, у 1,5 рази дорожче. Далі – це Пакистан. Він також є виробником артилерійських боєприпасів. Публічних контрактів щодо експорту не публікується. Але це стандартна ситуація для збройового ринку, коли абсолютна більшість збройових контрактів може не оголошуватись, коли мова йде про такі країни, як Пакистан, Індія та інші. Навіть контракти з Південною Кореєю не завжди бувають публічними відносно боєприпасів.  Далі Туреччина – країна, яка має доволі потужне виробництво артилерійських боєприпасів, розвиває безпосередньо цей напрям. І також може їх постачати у значних кількостях, маючи доволі значні запаси на складах, як країна НАТО, яка активно розвивала свій ОПК і збройові можливості.

Проблема в тому, що снарядів у світі різко стало менше і вони дорогі 

Наскільки складно організувати поставки зброї з країнах, які ви назвали, порівняно з логістикою з США і ЄС?

Була навіть така ситуація, коли для того, щоб снаряди потрапили до України, їх везли зі складів у Південній Кореї на склади у США. Із США везли до Європи, звідки вони потрапляли до України. Тобто десь ¾ світу вони таким чином прийшли. Аналогічна ситуація, але з дещо простішою логістикою, була зі снарядами, які належали армії США і зберігались як їх запас на території Ізраїлю. Вони також за схемою заміни одні на одні потрапляли до України. Тому, відносно логістики, доволі складно знайти ще більше ускладнені маршрути. І навряд чи мова буде йти про те, що якісь логістичні складності стануть на заваді. Проблема в тому, що снарядів у світі різко стало менше, і вони демонструють галопування ціни. Нагадаю, якщо 2021 року вартість 155-мм звичайного снаряду була орієнтовно 1,5 тисячі доларів, то зараз НАТО законтрактувало ті самі звичайні снаряди за 5,5 тисяч доларів за одиницю. Це контракт безпосередньо НАТО як юридичної особи, як організації, через свою Генеральну агенцію оборонних закупівель.

А хто виграє від цього галопування ціни? Той, хто був готовим до виробництва? 

Якщо були б люди готові до виробництва, то, напевно, не було би ціни 5,5 тисяч за один боєприпас. Так просто працює ринкова економіка. Є рівень виробництва снарядів, є поточна потреба. І якщо потреба перевищує поточне виробництво, то виникає дефіцит. А дефіцит стимулює підвищення ціни. Оборонно-промисловий комплекс –  це збройовий бізнес. Ми говоримо про цивілізований західний ринок озброєнь. І в цій ситуації він підкорюється тим самим законам ринкової економіки, як і будь-який інший бізнес. Є товар, його не вистачає, його ціна зростає. Коли буде перевиробництво, потреба буде меншою і не буде дефіциту, то тоді ціна буде значно нижча. Як це було в середині 90-х років, коли після завершення Холодної війни снарядів була така кількість, що їх не було куди дівати. Їх необхідно було утилізувати і вони, навпаки, мали від'ємну вартість. Зараз ситуація така, яка є. Деякі компанії дійсно заздалегідь, приблизно з літа 22-го року, почали робити кроки, щоб збільшити виробництво. Однією з перших компаній, яка це зрозуміла, став німецький Rheinmetall, який почав активно скуповувати виробництво боєприпасів в Європі. У 2023-му році він придбав іспанський Expal – це дуже потужний виробник боєприпасів. А також інвестував і заклав заводи, які призначені для виробництва окремих компонентів боєприпасів, порохів та вибухових речовин, в Угорщині і Румунії. 

Олег Катков. Скріншот з відео

"Необхідно зібрати понад 2,2 мільярда доларів"

Допомогти нам зброєю наразі активно намагається Чехія. Відомо, що понад 10 країн зголосилися підтримати фінансово. Які ще країни можуть долучитися тут і зараз? 

Є пропозиція від Чехії відносно того, що якщо країни Євросоюзу не можуть виконати свою обіцянку щодо передачі Україні 1 мільйона боєприпасів за рахунок нового виробництва і запасів, то треба їх докупити поза межами ЄС.

Не можуть, не хочуть чи просто не мають? 

А яка різниця? Я впевнений, що обіцянка, яка була дана у вигляді 1 мільйона політиками, як і багато інших політичних заяв, є політичною заявою з певною чи абсолютною часткою популізму. Коли мова йде про передачу озброєння, я звик довіряти твердим контрактом і їх фактичній передачі, а не обіцянкам. Водночас, заява відносно мільйона снарядів виявилися популістичною. Передали певну частину з запасів, певну частину виробили. І паралельно йдуть заяви відносно того, що, мовляв, виробляється достатня кількість, але є поточні контракти з третіми країнами. І тут цілком можна зрозуміти, що жодна оборонна компанія добровільно не буде розривати діючі контракти і платити штрафні санкції. Тому надійшла пропозиція від Чехії, що є можливість закупити одразу півмільйона 155-мм боєприпасів і 300 тисяч 122-мм радянського зразка. Там 15 країн вже погодились. Бельгія виділяє 200 млн євро. І Нідерланди оголосили, що виділяють 100 млн євро. Водночас, за поточної вартості нових боєприпасів, а це 5,5 тисяч за штуку, необхідно зібрати понад 2,2 млрд доларів.

Це величезна проблема, яка впливає на безпекову архітектуру світу

Світовий ринок озброєння станом на зараз. На які регіони чи країни поза ЄС треба звертати увагу? Які держави ще можуть нам допомогти чи бодай підтримати наше виробництво сировиною? 

Головна проблема в дефіциті. Всього замало. Є країни, які можуть стати головними постачальниками навіть не сировини, а готового озброєння. Але сказати, що є якась "чарівна країна", де є просто гори озброєння і "гарячі" виробничі лінії, не можна. Такого немає і в цьому також величезна проблема. Можна повернутися до Південної Кореї. Це хоч і 10 економіка в світі, але вона має обмеження і її промисловість не може бути розтягнута на весь світ. Зрештою, є ще й Японія, яка зняла заборону на реекспорт деяких видів озброєння і дозволила експорт озброєння власного виробництва. Щоправда, не для воюючих країн. Вкладається в оборонку Індія. В Європі виробництво озброєння збільшується, але значно меншими темпами.  У США виробництво озброєння збільшується у рази швидше. Але проблемою стало те, що там не можуть прийняти бюджет. Через це немає бюджету в Пентагона і він не може фінансувати збільшення виробництва озброєння, стимулювати новими замовленнями. Це величезна проблема, яка впливає на безпекову архітектуру світу, насправді. Є ще країни з Скандинавії, які дуже сильно зараз розвивають свій ОПК. Але це у будь-якому випадку роки на реалізацію проєктів. Тому, де взяти зброю прямо зараз, простої відповіді немає.  

Останні новини
У нинішній редакції бюджету-2025 соціальні виплати та зарплати військовослужбовців заморожені ― Гончаренко
У нинішній редакції бюджету-2025 соціальні виплати та зарплати військовослужбовців заморожені ― Гончаренко
"Найважливішими є ті зміни, які відбувалися тоді в свідомості українців", – історик Зінченко про Помаранчеву революцію
"Найважливішими є ті зміни, які відбувалися тоді в свідомості українців", – історик Зінченко про Помаранчеву революцію
Будівництво атомних енергоблоків не на часі. Потрібно зосередитися на децентралізованій генерації – Дяченко
Будівництво атомних енергоблоків не на часі. Потрібно зосередитися на децентралізованій генерації – Дяченко
"Носив вишиванку та розмовляв українською": історія Віктора Тупілка, засновника музею дисидентів у Донецьку  "Смолоскип"
"Носив вишиванку та розмовляв українською": історія Віктора Тупілка, засновника музею дисидентів у Донецьку "Смолоскип"
"Ми робимо соціальну підтримку доступнішою" – Кошеленко про цифровізацію соцсфери
"Ми робимо соціальну підтримку доступнішою" – Кошеленко про цифровізацію соцсфери
Новини по темі
"Ми робимо соціальну підтримку доступнішою" – Кошеленко про цифровізацію соцсфери
Втрати росіян зростуть: Попович про застосування протипіхотних мін
2,23 рекордних трильйона гривень на оборону. Підласа про держбюджет–2025
"За два тижні до обміну я знепритомнів на перевірці". Повне інтерв'ю Максима Буткевича
Флешмоб у Верховній Раді до 100-річчя Українського Радіо