Офіційний постер українського документального фільму "20 днів у Маріуполі"
Великий момент для українського кіно
— Український фільм вперше за історію кіно здобув перемогу на найпрестижнішій кінопремії "Оскар". Документальний фільм "20 днів у Маріуполі" від режисера та відеографа Мстислава Чернова переміг у категорії "Найкращий повнометражний документальний фільм". Чим цінна ця перемога для нас і для світу?
Це велика подія не лише для українського кінематографу, а й для культурного і політичного сектору. Це – перша перемога України на "Оскарі". Цього разу ми перемогли в категорії документальний фільм. І це велике досягнення. Потенційно у нас залишаються ще ігрові фільми й короткі метри. Але той факт, що в українського фільму є "Оскар", потенційно повпливає в майбутньому на те, як українське кіно сприйматиметься на великих майданчиках, на кінофестивалях, на кінонагородах. Той факт, що в українського кіно є "Оскар", це не лише про "20 днів у Маріуполі", про його команду і про важливість фільму. Ця перемога дає прецедент усій країні та всьому українському кінематографу. Тепер, коли українські фільми розглядатимуть на "Оскар", є шанс, що на них будуть більше звертати увагу, тримаючи в голові, що, оскільки ця країна вже перемагала, значить у них роблять якісне. Це, безперечно, великий момент для українського кіно.
— Наскільки можуть наші недруги чи конкуренти, які залишилися поза нагородами, говорити, що це – політична спекуляція? Наскільки беззаперечною є кінематографічна якість фільму?
Це – документальна історія. Це – зафіксовані злочини Росії. Це – правдиві кадри. Так, вона створена в контексті російсько-української війни, але від цього контексту нікуди не подітися. Вона розповідає правду про ті події. Це – не спекуляція, не відтворення якихось моментів, які бувають в гібридному документальному кіно. Для порівняння – також цього року претендував на нагороду фільм "Чотири доньки". Це історія про жінку, у якої дві доньки пішли в "ІДІЛ". І вони, знімаючи цей фільм, найняли професійних акторок, які грали цих дівчат та їхню мати.
Великий поштовх для розвитку документального кіно в Україні
— Чи може ця перемога дати імпульс для відродження українського документального кіно?
Не завдяки, а через повномасштабне вторгнення, саме війна дала великий поштовх для розвитку документального кіно. І "20 днів у Маріуполі" – це яскраве тому підтвердження. І зараз в Україні створюється більше документальних стрічок, тому що для них, по-перше, легше знайти іноземне фінансування: програми підтримки документального кіно нині поширеніші, ніж для ігрового. А, по-друге, документальне кіно все ж вимагає менше ресурсів, як фінансових, так і людських. Можна, звісно, сперечатися, мовляв, "у різних випадках буває по-різному". Але все одно, документальне кіно створити, в певній мірі, легше. Ти фіксуєш реальність, а далі її формуєш на монтажному столі у форматі фільму. Тому, враховуючи популярність документального кіно, після початку повномасштабного вторгнення і перемоги "20 днів у Маріуполі" на "Оскарі", документальне кіно має всі шанси в наступні роки стати найсильнішим представником української культури на кіно- і культурних майданчиках.
Альона Шилова. Скриншот із відео Суспільне Культура
— Де і коли фільм буде демонструватися в Україні? Очевидно, що після перемоги, буде багато охочих його побачити.
Це насамперед запитання до продюсерської команди фільму. Прокат в Україні вже був. Причому, ще до "Оскару", цей фільм став найкасовішою документальною стрічкою, зібравши півмільйона в першій вікенд. Дистриб’юцією займається "Артхаус Трафік". Я думаю, що вони повторно випустять його в кінотеатри вже як лауреата "Оскару". Скоріше за все, буде повторний прокат. Я припускаю, що після цього фільм буде на якихось платформах, щоб його могла побачити й іноземна аудиторія.
— Кілька слів про конкурентів, які залишилися без "Оскар". Наскільки вони були сильними?
Я думала, що потенційно найсильніший конкурент – це фільм "Чотири доньки". Адже у нього вже була солідна історія нагород. Його дуже хвалили, зокрема, за цікаву операторську роботу. І зрештою порушена тема – важлива і актуальна. Але, схоже, що у "20 днів у Маріуполі" були найсильніші шанси.
КОНТЕКСТ
Стрічка "20 днів у Маріуполі" розповідає про перші тижні бойових дій у місті Маріуполі Донецької області від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року. Над фільмом працювали режисер і фотограф Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтка та продюсерка й журналістка Василіса Степаненко. Вони стали останніми журналістами, які висвітлювали початок знищення Росією Маріуполя — за це всі троє отримали Пулітцерівську премію. Також 2024 року їх нагородили в Україні Шевченківською премією. Кіно стало найкасовішим документальним фільмом в Україні минулого року, зібравши 500 тисяч гривень тільки за перший вікенд прокату.
"20 днів у Маріуполі" також перемогли у номінації "Найкращий документальний фільм" британської кінопремії BAFTA. А Мстислав Чернов отримав премію Гільдії режисерів США (DGA Awards) за "видатні режисерські досягнення в документальному кіно".
Деякі інші переможці "Оскару"-2024
Крім "20 днів у Маріуполі", у категорії "Найкращий документальний фільм" змагалися ще чотири стрічки: "Бобі Вайн: Народний президент"; "Вічна пам'ять"; "Чотири доньки"; "Убити тигра".
Найкращий фільм "Оскару"-2024 – "Оппенгеймер" режисера Кристофера Нолана. Цей фільм був фаворитом "Оскару"-2024 за кількістю номінацій, претендуючи відразу на 13 статуеток. Зрештою "Оппенгеймер" отримав 7 нагород. Виконавця головної ролі Кіліана Мерфі визнали "Найкращим актором", "Найкращим актором другого плану" став Роберт Дауні-молодший. Кристофер Нолан відзначений як найкращий режисер.
Найкраща акторка – Емма Стоун, фільм "Бідолашні створіння".
Найкращий документальний короткометражний фільм – "Остання майстерня".
Найкращий іноземний фільм – "Зона інтересу".
Найкраща жіноча роль другого плану – Да'Він Джой Рендольф.
