Оксана Жолнович. Скриншот із відео Українського Радіо
Ми закуповуємо 3 послуги і вже ставимо набагато кращу вартість
Зайнятість у соціальній сфері. Чи вистачає людей і як стимулює ваше міністерство, щоб їх було більше?
Ми працюємо над тим, щоб насамперед дати можливість людям отримувати кращу заробітну плату за свою роботу. Бо це не проста, емоційно виснажлива робота. І формуємо закупівлю. Нам потрібно відійти від інституційного утримання. Сьогодні як? Ти створив установу, набрав у штат людей, але ти не знаєш, що вони роблять, ти не можеш переформатуватися і гнучко змінити ту послугу, яку надаєш. У нас був шаблон – в територіальних центрах обслуговування має бути перукар, пральня, і чоботар, наприклад. Але не факт, що в тій громаді потрібно комусь ремонтувати чоботи чи когось стригти, а можливо потрібно щось інше – догляд чи психолог. Але по штату ці люди є. І їх треба спочатку звільнити, інших набрати – це довгий і складний процес. Він ніяк не сприяє швидкому переорієнтуванню на ту послугу, яка в громаді потрібна. Відповідно, ми переробляємо механізми надання послуг таким чином, щоб їх можна було швидко закуповувати в тої організації, де є необхідні фахівці. Формуючи послугу як окремий об'єкт закупівлі, ми визначаємо її ринкову вартість. Далі можна відійти від єдиної тарифної сітки, за якою утримуються установи, і робити це так, як в охороні здоров'я, де заробітні плати стали набагато привабливішими, ніж були раніше. Тож ми зареєстрували законодавчі ініціативи про перетворення соціальних установ в Комунальні некомерційні підприємства (КНП). Це дозволить громадам цю послугу закуповувати в сусідніх громад, і робити якісніші розрахунки, і відступитися від єдиної тарифної сітки. Ми як держава закуповуємо 3 послуги і вже ставимо набагато кращу вартість таких закупівель, щоб підняти цей ринок.
Три мінімальні зарплати – вже гідний дохід для няні
Програма підтримки "Муніципальна няня" покликана допомагати жінкам зняти навантаження щодо догляду за дітьми. Що саме вона передбачає?
Ця послуга була не дуже поширеною, тому що ми повертали за програмою "Муніципальна няня" з державного бюджету кошти в розмірі прожиткового мінімуму. А це десь до 2-3 тисячі. Але ми розуміємо, що сьогодні ринок нянь набагато високовартісний. Тому це відповідало умовно 2 годинам роботи такої няні. Це не було вигідно, щоб таку послугу легалізовувати. І переважна більшість таких послуг надається "в тіні". Минулого року ми підняли компенсацію за "Муніципальну няню" до рівня мінімальної зарплати. Але ми також розуміємо, що і це не відповідає ринку. І немає сенсу звільняти маму від догляду за дитиною, щоб вона працювала, заміщуючи такою ж самою людиною. Тобто економіка не виграє від такого заміщення. Тож ми цього року подумали, що варто дати можливість таким няням доглядати не лише одну дитину, а до трьох дітей. І три мінімальні зарплати – це вже гідний дохід для няні. І цілком можливо на такі гроші працювати. Плюс 3 жінки стають одразу вільними і можуть працевлаштуватися. Тож ми переформатовуємо "Муніципальну няню" саме в такий спосіб. Зараз опрацьовуємо механізми і вимоги до приміщення, в яких така послуга може бути надана. Думаємо над тим, як захистити батьків, які будуть користуватись такою послугою, і самих нянь. Бо це вже складніша конструкція, ніж робота один на один вдома цих батьків. І так само розраховуємо, скільки таких нянь буде потрібно, бо пріоритетно надаватимемо їх для внутрішньо переміщених осіб, щоб допомагати цим жінкам виходити на роботу.
"Муніципальна няня" може стати прототипом для майбутнього сімейного садочку
Чим відрізняється послуга "Муніципальної няня" від дитячого садочку?
Дитячий садок фінансується з місцевого бюджету. На жаль, у нас поки немає механізму маленьких сімейних садочків в квартирах. Там вимоги дуже складні, дуже специфічні умови, потрібно ліцензії брати. А це така перехідна ланка, яка дозволяє більш гнучко підходити до догляду за дітьми. Я знаю, що Міністерство освіти працює над цілою системою трансформації садочків, в тому числі таких сімейних речей. Я думаю, що просто наша "Муніципальна няня" може стати прототипом для майбутнього сімейного садочку. І якщо воно вже в державі буде повноцінно регламентовано, то, очевидно, ми зможемо від такої послуги відмовитися. Але наразі вона нічим не закрита. Тому що садочки, на жаль, не покривають повну потребу в догляді за дітьми. Особливо, якщо це ще дитина з інвалідністю. На жаль, і садків бракує, і місць бракує, і інклюзивних місць бракує. Тож ми поки бачимо логіку в використанні такої послуги як "Муніципальна няня".
Вона користується попитом?
Минулого року було більше, десь 1,5 тисячі людей використовували таку послугу. Я думаю, якщо цього року ми сконструюємо, що це можуть бути кілька об'єднань, то вона буде мати більший успіх.
Ілюстративне фото: lexinform.com.ua
Завдання "Помічника ветерана" – соціальний супровід ветерана і члена його родини
З'явилася також нова послуга – "Помічник ветерана". Чи дотичне ваше міністерство до неї і якою мірою?
"Помічник ветерана" – це нова послуга, яку сформувало Міністерство ветеранів. Вони навчають цих людей, вони з державного бюджету дають субвенцію для оплати послуги. Але працевлаштовують фізично таких "Помічників ветерана" в Центри надання соціальних послуг, в Центри соціальних служб, тобто в соціальні інституції. Бо завдання "Помічника ветерана" – це соціальний супровід самого ветерана і члена його родини. Тільки з певними особливостями, враховуючи специфіку того, що потребує ветеран. Офіційна його назва – соціальний фахівець з роботи з ветераном (Помічник ветерана). Тобто це спеціалізований соціальний працівник, для якого основним фокусом роботи є ветеран і член його родини. Я думаю, що ми з Міністерством ветеранів будемо синхронізуватися в роботі таких фахівців. Місцем їх діяльності також передбачено і Центр життєстійкості. Також, я думаю, що ми долучимо їх до нашого електронного кейс-менеджменту – опитувальника, який ми зараз розпрацьовуємо. І будемо тісніше взаємодіяти, щоби "Помічник ветерана" не просто консультував і надавав інформацію ветерану про його потреби, але й тісно взаємодіяв з іншими соціальними службами, щоб цю людину підхоплювали, якісно і вчасно надавали йому необхідну послугу. Щоб все це працювало як єдиний механізм і людям було взагалі не важливо, з якого бюджету воно фінансується.
Кожен із донорів хоче розуміти, що його кошти витрачаються ефективно
Більшість соціальних виплат зараз фінансуються коштом наших партнерів. На що вони орієнтують ваше міністерство і взагалі соціальну політику?
Вони орієнтують на економіку, на їхні стандарти. Так, ми повністю всі наші соціальні виплати фінансуємо коштом наших міжнародних партнерів. Останнім часом величезну частку підтримки, особливо у соціальних виплатах, нам надав уряд Японії. Також буквально вчора ми мали спільний захід з послом Японії в Україні, і вони готові розширювати соціальну підтримку. Вони розуміють, наскільки це важливо для України. Але кожен із донорів хоче розуміти, що його кошти витрачаються ефективно і цільово для тих, хто цих грошей найбільше потребує. Але вони міряють по своїх категоріях. Тобто, якщо вони кажуть, що у нас людину реінтегрують якийсь час, то чому у вас не так? Це викликає у них питання. Або. У нас для людей з інвалідністю ми допомогу дизайнимо так, щоби вони виходили в суспільство і були працевлаштовані. А чому ви просто платити якусь мізерну пенсію і нічого не робити з тим, щоб працевлаштувати? Оце вони запитують. І, звісно, правомірність. Тобто, якщо ми платимо допомогу по бідності чи на проживання, а паралельно людина купляє дуже дороге авто або має якусь іншу власність, то очевидно, що вона не може отримувати цю допомогу. Для них дуже важлива адресність і чи справді людина відповідає критеріям отримання. Всі наші соціальні видатки ми постійно піддаємо аудиту міжнародних аудиторських організацій Великої четвірки. Тож, кожна гривня, по суті, серйозно обліковується і нашою Рахунковою палатою, яка вже працює за американськими стандартами, і аудиторськими компаніями. Тобто всі перевіряють, дивляться, пильнують. І це змушує нас, в тому числі, розуміти, що підтримка може бути скорочена і треба розраховувати на себе.
За рахунок чого ми можемо розраховувати на себе?
Тільки за рахунок наших внутрішніх ресурсів. Сьогодні, наприклад, наші пенсії за загальною пенсійною системою ми покриваємо з внутрішніх ресурсів. Чому? Тому що те, що ми заробляємо, левова частка йде з зарплати військових. Вона офіційна, з неї сплачується ЄСВ. Це наповнює Пенсійний фонд і дозволяє отримувати пенсію пенсіонерам.
Щодо пенсій хочу окремо зазначити. Все, що поступає на рахунок Пенсійного фонду від ЄСВ як пенсійний внесок, 100% спрямовується на виплати пенсій. Але, враховуючи те, що в нас 11 мільйонів пенсіонерів, а ЄСВ сьогодні платить близько 10 мільйонів людей, то це один до одного. Щоби пенсіонер отримав пенсію щонайменше 3 тисячі гривень, то треба, щоб кожен з нас заплатив лише пенсійного внеску не менше 3 тисяч гривень. Тож дуже важливо це розуміти. І коли ми говоримо, чому в наших пенсіонерів такі низькі пенсії, треба одразу дивитися, а який пенсійний внесок сплачую я. Щоби ми могли радикально збільшити наші пенсії, нам треба двоє працюючих до одного пенсіонера. Тож дуже важливо виходити всім із тіньового ринку і реально сплачувати пенсійний внесок чесно.
Реабілітація має починатися з моменту травми
Реабілітація ветеранів. Чи повною мірою вдається робити все необхідне в Україні?
Тут ми теж в процесі трансформацій. На щастя, ми їх почали за 2 роки до повномасштабного вторгнення. Був прийнятий Закон про реабілітацію в сфері охорони здоров'я, де розпочали формуватися мультидисциплінарні команди одразу в лікарнях. Бо раніше в лікарні тільки лікували, тобто медикаментозно вирівнювали людині стан здоров'я, а все, що стосувалося її фізичної активності – це питання реабілітації. Ти встановлюєш інвалідність, потім шукаєш реабілітаційні центри для людей з інвалідністю і реабілітуєшся через півроку, як ця травма наступила. Це було дуже пізно в багатьох випадках і не дозволяло досягати ніяких якісних результатів. Ми просто інвалідизували наших людей.
Очевидно, що реабілітація має починатися одразу з моменту травми чи захворювання. Яка саме - це вже визначає лікар-реабілітолог. Тож зараз ми розбудовуємо такі мультидисциплінарні команди. Бракує фахівців, тому що вони були не в системі, не було на них попиту і їх недостатня кількість. У нас одиниці ерготерапевтів, наприклад. Ми зараз розвиваємо це. Ми також запровадили соціальних працівників у мультидисциплінарних командах. Щоб люди, які потрапляють в лікарні і реабілітаційні центри одразу розуміли, які соціальні послуги вони можуть отримати. Які соціальні виплати. Як допомогти із статусом. Як допомогти з кріслом колісним, милицями, протезами. Зі всім, що ми як соціальна держава надаємо людині для поновлення функціонування. І в цьому році ми зобов'язали у всіх лікарнях ввести у штат таких соціальних працівників. Ми навчаємо їх, розробили їм стандарт роботи. Поки не всюди такі працівники є. Але я впевнена, що ми будемо швидко вирівнювати цю ситуацію. А також дали доступ до лікарень нашим протезистам, ортезистам. Бо це приватні компанії. Щоб вони одразу працювали з людьми, які потребують протезів, уже в лікарнях і в реабілітаційних центрах. Поки що потреба закрита не в повній мірі. Краще вона розвинута в цивільних лікарнях, бо ми там скоріше почали працювати. У закладах Міністерства оборони наразі майже немає таких мультидисциплінарних команд. Але ми на це реагуємо таким чином, щоби людей, які потребують протезування, наприклад, виводили в цивільні лікарні і там з ними працювали. Ще раз наголошую. Я розумію, що сьогодні не всі це отримали в такому форматі. Але вже в дуже багатьох лікарнях таке є.
