Ілюстративне фото: facebook/GeneralStaff.ua
"Кількість боєзіткнень збільшилася в 2-2,5 рази"
Видання The Wall Street Journal пише, що в травні Росія захопила більше територій в Україні, ніж за будь-який місяць, починаючи з кінця 2022 року. Просуваються росіяни, по-перше, на Покровському напрямку, а також на території Сумщини, де взяли під контроль низку селищ. Із чим пов'язані такі територіальні успіхи ворога, якщо вони мають місце?
Тут декілька факторів. Якщо дивитися на зведення Генерального штабу, то вчора, наприклад, Генштаб прозвітував про 220 бойових зіткнень на всій лінії фронту. Зазвичай, якщо брати середнє значення за рік, то це приблизно 100 боєзіткнень. Тобто кількість боєзіткнень збільшилася в 2-2,5 рази від середнього значення. В атаки вони кидають переважно піхоту в великих кількостях. Якщо дивитися на кількість техніки, яку ми знищуємо, то техніки відносно мало. За день ми знищуємо 5-10 танків. Це мало, порівняно з 23-24 роками. Тобто характер бойових дій – це використання малих піхотних груп. І якщо взяти зведення Генштабу щодо кількості знищених росіян, то це зазвичай 1000-1200 на добу. І якщо взяти 200 боєзіткнень, то це означає, що середня атака – це 5-7 бійців. Тобто це малі піхотні групи у великих кількостях, які вони кидають на всій лінії фронту, шукаючи шпарини в нашій обороні. А лінія фронту, на жаль, у нас просто величезна, людей не вистачає, і саме тому вони мають ці успіхи. Тому що ми не можемо вздовж усіх 1700 км фронту розставити наших бійців, у нас їх просто немає в такій кількості. Крім того, у нас є очевидна нестача засобів ППО, артилерійських снарядів, дронів FPV для знищення особового складу. Саме тому вони мають такі здобутки протягом цього місяця.
"Наш плацдарм у Курській області відіграє важливу дуже роль"
Ситуація на Сумщину. Які ймовірні цілі можуть бути у ворога там зараз?
Вони рвуться. У Курській області наш плацдарм як тримався, так і тримається. Він відіграє дуже важливу роль. Він на пагорбах, вони із них можуть вести вогонь на велику відстань. З точки зору розвідки він великої ролі не грає, бо її зараз роблять в основному дрони, літаки, супутникова розвідка, але ворог не може їх відкинути. Наш Генштаб приблизно пів року тому почав публікувати навіть окрему статистику по Курському плацдарму. І приблизно половину всіх авіабомб, які скидає ворог, він скидає саме на цей плацдарм.
"Для ворога якоїсь легкої прогулянки чи якогось прориву до Сум не буде"
Це біля російського Тьоткіно?
Так. Саме туди, на цей невеличкий плацдарм вони скидають 40-50 авіабомб кожну добу. Це з урахуванням того, що по всій лінії фронту вони скидають приблизно 140-150 бомб. Тобто до 50% ударів йде саме туди. Плюс 20-30 штурмів щодоби робиться. Якщо 220 штурмів по всій лінії фронту, то десь 20-30 штурмів відбувається саме на Курському плацдармі. Тобто це настільки болючий для них плацдарм, що вони постійно туди кидають величезну кількість людей.
Постачання на цей плацдарм ведеться через дорогу Суми-Суджа. І ворог зараз йде на північ від цього плацдарму. Вони йдуть через село Яблунівка, Новеньке, Басівка і рвуться до села Юнаківка. Юнаківка – це найбільший населений пункт, який розташований на трасі Суми-Суджа. Там раніше був митний пункт, пункт перетину кордону. Тобто всі адміністративні вузли там були. І найголовніше, що всі інші села Юнаківської громади, які вже ворог захопив, були невеликі. Вони були розбиті артилерійським вогнем ще в 23-24 році. Тобто там закріпитися дуже важко. А в Юнаківці залишилась величезна кількість вцілілих будинків, в яких ворог може накопичитися, підвезти туди боєприпаси, людей і там тримати оборону. Це може стати опорним пунктом для просування далі на місто Суми, до якого від Юнаківки приблизно 23-24 км. Між Юнаківкою і Сумами є ще декілька населених пунктів і просто величезний ліс. Тому для ворога якоїсь легкої прогулянки чи якогось прориву до Сум не буде, про це мова навіть близько не йде наразі. Але вони рвуться і досягли там деяких тактичних успіхів. Наші бійці наразі там контратакують, тримають оборону і відбивають атаки ворога. Це головне.
.jpg)
Павло Нарожний. Фото: facebook/pablitomoiseevich
"На ділянці Покровськ-Торецьк відбувається приблизно 40-50% всіх боєзіткень"
Ворог активно діє і на Покровському напрямку. Якщо подивитися на мапу DeepState, то можемо побачити, що на Покровськ росіяни тиснуть з півдня, вже навіть намагаються обійти його з заходу. І в напрямку Мирнограда атакують, це траса в бік Костянтинівки. Як розгортаються події на цій ділянці фронту? Костянтинівка і Покровська під загрозою?
Ворог там досяг деяких успіхів. У Покровськ вони рвуться чому? Тому що, як ви сказали, траса ця дуже важлива, через неї йде постачання. По ній досі пересувається техніка, йде логістика. І втрата контролю над Покровськом для нас автоматично означає те, що логістика на Костянтинівку, Слов'янськ і Краматорськ буде дуже важка. Це великі населені пункти, там багато людей, і для нас буде дуже важка ситуація.
Через Торецьк вони пройшли і йдуть у бік Костянтинівки. Далі за Костянтинівкою є 2 великих населених пункти – Слов'янськ і Краматорськ. Вони дуже близько один до одного і є частиною однієї великої агломерації. На ділянці фронту Покровськ-Торецьк відбувається приблизно 40-50% всіх боєзіткень. Там сфокусовані всі основні дії ворога і вони роблять все для того, щоб прорватися і захопити ті залишки Донецької області, які перебувають під королем ЗСУ.
"У росіян немає вільних ресурсів, щоб наступати з півночі "
Були повідомлення про те, що найближчі навчання, які РФ збирається провести на території Білорусі, можуть перерости у контрнаступ на Київську, Рівненську і Волинську області. Що ви про це думаєте?
Тут всі області треба розглядати трохи по-різному. Якщо взяти Рівненщину і Волинь, то там є всього-на-всього 2 дороги, якими може пересуватися військова техніка. Вздовж цих доріг.., по-перше, на кордоні вони перекопані, там танкові рови стоять, інженерні загородження, широченні мінні поля. Там все підготовлено для оборони. Тобто про Рівненщину можна просто забути. Ворог якщо зайде, то він відразу загрузне в боях безпосередньо на кордоні.
Якщо подивитися на Чернігівську область, то там, на жаль, є ділянка, де приблизно 140 км до міста Київ. Але там величезна кількість річок, боліт. Тобто це така місцина, по якій також дуже важко пройти. Кордон з Білорусі там проходить по річці Дніпро на більшості ділянок. Тому просто перекинути якийсь міст і почати там форсувати Дніпро буде дуже важко. За Дніпром, знову таки, є мінні загородження, інженерні конструкції. Мости всі заміновані. Генерал Наєв свого часу був командувачем цієї ділянки і сказав, що тільки в Чернігівській області закопали пів мільйона протитанкових мін. Це величезна кількість. Це означає, що ворогу там рухатись буде дуже важко. І найголовніше, що в росіян немає ресурсів. Якби в них були вільні ресурси, хоча б кількадесят чи сотня тисяч людей, які потрібні для того, щоб наступати з півночі, то вони з великою ймовірністю кинули їх на ту ж Сумщину чи на Харківщину, аніж відкривали б ще одну лінію фронту, дуже важку з логістичної точки зору.
"Цього недостатньо для прориву лінії фронту"
Хто ж тоді приїде на навчання до Білорусі?
Нехай на навчання приїде 5 чи 10 тисяч людей. Цього недостатньо для прориву лінії фронту. Щоб прорвати лінію фронту, їм треба 50-100 тисяч угрупування, яке буде в бойових порядках штурмувати. Сумщину штурмують приблизно 60 тисяч особового складу ворога. Таку ж приблизно кількість їм треба перекинути кудись в Чернігівську чи Рівненську область. А у них немає такої вільної кількості людей, щоб вони з'явилися неочікувано, без того, що їх помітить наша розвідка і підготується до такого удару.
"Усе, що вони можуть – йти у темпі "гангрени"
Як розгортатимуться події на фронті, скажімо, найближчого місяця, чи вдасться нам спинити спроби ворога прорвати нашу оборону на найгарячіших ділянках?
По-перше, треба розуміти, що на всіх ділянках фронту ми перебуваємо в обороні. Тобто очікувати від нас якихось контратак на якісь значні відстані не варто. Так, ми можемо десь покращувати наше становище, десь можемо відкинути ворога на 5 чи 10 км, але це максимум, що ми можемо зараз очікувати від Збройних сил України. Тому що фронт дуже великий, особового складу не вистачає, з боєприпасами у нас теж не все дуже добре. Бо США, на жаль, не надають масштабної нової допомоги. Гегсет (міністр оборони США – ред.) каже про зменшення бюджетів для допомоги Україні на наступний рік. Тобто ми будемо тримати оборону. А коли ми в обороні, в будь-якому випадку десь ми будемо відступати. Тому що смисл оборони в тому, щоб зберегти сили і завдавати ворогу постійне величезне враження. У ворога немає сил для того, щоб прорвати нашу оборону і закріпитися на будь-якій ділянці фронту. Для цього потрібні величезні ресурси. Тому все, що вони можуть – це йти у темпі такої "гангрени" і потихеньку десь просуватися. Тому весь червень ми будемо тримати оборону, можливо, десь ми втратимо якусь невелику частину нашої території. Але на якийсь масштабний, швидкий прорив, захід в операційну зону… – цей сценарій я навіть не розглядаю.
