Ілюстративне фото energytransition.in.ua
Четвертий голос в енергетичному ЄС
— Два роки тому енергосистема України об'єдналася з Європейською мережею операторів системи передачі електроенергії (ENTSO-E), так?
Так, 16 березня 2022 року ми фактично вступили в "енергетичний Європейський Союз", в якому сьогодні ми вже є повноцінними членами. Насправді Україна має зараз четвертий голос в "енергетичному ЄС" за загальною вагою. Бо там розмір голосу розраховується, виходячи з потужності енергосистеми, кількості ліній, споживачів і певних енергетичних параметрів.
— А хто перед нами? Я вперше чую, що ми на такому високому місці із виробництвом електроенергії в Європі.
Франція, Іспанія, Італія, Німеччина – це країни, які теж мають великі розвинуті енергосистеми. Але в Німеччині є чотири оператори, тому в них голос рознесений на кілька частин, і Україна має загальну четверту позицію.
"За 4 години до початку війни ми від'єдналися від російської енергосистеми"
— Розкажіть, будь ласка, як це відбулося? Ми всі прекрасно пам'ятаємо, що відбувалося 16 березня 2022 року. Київ був у напівоточенні, ситуація була дуже важкою. Я просто не уявляю, як працювали тоді наші міністерства, відомства, уряд, і тим не менше ухвалюється таке важливе рішення, ухвалюється та імплементується. Як це фізично відбулося?
Насправді процес почався 2017 року, коли було затверджено план, за яким Україна, власне, діяла протягом пʼяти років до 2022 року для того, щоб приготувати систему до приєднання до європейської. Якби ми не були готові, ніхто б нас не приєднав. Інша справа, що згідно з цим планом ми мали приєднатися не 2022 року, а 2024-го, тобто за два роки. Повномасштабна війна почалася в ніч, коли мав розпочатися один із дуже важливих експериментів, який, власне, мав привести до приєднання української енергосистеми до європейської. За 4 години до початку війни українська енергосистема фізично перейшла в режим роботи так званого "острову", коли ми від'єдналися від російської енергосистеми і працювали самі по собі. І за 4 години починається війна.
Я абсолютно певен, що це пов'язані речі, тому що московити, вочевидь, очікували, що ми не втримаємо енергосистему, що будуть блекаути і на загальній ситуації це їм дасть певні переваги. Але ні, такого не сталося. Ми були доволі добре готові до цієї ситуації.
Попередньо було заплановано, що експеримент протриває 3 дні й ми знову приєднаємось до російської та білоруської енергосистеми. Звісно, ніхто вже назад не повертався, а розпочалася вкрай інтенсивна робота з європейськими і американськими партнерами для того, щоб вплив Сполучених Штатів у тому числі політично спрацював на прискорення приєднання української енергосистеми до європейської.
.jpg)
Олександр Харченко. Фото: Українське Радіо
Це була така реально цілодобова тритижнева робота. Купа всього – від технічних параметрів, фізичних розрахунків переключень до політичних розмов і там часом ледь не анекдотичних ситуацій. За 2 дні до 16 березня ми вже були готові приєднуватись до європейської енергосистеми й тут угорський оператор каже "нам треба ще 2 дні". Ми виконували певні вправи для того, щоб їх прискорювати й не дати двом дням перетворитись на тиждень. Але в результаті ми отримали спочатку політичний дозвіл Європейського Союзу на приєднання, а потім, вже 16 березня, безпосередньо фізично приєднали енергосистему шляхом переключення певної апаратури в так званих місцях з'єднань з європейською енергосистемою. Ми синхронізували українську та європейську енергосистему і відтоді Україна реально фізично є частиною електричного Європейського Союзу.
— Тобто з 2022 року ми енергетично від'єднані від Росії та Білорусі, так?
Так, Росія і Білорусь є окремою, єдиною, до речі, енергосистемою, до якої ми не маємо жодного відношення.
— 15 березня Міністерство енергетики України просило ЄС збільшити верхню межу на експорт через профіцит електроенергії в Україну. Тобто Україна так багато виробляла електроенергії, що просила Європейський Союз більше закуповувати. Розкажіть, будь ласка, як після таких жорстких атак, які ми пережили у 2022-му та і 2023-му, в нас не лише ніхто не сидить в темряві, а ми ще й просимо, щоб ЄС купував більше?
Тут велику роль грає те, що в Україні є доволі потужна відновлювальна енергетика, йдеться про сонячну і вітрову. В сонячні дні, коли є вітер, сонце, ми маємо профіцит електроенергії, ці сонячні і вітрові електростанції багато генерують, а відповідно ця електроенергія має бути спожита. Є всього два шляхи: або ми маємо тоді відключати ці станції і не приймати в енергосистему електроенергію з них, або ми можемо їх експортувати в Європейський Союз.
Проте ми досі маємо певні фізичні обмеження на обсяг експорту – 550 МВт, а наші перетини з Європейським Союзом дозволяють збільшити цей обсяг до 2 ГВт потенційно, тому постійно ця робота ведеться, і оператор магістральних мереж "Укренерго" постійно працює зі своїми партнерами в Європі для того, щоб збільшити цей обсяг. Міністерство теж на політичному рівні звертається до наших партнерів, щоб ми не втрачали можливість заробити гроші. Адже ситуація на ринку електроенергії доволі складна, і цей експорт електроенергії з відновлювальних джерел дуже корисний для того, щоб ми мали певні кошти і мали можливість хоч якось підтримувати оперування енергосистем.
У "пікові" моменти ми отримували електрику від сусідів завдяки вступу в "енергетичний ЄС"
— Але як нам вдалося відновити енергосистему до такого рівня?
Тут кілька параметрів. Те, що ми спокійно доволі пройшли зиму (окрім окремих регіонів, адже були регіони, в яких були проблеми – Одеса, центральна Україна, прифронтова територія), – це добре виконання в міжсезоння домашнього завдання, яке стояло і перед енергетиками, і перед військовими, тому що значно покращилась координація ППО та енергетиків, значно покращився фізичний захист. Було розроблено алгоритми, які діяти в ситуаціях, коли відбуваються атаки, яким чином енергетики мають на них реагувати. Був побудований фізичний захист на багатьох об'єктах, і це теж зіграло дуже суттєву роль. Одночасно – допомога з Європейського Союзу, бо було досить багато моментів, коли Україні фізично не вистачало генераційних потужностей, фізично бракувало генерації в холодний зимовий час, коли споживання значно зросло, і тут нам дійсно підставили плече європейські країни, наші сусіди. Ми отримували ту електроенергію, якої нам не вистачало.
— І це завдяки саме тому, що тоді в березні 22-го року ми приєдналися до цієї енергосистеми.
Безумовно.
