Ілюстративне фото: defence-ua.com
Ситуація залишається важкою
На яких відрізках лінії фронту зараз найгарячіше?
Особливих змін за добу на фронті не відбулося. Противник продовжує спроби наступу на тих же ділянках, що й в минулі дні. По зведеннях Генштабу ми бачимо ту інтенсивність важких боїв, які відбуваються на ділянці від Бахмуту, Авдіївки до Новопрокопівки на Півдні. 15-20 атак ворога за день – це суцільна м'ясорубка протягом дня, практично без перерв. Ворог намагається прорвати нашу оборону, вийти на оперативний простір, але йому це не вдається. В цілому ситуація залишається доволі важкою.
Чи впливає зміна погодних умов на ситуацію на фронті?
Снігу, начебто, не було, але багнюка була потужна, і вода в окопах стояла ще та. Це впливає і на дії військових безпосередньо у полі. Дуже важко оборонятись у таких умовах. І це впливає на роботу важкої техніки. Не всюди може проїхати не тільки колісна техніка, але й "гусянка". І це впливає і на оборону, і на наступ. Але земля підсихає, з'являється "зеленка", оборонятись буде трошки легше. З іншого боку, противник може "зеленкою" підкрастись, підлізти до наших позицій ближче непоміченим. Це фактор небезпеки і загрози.
Зараз співвідношення по артилерії 1 до 6
Весь час йде мова про те, що нашим оборонцям бракує снарядів, а ще їм дошкуляють масовані авіабомбардування. Якщо ці два фактори порівняти, то що насправді найгострішою проблемою є зараз?
Що стосується вогневої підтримки, то з часом характер дій змінюється. Наші військові знаходять засоби протидії тим чи іншим видам вогневого впливу противника. Противник вишукує нові. Пригадайте, рік-півтора тому мова йшла про так званий "вогневий вал", коли росіяни мали перевагу в боєприпасах десь 1 до 10, і навіть до 15 на деяких ділянках. Ви можете уявити, на півтора десятка ворожих снарядів ми можемо відповісти одним ударом. І куди його спрямовувати? Така дилема стояла, часто і зараз стоїть. І зрозуміло, що про наступ тут мова не йде. Тут оборонятись дуже важко. Те, що зараз співвідношення по артилерії 1 до 6 – це погано. Але це краще, ніж було. Далі ворог вигадує інші способи. Десь пів року тому було активне застосування дронів. Воно і залишилось, але тут ми вирівнюємося і по потужності, і по тактиці застосування. І ця перевага у противника вибивається.
Зараз вони вигадали нову, а точніше забуту стару тактику. На початку широкомасштабної агресії росіяни вважали, що вони за 2 дні здобули перевагу в повітрі і кидали на наші міста, на нашу оборону авіацію з фугасними бомбами. Нам вдалося тоді їх відігнати. Але зараз вони вигадали іншу штуку. Для того щоб не заходити в зону дії нашої ППО, вони придумали такий нескладний виріб як УМПК – пристрій для планування ракет, який дозволяє з великої висоти на великій швидкості закидати їх на 40-50 км вперед. Спочатку вони їх тестували, а зараз перейшли до масового використання. А якщо півтонна бомба чи півтори тони вибухівки вибухає, то це дуже страшна штука. Що ми можемо протиставити? Треба збивати носії. Нам потрібна сучасна ППО дальнього радіусу дії не тільки для прикриття наших міст і інфраструктурних об'єктів, а й для фронту.
Павло Лакійчук. Фото: facebook/Pavlo Lakiichuk
Потрібні "блукаючі Patriot"
Чи можемо ми сьогодні якось протидіяти цим КАБам?
У нас називають їх керованими авіабомбами, хоча там принцип більше планування, а не керування. Це фугасні авіабомби з пристроєм УМПК. Це ті самі крильця, з якими підвішуються бомби і з великої відстані запускаються на наші позиції. Що ми можемо їм протиставити? Протиповітряна оборона. Їх запускають літаки з відстані 20-40 кілометрів від лінії фронту, з висоти 10-12 кілометрів. Тому потрібна ППО. Ми успішно спробували використати так званий "блукаючий Patriot". Тобто, 2-3 пускові установки, радіолокаційна станція, які переміщуються між найбільш небезпечними ділянками фронту і збиваються їхні "сушки". Ефект це дає. Звісно, такою кількістю ми не можемо убезпечити повністю нашу лінію фронту, але психологічний фактор для противника дуже суттєвий. Тому що вони вже розуміють, що піднімаючись для нанесення ударів цими бомбами, вони не в безкарному становищі перебувають. Може прилетіти, і прилетіти дуже серйозно. Тому вони будуть намагатися скидати ці бомби десь подалі над своєю територією. Але чим далі ми будемо їх відганяти, тим більше вони будуть бомбити ту ж Бєлгородщину, ніж Харківщину.
F-16 – не панацея
Покладаємо надії на F-16. Вони можуть відігнати ворожі літаки від наших позицій?
Надія на це дуже важлива, але треба розуміти, що це не панацея. Тому що перші літаки – це будуть 1, 2 чи 3 ланки максимум. Тобто 6-9 літаків прийде. А прикрити ними треба дуже багато. Вони потрібні для прикриття наших стратегічних об'єктів, великих міст і для прикриття лінії фронту. І от спробуй ланку розтягнути на всі ці задачі. Коли буде у нас цих літаків багатенько, тоді буде зовсім інша ситуація.
"Цифри не брешуть"
Знову почали активно ширитися певні настрої зневіри, зокрема, після відходу наших оборонців від Авдіївки. Зрозуміло, що тут не обійшлося без психологічного впливу Росії. Але, щоб ви порадили нашим слухачам, які читають такі новини? Що робити пересічному українцю, який хоче розібратися в ситуації?
Психологічна травма – це природно, це нормально для нормальної свідомості. По-перше, переглядайте офіційні зведення. Цифри не брешуть. Складайте цифри, тоді у вас буде уявлення. Це як військові кажуть – цифри і карта. Наприклад, карти Deep State дуже добре доповнюють статистичну інформацію, яку надає Генеральний штаб. І вірте цифрам і фактам, а не судженням. Навіть мені довіряйте, але майте свою точку зору. І не вірте анонімам.
