Володимир Вакуленко. Фото: facebook.com/prokuraturakharkiv
Завдяки Вікторії Амеліній це розслідування стало можливим
— Будемо говорити про одну з найгучніших справ, один із найгучніших воєнних злочинів російських окупантів – викрадення і вбивство українського письменника Володимира Вакуленка. Його справа починає бути тісно пов'язаною з діяльністю загиблої внаслідок російського обстрілу письменниці Вікторії Амеліної. У вересні 2022-го року вона працювала як документаторка з організацією "Truth Hounds". З 2014 року ця організація документує воєнні злочини РФ в Україні. Нещодавно були оприлюднені дані розслідування, яке "Truth Hounds" вело стосовно викрадення і вбивства Володимира Вакуленка.
Роман Коваль: OSINT означає розвідку, збір інформації на основі відкритих джерел. Ми також документуємо воєнні злочин, робимо це систематично і постійно з 2014 року. Робили це в окупованому Криму, до повномасштабного вторгнення, на сході України, тепер у всіх регіонах України, яких так чи інакше торкнулася війна.
— Для "Truth Hounds" що це за кейс і як він до вас потрапляє?
Для нас це особливе розслідування, яке знаходить глибокий емоційний відгук через те, що воно стало можливим завдяки наполегливості Вікторії Амеліної. Вона була тією людиною, яка знайшла закопаний під вишнею в саду щоденник Володимира Вакуленка, вона наполягала, щоб з-поміж багатьох кейсів і потенційних напрямків руху ми обрали саме розслідування на той момент зникнення Володимира Вакуленка, тому що не було підтвердженої інформації про його загибель. І саме завдяки Вікторії це розслідування стало можливим, вона знайшла дуже багато матеріалів, які стали корисними для розслідування і увійшли у фінальну версію. Також вона опитувала свідків та потерпілих від дій росіян в окупованому Ізюмі та Капитолівці. Вона переробила величезний масив роботи і саме завдяки їй ми змогли провести це розслідування, закінчити, дійти до якихось результатів і представити їх нещодавно.
Щоденник Володимира Вакуленка
— Спробуйте відтворити для наших слухачів події весни 2022 року. В своєму рідному селі Капитолівка живе зі своїм сином та батьками Володимир Вакуленко – поет, письменник. Що вдалося вам, як аналітику, як документатору зрозуміти про цей початок повномасштабного вторгнення і момент викрадення?
Про сам початок повномасштабного вторгнення Володимир багато розписав у своєму щоденнику – це справді гарне джерело, аби зрозуміти, що відбувалося в той час у населеному пункті. Капитолівка якийсь час була у сірій зоні, 7 березня вже була повністю окупована російськими військами і перше викрадення Володимира сталося 22 березня 2022 року. Військові так званої "луганської народної республіки" затримали його, відвезли в будинок, де була облаштована катівня у підвалі. Його протримали там кілька годин і відпустили назад додому. Батькам Володимир заявив, що його били, але він не особливо хотів розповідати про деталі того, що відбувалося. А вже через два дні, 24 березня, ситуація повторилася і Володимир знову був затриманий незаконно. І з цього моменту починається наше розслідування. Те, що я щойно описав, відображається в підозрах офіційного українського слідства. В цій справі фігурує, за даними слідства, щонайменше чотири представники так званої "лнр". Двоє з них ідентифіковані. Вони луганчани. Військовослужбовець із позивним "Лев" віддав наказ вбити Володимира. Кулеметник із позивним "Удод" здійснив два постріли. Нас одразу насторожила певна обмеженість цієї підозри, тому що в ній не міститься жодних згадок про росіян. А те, що нам було відомо вже на момент публікації цієї підозри, підказувало нам, що так званий російський слід у цій справі присутній. Розслідування називається "Післямова" – доведення причетності російських військовослужбовців.
"Письменники живі, поки їх читають"
— Коли оприлюднено розслідування, коли книжка "Я перетворююсь... Щоденник окупації. Вибрані вірші" рік живе своїм життям, що ти можеш сказати?
Олена Рибка: Ми завершували роботу над книжкою у Харкові. Перші сигнальні примірники ми виготовили, щоб привезти на "Книжковий Арсенал". Перших 10 примірників змогла потримати в руках і Вікторія Амеліна. Цінно, що вона побачила цю книжку наживо. Примірник оригіналу щоденника зберігається у фондах Літературного музею у Харкові. В Україні ця книжка викликала певний резонанс, вона була однією з елементів підтримки родини, підтримки пам'яті і віри в те, що письменники живі, поки їх читають. Вікторія говорила, що ця книжка має бути надрукованою і що цю історію мають почути у світі. Ми маємо вже переклад французькою мовою для канадського ринку. У Латвії вийшла журнальна публікація. Чекаємо на польське видання та переклад італійською. Ця історія буде одним із епізодів документального фільму про воєнні злочини, злочини Росії в Україні під робочою назвою "Лялька". Також студентський театр хотів би зробити виставу за цим щоденником. У Канаді теж була театральна вистава, де звучали слова зі щоденника.
Убивці Вакуленка бачили його непохитну українську позицію
— Що для тебе оприлюднення даних про розслідування від "Truth Hounds"?
Це надзвичайно важливо, бо ми усвідомлюємо рівень тієї пропаганди, рівень того, що хтось може говорити, що це сталося випадково або ж заперечуватиме те, що приносять російські окупанти в Україну. Такі розслідування дають можливість побачити всю неприкриту ницість окупантів, які приходять на нашу землю і готові вбивати. Ті, хто віддавав наказ, знали і бачили непохитність Володимира Вакуленка, його непохитну українську позицію, вони усвідомлювали, що він ніколи не скориться і ніколи не піде на службу з режимом. Такі розслідування, постійні, виважені, чіткі вказівки, що це є саме доведеними воєнними злочинами є важливими для нас. Щоб це не забулося за давністю, щоб ми не забували. Постійно кількість злочинів зростає. Те, що це потрібно розслідувати тут і зараз, оприлюднювати ці дані, нагадувати світовій спільноті про них – це беззаперечно, це неймовірно цінно. Це ще й дуже символічно, тому що ми таким чином виконуємо ще й бажання самої Вікторії Амеліної, яка хотіла встановити цю істину, цю правду, хай би якою гіркою не була ця правда. Тільки так ми зможемо досягти вищої справедливості.
Вікторія Амеліна. Фото: facebook.com/Вікторія Амеліна
Наказ убити Вакуленка віддали представники ЗС або спецслужб Росії
— Ви наполягаєте, що тут є потужний російський слід і що це спланована кампанія знищення людей з вираженою проукраїнською позицією. Тобто це не поодинокий якийсь випадковий злочин… Це послідовна дія, послідовне виконання наказу, який ми з вами почули 2022-го року 24 лютого вночі, коли звертався очільник Російської Федерації до свого народу і говорив, що Україну треба "денацифікувати", або просто знищити. Володимир Вакуленко був однією із таких мішеній. Чому так важливо було показати, що це не просто виконавці якісь, а що є цей послідовний російський слід і він пов'язаний не тільки з російськими військовими, а й з російськими спецслужбами?
Роман Коваль: У нас в наявності були докази того, що є російський слід у цьому вбивстві.
— Що це за докази? Чи ви не можете їх називати?
Можу, вони всі опубліковані в розслідуванні. Ми не суперечимо жодним чином позиції слідства, ми, навпаки, цінуємо їхню високопрофесійну роботу і ми не заперечуємо факт того, що безпосередніми виконавцями вбивства були зазначені особи у підозрі. Однак ми вважаємо, що наказ на це вбивство віддали саме представники Збройних сил Російської Федерації або спецслужб російських.
Коли ми починали розслідувати, нам трапилося відео, воно було викладено в одному з російських телеграм-каналів, на якому був зображений російський бронеавтомобіль "Тигр" модифікації М, кілька військовослужбовців й один із них відкриває цей бронеавтомобіль, витягує з нього велику кількість різної зброї, після того виводить цивільну людину з мішком на голові. У підписі до цього відео стверджується, що ця людина цивільна із населеного пункту Капитолівка. Ми одразу собі поставили задачу ідентифікувати, де ж було зняте це відео. І по деяких ключових елементах – видно кілька елементів на задньому плані, дахи будинків, паркан. До цього, завдяки копіткій роботі із документуванням, встановили понад 10 місць утримання в Ізюмі й одним із цих місць утримання була Ізюмська загальноосвітня школа №2. Нашою першою дією було співставити, як виглядають оці локації, про які ми знали, інформацію, про які ми зібрали безпосередньо в полі своїми руками, опитуючи потерпілих, тих, хто там були у цих катівнях або свідків, які знали про них. Ми одразу співставили ознаки з цього відео з локаціями, відомими нам і встановили, що це відео було знято на території школи №2. Ми знаємо, що в цій школі розташовувалися винятково російські підрозділи, і в ній розташовувалася катівня. І один із потерпілих, який пережив цю катівню, розповів нам, що там перебували росіяни, що там розташовувалися російська комендатура. І на другому чи третьому поверсі цієї школи розташовувалась так звана спецура, тобто спецслужби. Також нам відомо про перебування Росгвардії на території цієї школи. Тобто "лнрівці" чи "днрівці" не мають жодного стосунку до дислокації в цій школі. І далі нам потрібно було встановити, що ж це за людина була (яку окупанти виводили з мішком на голові). Відео було доволі поганої якості, нам вдалося підвищити його якість. Завдяки певним елементам ми могли стверджувати, що на відео, найімовірніше, саме Володимир Вакуленко. По-перше це характерний светр. Ми знайшли у відкритих джерелах фото, де Володимир Вакуленко читає поезію у такому ж светрі з тими ж самими ідентифікуючими елементами. В морзі тіло Володимира теж було у такому ж светрі. І ми маємо всі підстави стверджувати, що саме цей светр фігурує на відео. Людина на цьому відео в шльопанцях, а забирали його саме в таких хатніх капцях. В якийсь момент російський військовослужбовець ставить Володимира обличчям до цього бронеавтомобиля. Якщо зробити стоп-кадр, то дуже гарно видно, що особа дістає маківкою голови до початку віконець на цьому бронеавтомобілі. У відкритих джерелах ми знайшли висоту модифікації цього авто. Вона становить 2 м 30 см. А особа приблизно була зростом 1,70 м 1,73 м. Від рідних ми знаємо, що зріст Володимира – 172 см. І тут збіг. Ця машина є на озброєнні у Збройних сил Російської Федерації, нею користуються саме російські офіцери.
Цей ролик мав носити суто пропагандистський характер. Це все дає нам підстави стверджувати, що Володимир Вакуленко був затриманий росіянами і перебував на території школи №2 в Ізюмі, де дислокувалися російські спецслужби. Завдяки також роботі з документування в самій Капитолівці ми дізналися про російського офіцера, полковника. Від свідків ми дізналися, що полковник із позивним "Уфа" цікавився Вакуленком і саме тим, який був на Майдані. Опитавши багатьох свідків, ми дізналися різну інформацію про "Уфу". Завдяки Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України опублікували список особового складу 856-го самохідного артилерійського полку, який перебував у Капитолівці. Нам вдалося знайти його фото і інформацію про нього. Представники ФСБ, спілкуючись з одним із родичів Володимира, який виїжджав з окупації через Росію, намагаючись виїхати в країни Європейського Союзу, працівникам ФСБ було відомо про те, де жив Володимир у Львові, була відома вся інформація про його родичів і дуже-дуже багато деталей, що свідчить про ретельну підготовку досьє і потім цілеспрямований пошук високопоставленими російськими офіцерами, тобто полковником Володимира. Це говорить про те, що росіяни цікавилися і прагнули затримати Володимира. Чи можемо ми на підставі всієї зібраної проаналізованої інформації стверджувати, що тут є російські слід – так, можемо і закликаємо продовжувати слідство у цій справі.
