Ілюстративне фото: Освіторія
Як психологічно підготуватися до материнства
Психологічна підготовка жінки до того, щоб стати матір'ю, напрочуд важлива, адже згодом впливає на психіку дитини й узагалі формування її як особистості. Почнімо з того, що таке мама для дитини. Це не лише кохана, єдина людина, а й первинний всесвіт для дитини. Немовля, яке приходить у великий світ, не має розуміння своїх кордонів, оскільки перед тим перебувало в утробі матері й мало відчуття захищеності через плаценту. Коли ж воно опиняється у завеликому для себе світі, мама стає осередком-плацентою вже у ньому. Тож мама — це любов, ніжність, обійми, підтримка, віра і все, що створює для дитини розуміння, куди вона прийшла. Готуватися до материнства потрібно через адаптацію до цих змін.
З точки зору психології, дитині важливо, щоб мама була поруч, особливо в перший рік життя. Є такий історичний приклад: проводилися жорстокі експерименти з немовлятами, як-от дефіцит контакту, коли до малюка не підходили — годували його, але зовсім не торкалися. Така дитина помирала протягом 10-11 днів. Це свідчить про важливість дотиків і присутності мами. Ще один експеримент проводив американський психолог Гаррі Гарлоу у 50-ті роки. Він ізолював немовлят мавп, посадивши їх у клітку, де були штучні мами: одну зробили з махрової тканини, а другу — з дротяної сітки, що, на відміну від першої, мала молоко і могла годувати. Мавпенята ходили їсти до колючої дротяної "мами", але поверталися і горнулися все-таки до махрової. Отже, присутність мами в житті дитини вкрай важлива.
Як підготуватися до того, що маленька людина цілком залежить від вас
Насамперед — через наявність інформації: коли я розумію, що відбувається, я знаю, що слід робити. Мамі потрібно усвідомити, що перший рік вона й далі належить дитині, це її максимальне завдання. Мама перебуває з дитиною у злитті: "ми поїли", "ми погуляли". Оце злиття дає дитині можливість спокійно досліджувати світ, реакції мами, формувати свою структуру психіки.
Доволі часто маму охоплює почуття провини. Жінка втомлюється, починає нервувати, зриватися, іноді навіть на немовляті. Підкреслю, що це нормально — втомлюватися, відчувати агресію, навіть у бік дитини, але ненормально виявляти її до неї. Тому, якщо розумієте, що виснажились і не витягуєте, знайдіть спосіб, як заспокоїтися, відпочити, взяти паузу. Попросіть близьких побути з дитиною, а самі перезавантажтеся, зустріньтеся з подругою, погуляйте в парку. Це необхідно робити, щоб не потрапити в пастку провини, від чого страждатиме й маля, і щоб ви могли зберігати хоча б трохи себе. Злиття — нормальна річ, але необхідно знаходити бодай 15-20 хвилин суто на себе. Важливо: у цей час ви не починаєте прасувати, куховарити, прибирати, а присвячуєте його собі — наприклад, нічого не робите, дивитеся відео абощо. Це допоможе не втратити відчуття власних кордонів.
Як упоратися з агресією
На мамі лежить величезна відповідальність. Для дитини все, що робить і каже мама, правильно, позаяк немає іншої фігури, яка може створити дитині безпеку, підтримку, приємний психоемоційний фон. Розуміння, що ви ідеалізована, єдина в житті дитини як центр захисту й любові, є першопричиною, щоб стримувати агресію, що виникає, і пояснювати її собі. Коли ми усвідомлюємо, що відбувається, можемо схопити свої емоції за хвіст, щойно вони з'являються. Агресія ж не виникає нізвідки, як і роздратування, вони накопичуються. Ось вас щось починає бісити — й уже цієї миті можна починати з цим працювати. Видихнути, вийти з кімнати, перемкнути увагу на інше. Це допомагатиме не дійти до вже конкретної агресії, коли довго стримуєтесь, а тоді вибухаєте. Знову ж таки, малеча все сприймає і вбирає, зокрема поведінку і реакції, тож засвоює, як на неї реагує всесвіт, оскільки мама — це він і є. Якщо дитина бачить постійну агресію з боку мами, вона зростає з переконанням, що світ агресивний щодо неї, що з нею щось не так і треба щось робити, щоб цього не було.
Знаємо чимало жорстоких експериментів, де поділяли дітей на дві групи: одну знецінювали й критикували, другу — хвалили. І діти з першої групи переставали говорити, хоча фізіологічно були здорові. Отже, це аж настільки впливає на психіку дитини і на її подальше життя. Усвідомлення, що ви можете завдати малечі травми, яка в майбутньому заважатиме нормально жити, адаптуватися, контактувати, соціалізуватися, має стимулювати вас шукати засоби емоційної розрядки. Є купа вправ і рекомендацій — медитація, перемикання уваги, гучний спів, залучення близьких людей, звернення до психолога, який зможе вас підтримати, заспокоїти, сказати, що ви хороша мама. Це дасть вам можливість розрядитися, повернутися до дитини й створювати для неї безпечний, гарний, світлий, яскравий світ, з яким вона потім рухатиметься далі. У нас нині й так забагато зовнішніх факторів, які мають сильний негативний вплив.
