Ілюстративне фото: УНІАН
Мінус шість Су-25 за 2 тижні
З відкритих джерел відомо про 259 втрачених літаків і гелікоптерів ворога станом на зараз. Наскільки ці втрати для росіян є відчутними і що у них ще залишається?
На жаль, на даний момент ми не можемо відчути на лінії фронту їхні втрати, тому що у росіян ще залишається доволі багато літаків. Перш за все це тактична авіація. Це те, що працює по лінії фронту, завдаючи удари ракетами повітря-поверхня. На даний момент ми поки що не можемо завдати достатню кількість втрат. Ми зможемо це зробити лише тоді, коли у нас з'явиться тактична авіація, яка буде рівня росіян. Це перш за все літаки F-16. Тоді ми можемо щось відчути. Єдине що хочу зазначити, що останній американський пакет допомоги, який містив доволі значну кількість переносних зенітно-ракетних комплексів Stinger, зараз відображається на лінії фронту. Якщо не помиляюсь, шість штурмовиків Су-25 ми поклали за останні 2 тижні. І це дуже добре. Гвинтокрили К-52 вони використовують дуже компактно, тому що є проблеми з виробництвом нових. А за перші 2 роки війни ми винесли дуже багато саме цих ударних гвинтокрилів, і вони їх зараз використовують дуже обмежено.
У росіян великі проблеми навіть із виробництвом фюзеляжа літака
А як загалом у росіян із виробництвом військових літаків? Наскільки вони залежні від іноземних компонентів?
Вони загалом дуже залежні від іноземних компонентів. Як приклад можу сказати, що на тлі підготовки, умовної, до отримання нами іноземної тактичної авіації, вони показали, що у них із новими ракетами Р-37М і Р-77-1 виїхали літаки – це була модифікація Су-30СМ-2. Це фактично літак Су-27, його фюзеляж. Але у цей фюзеляж вони намагалися всунути компоненти від Су-35 – це система керування вогнем, радіолокаційна станція. Чому? Тому що у них є великі проблеми навіть із виробництвом самого планера, фюзеляжа літака. І так, дійсно, вони не можуть підтримувати ті темпи виробництва авіації, які у них були до початку повномасштабного вторгнення. Це на них дійсно впливає. Тут питання і в певних мікроелементах, тобто чіпах, які мають ставитися на певні деталі літака. Вони навіть не можуть виробити лазерну проекцію на візор пілота. Тому з цим виникають великі проблеми. Це для нас добре. Але хочу підкреслити, що, на жаль, поки що критичних втрат по тактичній авіації ми ворогу не завдали.
"Дружній вогонь" і "позаштатний схід боєприпасу"
Були повідомлення, що 53 фугасні авіабомби за останні 3 місяці російська військова авіація скинула на свої ж регіони. Вони це називають "позаштатний схід боєприпасу". Знаємо також про так званий "дружній вогонь". Чи дійсно це масштабне явище і наскільки вони це беруть до уваги?
Це все пострадянська техніка, яка ставила перед собою основну ціль – це масштабування. Тобто велика кількість. Ніхто не робив ставку на якість. І цей так званий "позаштатний схід боєприпасу" – це також питання кількості. Вони ставлять бомбу із модулем УМПК, який має її перетворювати в кориговану авіабомбу, а вона просто взяла і впала. Тобто модуль не спрацював і бомба 500 кілограмів, як в часи Другої світової війни, просто летить на землю. І цю проблему вони не вирішать, тому що вона дуже комплексна, вона тягнеться ще з Радянського Союзу.
Щодо збиття. Я, як один із операторів зенітно-ракетних комплексів, можу сказати, що у пострадянських комплексах дійсно є велика проблема із кодами "свій-чужий". У західних країн, особливо в США, це було абсолютно відточено. Там є спеціальний шифр, спеціальні канали зв'язку і ти на 99% не можеш збити свій же літак. У Радянському Союзі це було доволі спрощено, росіяни є нащадками і вони дійсно можуть збивати власні літаки. Росіяни самі визнають, що вони не можуть 100% відпрацювати "свій-чужий" код, тому мають такі проблеми.
Днями було повідомлення, що на аеродромі Оленья росіяни зібрали 13 літаків Ту-22 і 12 Ту-95. Це щось означає? І де загалом зараз ворог зберігає свою авіаційну техніку?
По-перше, аеродром Оленья знаходиться доволі далеко від території України, вони намагаються ховати свої літаки на відстані більше тисячі кілометрів. Це стосується саме стратегічної авіації. Це літаки, які наносять по нам удари ракетами типу Х-55, Х-555, Х-101, Х-22. Вони їх намагаються ховати якомога далі. Те, що вони їх накопичили в одному місці, в принципі, на даний момент ні про що не говорять, тому що це можуть бути, наприклад, не боєготові борти. Про це може дізнатись тільки українська розвідка. Скоріш за все, на аеродромі в Оленьї вони збирають якраз ті борти, яким потрібне певне технічне обслуговування. Будемо відслідковувати. Якби вони готували удар, то вони б туди зігнали ще й Міги-31 і "кинджали". Щодо базування російської авіації. Ті, що завдають по нас удари, це, як правило, тактичні аеродроми, і вони знаходяться у тимчасово окупованому Криму і в Краснодарському краї. Це те, звідки вони можуть виходити і відпрацьовувати по нашій лінії фронту.
Ми дуже непогано прорідили кримську ППО
Кажуть, що в Криму у росіян вже не залишилося аеродромів, які б були недосяжні для наших дронів. Це їх може змусити забрати авіацію з Криму взагалі?
Не лише для дронів. У нас є і оперативно-тактичні ракетні комплекси, які б'ють балістичними ракетами і по кримських аеродромах, і по системі ППО. До речі, хочу зазначити, що після анексії, в Криму було зібрано ледве не найщільніша ППО у світі.
Ми її прорідили?
Ми отримали ракети ATACMS. І, як виявилося, російський комплекс С-300, С-400 взагалі не може збивати балістичні ракети. Тобто, немає у цій пострадянській технології збиття балістичних ракет. І так, ми його дуже непогано прорідили. У них із цим є проблеми. Причому, у них є проблеми щодо виявлення і завдання удару по безпілотниках. Тому що безпілотники малопомітні для радіолокаційних станцій ворога. І друга проблема – це балістичні ракети, які, як правило, летять за безпілотниками. Це так звана комбінована атака. Це так, як і ворог нас атакує. Але система Patriot, із дуже скромними своїми тактико-технічними характеристиками, здатна перехопити усе, а у російських комплексів із цим дуже великі проблеми.
Андрій Крамаров. Фото: facebook/Андрій Крамаров
Нам потрібен дозвіл на ураження оперативно-тактичних тилів ворога
Зараз попередньо, але піднімається тема дозволу Україні бити вглиб території Росії. Якщо ми матимемо цю змогу, наскільки це вплине на ситуацію і як на це може відреагувати ворог?
Президент абсолютно правильно окреслив цю проблему. Ми не будемо бити ракетами на 300-500 кілометрів вглиб Росії. Наша проблема на даний момент у тому, щоб ми могли вражати оперативно-тактичні з'єднання ворога (бронетехніку, особовий склад), які намагаються проникати вглиб України. Це Харківська, Сумська області і це 8-10 кілометрів. Зрозуміло, що їхні оперативно-тактичні тили знаходяться на відстані 20-30 кілометрів на території Росії. І ми, наприклад, тим же HIMARS із самою стандартною ракетою М-31 здатні дістати їх. Ми здатні дістати їх і з української САУ "Багдана". Але до неї буде йти американський снаряд 155 мм. Про це якраз йде мова. Тому що багато хто спекулює на цій темі, мовляв ми почнемо завдавати якісь міфічні удари вглиб території ворога. Ні, про це не потрібно говорити. Проблема у тому, що нам потрібно дати дозвіл, щоб ми на прикордонній території ворога могли завдавати йому ураження в оперативно-тактичні тили. Відповідно, не допускати можливість подальшого просування на територію України.
На даний момент рахунок 84:0 на користь F-16
Чи допоможе проріджування кримського ППО нам спокійніше оперувати F-16, які, сподіваємося, вже скоро прилетять?
Кримське ППО до цього немає жодного стосунку, тому що літаки F-16 будуть оперувати, перш за все, біля лінії фронту. Їхньою основною задачею буде вибиття винищувачів-бомбардувальників і винищувачів прикриття (Су-35, Су-34) від нашої лінії фронту. Ми їх маємо відігнати. Для цього мають працювати наші F-16 у повітрі. І я сподіваюсь, що це буде доволі ефективно. Чому сподіваюсь? Тому що кожен тип озброєння, поки він не дійшов до лінії фронту і не зіштовхнувся із викликами, які є на цій лінії, дуже важко оцінювати. На даний момент у літаків F-16 проти радянської, пострадянської техніки рахунок 84:0. 84 – це літаки, збиті літаками F-16. Це дві кампанії – перша і друга на Близькому Сході, і між ними кампанія в країнах колишньої Югославії.
Нам потрібно мінімум 100 літаків
Що можете сказати про результати роботи "повітряної коаліції", яка була створена торік у травні?
По-перше, нам потрібно, щоб ця коаліція, зрештою, змогла перевищити кількість у 100 літаків. Тому що нам потрібно мінімум 100 літаків для того, щоб ми реально могли вплинути на зону бойових дій. Дуже добре, що ця коаліція розширюється. Ми сподіваємося, що США, крім ракет ATACMS, які можуть бити до 300 кілометрів, нададуть нам і повний спектр озброєння до F-16. Тому що літак – це платформа. Вона літає, але потрібно розуміти засоби ураження, які можуть бути поставлені на цей літак. Тому ми дуже сподіваємося, що нам нададуть повний спектр засобів ураження і в кількості більше 100 літаків. Тоді ми зможемо сказати, що ми отримали певну перевагу. До того моменту, і це наша задача зараз, у повітрі витримати паритет, не перевагу.
