Саміт миру. Бюргеншток, Швейцарія. Фото: facebook.com/zelenskyy.official
"Щоб це справді був мир, а не його імітація"
― Вам не видається, що значення Глобального саміту миру ми повинні оцінювати з точки зору усвідомлення урядами країн-учасниць, що нормальне майбутнє світової цивілізації можливе лише за однієї умови ― наявності миру? Адже сьогодні у світі точиться приблизно 60 збройних конфліктів, і війна Росії проти України має гнітючий пріоритет.
Загалом я погоджуюсь, але тут є важливий нюанс. Мало задекларувати, що ти хочеш миру. Є інше питання ― яким чином цього миру досягнути, як його підтримувати і на що він має спиратися, щоб це був довготривалий стабільний мир. Людство довго випрацьовувало певні правила співіснування держав, ці правила потім втілилися у статуті ООН. І це ключовий момент, тому що Україна, коли скликала цей Саміт миру, постійно наполягала на тому, що вона не виходить за межі статуту ООН. Тобто вимоги України абсолютно вписуються у ті принципи, які були закладені людством десятиліття тому, але зараз, на жаль, не виконуються. Адже всі агресори в сучасному світі так само постійно говорять про мир. Але який? Мир, заснований на праві сильного, на придушенні, на вимогах капітуляції опонентів. Це мабуть не мир, а додатковий гібридний формат ведення війни та агресії. Думаю, що в цьому і полягає сенс цього Саміту ― не просто задекларувати мир, а окреслити, яким чином він може забезпечуватися та підтримуватися в сучасному світі. Щоб це справді був мир, а не його імітація.
"Це не "хотєлки", а обґрунтована вимога великої частини держав сучасного світу"
― Британський прем’єр-міністр Ріші Сунак заявив, що примусити Росію говорити про мир і домовлятися з нею ― шлях безперспективний. Москва ніколи не погодиться на добровільне виведення військ, і єдина можливість примусити її прийняти те, про що говорили на Саміті миру у Швейцарії, це успіхи Збройних Сил України на полі бою. Лише після того, як окупанти будуть відкинуті до кордонів, Москва буде змушена сісти за стіл переговорів.
Така оцінка цілком відповідає реаліям, що склалися на даний момент. Але є кілька важливих нюансів. Перший нюанс полягає в тому, що Росія достатньо активно маніпулювала останнім часом довкола мирної теми. Вони постійно говорять: "Ми за мир, ми хочемо переговорів, а Україна чомусь не хоче, і ми не знаємо чому". Для держав, які віддалені від Росії та України, це звучить як щось обґрунтоване з боку РФ. Росія це наполегливо просувала, а Україна завдяки Саміту миру просто бере і перехоплює ініціативу в питанні мирного процесу. Тепер зібралася низка держав, вони підписали підсумковий документ, де зазначені умови, які висуваються до Росії. Там є дуже важливі умови. Зокрема, перший пункт стосується ядерної безпеки: ядерна безпека має бути досягнута шляхом повернення Україні контролю над Запорізькою АЕС. Це звучить як достатньо логічна й обґрунтована вимога до Росії з точки зору світового порядку та ядерної безпеки. Якщо Росія бажає заглибитись у мирний процес, то має зробити відповідні кроки на виконання резолюції, яку підписали понад 80 держав світу. Це не "хотєлки", як зазначав Путін, а обґрунтована вимога великої частини держав сучасного світу. Але Путін на цю вимогу відповість таким чином, що апелюватиме до своєї конституції, інших аспектів, пов’язаних із закріпленням окупації українських територій. І цим він покаже, як насправді ставиться до мирного процесу. Путін просто хоче цією темою маніпулювати, дурити світу голову, продовжуючи агресію та готуючи її розширення, втягування нових держав. Тобто, Україна цим Самітом миру змогла добряче розкрити реальні мотиви дій російської влади та показати їх усьому світу.
Петро Олещук. Фото: Interfax-Ukraine
"Ми змогли перехопити ініціативу в питаннях миру"
Ми змогли консолідувати велику частину світу на підтримку України, показати її, залучити інші країни в цей процес. Також ми змогли перехопити ініціативу в питаннях миру і таким чином дещо позбавити Росію можливості маніпулювати цією темою. У підсумку всім учасникам процесу має стати абсолютно зрозуміло: що б там Росія не казала, ніякого миру вона не хоче. Вона хоче вічної агресії, вічної війни, а отже, Україна повинна одержувати необхідні ресурси, для того щоб усе це завершити ― в умовах, коли Росія не бажає на основі загальновизнаних норм та принципів виконувати навіть найелементарніші запити до неї з боку світового співтовариства.
― Спільне комюніке Саміту миру підписало 80 країн та 4 організації. Серед тих, хто не підписав ― Саудівська Аравія, Таїланд, Індія, Мексика, ПАР, Бразилія, ОАЕ. Яка їхня мотивація не підписувати?
Думаю, мотивація може бути різна. Вона буде оприлюднена.
― Чи поділяєте ви оптимізм української влади, яка впевнена, що кількість країн-підписантів комюніке буде невпинно зростати?
Така можливість закладена, тобто держави можуть приєднуватися своїми підписами до комюніке. Там нічого не суперечить статуту ООН, міжнародним принципам, тому цілком можливо, що кількість підписантів зросте.
.jpg)
Саміт миру. Бюргеншток, Швейцарія. Фото: facebook.com/zelenskyy.official
Сформувався новий формат підтримки України, ширший у понад удвічі за "Рамштайн"
― Як ви вважаєте, чи стала українська тематика ближчою та зрозумілішою для країн Південної Америки, зокрема для Аргентини, яка готується передати нам п’ять винищувачів?
Південна Америка була достатньо широко представлена на Саміті. Наприклад, Чилі досить давно підтримували Україну, а в Аргентині змінилася влада, і новий президент змінив політику. Тому залучення Південної Америки до мирного процесу ― це великий позитив, мабуть, один із найбільших позитивів цього Саміту. Важливий момент ― зафіксовано суттєве зростання кількості держав, які підтримують Україну. Раніше це був максимум формат "Рамштайн", який об’єднує держави, що підтримують Україну військовою допомогою. Але зараз сформувався ще один новий формат, ширший у понад удвічі за "Рамштайн". Це відкриває додаткові можливості та перспективи для України. Це виходить за межі суто європейської історії та перетворюється на історію світову. У цьому великий позитив. Це можливості та ресурси, наприклад, Володимир Зеленський зазначив, що вже є розрахунки, щоб Україна купувала в Аргентині порох. Як ці можливості будуть реалізовані, сказати важко.
― У заяві Офісу президента України сказано про можливість участі РФ у наступному Саміті миру. Прямих перемовин з агресором точно не буде. Чи можна очікувати, що Москва відповідатиме посиленням атак на фронті, щоб на другому Саміті спробувати диктувати умови із сильніших позицій?
Є такий ризик, цього не можна виключати. Але тут все буде залежати від підтримки України з боку партнерів. Далеко не все, що російський агресор хоче, йому вдається реалізувати. Щоб він не міг реалізовувати свої плани, йому треба давати відсіч. Тому тут питання відповідального ставлення до цієї проблеми з боку партнерів України.
