Ілюстративне фото defence-ua.com
"Росія може виготовити максимум 3 млн снарядів"
У рамках "Чеської ініціативи" снаряди вже надходять на поле бою в Україні. А що з ініціативою, власне, ЄС і чи може зараз снарядне постачання компенсувати все те, що ми втратили за попередні кілька місяців?
Снаряди залишаються надзвичайно складною темою. За певними розрахунками ми зможемо збалансувати наші потреби відносно російських тільки на кінець 2025 року. Це залежить від того, що Росія задекларувала, що вона хоче випустити велику кількість снарядів – більше 3,5 млн, але по факту вона може робити близько 2,5 млн, максимум 3-ри. Це відповідає заявленим обсягам, які ЄС, наші американські, британські союзники готові розгорнути, проте лише до кінця 2025 року. Також не варто забувати, що перед Європою, перед НАТО стоїть подвійна задача. Розуміючи реальну загрозу російської агресії безпосередньо для країн НАТО, вони мають нарощувати і свої арсенали. Тому заявлені обсяги боєприпасів треба розподіляти як для своїх потреб, так і для наших. Тому акцент треба робити на тому, що найближчим часом ми не можемо сподіватися на те, що достатні обсяги боєприпасів будуть на нашому боці. Але навіть те, що робиться завдяки "Чеській ініціативі", дозволило здійснювати певні прориви ЗСУ на фронті, стримувати просування ворога на Харківському напрямку. Ми давно вже не чули про якісь прориви противника або його наступи на Купʼянському напрямку. Також знаємо, що противник зменшує атаки в районі Часового Яру, зосередившись в основному на Покровському напрямку. Це результати того, що нам вдалося вже досягнути з прибуттям додаткових боєприпасів для потреб Сил оборони.
Першочергова проблема Ірану – Ізраїль, а не Україна
А як щодо Північної Кореї, яка відправляє снаряди для Росії? Їм уже Столтенберг (генеральний секретар НАТО – ред.) заявив, що вони стурбовані фактом, що Росія та Північна Корея все більше зближуються. Які у РФ, Північної Кореї та Ірану є резерви для подальшої ескалації?
Загроза є, але є й певні нюанси. Загроза полягає в тому, що "вісь зла" може мобілізувати певний ресурс, наростити темпи випуску боєприпасів, але є певна "стеля" можливостей. Автократичні, деспотичні режими можуть вичавити зі своєї економіки певний результат, але він короткостроковий і не дозволяє їм в рази збільшити випуск боєприпасів. Корейські боєприпаси складають близько 25% від загальної кількості того, що може бути отримано США. Іран веде активну війну, але, як я й казав, противник може наростити випуск боєприпасів, але не безкінечно, бо в нього немає такого потенціалу. У випадку Ірану ці боєприпаси застосовуються так само і на інших фронтах, зокрема й проти Ізраїлю, для постачання хуситам, Хезболлі та ХАМАСсу. Також варто розуміти, що Іран не передав РФ жодної ракети.
А чому?
Це виходить з обмеженості іранської економіки. Не слід їх демонізувати – вони мають серйозні обмеження, які не дозволяють їм наростити виробництво ракет. Крім того, є першочергові потреби, – протидія Ізраїлю. Основні маси боєприпасів йдуть на потреби цієї війни, яка "горить" у них під боком. Росія ж змушена платити золотом за ті дрони, які вона закуповує в Ірану. Іран грає в свою гру, адже це досить специфічна країна. Як іноді кажуть в Оркостані "не все так однозначно", коли йдеться про відносини Ірану з Росією та, власне, Україною. Тож загальні обсяги боєприпасів, які можуть бути отримати або вироблені Україною та Іраном, можуть бути збалансовані тільки на кінець 2025 року.
"Північна Корея не може забезпечити Росію великою кількістю боєприпасів
А щодо Північної Кореї? Попередньо вказуються дати 19-20 червня, коли Путін збирається до Північної Кореї. Для Ірану – російське золото, а для Північної Кореї – технології? Адже КНДР хоче запустити свій супутник або проводити інші розробки, хоча ситуація щодо гуманітарної політики там катастрофічна. Люди голодують, але величезні кошти вкладаються в "оборонку". Чим Північна Корея загалом може ділитися з Росією?
Вони можуть ділитися з РФ обсягами боєприпасів, які вони накопичили і зберігають в себе та безупинно випускають. Диктаторський режим жодним чином не зважає на страждання простого народу, тому північнокорейський режим зацікавлений в технологіях і буде робити все можливе для того, щоб не допустити зменшення надходжень для Росії. Але, незважаючи на те, що режим має певні адміністративні методи впливу на економіку, вони не можуть забезпечити великою кількістю боєприпасів. Крім цього, ці боєприпаси є неякісними, а їхня ефективність – відносно невисокою. Водночас, як кажуть наші хлопці, "байдуже, який боєприпас. Якщо з 10 корейських снарядів 1-2 попадуть, це все одно проблема". Тому тут більш важливим, можливо, є вплив на комунікації противника, як можна запобігти цьому. Нам слід подумати про нанесення ударів не тільки по тих локаціях, на яких не зараз зосередилися, на відстані до 1000 км вглиб Росії, а й розглядати можливості нанесення ударів на далекосхідному театру військових дій, щоб розірвати цей комунікаційний коридор.
.jpg)
Сергій Грабський. Фото: "Міст Онлайн"
