80% виробників зброї для ОПК – це приватні підприємства – Лакійчук

80% виробників зброї для ОПК – це приватні підприємства – Лакійчук

У січні-березні українські виробники збільшили виробництво зброї на 24,8% – свідчать дані Держстату. "За статистикою 80% підприємств, які виробляють продукцію для нашого ОПК це приватний сектор. Рік тому його частка складала 20%", – розповідає в ефірі Українського Радіо керівник безпекових проєктів Центру глобалістики "Стратегія 21"(ВМС) Павло Лакійчук і додає "незважаючи на всі ті втрати, які ми отримали від російських обстрілів виробництво зброї збереглося". Наразі в Україні виробництвом зброї займаються близько 500 компаній, які здатні виробити продукції на загальну суму 15 млрд доларів, або 615 млрд гривень.

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото: ФБ-сторінка "Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine"

 В Україні близько 500 компаній займаються виробництвом зброї

Які сектори оборонно-промислово комплексу демонструють найсуттєвіше зростання виробництва зброї?

Рік тому вже говорили про зростання нашого ОПК в три рази. До того наше виробництво зброї перебувало в занепаді. Тому таке різке збільшення виробництва – це лише відновлення спроможностей до 2010-2012 років. Зараз виробництво зброї також нарощується, але вже повільнішими темпами. Ефект ями ми пройшли, тому навіть незначний приріст – це вже суттєве нарощування наших спроможностей. В це вкладається, по-перше, робота державного сектору – співпраця Укроборонпрому з міжнародними партнерами. Це надважливо. По-друге, за статистикою зараз 80% підприємств, які виробляють продукцію для нашого ОПК це приватний сектор. Рік тому його частка складала 20%. Для великих замовників, державних підприємств субпідрядниками виступає велика кількість менших приватних підприємств. Державна і приватна власність повинні працювати разом задля спільної мети. До повномасштабного вторгнення Асоціація українських виробників зброї довго боролася за право існувати і виробляти зброю для нашої армії. Часто з боку держави не було розуміння необхідності цього партнерства.

Малі приватні підприємства не в змозі конкурувати з класичними виробниками зброї

З якими проблемами стикаються підприємці, які зараз хочуть заснувати оборонні підприємства? Наскільки складно отримати контракт з Міноборони чи СБУ?

Прогрес величезний, але проблеми залишаються. Зараз до забезпечення наших Сил оборони залучаються три групи виробників. Це державні, іноземні та приватні українські підприємства. Останні мають найбільше складнощів. Існує стара система державних оборонних замовлень, до якої найбільш підлаштовані саме державні підприємства, які розуміють цю систему, мають необхідні кошти, щоб її реалізувати. Для того, щоб якась техніка чи озброєння прийшло в окопи, потрібно, щоб воно було прийняте на озброєння. А це ціла низка випробувань на відповідність вимогам державних стандартів. Це дуже складна система, відтак малі приватні підприємства не в змозі конкурувати з класичними виробниками зброї. Іноземні партнери мають певні привілеї, оскільки купівля іноземної зброї так не зарегламентована.

Українці купили напряму за власні донати вже не один десяток, а може й сотню морських дронів

У 2024 році українські оборонні компанії здатні виробити продукції на 15 млрд доларів, або 615 млрд гривень.  Це вп’ятеро більше, ніж в 2023 році. Чи достатньо в нас коштів, що таке державне замовлення забезпечити грошима?

Можна помітити, що нашу круту зброю – морські дрони закуповує і використовує СБУ і ГУР, а не військово-морські сили. Як виявилося система закупівель Міноборони дуже повільна. А от наші спецслужби значно гнучкіші в галузі закупівель. Використання новітніх розробок стало можливе зокрема завдяки прямому фінансуванню від громадян. Українці та наші іноземні друзі купили напряму за власні донати вже не один десяток, а може й сотню морських дронів. Є надія, що зміни в закупівлях Міноборони також відбуватимуться. Вони вже почалися зі створення Агенції оборонних закупівель і формування нової системи випробувань озброєння.

Павло Лакійчук  Фото: geostrategy.org.ua 

Етапи і процедури державного оборонного замовлення є доволі застарілими, оскільки не змінювалися ще з радянських часів. Що саме потрібно змінити у цьому контексті?   

Ми вже багато в чому переходимо на натівські стандарти. Одним з основних джерел поповнення наших Збройних сил є допомога від наших партнерів або їхня участь у виробництві та обслуговуванні техніки. Щоб ефективно працювати з партнерами певні механізми вже втілюються в систему комунікації та управління спільними підприємствами. Добре, коли ми отримуємо готову продукцію та зброю зі складів партнерів. Але вона також потребує технічного обслуговування, тому що війна затягнулася на роки.

Чи виробляють українські підприємства артилерійські снаряди? Як розвивається наш ОПК в напрямку виробництва бронетехніки?

Незважаючи на всі ті втрати, які ми отримали від російських обстрілів виробництво зброї збереглося. Звісно реконструкція БМП-2 поступається Бредлі, проте зараз потрібні вони всі. Відтак відбувається взаємне проникнення західних і вітчизняних технологій. Тобто під час модернізації і відновлення старої радянської техніки все більше використовуються сучасні технології. Використовуються проєкти, розроблені нашими західними партнерами для модернізації радянської техніки, яка на сьогодні домінує в українській армії. Проте паралельно відбувається інтеграція й західної техніки до наших спроможностей її відновлення і ремонту.