Ігор Козловський. Фото: Данило Павлов/The Ukrainians
Козловський зі свого кабінету в університеті зняв двері, щоб будь-хто міг до нього прийти
Як довго ви знали Ігоря Козловського?
Коли ми почали працювати з політичними в’язнями, то вперше з ними ми дуже часто "зустрічалися" на папері, коли нам про них повідомляють родичі. Ігор Козловський дуже вразив нас своєю біографією. Він як науковець і діяч плекав цілу плеяду молодих авторів і журналістів. Він навчив дуже багато людей і є коло його учнів, які з гордістю кажуть, що він їх майстер. Нам було цікаво, чому він лишився в окупації. А лишився він саме для того, щоб допомагати спільнотам. Нам важливо захищати всіх незалежно від того, чи подобається тобі постать чи ні. Але коли ми читали біографію пана Ігоря, у нас було тепле відчуття, що в даному разі ми працюємо з унікально доброю і хорошою людиною. І нам дуже потрібно було забрати його з тих підвалів. Я з ним фактично познайомилася за тиждень після того, як він вийшов з полону. Нам вдалося проштовхнути ідею хрещеного батька від політиків, коли політик обирає людину в полоні й включається в діалог, щоб її забрати. Для нас було дуже неочікувано, коли тодішній чеський президент Мілош Земан, який не дуже підтримував Україну, включився в цей процес і зміг домогтися звільнення пана Ігоря.
Коли ти працюєш з полоном, ти не знаєш, що саме спрацює. Тому ми робимо все, що можемо придумати. Ми дійсно були втомлені, а Ігор Козловський, незважаючи на полон, завжди приходив з відчуттям любові. І це відсувалося навіть у повітрі. Тому що це людина, яка досліджувала любов і безбар’єрно комунікувала з усіма. Він навіть зі свого кабінету в університеті зняв двері, щоб будь-хто міг до нього прийти.
"Називав себе гуманістом, науковцем, людиною любові та віри, але не правозахисником"
10 грудня – Міжнародний день прав людини. Цього дня Центр громадянських свобод вручатиме нову Премію імені Ігоря Козловського.
Ця премія в характері пана Ігоря. Він ніколи не називав себе правозахисником. Гуманістом, науковцем, людиною любові та віри, але не правозахисником. Ідея цієї премії в тому, що вона не є внутрішньоцехова. До цього у нас була національна правозахисна премія, де ми відзначали нові імена в системному правозахисті. Утвердження людської гідності – це такий кут зору на цей процес, впровадження стандартів, ідей прав людини в наше суспільство, коли ти це робиш тому, що це твоє інтуїтивне вирішення якихось проблем. Саме тому вона не для правозахисників, а для людей, які в культурі, літературі, військовій справі, бізнесі зробили щось таке, що впровадило ідею прав людини або поваги до людської гідності. Це не так просто. Ми спеціально записувати ролики, де пояснювали, яких людей ми пропонуємо номінувати.
Олександра Романцова. Фото: ccl.org.ua
Сьогодні ви визначатимете, хто отримає цю премію. Станом на зараз є три фіналісти.
Так, у нас є три фіналісти і три вибори спеціальних партнерів. Подія відбуватиметься в книгарні "Сенс" на Хрещатику. Ми обрали трьох фіналістів, з яких буде оголошено лауреата. Крім того, буде вручено три спеціальні категорії, які обирали наші партнери.
УРСР не мала можливості голосувати інакше, ніж СРСР
10 грудня 1948 року була ухвалена Декларація прав людини. Україна, як співзасновниця ООН, не голосувала за цю декларацію.
Не Україна, а УРСР. І Українська, і Білоруська РСР не мали можливості голосувати інакше, ніж СРСР. СРСР хотів усі 15 республік внести в ООН, на що Москві тодішній президент США Рузвельт відповів, що у США є 50 штатів. Це була лише кількість місць за СРСР і там Україна не мала можливості голосувати окремо. Хоча в Комітет боротьби з апартеїдом входили тільки ми, а СРСР не входив. Утрималися 8 країн, пов’язані з СРСР. Радянський Союз дуже боявся основних фундаментальних прав і свободи слова. СРСР навіть заборонив поширення тексту і більшість наших шістдесятників були заслані на табори зокрема за поширення перекладу Декларації прав людини.
