Ілюстративне фото із сайту Pixabay
Приватні кредитори і позиція МВФ
Чому саме зараз заговорили про дефолт, які причини і що може статися 1 серпня?
До 1 серпня спливає період, коли ми мали або платити далі за графіком, або узгодити відтермінування, так звану реструктуризацію, виплат за європейськими валютними облігаціями. Це облігації, які тримають у себе іноземні інвестори, кредитори. Український уряд їх випускав у різні часи, в тому числі там є дуже велика частка облігацій попередньої реструктуризації, яка відбулася під проводом міністерки фінансів Наталії Яресько у 2015 році на суму приблизно 20 млрд доларів. Там є ще 10 днів так званого пільгового періоду. Тобто реально до 10 серпня має бути досягнута якась домовленість про те, за яким графіком і в якій кількості ці облігації будуть погашені. Я так розумію, що найбільша проблема полягає в тому, що український уряд наполягає на частковому списанні цих боргів. І до речі, нас у цьому підтримує Міжнародний валютний фонд.
Наскільки ця підтримка може нам допомогти?
Вона може дуже допомогти, тому що для уряду це завжди аргумент. Мовляв, вибачте хлопці, ми б раді, але у нас є наш головніший донор-кредитор, на якого орієнтуються інші уряди, і це МВФ. Тут потрібно зазначити, що це борги саме перед приватними кредиторами, приватними інвесторами. І як я вже сказав, там приблизно 20 млрд доларів. Це достатньо велика сума. І наші державні донори і кредитори (МВФ, Світовий банк, Європейський Союз, уряди різних країн) займають таку позицію, що Україна веде війну, в неї дуже скрутна ситуація, ми даємо їй гроші для того, щоб вона підтримувала життєдіяльність держави, щоб вона могла боронитися від Росії, і тому ці кошти не мають йти на виплати приватним інвесторам-кредиторам, які купували ці облігації, сподіваючись на дуже високі відсотки, які по ним були.
У дефолті немає нічого поганого
Кому вигідно "розганяти" цю тему і чому, приміром, представники законодавчої влади впевнені, що нам дефолт не загрожує?
По-перше, давайте почнемо з того, що таке дефолт. Дефолт – це, перш за все, ситуація, коли не виконуються умови попереднього боргового договору. І навіть якщо ми домовимось про відтермінування і часткове списання, то це буде вважатись, в принципі, дефолтом. Але саме у цьому випадку, в цьому типі дефолту, немає нічого поганого для України, навіть є дуже багато доброго. Тому що ми зекономимо валюту, захистимо наші інтереси і виконаємо наші домовленості з нашими основними кредиторами – державними і міжнародними, не приватними.
По-друге, я не дуже розумію, на чому ґрунтується впевненість Южаніної і Гетманцева щодо того, що ми обов'язково домовимось з кредиторами. Можливо, вони щось знають про перебіг переговорів, можливо, знають про те, як уряди, які нас підтримують, безпосередньо можуть вплинути на цих приватних кредиторів. Я не знаю про це насправді, бо це дуже делікатна тема. Найголовніше, що нам потрібно розуміти. Навіть якщо ми не домовимось із приватними кредиторами, нічого поганого для нас не буде, бо це борги зовнішні. Це не борги перед нашими громадянами чи банками. Це найважливіше. У будь-якому випадку відмова платити тут і зараз у повному обсязі, а вимога відтерміновувати і частково списувати наші валютні борги приватним кредиторам – це дуже добре для валютних резервів і для курсу.
Олександр Крамаренко. Фото: facebook/gdengi.ua
Перемовини складні, але… вмовити можна
У серпні 2022 року кредитори України погодилися, щоб її борги реструктуризували, зокрема заморозили і виплати за єврооблігаціями. Про що домовляються зараз і чи справді перемовини складні?
Перемовини дуже складні, тому що на столі насправді 3 основних умови. По-перше, скільки ми доб'ємося, щоб нам списали? Я особисто вважаю, що ми можемо спокійно досягнути 40-50% списання. Справа в тому, що ці наші облігації є дуже прибутковими. І по відсотках ці кредитори кожного року в валюті отримують приблизно на 5-6% більше, ніж вони б отримували за облігаціями інших урядів. Наприклад, за облігаціями Німеччини або США вони отримали б 2-2,5%, за українськими вони отримують приблизно 7,5%. Тобто кожного року додатковий, так би мовити, прибуток 5%. 4 роки і ви вже заробили надлишкових 20%. Нагадаю, попередня реструктуризація була 9 років тому і кожного року ми платили на 5% більше. Тобто ми вже переплатили за ними 45%. Тому, я думаю, можна "викрутити їм руки" і умовити, щоб вони погодились хоча б на 40% списання. Це перше. По-друге, на який термін можливе відтермінування щодо виплати основного боргу, тобто тіла кредиту? Ми у 2015 році домовлялися про 5-річне відтермінування. Думаю, що тут ми спокійно можемо вимагати 7, 8, а може навіть 10 років. Далі мова йде про відсоткову ставку, яка має залишитись по реструктуризованих позиках. Тут складна ситуація. Я думаю, що скоріш за все гра буде навколо цифр 5-6%. Тобто наші будуть вимагати не вище, а кредитори, можливо, будуть вимагати 7-8%. Десь так.
У червні було повідомлення, що кілька разів пропозиції українського уряду та кредиторів показали великі розбіжності між тим, як сторони очікували реструктуризації. Тоді міністр фінансів Сергій Марченко заявив, що переговори триватимуть. Чого ще хочуть кредитори, а чого уряд?
Я вам приблизно і сказав, що кредитори хотіли б без списання, щоб сума боргу залишилась тією ж самою. Їм найпростіше погодити 5-6 років відтермінування сплати основного боргу. На це вони, в принципі, можуть піти, хоча нам хотілося б, звісно, більше. Тому що Перемога все ж таки незабаром буде, я дуже на це сподіваюсь, і нам все одно потрібно буде після неї кілька років "м'яких умов існування" без зайвих зовнішніх виплат. Тому що нам потрібно буде відбудовувати країну. І по відсотках. Вони хотіли б, я думаю, щонайменше 7,5%, а може і 8%. А наш уряд, звичайно, волів би менше.
Які шанси домовитися і які умови зрештою можуть бути?
Я не готовий сказати, які будуть умови. Це надто серйозна штука. Це позиції великих міжнародних інвестиційних компаній, інвестиційних банків, з одного боку, і уряду України та наших партнерів, з іншого боку. Це уряди США, Великої Британії, уряди країн ЄС і, власне, Єврокомісія, МВФ. Я думаю, що наші партнери достатньо жорстко будуть на нашому боці, вони будуть впливати на це. І в нещодавньому перегляді програми МВФ були достатньо однозначно показані пункти, за які ми не можемо відступати, і ми точно за них не відступимо. Я сподіваюсь принаймні на це.
Маємо відстоювати свої інтереси
Хто може нам завадити у вирішення цих боргових проблем?
Може заважати впливове лобі цих інвестиційних компаній і банків. Я не думаю, що просто так з'явилися жахливі публікації в іноземних ЗМІ про це. Якщо ви почуєте десь когось з українських експертів або ЗМІ, які будуть волати про те, що ми не повинні допустити дефолту, ми маємо сплачувати наші борги приватним кредиторам однозначно, вчасно і в повному обсязі, то це реально економічна зрада була би. Тому ми маємо відстоювати свої інтереси. Взагалі, я дуже шкодую, що не вистачило нам рук для того, щоб організувати списання цього боргу ще, наприклад, у травні 2022 року. Тоді це можна було зробити. Психологічно ситуація була для цього більш сприятлива. Зараз складніше. З тієї причини, що наш уряд достатньо вправно отримує згоди наших партнерів на фінансування. Маю на увазі від США і відповідну програму на 50 млрд євро від Євросоюзу, плюс нещодавня програма щодо прибутків заморожених російських активів, також на 50 мільярдів. Як не дивно, це нас зміцнює, але дає в руки іноземним приватним кредиторам певні аргументи. Мовляв, вам же гроші дають, давайте з нами розплачуйтеся. І тут дуже потрібна позиція наших партнерів, які будуть казати, що "не для того мама квіточку ростила". Тобто не для того іноземні уряди надають нам кошти своїх платників податків, щоб ми великим фінансовим спекулянтам сплачували гроші. Я ще раз наполягаю на тому, що за нашими облігаціями дуже високий відсоток. Так склалося. Нас вважають ризиковим боржником, і нарешті цей ризик має реалізуватись. Тобто в кінці-кінців після списання вони мають отримати приблизно 2% річних.
Як зараз Україна обслуговує свої боргові зобов'язання і чи обслуговує взагалі? Скільки це коштує бюджет і хто нам у цьому допомагає?
Я на пам'ять, звісно, цифр вам не назву. Скажу тільки, що по приватних боргах ми точно заморозили виплати. Виплати на адресу таких міждержавних кредиторів, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, ми проводимо. Їхні чергові програми на підтримку України враховують це. Тобто ми не виймаємо з кишені гроші, ми просто продовжуємо ці борги на майбутнє. Це, в принципі, не погано. Хоча я був би радий, якщо б нам це просто списали. Але там складні відносини, там питання звітності політичних сил, які при владі у відповідних країнах перед своїми платниками податків. Там не дуже люблять списання, хоча такі приклади є. Достатньо багато залучає уряд на внутрішньому ринку, у гривні і у валюті також. Там достатньо великі суми, сотні мільярдів гривень на рік ми витрачаємо. Але за рахунок того, що кошти залучаються, то в принципі воно продовжується на майбутнє. Ситуація дуже важка насправді. Але те, що ми більше ніж половину видатків бюджету зараз вже закриваємо за рахунок зовнішньої фінансової допомоги, зовнішньої прямої допомоги, зброї і так далі, ми цю ситуацію "розрулюємо".