24-те засідання у форматі "Рамштайн". Фото: president.gov.ua
"Це вже було"
Засідання у Німеччині Контактної групи союзників України у форматі "Рамштайн" за участі президента США Байдена перенесене. Які наслідки матиме це рішення, зокрема в контексті американських виборів. Чому і Джо Байдену, і Камалі Гарріс зараз конче потрібно залишатися в своїй країні?
Варто сказати, що для виборів їм дійсно важливіше зайнятися цим ураганом. По-перше, не вперше в сучасній американській політичній історії президент відмовляється від великих зовнішньополітичних поїздок і активностей, тому що є певні проблеми в самих Штатах. Є проблеми з ураганами, з кліматом, тощо. Тобто це вже було. Тому нічого паранормального в цьому немає. По-друге, дійсно для них під час виборів важливіші внутрішньополітичні питання. Для американців важливіше показати, що президент в першу чергу турбується про них. Їм важливо бачити, що в момент, коли трапляються такі жахливі речі, цим хтось займається. Бо йдеться ж не про 1 ураган, а про кавалькаду буквально таких ураганів, тобто ситуація дійсно критична в багатьох штатах. Тому перенесення "Рамштайну" з точки зору Байдена як американського політика, і з точки зору Камали Гарріс як кандидата на посаду президента не є чимось катастрофічним. Не є чимось таким, що негативно позначиться на їхніх рейтингах.
(Ураган "Мілтон" наближається до штату Флорида, США, люди евакуйовуються. "Мілтон", ураган 5-ї категорії, посилився 8 жовтня, рухаючись через Мексиканську затоку до Флориди, і може накрити один з найбільших населених пунктів штату штормовими хвилями, проливними дощами й руйнівними вітрами – ред.)
"Для Трампа насправді все не так райдужно"
Як цією історією може скористатися Дональд Трамп? Чи він уже це робить і наскільки американським виборцям заходять такі звинувачення з його вуст?
Він намагався в останньому інтерв'ю для Fox News звинувати Гарріс і Байдена в тому, що вони абсолютно нічого не роблять. Що мовляв, за його адміністрації набагато краще реагували на урагани. Що вони взагалі не приїжджають, не допомагають людям. Але дійшло до того, що навіть журналістка Fox News, ніби позитивного для Трампа видання, прямо на ходу почала його виправляти і вказувати на те, що "ви кажете неправду". Тому для Трампа насправді все не так райдужно. Він дійсно намагається використати проблеми, які є в поточної адміністрації, але в нього це виходить все гірше і гірше. Тобто, очевидно, що в багатьох питаннях він уже й сам збивається з власного наративу, він уже сам не може чітко вибудувати, а в чому проблема з Байденом, в чому проблема з Гарріс, і не може підтримувати цей постійний інформаційний тиск на них.
Щодо самого "Рамштайну". Тут Трамп зробить те, що робить останні півтора року з будь-яким питанням зовнішньої політики. Якщо в Байдена щось не виходить, то Трамп одразу каже, що "при мені було краще, я би точно поїхав, я би точно був сильним, я би точно показав росіянам і нашим партнерам, на що здатна Америка". А якби Байден був на "Рамштайні", то Трамп би сказав, що Байден "дарма поїхав, він витрачає американські гроші незрозуміло на що".
Українська тема – комплексне питання зовнішньої політики
Але на "Рамштайн" міг би полетіти і держсекретар США Ентоні Блінкен, він скасував поїздку. Чи не може тема України, яка свого часу слугувала мало не козирною картою в передвиборчій риториці, стати взагалі токсичною і адміністрація Байдена почне оминати?
Навіть якби вони й хотіли оминати українську тему, то в них це просто не вийде з однієї простої причини: українська тема – це не просто історія однієї невеликої держави, яка змагається з великою імперією, яка хоче її захопити. Українська тема –комплексне питання зовнішньої політики. Бо українська тема – це про стримування Росії, і це також про стримування Китаю. Україна – це також про загально-європейську безпеку, про НАТО, про постачання озброєння і підтримку позанатівських держав. Це, до речі, навіть про енергетику, бо саме через агресію проти України були запроваджені найбільші енергетичні санкції з часів Другої світової війни. Тому як би там Трамп, або навіть Байден не хотіли оминати українську тему і займатися таким складним, комплексним питанням, у них це просто не вийде. Бо куди б ти зараз не пішов в американській зовнішній політиці, рано чи пізно підходиш до України.
Олександр Краєв. Фото: uacrisis.org
Якщо "Рамштайн" після виборів, то для України це буде позитив
На вашу думку, це відкладене засідання "Рамштайн" відбудеться ще до американських виборів, чи вже після? І як можна спрогнозувати його проведення?
В умовах, коли вибори відбудуться, "Рамштайн" буде набагато сміливіший і активніший. Точніше Америка, яка верховодить на цьому "Рамштайні", буде набагато сміливіша і активніша. Тут до речі, варто сказати, що навіть якби "Рамштайн" відбувся зараз, то основна маса рішень, передача озброєння, надання дозволів, тощо, все рівно б сталася після 5 листопада (день голосування на президентських виборах-2024 у США – ред.). Тому що Байден чудово розуміє – все, що зараз його адміністрація робить у зовнішній політиці, так чи інакше відбивається на рейтингах і на стані Камали Гарріс. Тобто надання Україні дозволу на удари вглиб території Росії наступного ж ранку викликало б "медійну бурю", яку б скеровували в першу чергу не на Байдена, а на Гарріс. А Гарріс, як ми бачимо, в зовнішній політиці не настільки досвідчена. Вона намагається в своїх інтерв'ю майже уникати зовнішньополітичних питань. Тому скерувати зараз на неї "шторм", який міг би бути викликаний передачею озброєння і наданням дозволу, було б недоцільно з точки зору внутрішньопартійної динаміки. А тому повторюся, якщо "Рамштайн" відбудеться після виборів, то для нас це буде позитив. Байден уже нікому нічого не винен, не підв'язаний електорально, політично, і дійсно зможе працювати винятково на свій політичний спадок.
"План "Б" Україна має"
Чи є у нас план "Б"?
Насправді план "Б" в України є. Якщо ми говоримо про загальну підтримку нашої боєздатності, про підтримку Сил оборони України проти російської агресії, то ті 8 млрд доларів, які були виділені адміністрацією Байдена під час останнього візиту Зеленського до США, це якраз і є план "Б". Тобто з їх допомогою ми точно зможемо протриматися, ми точно матимемо необхідну підтримку, зброю, тощо. Але якщо ми говоримо про далекобійні системи, про щось більш серйозне, то тут розвитку особливо очікувати не варто. Тобто ці 8 мільярдів – це дійсно пакет підтримки, в якому на даному етапі немає далекобійного озброєння, про яке ми так довго просимо.
Якщо ж ми кажемо про План перемоги і План миру, то в останні дні ми бачимо дуже багато заяв, що насправді нічого не готово. І всі наші плани про те, щоб провести другий Саміт миру буквально на початку листопада, аби встигнути до президентських виборів в США, напоролися на те, що ми не встигли підготувати всі частини Формули миру. Тобто кожна робоча група по кожній темі мала підготувати окремий меморандум, який буде пропонуватися нашим партнерам до підписання, аби сума цих меморандумів склала для нас 10-й пункт Формули миру. Але як виявилося, нам треба ще час, нам треба ще ці меморандуми завершувати. І остання зустріч робочої групи взагалі буде 31 жовтня. Тому так чи інакше, але наш план "Б" був у тому, що ми і з планом "А" не особливо встигали.
"Ми намагаємося зробити неможливе"
Надзвичайна медійність цієї війни і всіх речей пов'язаних з перемовинами, з дозволами, з постачанням озброєння, з датами проведення "Рамштайну", Саміту миру, тощо. Зрозуміло, що розвиток технології не залишає шансів щось затаїти, але що це за явище, чому настільки активно ця тема зараз обговорюється?
Це насправді спроба України привернути до себе увагу на моменті, коли 2,5 рока ми утримувалися в центрі порядку денного, а зараз, коли нам найбільше потрібно, щоби і західна громадськість, і загалом суспільство, і тим паче істеблішмент дійсно звернули на нас увагу, нам це достатньо важко зробити з абсолютно очевидних причин. Жодна тема не може так довго триматися в межах порядку денного, вона не може так довго бути цікавою. Тому ми намагаємося зробити неможливе. Ми намагаємося дійсно "нагріти" інформаційний простір для того, щоби Україною знову зацікавилися так само, як це було ще всередині 22-го року. Це необхідно і для підготовки до переговорів, і для "Рамштайну", і в контексті президентських виборів. Але як бачимо, завдання це надзвичайно складне. І на тлі купи інших проблем, навіть тих же американських ураганів, це стає все складніше і складніше. По суті, ви правильно кажете, це певний інформаційний феномен. Нам дійсно треба з цього робити феномен, бо інакше ми ніяк не зможемо до себе знову таку увагу привернути в той момент, коли від цієї уваги фактично залежить наше виживання. І залежить те, чи буде ситуація розвиватися за нашим сценарієм, чи цей сценарій нам буде спущений звідкись згори.
Тобто, ця медійність нам зараз на руку?
Абсолютно. Якраз зараз, якраз в цей період нам потрібно бути в центрі уваги і в межах тематики виборів, і в межах європейських політичних процесів, і навіть, до речі, в межах азійського політичного простору. Тобто недарма ж так багато уваги зараз приділяється Китайській народній республіці, бо так чи інакше, але від неї залежить участь Росії в усіх цих переговорах.
