Ілюстративне фото з відкритих джерел
Статус військовозобов’язаного і статус військовослужбовця ― взаємовиключні
Хочу одразу закцентувати, що йдеться про підстави не для відстрочки від призову, а для звільнення з військової служби.
Саме так. Дуже важливо зрозуміти, що статус військовозобов’язаного і статус військовослужбовця ― взаємовиключні. Не можна бути тим і тим одночасно. Коли йдеться про військовозобов’язаних, то ми можемо говорити про відстрочку від призову. Коли ж ми говоримо про чинних військовослужбовців, якщо у них є підстави припинити військову службу і вони бажають звільнитись, то йдеться саме про звільнення, чому й присвячено Наказ №495, який жодним чином не стосується відстрочки від призову.
Чим обумовлена необхідність цього документа?
Я вже наголошувала раніше, що існує потреба мати нормативно-правовий акт, який би визначав перелік необхідних документів для звільнення з військової служби. Бо без цього акту кожна військова частина по-своєму тлумачить, які документи вони хочуть бачити, тож виникає купа проблем. І ось маємо цей нормативний акт, якого ми так чекали. Я бачу, що цей Наказ проблеми, які раніше виникали, частково вирішив. Залишилися питання, коли проблема, приміром, перейшла в іншу площину, проте мій загальний висновок дуже позитивний. Дуже вітаю цей Наказ.
Йдеться про звільнення військовослужбовців ЗСУ, які підпорядковані Міноборони
Чи на всіх військовослужбовців поширюється Наказ №495?
У назві зазначено, що йдеться про звільнення військовослужбовців Збройних сил України, які підпорядковані Міністерству оборони. Але у нас ще є Нацгвардія, Державна прикордонна служба, які не підпорядковуються Міноборони, відповідно, цей наказ на них не поширюється. Проте, з юридичної точки зору, є таке поняття, як аналогія закону. Це випадок, коли певне питання не врегульоване законодавством, і тоді треба застосовувати законодавство, яке регулює дуже близькі питання. Тому в цій ситуації і Нацгвардії, і Державній прикордонній службі варто орієнтуватися на цей Наказ, тобто перелік документів брати тут, але розуміти, що ми застосовуємо цей законодавчий акт за аналогією. Якщо військова частина з цим підходом не погодиться і скаже, що Наказ Міноборони на нас не розповсюджується і треба надати інші документи, яких у природі не існує, я переконана, що суд підтримає позицію, коли за відсутності нормативно-правового акту необхідно використовувати цей Наказ за аналогією. Дуже сподіваюсь, що інші міністерства також ухвалять відповідні нормативно-правові акти, за прикладом Міноборони.
Документ містить великий перелік підстав для звільнення з військової служби і в мирний час, і в період війни та мобілізації.
Важливо вміти читати законодавство. У нас є закон і є підзаконні нормативні акти, які не можуть суперечити закону. Перелік підстав для звільнення визначений Законом України про військовий обов’язок та військову службу, це 26-та стаття, яка визначає перелік підстав для звільнення в залежності від періоду. Ця стаття розповсюджується і на ЗСУ, і на Нацгвардію, і на Держприкордонслужбу ― підстави для звільнення однакові для всіх, можуть бути різними лише процедури. У цій статті зазначені підстави для звільнення: у мирний час; в особливий період, але до оголошення мобілізації; під час загальної мобілізації. У Наказі №495 вони все намішали, на жаль, і непідготовлена людина може заплутатись, для якої підстави який перелік документів дивитись. Тому ― моя порада щодо алгоритму. Спочатку в законі ― якщо йдеться про сімейні обставини, то це 12-та частина статті 26 ― знайти свою підставу для звільнення з військової служби, перевірити кожне слово і потім саме таку підставу знайти в Наказі. Бо там може бути декілька схожих підстав, які відрізняються кількома словами, але це вже інша підстава.
Якщо дружина хвора або має інвалідність
Найчастіше чоловіки хочуть звільнитися з військової служби через те, що дружина хвора, має інвалідність. Які тут підстави та нюанси?
Почнемо з того, що підстави для звільнення не змінились, бо Наказ Міноборони не може змінити підстави, як я вже говорила вище. Закон у редакції від 18 травня розмежовує підстави в залежності від того, яка група інвалідності у дружини. Якщо це І і ІІ групи, то звільнитися можна тільки тоді, якщо є необхідність постійного догляду за хворою дружиною. Якщо це ІІ група, але постійного догляду дружина не потребує, то звільнитись буде неможливо. Якщо ж ми говоримо про дружину з ІІІ групою інвалідності, то закон не вимагає, щоб була потреба у постійному догляді, але не завжди ІІІ група дружини дозволяє чоловікові звільнитись. Тут законом передбачено два випадки. Перший залежить від причини призначення інвалідності: якщо причиною є онкологія або відсутність кінцівки, або відсутність одного з парних органів, тоді військовослужбовець може звільнитись. Другий випадок не залежить від причини інвалідності, але на сьогодні у дружини є захворювання: або онкологія, або психічний розлад, або паралітичний синдром. Тоді військовослужбовець може звільнитися. Ці критерії можуть комусь здаватися несправедливими, але так воно є. Ці випадки треба підтверджувати відповідними медичними документами. Саме підстава "дружина з інвалідністю" є тією проблемою, яку вирішив Наказ №495, на мою думку. Поясню. До сьогодні військові частини у таких ситуаціях здебільшого відмовляли у звільненні з військової служби. Вони вимагали, щоб про потребу у постійному сторонньому догляді було написано безпосередньо у довідці МСЕК, а таке буває вкрай рідко, лише коли в особи з інвалідністю група І-А і є потреба у сторонньому догляді вже на момент оформлення інвалідності. Тому особа може взяти висновок лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) у своїй поліклініці, де буде зазначено, що вона потребує постійного стороннього догляду. Військові частини не визнавали цей висновок ЛКК як документ, проблема тягнеться давно. У мене був з цього приводу судовий спір з Кабінетом міністрів України, і мені 6-й апеляційний суд підтвердив, що Кабмін неправий, але тепер нарешті прописали прямо в Наказі, що висновок ЛКК є документом, який може підтвердити потребу у постійному сторонньому догляді. Це ще не остаточне вирішення проблеми, бо не всі форми висновку ЛКК містять слова "постійний сторонній догляд". Через це на практиці виникають проблеми. Мені б дуже хотілося, щоб був Наказ Міністерства охорони здоров’я, в якому буде чітко закріплено, що висновок ЛКК є документом про потребу у сторонньому догляді. Але вже зроблено вагомий крок з боку Міноборони, і я сподіваюсь, що військові частини більше не вимагатимуть запис про потребу у постійному сторонньому догляді тільки у довідці МСЕК.
А що робити військовослужбовцям, яким відмовили саме з цієї причини у звільненні? Починати все спочатку?
Таких військовослужбовців дуже багато. Є вже подані позови до суду, а мій конкретний кейс ― у клієнта дружина з ІІ групою інвалідності та з висновком ЛКК, і військова частина відмовила чоловікові у звільненні. Ми у нашій судовій справі подали письмові пояснення, послалися на Наказ №495 і зазначили: так, він не діяв тоді, коли розглядався рапорт, але цей Наказ підтверджує, що ми абсолютно правильно тлумачили закон і розуміли, що ЛКК підходить. Паралельно цей військовослужбовець подав новий рапорт, який ми підкоригували, додали посилання на цей Наказ ― подивимось, чи суд нас швидше захистить, чи військова частина швидше розгляне новий рапорт і до суду не дійде. Хто не звертався до суду, моя практична порада ― подавайте новий рапорт, посилайтесь на цей новий Наказ і збирайте пакет документів чітко відповідно до Наказу №495.
Розкажіть про пакет документів.
Якщо ми говоримо про дружину з І або ІІ групою інвалідності, то до рапорту необхідно подати копію свідоцтва про шлюб, копію документа про інвалідність дружини (один із варіантів, перелічених у Наказі), а також документ, який підтверджує потребу в постійному сторонньому догляді (висновок МСЕК або ЛКК). Якщо ми говоримо про дружину з ІІІ групою інвалідності, то необхідно подати свідоцтво про шлюб, документ про інвалідність дружини та одне з двох: документ, що підтверджує причини інвалідності, або документ, що підтверджує наявність хвороби станом на сьогодні. Більше ніяких документів не повинні вимагати, згідно з новим Наказом №495.
.jpg)
Дар'я Тарасенко. Фото: facebook.com/advocat.tarasenko
Достатньо було підтвердити факт, що є неповнолітня дитина з інвалідністю. Зараз ця норма не діє
А якщо військовослужбовець має дитину з інвалідністю?
З цією підставою для звільнення проблема в самому законі. До 18 травня 2024 року військовослужбовець, у якого є дитина з інвалідністю, мав право звільнитися, достатньо було підтвердити факт, що це неповнолітня дитина з інвалідністю. Нова редакція закону додала нову умову: за умови відсутності інших осіб, які зобов’язані виховувати дитину. На практиці це означає: якщо є мама, то тато не зможе звільнитися зі служби. Для мене це найобурливіша зміна в законі. Станом на зараз Верховна Рада намагається цю проблему вирішити ― є законопроєкт, яким пропонується повернути цю норму до попередньої редакції, щоб військовослужбовці могли звільнятися незалежно від того, є мама чи немає. На сьогодні за цією підставою звільнитися неможливо, а перелік документів, зазначений у Наказі, майже логічний і відповідає тому, що написано в законі.
Ще один аспект ― батьки з інвалідністю
Ще один аспект ― батьки з інвалідністю. Які тут особливості для звільнення військовослужбовця?
У нас в одній підставі поєднані і батьки чоловіка, і батьки дружини. До 18 травня наявність одного з батьків чи батьків дружини з І-ІІ групою давала можливість звільнитися зі служби, плюс була інша підстава ― необхідність постійного догляду. Сьогодні все це об’єднано, неможливо звільнитися однозначно, якщо немає інвалідності або якщо це ІІІ група. Має бути І або ІІ групи та обов’язкова потреба у постійному сторонньому догляді. Проблема виникала на практиці, коли в законі було написано "за умови відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня спорідненості або якщо вони самі потребують постійного стороннього догляду". Виникало питання, хто і за якими документами буде визначати, є такі родичі чи немає. Військова частина на практиці навіть вимагала "доведіть, що не існує інших дітей". Як це можна довести? Я з цього приводу в реєстрі судових рішень бачила прекрасне рішення судді: "Можна вимагати доказ, що родич є, але він не може здійснювати догляд, бо сам є особою з інвалідністю. Але якщо родича немає в принципі й ніколи не було, яким чином можна довести, що його немає? Це абсурд". А тепер у Наказі є спроба вирішити цю проблему ― згадується такий документ, як акт обстеження сімейного стану, складений ТЦК та СП. Але щоб у ТЦК та СП з’явився обов’язок складати такі акти, має бути прописана процедура складання акту. І не в Наказі Міноборони, а в Указі Президента, який регулює порядок проходження військової служби. На сьогодні в Указ зміни не внесені, тому мій прогноз: поки президент цього не зробить, механізм складання акту буде залишатися мертвим. ТЦК та СП казатимуть, що у них такого обов’язку не передбачено. І ще одна проблема ― а яким чином комісія визначатиме, є чи немає інших членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення? На практиці це питання вирішувала військова частина, вони цитувати виключно Податковий кодекс України і казали: "Члени сім’ї першого ступеня споріднення ― це діти, подружжя, батьки. Другого ступеня споріднення ― це онуки, бабуся, дідусь, брати і сестри". Проте на сьогодні вже є судова практика, коли суди пишуть, що при визначенні ступеня споріднення фільтрація має проходити у два етапи. Перший фільтр відмежовує тільки тих, хто проживає разом з особою з інвалідністю, а тих, хто проживає не разом, не розглядаємо. Другий фільтр ― серед тих, хто проживає разом, дивимося, хто з них належить до першого та другого ступеня спорідненості, відповідно до Податкового кодексу. Якщо це третій ступінь спорідненості, то вони не є перешкодою для звільнення з військової служби. На практиці сьогодні військові частини інакше розглядають і кажуть, що якщо є інший син або дочка, навіть якщо вона проживає за кордоном, звільнятися не дозволено. Але за логікою, яку я виклала, повнолітня дочка, що живе за кордоном, не є членом сім’ї своєї хворої мами, адже, за Сімейним кодексом, члени сім’ї ― це ті, хто проживають разом. Прив’язка тут не до прописки, а до фактичного проживання, але якщо дочка прописана з матір’ю, то доведеться доводити, що вона тут не проживає. Наприклад, збирати документи, що вона за кордоном оформила тимчасовий захист, або брати довідку у Державній прикордонній службі, що людина виїхала два роки тому і не повернулась.
Батько має право на звільнення з військової служби, якщо утримує всіх трьох дітей
Якщо родина багатодітна, то чи достатньо для звільнення чоловіка копій свідоцтв про народження трьох неповнолітніх дітей та свідоцтва про шлюб? У частині вимагають довідку про склад сім’ї, але це проблемно, бо йдеться про внутрішньо переміщених осіб.
Багатодітною вважається родина, яка виховує трьох дітей. Загальне правило ― до 18 років, але може бути одній дитині більше 18 і вона навчається на денній формі у ВНЗ, тоді статус багатодітності зберігається. Але можливість звільнитися ― не зберігається, бо в законі не згадується багатодітність. У законі сказано: "утримує трьох і більше дітей віком до 18 років". Знову ж таки, чоловік, у якого є троє дітей, але вони від різних шлюбів і не всі проживають із ним, не має статусу багатодітного, але ― він має право на звільнення з військової служби, якщо утримує всіх трьох дітей. Це дуже важливо розуміти. По цій ситуації перелік документів зазначений також у Наказі, але він фактично переписаний з переліку в постанові Кабміну №560, яка регулює перелік підстав для відстрочки від призову. Однак цей перелік некоректний для тих, хто утримує трьох дітей. Для ситуації, коли є шлюб і троє рідних дітей, проблеми немає, цих документів буде достатньо: усі свідоцтва про народження, свідоцтво про шлюб ― і цього має бути достатньо. Проблеми виникають, коли немає шлюбу з матір’ю дітей. Тут не продумали всі можливі життєві ситуації.
Звільнитися неможливо, якщо у мами немає інвалідності
Є таке запитання. Мамі 85 років, є довідка ЛКК, що мама потребує догляду, але інвалідності немає. Як у цьому випадку?
У цій ситуації можливо мати відстрочку, якщо син такий догляд здійснює. Коли ж ми говоримо про звільнення, то звільнитися неможливо, якщо у мами немає інвалідності. Це стосується і дружин, які мають хворобу, але не мають групи. Якщо немає інвалідності, то звільнитися неможливо. У цій ситуації треба оформлювати інвалідність, лише після цього буде можливість подавати рапорт на звільнення.
Опікун недієздатної особи має підстави звільнитися з військової служби
У якому випадку підставою для звільнення може бути опікунство?
Важливо розуміти, що люди часто неправильно тлумачать термін "опікунство". Майже завжди люди називають опікунством те, що вони здійснюють постійний сторонній догляд за кимось. Це не так. За українським законодавством, у повнолітньої особи опікун може бути тільки у випадку, коли суд цю особу визнав недієздатною через те, що вона не розуміє значення своїх дій або не може ними керувати, і призначив такій особі опікуна. Лише в такій ситуації коректно говорити про опікунство. Таким чином, якщо військовослужбовець або зараз призначений опікуном для недієздатної особи, або був колись призначений і про це є відповідне рішення суду, він має підстави звільнитися з військової служби. Але є нюанс ― за умови, що у цієї недієздатної особи немає інших опікунів. Тому що можлива ситуація, коли людина має одночасно двох опікунів, наприклад, дитину з важким ДЦП у 18 років визнають недієздатною і в рішенні суду обох батьків призначають опікунами. У ситуації, коли опікунів двоє, військовослужбовець звільнитися не може. Але якщо він єдиний опікун, достатньо надати рішення суду про визнання особи недієздатною та призначення його опікуном. Нічого іншого не потрібно. У цій ситуації не має значення, які в них родинні відносини.
Який би ви зробили підсумок для військовослужбовців у зв’язку з ухваленням Наказу №495?
Перший нюанс ― звернути увагу на вимоги до оформлення рапорта. Вони прості, але про них не треба забувати.
Другий нюанс ― уважно подивитися, які підстави для звільнення саме у цей період, знайти ці підстави у Наказі, не переплутати з чимось схожим і зібрати пакет документів, які там зазначені. Якщо засумнівалися, краще порадитися зі спеціалістом, щоб не отримати відмову тільки тому, що упустили якийсь момент.
Важливо сказати, що у нас є ще новий наказ Міноборони, який регулює процедуру розгляду рапортів, вимоги до рапортів, крок за кроком, як має проходити розгляд рапорту та який має бути результат. Там написано, що якщо військова частина відмовляє у реалізації рапорту, то вона має чітко написати ― чому. І якщо причина відмови ― відсутність певних документів, то військова частина має чітко зазначити, якого саме документа не вистачає. Тому що раніше на практиці було таке: відмова, бо неповний пакет документів ― і крапка. Спробуй здогадайся, що малося на увазі. Тепер такого не має бути.
