Олена Івановська. Фото: facebook
"Скаржитися треба вчитися, щоб зробити це якісно"
За три квартали цього року ви зареєстрували 2227 скарг громадян щодо порушення Закону України про функціонування української мови як державної, а це на 27% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Що означає зростання кількості скарг? Люди стали активніше звертатися чи маємо більше порушень?
Наше громадянське суспільство стає більш потужним, надзвичайно пильно відстежує порушення саме у мовній сфері, і це дуже добре. Тому що в такий спосіб громадянське суспільство виставляє певні щити – і надсилає кваліфіковані скарги. Адже ми доклали чималих зусиль для того, щоб цю інформацію постійно повторювати на всіх інформаційних майданчиках, зокрема, і я особисто звертаюся до всіх не бути байдужими і щоразу фіксувати порушення, не соромлячись. Можливо, люди старшого віку ставляться до скарг із певним упередженням, тому що ми маємо радянський досвід негативної конотації щодо тих людей, хто скаржиться. Але у нас є молодь, до речі, сьогодні проходять навчальну практику студенти-соціолінгвісти 4-го курсу. Вони активно долучилися до процесу, обстежують, зокрема, мовний ландшафт Києва, фіксують вивіски, написані не державною мовою, і вчаться скаржитися. Адже скаржитися – теж треба вчитися, щоб зробити це якісно, аби потім при розгляді справи про адміністративне порушення ми мали дієві докази.
"Скарг щодо процесу освіти зафіксовано не так багато, бо скаржаться – лише коли припече"
Водночас мусимо констатувати, що певний відкат спостерігається, і в цьому також причина збільшення кількості скарг. Зокрема, за результатами соцопитування, проведеного Державною службою якості освіти спільно з нашою інституцією, ми можемо фіксувати кількість підлітків, які спілкуються між собою і на перервах російською мовою. І це не може нас не хвилювати. Хоча скарг щодо процесу освіти зафіксовано не так багато, тому що діти не скаржаться, а батьки не хочуть псувати стосунки із вчителями і наражати своїх дітей на якусь негативну реакцію. Лише коли припече скаржаться. Саме такий факт зафіксовано нещодавно, він мав широкий розголос у соцмережах. Мама попросила вчительку англійської мови у приватній школі розмовляти з її дитиною українською, за що у відповідь отримала і погрози, і образи у вигляді слова "нацистка". Головний аргумент цієї пані, яка надавала освітні послуги з англійської мови, полягав у тому, що вона лише 25 років тому переїхала з Росії в Україну, а тому не може спілкуватися українською мовою. Цей кричущий випадок ще раз підтверджує, що ситуація з функціонуванням державної мови у державі на 34-му році її незалежності – доволі проблематична.
Тут варто прояснити, наскільки вчителі з будь-якого предмету мають знати українську мову.
Якщо вони працюють у державному або комунальному закладі освіти – це апріорі. Вони повинні володіти державною мовою. І не лише на уроках, бо виховний процес – неперервний, відтак і поза уроками, на екскурсіях та інших заходах вони мають вживати державну мову.
А як так сталося, що в школі працювала людина, яка не знає державної мови?
Це приватний заклад. Вона придбала франшизу, це велика сітка надання послуг для вивчення іноземної мови, тому й сталася така прикра історія.
Найбільше порушень – це інтернет-ресурси та надання послуг
Які взагалі бувають скарги та які з них найпоширеніші?
Найпоширеніші – це інтернет-ресурси (стаття 27), а також надання послуг (стаття 30). Це статті Закону України про забезпечення функціонування української мови як державної. Хочеться наголосити на тому моменті, що у сфері надання послуг державною мовою є такий нюанс: за домовленістю сторін надавач послуг може переходити на іншу мову. Це зрозуміло, якщо ця послуга надається не громадянину України, який не зобов’язаний знати державну мову, приміром, туристу. Але коли йдеться про наших співгромадян, то це викликає подив. Ще один момент – у законі є невеличка прогалина, яку ми сподіваємося закрити. Зараз працює робоча група в комітеті Верховної Ради з гуманітарної політики. А прогалина полягає у тому, що в законі йдеться про надання послуги, але не зауважена мова самої послуги. А отже, якщо це послуга в музичній або спортивній школі, то може бути прописано оголошення та інші формальні речі державною мовою, але сам урок або тренування відбуваються інакше. Це прогалина, яку потрібно заповнити. Також є резонансні історії щодо таксистів, які відмовлялися спілкуватися державною мовою. Остання така історія була у Харкові, коли таксист не лише не погодився перейти на державну мову, як того вимагав клієнт-отримувач цієї послуги за свої гроші, а ще й відмовився вимикати шансон, махав 10-ю статтею Конституції, де прописано, що його мова перебуває під захистом держави, та говорив інші речі. У результаті, ми не лише розпочали державний контроль, а й звернулися до відповідних служб – СБУ та Нацполіції. Наразі триває слідство.
А з яких регіонів надійшло найбільше скарг про порушення мовного законодавства?
Представниці Уповноваженої зараз працюють у регіонах. Одна з них працює у Сумах і відповідає за Криворізьку, Харківську та Сумську області. Інша представниця працює в Одесі та відповідає за південь. Ще одна представниця працює у Дніпрі й також покриває певну значну ділянку. Саме там найактивніше відбуваються державні контролі. Крім того, є представник у Києві та області. Але маємо кадрову нестачу, яка спотворює об’єктивну картину, котру ми могли б отримати на основі проведених державних контролів. Звісно, ми намагаємося шляхом відряджень по Україні закривати ці питання, але це досить непродуктивно.
Читайте також: Олена Івановська: "Необхідно усвідомлювати, що мова — це твоя безпека"
