Українські військові фотографуються біля арки на в'їзді до Херсона. Фото: Аліна Смутко/Суспільне
"У нас багато невеличких перемог, але є одна велика – звільнення Херсонщини"
Як вам, як митцю, сприймається звільнення Херсону два роки потому?
Це єдина світла пляма у великій темряві. У нас є багато невеличких перемог, але є одна велика – це звільнення Херсонщини. Коли ми приїжджаємо в Херсон, то можна почути, що зараз важко, але це краще, ніж бути під росіянами. Ми намагаємося це передавати у своїх журналістських фільмах.
"Життя не можна назвати повноцінним, але воно існує"
Чим живе місто? Що змінилося з часу деокупації?
Життя в Херсоні з одного боку складне, тому що це щоденні обстріли і відсутність тих елементів, які загалом не втратили жителі неокупованої України. Це якісь елементарні безпечні розваги, походи в магазин по хліб без остраху. А в Херсоні цей страх є і він посилюється з наближенням до центру міста і Дніпра. Є райони, де життя більш спокійне. Його не можна назвати повноцінним, але воно існує. Люди спілкуються, виходять на мітинги, на вулицях можна побачити дітей.
Чи є культурне життя в місті?
Херсон – це не лише місто, це ще й херсонці. Попри те, що вони розтеклися по всій Україні і світу, вони продовжують робити мистецькі проєкти, творити мистецтво, яке напряму пов’язане з Херсоном і Херсонщиною. Відома культурна організація "Тотем" займається збереженням спадщини Поліни Райко. Зараз відбуватиметься прем’єра фільму "Редакція" Романа Бондарчука, щоб привернути увагу до Херсону і Херсонщини. Крім того, у місті відбуваються поетичні вечори, спектаклі, кінопокази. Усе це відбувається у сховищах, де більш-менш безпечно. Молодь збирається на ігрові вечори, грають в настільні ігри, спілкуються щодо творчих ініціатив. Тобто життя є.
"Ми зазвичай чуємо про обстріли великих міст, але не чуємо про обстріли в Херсоні, які відбуваються щодня"
Фільм "Нескорений Херсон" вийшов рік тому. Чи думали ви над його продовженням?
Ми завжди мріяли випустити продовження про нескорений Херсон. Велика частина фільму присвячена боротьбі херсонців, протестам, які відбувалися і на лівому березі під час окупації. Було багато зйомок, тому хотілося б і про це розповісти. Зараз багато людей забирають на підвал, заарештовують і катують росіяни на окупованих територіях. Це одна з найжахливіших сторінок того, що відбувалося з людьми, яких росіяни затримували. І зараз ми працюємо над проєктом, який буде висвітлювати саме цю історію. Сподіваюся, він буде ще потужніший і емоційніший, ніж попередній.
У багатьох херсонців є відчуття, що місто покинули, про них забули. В новинах ми зазвичай чуємо про обстріли великих міст, але не чуємо про обстріли в Херсоні, які відбуваються буквально кожного дня. Тому в херсонців є такий неприємний осад.
Устин Данчук. Скриншот із відео
У час поширення фейків якісній документалістиці складно щось протиставити
У чому ви бачите цінність документалок зараз?
Наш фільм називають найчіткішою хронологією подій, що відбувалися на Херсонщині. Ми охопили події від захоплення міста до підриву Каховської ГЕС. У час поширення фейків якісній документалістиці складно щось протиставити. Наш фільм – це більше журналістська документалістика, але якщо згадати, який розголос мав фільм: "Двадцять днів у Маріуполі", то це дуже важливо саме за методом документалістики доносити правду до всього світу. Досить багатьом людям цей фільм відкрив очі на те, що відбувається. Документалістика стає таким собі способом фіксувати історію, у той час, коли її дуже легко викривити фейками і елементарною брехнею.
Зруйновано міф про те, що Херсонщина проросійська
Як річниця звільнення міста вплинула на суспільну пам’ять, на осмислення цих подій?
По-перше, ця річниця довела, що ми не росіяни. Міф про те, що Херсонщина проросійська, російськомовна розтанув під впливом цієї події. Сам факт окупації і те, як ставилися херсонці до росіян і як вони боролися, назавжди показали: те, що південь України нібито абсолютно проросійський – це абсолютний міф. Можна окупувати територію, але це завжди буде взята силою територія. Багато херсонців перейшли на українську мову. Це найбільший удар по міфології росіян, що ми начебто їхні брати і ми їх буцімто підтримуємо.
