Мітинг під будівлею парламенту, Тбілісі, Грузія, 28 жовтня 2024 року. Фото: Суспільне Новини/Оксана Сенів
Політична криза у Грузії тільки поглибилася
25 листопада новообраний парламент Грузії провів перше засідання. У залі була лише партія влади. Жоден представник опозиції не долучився до цього засідання. Тисячі людей, які проводять на вулицях безстроковий протест, прийшли під будівлю парламенту. Партія влади "Грузинська мрія", яка отримала майже 54% голосів у новому парламенті, оголосила про перше засідання напередодні. За даними медіа, реєстрацію пройшли 88 депутатів. У залі, зокрема, був олігарх Бідзіна Іванішвілі – почесний голова "Грузинської мрії", який став депутатом. У засіданні беруть участь лише депутати "Грузинської мрії". Усі чотири опозиційні політсили, які пройшли до парламенту, вважають вибори сфальсифікованими та вимагають проведення нових. Отже, перше засідання грузинського парламенту, який опозиція не визнає. Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі теж вважає неконституційними ці вибори. Вона, як президентка, відмовилася скликати першу сесію, а Конституція Грузії не визнає нікого іншого, хто може це зробити. В Конституційному суді на розгляді перебуває її позов щодо виборів. Які інструменти мають зараз опозиція і президент і чи можлива політична криза через ці події?
Політична криза у Грузії триває ще із попередніх виборів, які опозиція теж не визнавала. Але під тиском Заходу була вимушена якось розпочати роботу в парламенті. Це була, на мій погляд, помилка ЄС. Зараз криза тільки поглибилася. Правляча партія підстрахувалася. Якщо раніше у опозиції була норма, що для старту роботи новообраного парламенту потрібно, щоб на першому засіданні була конституційна більшість, яка неможлива без опозиції, то цього разу цю норму було прибрано. Тобто, парламент розпочав роботу зі звичайної більшості. Зараз він спокійно працює в однопартійному режимі. Наскільки це може тривати довго? Невідомо. Правляча партія каже, що вони готові й далі працювати одноосібно. Але, звичайно, це виглядає дуже дивно. Звичайно, що будуть спроби якось змусити опозицію повернутися. Зараз три із чотирьох опозиційних політичних сил не просто склали мандати, а обнулили списки. Тобто від них тепер не може бути жодного депутата. Під питанням партія "Гахарія – За Грузію". Це така на фоні опозиції дещо специфічна політична сила, тому що сформована колишнім прем'єром від "Грузинської Мрії". І там багато політиків, які були в правлячій партії.
Поки Захід не визнав ці вибори, але і не назвав їх нелегітимними
Які сценарії ви вважаєте можливими в цій ситуації?
Очевидно, що мирні протести, тобто, ненасильницька зміна влади в Грузії, зараз малоймовірна. Єдиним шансом для опозиції стає невизнання цих виборів Заходом. Поки Захід не визнав ці вибори, але і не назвав їх нелегітимними. Потрібна досить жорстка і послідовна позиція Заходу. Формально Захід чекає остаточної відповіді міжнародних спостерігачів від ПАРЄ. Однак, я думаю, що звіт буде таким, що можна і так, і так рішення ухвалити. Це політичне рішення. Чи вистачить у Заходу мужності, політичної волі сказати, що це такі вибори, як, умовно кажучи, в Білорусі, тому ми чинну владу не можемо визнати легітимною? І, відповідно, не буде визнаний і наступний президент Грузії. Якщо на це підуть, то тоді є шанси для мирного протесту, тому що така позиція Заходу може зробити розкол у правлячій команді. Наразі ми бачимо, що команда пре, як бульдозер, бо вони контролюють суди. Тобто, всі спроби оскаржити результати виборів у судовому порядку просто закінчуються нічим.
Інший варіант – це ненасильницька зміна влади. Зараз у Грузії тривають протести, проте вони не блокують магістралі, не створюють ніяких загроз для влади. Варіант другий теж можливий, але ми не знаємо, чи готове грузинське суспільство до такого протистояння. Тобто, багато чого залежить від влади. Шанси на зміну влади залишаються. Але шанси на мирну зміну влади і мирне визнання виборів нелегітимними наразі виглядають не дуже високими.
Трамп, Орбан і Німеччина
Хто може почати, якщо ми говоримо про Євросоюз або про інші країни Заходу, хто з них виглядає сміливішим у комунікації з Грузією і може почати процес невизнання виборів у цій країні?
Зазвичай найбільше від усіх країн Заходу політичну волю мають Сполучені Штати. Вони вже відійшли від шоку своїх виборів і мають діяти. Щодо критики виборів у Грузії, то там є консенсус в обох партіях. І сподівання "Грузинської мрії", що якщо виграв Трамп, друг Орбана, то все зміниться, що Трамп не буде критикувати їхні недемократичні штуки – не факт, що ствердиться. Тому що і серед республіканців є політики, які зареєстрували акт проведення санкцій проти Грузії. Якщо це рішення буде винесено і ухвалено, то це підштовхне Європу. Так, там є Орбан, який буде блокувати будь-яку спробу. Але подібні рішення можуть бути зроблені на рівні окремих країн. Звичайно, тут важлива Німеччина, яка все ж таки формує погоду в Євросоюзі.
.jpg)
Юрій Панченко. Фото: facebook.com/ Юрій Панченко
Кого обере Іванішвілі, той і буде президентом Грузії
Президентські вибори у Грузії наближаються, вони відбуватимуться у парламенті. Вперше президента обере не населення, а саме виборча колегія. Чи можна говорити у цій ситуації, що результат прогнозований.
100%.
А хто може бути президентом?
Ніяких праймериз у Грузії немає. Там усе дуже просто: кого скаже Бідзіна Іванішвілі, той і буде. Так сталося, що хоча президент має обмежені повноваження, Бідзіна Іванішвілі вдалося після того, як "Грузинська мрія" прийшла до влади, просувати свого кандидата. Але щоразу і із нинішньою президенткою Зурабішвілі, і з її попередником ставалася ситуація, що вони проходили від "Грузинської мрії", однак, маючи під собою якусь підтримку пряму від населення, входили в конфлікт із правлячою партією. Тому було ухвалено рішення перенести вибори до парламенту. Його обирає спеціальна колегія, яка складається із депутатів та представників місцевої влади. Фактично, все контролює "Грузинська мрія": кого висунуть, за того і проголосують. Сьогодні стало відомо, що вибори відбудуться у грудні. І правляча партія висунула кандидатом депутата і колишнього футболіста Мхаїла Кавелашвілі.
Наскільки це публічні, не публічні персони і чим вони запам'яталися в контексті України, якщо були якісь їхні висловлювання або дії?
Публічне те, що він спортсмен. Політичних заяв у нього не так багато, але він відомий досить гострою критикою Заходу. Тому тренд грузинської влади очевидний. Вони, можливо, хочуть розіграти варіант, при якій президент стає антизахідним і на цьому фоні "Грузинська мрія", якою б вона не була, вже виглядає не такою поганою, щоб стимулювати Захід до співпраці. Можливо, план виглядає таким чином.
Грузія – як друга Сербія
Наскільки влада Грузії зараз налаштована на реальну євроінтеграцію і реальне потрапляння Грузії до Євросоюзу? І чи можна порівнювати із Україною?
Україна ніколи до 2022 року не мала реального європейського шансу. Європейський союз не тільки не хотів давати нам статус, він не готовий був визнавати нашу європейську перспективу, бо доходило до того, що в якихось комюніке із вимогами європейської сторони прибиралася фраза, що "Україна є європейською країною", щоб це не сприймалося як визнання її європейської перспективи. Це змінилося тільки 2022 року як для України, так і для Грузії. Тоді, коли для наших країн, а також для Молдови, відкрилася реальна європейська перспектива. Але для Грузії це стало неприємним сюрпризом, тому що їх влаштовував такий статус-кво. Для грузинської влади ідеальним варіантом було би щось на кшталт Сербії: мати статус кандидата в ЄС, завдяки цьому отримувати європейські гроші, робити якісь реформи в не ключових сферах, щоб демонструвати загальний якийсь прогрес, але уникати жодних ключових реформ політичних, які обмежують монополію на владу чинної партії.
І пишатися тим, що не запровадили санкції проти Росії?
Зокрема, так. Варіант другої Сербії зараз ідеальний, який би хотіла отримати "Грузинська мрія". Тобто, не сваритися, не розривати з ЄС, імітувати євроінтеграцію, отримати від ЄС гроші, але реально не робити реальних змін.
Абхазія: є більш-менш демократичні процеси, але "будь-яка влада буде проросійською"
15 листопада в окупованій грузинській Абхазії спалахнули протести. Мітингувальники вийшли на вулицю, виступаючи проти так званої інвестиційної угоди з Росією. Що ви з цього приводу думаєте і як це може бути пов'язано з політичною ситуацією у самій Грузії? І як нова влада, яка прийшла, налаштована повертати Абхазію, Південну Осетію?
Ні, не пов'язано із грузинськими подіями. Попри те, що передвиборчим лозунгом "Грузинської мрії" стало об'єднання країни і вона натякала, що з'являються передумови говорити про реальне об'єднання, якраз їх відсутність реакції на події в Абхазії показують, що ніякого плану в них немає. Це просто якісь слова. Грузія тут ні при чому.
Що відбувається в Абхазії? Хоча Абхазія є на 100% сателітом Росії, там є якісь процеси більш чи менш демократичні, пов'язані з тим, що це маленька країна, всі всіх знають і тому там неодноразово були варіанти, коли населення "прокатувало" політика, на якого ставила Москва. В Москві на це досі заплющували очі, тому що зовнішній курс був незмінний: тільки на Росію. Хоча я уточню, що на відміну від всіх інших оцих утворень нелегітимних, створених за сприяння Росії, Абхазія є єдиною, яка не ставить на меті входження в склад Росії. Вони якби хочуть залишатися незалежними. І серед іншого там є досить жорстке законодавство, яке, фактично, унеможливлює придбання землі іноземцями, а участь у бізнесі треба брати партнерами обов'язково абхазців. І росіян це дуже дратувало. Вони в якийсь момент пробили від абхазької влади інвестиційну угоду, де все ж таки мали бути сприятливі умови для росіян, що не подобається абхазам. Абхази підписали, але не думали це виконувати. Росія стала тиснути. Влітку цього року вперше раптом заморозила всі субвенції в державний бюджет абхазький, без якого абхази просто жити не можуть. І влада пішла на поступове виконання цих планів. В Абхазії це сприйняли вкрай негативно. Там є побоювання, що от тепер прийдуть росіяни, всю землю скуплять, все тепер буде належати росіянам, ціни зростуть, а абхазам нічого не залишиться. І саме через це виникли протести. І от це особливість Абхазії. Президент був змушений подати у відставку, тому що, навіть маючи підтримку Росії, якось треба ж людям потім дивитися в очі. Тому будуть дострокові вибори, але проблема залишається. Будь-яка влада, яка буде в цій нелегітимній республіці, зіштовхнеться із тиском Росії. А Росія хоче все-таки якось монетизувати свої інвестиції в Абхазію і отримати від цього певні прибутки. Тобто час, коли вони не вимагали нічого, просто якісь там антигрузинські заяви, вже минув. Вони тепер хочуть мати від цього якийсь прибуток. А абхазці від цього не в захваті.
Хто може прийти на цю посаду? Це буде проросійська людина? Росія може пролобіювати когось свого чи ні?
Там не має не проросійських людей. Президент Абхазії, який пішов до того, як ще було сподівання залишитися при владі, почав натякати, що це протести протурецькі й прозахідні, але це не зовсім так. Мітингувальники, які штурмували президентську адміністрацію, були і з абхазькими, і з російськими прапорами. Не треба бути в рожевих окулярах. Будь-яка влада в Абхазії буде проросійською. Навіть попри те, що Росія там веде себе досить брутально. В абхазів просто вибору немає. Немає на кого спертися в альтернативу Росії, тому що по суті, незалежність цієї країни визнає Нікарагуа і ще декілька тихоокеанських держав. Варіант переговорів із Грузією там не розглядається, бо будь-яке погодження із Грузією вимагатиме повернення майна пограбованих грузинів. А цього ніхто не хоче.
Із Зурабішвілі "Грузинська мрія" може вчинити як із Саакашвілі
Про президентку Грузії Саломе Зурабішвілі. Що може бути з нею?
Коли її запитали, що може бути, якщо "Грузинська мрія" виграє, вона казала: "Мене посадять". В принципі, на жаль, такий ризик є. Вона пішла активно протистояти нинішній владі. І тому розглядається, очевидно, ворогом. Після того, як вона втратить президентський імунітет і будуть їй шукати якісь порушення, її посадка є цілком імовірною. Хіба що за краще дати можливість поїхати їй на Захід, щоб зовсім не "бити горщики". Вона дійсно є зараз ворогом "Грузинської мрії".
