Ілюстративне фото: Генеральний штаб ЗСУ
"Для Путіна вкрай важливо показати, що він ще спроможний воювати в Україні"
Якою наразі є ситуація з на головних ділянках фронту?
В тактичному плані ворог намагається просуватися малими групами, інколи — із залученням великих бронегруп, що, як правило, безуспішно. А от безперервне "просочування" в позиціях Збройних Сил малими силами, піхотою, з одного боку, не дає ворогу якихось оперативних успіхів чи можливості просунутися в тили ЗСУ, але з іншого боку — змушує ЗСУ весь час на зруйнованих територіях або відступати, або намагатися відійти, щоб не потрапити в оточення. Тобто є дві сторони тактики росіян: вони можуть просуватися, але така тактика не дає їм можливості провести оперативний чи стратегічний задум. А на війні успішними військові операції вважаються тоді, коли вони є на оперативному рівні, оскільки разове просування на 30-40 км вглиб противника дає можливість отримати трофеї, використовувати ресурс території, на яку заходить противник. А якщо вони діють методом випалювання і черепашового просування, то вони не можуть отримати ресурс з території, яку займають, бо це зруйнована територія.
Проте в цілому на Харківщині ворог сповільнився. Також певне сповільнення ворога було на Курахівському напрямку, проте це швидше було тому, що вони перегруповувалися, а не тому, що хотіли зупинитися. Бо по Курахівському водосховищу лінія не вибудувана, не зайнято Курахове. Крім того, на тому напрямку вони в свій час намагалися підірвати дамбу, проте їм це не вдалося. Втім маємо розуміти, що ворог має завдання зайняти Донецьку область і буде докладати всіх зусиль, щоб виконати цю роботу. Для Путіна вкрай важливо показати, що він ще спроможний воювати в Україні.
Резерви підтягуються відповідно до потреб
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський після відвідин позицій на Курахівському та Покровському напрямках ухвалив рішення про посилення наших позицій резервами. Звідки візьмуть ці резерви? Це перекидання з інших ділянок фронту?
Президент сказав, що західні партнери з 10 озброїли 2,5 бригади. Тобто прийде частина навчених з-за кордону, а ще є частина військ, які готувалися в нас. Окрім цього, вибудування фронту має свою ешелонованість, коли вибудовують тактичні, оперативні і стратегічні резерви. Резерви підтягуються відповідно до потреб.
Вміння підтягувати резерви в необхідне місце є дуже важливим. Саме тому ворог намагається атакувати по всій лінії, навіть якщо це означає величезні втрати для них. Це робиться для того, щоб ми могли наші війська знімати з окремо взятих позицій для підсилення на інших напрямках. Адже насправді наша армія за рахунок резервів — оперативних чи стратегічних — підсилює свої позиції.
Я хотів би від вас, пане Іване, ще почути коментар щодо нових генеральських призначень. Президент повідомив про заміну кількох командирів з вищого командування. Чого від них очікувати?
Президент поставив їм конкретні завдання, які вони погодилися виконати. Кадрові призначення відбуваються саме так. Тому ми маємо ставитися до таких кадрових переміщень як до певної зміни оперативної чи стратегічної роботи в ЗСУ. Кожен генерал має свою специфіку ведення бойових дій. Конкретні виклики в конкретний час потребують однієї людини, інші виклики — іншої. Й ми маємо спокійно до цього ставитися.
Чи виправдають себе корпуси? Я не знаю
Джерела в ЗСУ повідомляли Укрінформу, що до кінця листопада ЗСУ представлять концепцію реформування ЗСУ, згідно з якою армія перейде на корпусну систему. Йшлося про те, що ця система дозволить суттєво зекономити людський та матеріальний ресурси. Що відомо про це та як ви оцінюєте таку систему?
Досвід формування корпусів у нас є. В нас був 9 та 10 Корпуси, Корпус морської піхоти. Тобто корпусні зʼєднання в нас вже є. За великим рахуном, в організації управління корпусна система — це нинішні оперативно-тактичні угруповання. Я знаю, що в нас на цьому давно грали політики, можливо, був витік інформації, що корпусну систему хочуть запровадити в армії, і політики хотіли показати, що це сталося завдяки їм. Чому спочатку корпуси, а потім, думаю, будуть й дивізії? Корпус — це те, що вже має певний успіх, напрацювання, досвід. Тоді вже в межах корпусів будуть формувати сталі дивізії, а дивізія – це декілька бригад і полків. Чи воно себе виправдає? Я не знаю. Війна дає дуже серйозні виклики.
"Не зниження призовного віку, а робота з тими, хто ухилився"
А що у нас із силами та засобами? Американська сторона постійно натякає на зниження призовного віку. Чи означає для нас це те, що це єдиний можливий шлях?
Тут теж треба розуміти, що це вимоги не американських військових, а американських політиків. Дуже часто це робиться для того, щоб виправдати свої недопрацювання. Ти висуваєш завідомо неприйнятні умови стороні, з якою взаємодієш. Кажеш: ви маєте скоротити призовний вік до 18 років. Ви не скорочуєте призовний вік, тоді ми будемо в себе дискутувати щодо того, чи надавати вам певну зброю, чи ні. Це певне виправдання.
Фото: фб-сторінка Івана Тимочка
Говорити про зниження мобілізаційного віку можуть уповноважені особи, які знають реальні потреби в ЗСУ. По-друге, я знаю, що комбриги часто заявляють, що їм потрібні молоді люди. Комбриги знаходяться на полі бою і, як правило, задіюють той ресурс, який до них приходить, а ми знаємо, що в нас велика кількість чоловічого населення від 25 років ходить по вулицях, сидить у кафе, займається своїми справами. Тут не варто розділяти це питання в плані конфліктності, проте треба більше працювати з певною віковою категорією або робити акцент при мобілізації на певних вікових категоріях, наприклад, 25+.
За зниження призовного віку можна говорити тоді, коли вже вичерпується певний ресурс або це стає загрозливим для життєдіяльних процесів держави. В іншому випадку треба більш скрупульозно треба підходити до факторів, які дали людям можливість ухилитися від армії. Адже ми знаємо багато випадків, коли приватний заклад має по 300-600 аспірантів, коли людям видаються довідки про те, що вони є студентами, а вони навіть не знаходяться в списках закладу.
Після СЗЧ — поновлення у військовій частині та повернення виплат
28 листопада президент Зеленський підписав закон, що передбачає добровільне повернення на службу тих, хто самовільно залишив частину або здійснив дезертирство. Чи варто очікувати на тенденцію повернення військовослужбовців?
Насправді доведено до суду, що людина пішла в СЗЧ чи дезертирувала і відмовляється вступати в лави ЗСУ назад, з початку АТО було близько 6 тисяч справ. В іншому випадку було дуже багато законодавчих колізій, коли людина навіть поверталася у військову частину, але законодавчо була проблема навіть поновити людину у військовій частині. Дуже багато паперів, розслідувань…Адже не всі, хто йшов в СЗЧ, були злісними порушниками. Були й сімейні факти, конфлікти з окремо взятими командирами, в декого — спрацьовував страх, нерви здавали.
Зараз вони можуть не просто поновлюватися у військовій частині, але й поновити собі всі виплати, які вони будуть утримувати як військовослужбовці. Знімається також бюрократична тяганина з людьми, які виявлять бажання повернутися у військові частини.
