Події у Сирії є ганебним приниженням Росії ― Семенюк

Події у Сирії є ганебним приниженням Росії ― Семенюк

Росія, втрачаючи великий форпост у Сирії, переживає ганебне приниження. І падіння правлячого сирійського режиму є ознакою слабкості Путіна. Це констатує в ефірі Українського Радіо аналітик, журналіст-міжнародник Тарас Семенюк. Він прокоментував взяття повстанцями столиці Сирії Дамаска і втечу диктатора Башара Асада. Авторитарні держави лякають, а насправді за першої нагоди здають своїх союзників, зауважує Семенюк. От і путінська Росія не змогла захистити Асада, хоча вона йому це обіцяла. З поваленням режиму Асада також руйнуються плани Ірану, "Хезболли", різних проксі-груп, каже аналітик. Натомість зміцнюються плани демократичних союзів ― Ізраїлю, країн НАТО, які йому допомагали, і загалом Середземне море певною мірою очищується від впливу проксі-груп.

0:00 0:00
10
1x

 

Сирійські постанці, 7 грудня 2024 року. Фото: REUTERS/Mahmoud Hasano

 

"Це стало несподіванкою для всіх розвідок"

Чи очікували ви, що ситуація в Сирії розвиватиметься так стрімко? Чи це стало несподіванкою?

Мабуть, це стало несподіванкою для всіх розвідок. Прогнозувалося, що може бути така ситуація, але щоб так стрімко Сирія впала ― навряд чи хтось очікував. Ми чітко розуміємо, що кожна країна має свої Збройні сили, які вступають у бій, коли відбувається заколот ― посягання або на територіальну цілісність, або на символи влади. Йдеться про президента, уряд, парламент ― видимі символи влади, які свідчать про наявність державного управління. Ми бачимо, що в Сирії армія просто відступала, не захищала свій символ влади, а це означає, що армія не довіряла Асаду. Це є наслідком непродуманої політики, спрямованої проти своїх людей та свого війська.

Авторитарні режими лякають, а насправді за першої нагоди здають своїх союзників 

Хто доклався до повалення режиму Асада?

Нагадаю, що з 2011 року Сирія занурилась у громадянську війну, і лише зовнішні війська врятували режим Асада ― Росія та Іран. Відповідно, режим тримався на багнетах іноземних військ. Тільки-но Росія розпочала війну в Україні, то практично всі війська вивела із Сирії, той же "Вагнер" (так звана приватна військова компанія Росії, заснована нині покійним бізнесменом Євгеном Пригожиним ― ред.), а отже, зменшила там свою присутність. Іран не зміг повноцінно забезпечувати надійність режиму, що свідчить про слабкість авторитарних режимів, які завжди лякають якоюсь великою загрозою, а насправді демонструють неготовність захищати своїх союзників і за першої нагоди їх просто здають. 

Ще одна причина ― внутрішньополітична. У Сирії начебто і була офіційна влада, але ця влада трималася понад 50 років сім’єю Асадів. Ми розуміємо, що авторитарні режими надзвичайно програють демократичним, тому що в демократії є змінність влади, а в авторитарних режимах влада завжди костеніє на одній групці людей. Коли Асади приходили до влади, батько Хафез учинив військовий переворот і взяв владу силою, це було у 1971 році. Але ― "той, хто прийшов з мечем, від меча й загине", усе повертається на логічну стезю. Нестійкість політичної влади в самій Сирії призвела до того, що країна фактично є фрагментованою між різними племенами та групами, сюди ж вписують свої інтереси інші країни ― Туреччина, США, Іран. Сирія була ніби мостом, який зв’язував авторитарні терористичні угруповання з іншими, що дестабілізували Близький Схід. А ще одна причина ― це Туреччина, яка вирішила в найкращий спосіб використати час, коли ослабла Росія, а Ізраїль практично знищив "Хезболлу", і захопити ті території, на яких умовно розміщувалися сирійські курди. Курдистан був поділений між чотирма країнами ― 40-мільйонне населення розселилося на різних частинах різних країн: Туреччини, Сирії, Іраку. Це призвело до певної хаотизації. Отже, є багато причин, які призвели до такого сумного і трагічного наслідку для країни Сирія, але головна причина ― слабкість внутрішньої політики влади, яка на багнетах тримала під контролем цю країну.

Хто від цієї ситуації найбільше програє? Очевидно, Росія

Хто від цієї ситуації найбільше програє? Очевидно, Росія. Путін розуміє, що доля кожного диктатора є такою, як доля Асада. Асаду наразі пощастило, бо вдалося втекти із Сирії, Росія його прихистила, але Асад уже приречений. Росія показує слабкість, бо не змогла захистити свого союзника, хоча вона йому це обіцяла. Нещодавно Асад підписав стратегічне партнерство з Китаєм. Це була дуже розрекламована подія, що 11% ВВП Сирії фактично належало Китаю, лише 1% ― експорт. Але навіть Китай не зміг врятувати ситуацію, бо Піднебесна дистанціюється від цих процесів. Отже, Сирія розвалюється, і надалі є два способи. Або країна буде як Афганістан, коли переміг рух Талібан після виходу американців і тепер одноосібно керує країною. Але більш імовірно, що Сирія зануриться у чергову громадянську війну із з’ясуванням стосунків між терористичними угрупованнями. Країна переживатиме внутрішню колотнечу, масові мародерства, не виключаю, що і російські бази постраждають. Росія виводитиме свої війська, це свідчить про втрату для РФ середземноморського виходу, що стратегічно є дуже важливим для російської армії. Тому що це вихід не просто в Середземне море, а вихід за межі Босфору, це шлях на Африку та присутність у водоймі, яка контролюється НАТО. Тобто фактично НАТО зачищає Росію у Середземному морі.

Тарас Семенюк. Фото: facebook.com/Taras Semenyuk

"Це є ознакою слабкості путінського режиму"

Насправді події в Сирії мають дуже серйозний історичний відбиток на геополітичній мапі, адже очевидно, що руйнуються плани Ірану, "Хезболли", різних проксі-груп, яких Іран підсилював. А натомість зміцнюються плани демократичних союзів ― Ізраїлю, країн НАТО, які йому допомагали, і загалом Середземне море певною мірою очищується від впливу проксі-груп. Це дає нам певну надію, що Росія, втрачаючи такий великий форпост у Сирії, переживає ганебне приниження. І це є ознакою слабкості путінського режиму.

КОНТЕКСТ

Сирійські повстанці зранку 8 грудня 2024 року оголосили про звільнення столиці Сирії Дамаска. Президент країни Башар Асад покинув столицю.

Прем'єр-міністр Сирії Мухаммад Газі аль-Джалалі заявив про готовність співпрацювати з будь-яким керівництвом, обраним сирійським народом, та вживати будь-яких заходів щодо передачі влади.

"Асад пав. Так завжди було і буде з усіма диктаторами, які роблять ставку на Путіна", – зазначив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. "Необхідно докласти всіх зусиль для стабілізації регіону, забезпечити інклюзивний політичний діалог у Сирії заради функціонуючих державних інституцій. Ми висловлюємо готовність прокласти шлях до відновлення відносин у майбутньому та підтверджуємо підтримку сирійського народу", – запевнив глава МЗС України.