У Тбілісі (Грузія) протестувальники прикрасили новорічну ялинку світлинами побитих активістів. Фото: Оксана Сенів/Суспільне Новини
В очікуванні 14 грудня
Бачимо, що протести у Грузії затягнулися. Влада, можливо, розраховує на те, що протестувальники втомляться і все вгамується. У якій точці, емоційній та раціональній, відбуваються зараз ці протести?
Зараз протести ввійшли у стадію очікування. Тому що 14 грудня планується обрання президента Грузії за новими правилами. При цьому чинна президентка Саломе Зурабішвілі, як відомо, відмовилася визнавати ці правила і збирається залишатися на своїй посаді. Отже, 14 грудня буде загострення і протестів, і опору влади. А напередодні цих подій сторони вичікують, тому поки що якихось радикальних змін у ситуації не буде.
Затримано 400 учасників, проти 30 є кримінальні звинувачення
Ми знаємо з власного досвіду Майдану, що ці очікування деморалізують та гальмують динаміку протесту, а це дуже погано.
Не можна сказати, що динаміка протестів зменшується. За ці два тижні було затримано 400 учасників, проти 30 людей вже висунуто кримінальні звинувачення. Протести відбуваються практично по всій Грузії, навіть у маленьких містечках, де взагалі ніколи не було жодного протесту. Картинка з Тбілісі ― це лише верхівка айсберга. Протест пішов ширитися по країні, цей процес набирає силу. Крім того, ми бачимо, що така кількість затриманих не зупиняє протестувальників, долучаються нові люди. Тобто радикальних змін немає, але протест поступово посилюється і розширюється. На це треба звертати увагу, бо протестувальники не збираються здаватися, а планують боротися далі за європейський вибір Грузії.
"Не призупинення євроінтеграції, а остаточний розворот до Росії"
Виходить так, що в останні роки люди спокійно спостерігали за експансією росіян, а зараз почали протестувати. Як це пояснити?
З Києва не так добре видно, але я за ці роки кілька разів відвідала Грузію, і там було дуже відчутно, що "Грузинська мрія" позиціонувала себе всередині країни як проєвропейська партія. І багато прихильників "Грузинської мрії" зараз долучаються також до протестів саме тому, що їх обманули. Ці люди вірили, що "Грузинська мрія" хоче не посваритися з Росією, а мирним шляхом вести країну на Захід та приєднуватися до ЄС, але поступово. Проте виявилося, що все це брехня, коли з’явилася заява влади про призупинення євроінтеграції. До речі, ніхто не вірить у це призупинення, а вважають, що це остаточний розворот до Росії. Саме тому люди вийшли на протести. Вони не хочуть до РФ і бояться остаточного захоплення своєї країни Росією.
Російські військові бази стоять за 40 км від Тбілісі
Зараз росіян у Грузії побільшало. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну туди поїхали не лише ті росіяни, що ховалися від мобілізації, але й відверті московські агенти.
Таке приязне ставлення грузинів до росіян базувалося насамперед на економічних інтересах. Вважалося, що в Росії є люди з великими грішми, і це правда. Наприклад, через росіян вартість квартири у Тбілісі злетіла до небес. Це, звісно, тактичні вигоди. А зараз, коли постало питання стратегічного вибору, люди обирають все ж таки не бути з Росією і навіть відмовляються від прямої практичної вигоди тут і тепер. Це дуже важкий вибір для країни. Грузія не лише пережила війну та окупацію, сьогодні російські військові бази стоять за 40 км від Тбілісі. Вони стоять там і зараз, коли люди протестують, тому треба мати велику мужність, щоб у цих умовах виходити і протестувати.
"Кого б не вибрали у Грузії 14 грудня, це не сприятиме євроінтеграції"
Хотілося б розпитати про претендентів на посаду президента Грузії, це Іраклій Гарібашвілі та Костянтин Гамсахурдія. Що знаємо про цих людей?
Костянтин Гамсахурдія ― це знакова постать. Якщо справді вирішать поставити на цю фігуру, то це означитиме ще більше ускладнення ситуації в країні. Тому що постать батька Гамсахурдії пов’язана з періодом громадянської війни в Грузії. Саме тоді кремлівський ставленик Едуард Шеварднадзе пішов війною на законно обраного президента Грузії Звіада Гамсахурдію, чий син тепер фактично іде на союз із проросійськими силами. А це означає, що багато прихильників колишнього президента Звіада Гамсахурдії та патріотів Грузії повірять, що все ж таки ця влада турбується про Грузію. Це ще один приклад, коли людьми маніпулюють і вводять їх в оману. І я бачу навіть по своїх колегах і друзях, що ця російська технологія працює.
.jpg)
Наталія Іщенко. Фото: facebook/Nathalie Ishchenko
Ми бачили багато прикладів, коли росіяни ліквідовували когось зі своїх ворогів, а потім наближали до себе їхніх дітей. Наприклад, ситуація з Кадировим.
У ситуації з Кадировим усе базується на грошах. Йому буквально дали можливість безмежно збагачуватися на своєму регіоні. Що стосується Гамсахурдії, то тут мають місце більш ідеологічні речі, тому вони значно небезпечніші.
Кого б не вибрали у Грузії 14 грудня, це не сприятиме євроінтеграції. Станом на зараз країна відмовилась від євроінтеграції, ми перебуваємо на точці нуль, ніхто нікуди не йде. Навіть сам процес обрання нового президента, незалежно від кандидатури, може спричинити загострення протестів ― і Грузія може поринути в епоху нестабільності та дуже небезпечних наслідків.
Зурабішвілі є моральним символом опозиційної боротьби
А яка роль на сьогодні чинної президентки Грузії Саломе Зурабішвілі? Чи впливає вона на щось у своїй країні?
Саломе Зурабішвілі є не так політичним, як моральним лідером опозиції. Їй все ж таки не вдалося зібрати навколо себе саме політичні партії та організації, які б погодилася, що вона є номер один політикуму в Грузії. Вона просто морально об’єднує та є символом нинішньої опозиційної боротьби. Станом на зараз у протестувальників немає більш яскравої фігури, ніж чинна президентка Саломе Зурабішвілі. Якщо вона вирішить, що має сили боротися, то її мають підтримати опозиційні політичні сили, а протести мають відійти від схеми "Майдан без політиків" і якось об’єднатися. Тоді у протестів є шанс. А якщо президентка піде в індивідуальний протест, опозиція буде сама по собі, громадські активісти самі по собі, а вулиця теж сама по собі, то це означатиме стовідсотковий крах цих протестів.
Побоювання конфлікту призвело до нової нестабільності
Хто винен, суспільство чи політики, в тому, що сталася така криза в Грузії?
Можна говорити, що винне не грузинське суспільство і не політики, а винне іноземне втручання. Річ у тім, що Грузія ― це країна, яка програла війну. Тому є бажання домовлятися, до останнього не йти на конфлікт, зустрічати хлібом-сіллю колишніх ворогів ― щоб вони знову не напали. Ця психологічна травма і призвела до того, що конфлікт загрожує знову загостритися. Тобто побоювання конфлікту призвело до нової нестабільності. Такий парадокс. Країна, яка програє війну, довго не може оговтатися від цієї моральної поразки. Чому на протестах здебільшого молодь? Тому що у неї немає цієї травми, вона не боїться Росії, а попередні покоління вже підтягуються, розуміючи, що коли будемо боятися, Росія знову захопить, але вже без бою, чого не можна допускати.
"Якщо Росії вдасться задавити протести у Грузії, то РФ матиме більше сил тиснути на Україну"
Чи зможе світова спільнота вплинути на ситуацію у Грузії?
Міжнародна спільнота вичікує, що буде далі. І поки що залишається на позиціях закликів та звернень до грузинської влади, щоб зменшити градус пристрастей і домовитися з опозицією. Грає негативну роль те, що Грузія розташована віддалено від Європи, проте Євросоюз постійно підкреслює, що Грузія ― сусідська для ЄС країна, яка залишається в полі зору Брюсселя.
Наскільки події в Грузії вплинуть на ситуацію в Україні?
Якщо Росії вдасться задавити протести у Грузії, то, звісно, у росіян залишиться більше сил і бажання тиснути на українців. Ми плечем до плеча ідемо з братами-грузинами по європейській дорозі, боремося і вболіваємо за них.
