Ілюстративне фото: facebook/AFUStratCom
Половина бойових зіткнень відбувається на Покровському і Курахівському напрямках
Почнімо з ситуації на Донеччині, там зараз вочевидь найгарячіше. За даними Генштабу, на Курахівському напрямку за минулу добу Сили оборони відбили 37 атак, на Покровському – 30, на Времівському – 24, на Лиманському – 14 штурмів. Наскільки ця інтенсивність є більшою чи меншою порівняно з попередніми днями?
Вона суттєво не збільшилася за останні тижні чи навіть місяць. Ворог намагається максимально просунутись вглиб нашої території, збільшує кількість штурмових дій, і саме на Покровському, Курахівському напрямках. Загалом, якщо подивитись на зведення Генштабу, то по всій лінії фронту відбувається біля 200 бойових зіткнень і приблизно половина з них відбувається саме на Покровському і Курахівському напрямках. Тобто, на ділянці фронту, яка займає не більше 10% від всієї лінії фронту по довжині, відбувається половина всіх бойових зіткнень. Це означає, що там велика інтенсивність, що ворог постійно проводить штурмові дії, постійно замінює штурмові групи. Це і є кількісна перевага ворога. Але це не означає, що вони пліч-о-пліч йдуть великою кількістю, маючи цю чисельну перевагу. За бойовими статутами, коли робиться наступальна дія, то відстань між наступаючими має бути 7-8 метрів. Для того, щоб бути менш вразливими. Це означає, що на ділянці фронту, наприклад, 100 метрів може одночасно наступати не більше 15 людей. Відповідно чисельна перевага означає, що ці 10-15 людей, які наступали по лінії фронту 100 м і їх там знищили, то наступний штурм буквально через хвилини робить нова наступальна група. І ця кількісна перевага дає їм можливість постійно на одному і тому ж місці робити наступальні дії новими групами, умовно свіжими силами. Ми ж тримаємо оборону, наприклад, відділення на ділянці фронту 100 метрів, – це одні і ті ж люди. Вони відбивають атаку за атакою. І це є те пекло, про яке ви кажете. Ми теж проводимо певні ротації, теж додаємо людей, але ми не можемо це робити у такій кількості, в такій інтенсивності, як це робить ворог.
"Повзуча окупація"
Що можете сказати стосовно ситуації, яка складається південніше Покровська, який окупанти пробують взяти у півколо? І вони загрозливо наближаються навіть до кордону з Дніпропетровською областю. Яким ви бачите розвиток подій на цьому відтинку?
Курахівський напрямок – це і є південніше Покровська. Справа в тому, що навряд чи росіяни будуть штурмувати в лоб відносно велике місто і ув'язуватися у вуличні бої, які можуть тривати місяцями. Будь-яка армія цього робити не бажає. Зазвичай намагаються обійти велике місто з флангів і зробити так, щоб воно опинилось у напів оточеному чи в оточеному стані. Тому тут дивного нічого немає. Росіяни можуть спробувати в тому числі атакувати в лоб Покровськ зі сходу. Але те, що ми зараз бачимо з Торецького напрямку, з Курахівського, це якраз спроба росіян не зав'язнути у вуличних боях, а обійти і оточити місто.
Вихід у сторону Дніпропетровської області, в бік Дніпра – це зрозумілі дії. Ворог намагається максимально просунутися вглиб нашої території. Тому дивуватися цим діям росіян точно нема чого. А вдасться чи не вдасться нам його зупинити? Поки що зупиняємо, але просування все одно відбувається. Воно повільне, це так звана "повзуча окупація", але просування є на цій ділянці фронту.
Загороджувальні загони і "мотиваційні" заходи
Як росіянам вдається відправляти таку кількість людей на такі "м'ясні штурми" такий тривалий час? Вони не усвідомлюють того, що для них це смертельна небезпека? Це ж десятки, навіть сотні тисяч людей задіяні в цьому.
Вони це чудово розуміють. Але вони розповідають, мотивують людей, що це наказ, що треба захищати Батьківщину, що вони воюють з НАТО, з бандерами, з фашистами. Вони з усім одразу воюють. Там йде таке інформаційне "накачування", що "мама, не горюй". Якщо мотивації не вистачає, то йде вхід алкоголь. Якщо цього теж не вистачає, то позаду стоять загороджувальні загони, і це вже неодноразово підтверджували, які просто зустрічають вогнем тих, хто не робить наступальні дії і намагається повернутися. А якщо вони не виконують бойові накази і не йдуть на штурм, то крім мотиваційних заходів, там є ще примусові, аж до розстрілу.
.jpg)
Олексій Гетьман. Фото: facebook/alexeyhetman
"Це сенс Курської операції"
За минулу добу Сили оборони України відбили 16 атак росіян на Курщині. Ясна річ, що ворог там також активізується, щоб вибити наші Збройні сили. Який розвиток подій на цій ділянці фронту?
Наші бойові дії в обороні на території нашої країни відрізняються від дій на Курщині. Тому що в Україні ми маємо вести так звану позиційну оборону, тобто є лінія фронту, ми тримаємо позиції. А на Курщині позиційно тримати оборону немає ніякого сенсу. Нам не потрібні ні Суджа, ні якісь інші населені пункти. Це прописано і в військовій науці, в підручниках, в бойових статутах, що крім позиційної оборони, є мобільна оборона, маневрена, тачкова. Тобто можна вести оборонні і взагалі бойові дії, не перебуваючи безпосередньо в окопі і не надаючи ворогу просунутися. Можна маневрувати, що ми й робимо на Курщині. Це можна умовно порівняти з партизанською війною. Це війна без лінії фронту. Тобто невеликою кількістю наших Збройних сил можна тримати в напрузі і примушувати там знаходитись велику кількість ворожих збройних сил. Це сенс Курської операції, тому ми будемо маневрувати. І в будь-який момент, якщо росіяни там збільшать кількість своїх підрозділів, ми можемо просто спокійно вийти з Курщини. І це не буде вважатися якоюсь поразкою чи якимись негараздами. Тобто ми там знаходимось. Головна на сьогоднішній день ціль – це примусити ворога тримати там у 10 разів більше власних збройних сил, не даючи йому можливості ці сили використовувати на інших ділянках фронту.
"Росія – потужна країна, але вона не є непереможна"
Як події у Сирії можуть вплинути на війну Росії проти України? Наскільки ця ситуація може впливати на оцінку спроможності російської армії і трохи притлумити страх деяких наших західних партнерів перед Росією?
Цей страх зрозуміти важко. В деяких наших друзів в Європі, в Сполучених Штатах, все рівно всередині є певні острахи Російської Федерації. Вони якось продовжують вірити тим заявам, які робить Путін чи хтось із його пропагандистів про те, наскільки вони непереможні, наскільки в них серйозна зброя, наскільки вони здатні робити щось велике і серйозне. Але вже майже 3 роки вони бачать війну в Україні і що не вдається росіянам зробити щось суттєве. Не вдалося їм захистити Асада в Сирії. Тому не зрозуміло, чого вони бояться. Самі себе напевно лякають, мені так здається. Хай вони знайдуть промову Путіна, це, по-моєму, 15-й чи 17-й рік, коли він розповідав про те, що в Сирії будуть постійно перебувати 2 російських бази, що вони будуть повністю підтримувати цей режим. А якщо терористи спробують щось зробити проти Башара Асада, то вони отримують таку відповідь, якої раніше не бачили. І він так пафосно і так впевнено про це казав, що могло скластися враження, що тут дійсно все всерйоз і надовго. І от за дуже короткий термін не стало того режиму, а російські війська, які там були, поспішно евакуюються з цієї країни. Тому так само й інші речі, про які пафосно каже Путін. Але, на жаль, наші партнери продовжують… Ну, що ще треба нам зробити, щоб вони зрозуміли, що так, Росія – це потужна країна, війна нам дається дуже важко, але вона не є непереможна.
У росіян на фронті "від'ємний баланс"
Партизани з руху АТЕШ кажуть, що росіяни почали масово перекидати військову техніку з Криму на територію Запорізької області і скоротили терміни підготовки своїх військових, аби наситити ними фронт. Чи достатньо зараз ресурсів в окупантів на Запоріжжі, щоби зважитися на щось вагоме? Чи це суто інформаційний вплив?
Навряд чи це виключно інформаційний вплив. Але ви дуже добре зауважили, що йде переміщення військ на Запорізький напрямок з Криму, з інших ділянок фронту. У багатьох чомусь складається враження, що коли є інформація про те, що росіяни збільшують кількість своїх військ на Херсонському, Запорізькому чи на Харківському напрямку, то це вони звідкись притягують резерви і буде ще важче. Кількість російських військ на російсько-українській війні останнім часом практично не змінюється. А після листопада ця тенденція пішла на зменшення. Тобто за рахунок мобілізації, за рахунок контрактів, вони можуть долучити людей менше, ніж ми знищуємо. Вони долучають десь 25-40 тисяч, а в листопаді ми знищили більше 45 тисяч. Тобто від'ємний баланс. Тому десь вони збільшуються тільки за рахунок того, що вони переміщують війська вздовж лінії фронту. Це дуже важливо. Щоб не складалось враження, що вони можуть ще щось додати, з якогось тилу підтягнути резерви. Нема ніяких резервів. Все, що в них є, вони кидають на поле бою. І головне – якщо десь підсилили кількісно, то десь зменшили. По-іншому брати людей немає звідки.
Чи будуть якісь дії на Запорізькому напрямку? Чогось останні 3-4 дні ніхто нічого вже не каже про Херсонський напрямок і про 300 човнів. Заспокоїлася ця інформація. Зараз Запорізький напрямок. Ну, добре. Через пару днів знову повернемось до Херсонського напрямку. Тому це дуже схоже на якісь інформаційні вкиди з боку росіян. Але війська переміщуються і в якомусь місці вони дійсно можуть спробувати робити наступальні дії. Бо їхнє завдання, ви правильно кажете, до інавгурації Трампа якомога далі просунутися, щоб було більше території під їхнім контролем. А вдасться чи ні, це вже інше питання.
