Ілюстративне фото: facebook/23ombr
"Ситуація в районі Курахівського плацдарму, мабуть, найскладніша"
На Покровському напрямку наші захисники відбили 27 ворожих атак, на Курахівському – 14. Що там загалом відбувається і чому саме там росіяни так заповзято йдуть вперед?
Вони там насправді мають бодай тактичні, але тим не менш успіхи. Вони мають змогу постійно тиснути на наших оборонців. Нам, на жаль, там фізично бракує ресурсів. А отже, ворог має просування. Ситуація в районі Курахівського плацдарму, мабуть, є найбільш складною. Адже де-факто, якщо ми подивимося на мапу Deep State, зараз ситуація для наших воїнів, які продовжують боронити Курахове, а також передмістя дещо південніше від нього, насправді виявляється досить складною. Ворог має змогу західніше від Курахового перерізати наші логістичні комунікації і це, безумовно, серйозний виклик. В який спосіб будуть діяти далі наші сили на цій ділянці фронту достеменно не відома. Можливо будуть посилюватись ряди наших оборонців, щоб не дозволити "захлопнути" ті самі лещата оперативного напів оточення. Можливо буде проведена маневрена оборона, будуть вестись ар'єргардні бої. В будь-якому разі, як на мене, ключова функція зараз для тамтешніх командирів – це збереження життя та здоров'я наших воїнів. Бо втрачені кілометри, маючи навчену підготовлену забезпечену армію, ми повернемо, а от кожне життя людини унікальне і поверненню не підлягає.
Щодо ситуації в районі Покровська, то ми маємо розуміти, що зараз ворог визначається – чи він буде штурмувати цей населений пункт в лоб, як свого часу штурмував Селидове і досить вдало для себе, чи, можливо, буде проводити практику оперативного оточення. Зараз ми спостерігаємо певні тенденції, які свідчать про те, що формуються лещата південніше та на південний захід від Покровська. Я думаю, що цей варіант спроби ворога окупувати Покровськ для нього менш затратний, саме у вимірі людських ресурсів. Але що буде на полі бою, звісно, покаже лише час. Адже, окрім дій російської армії, є контрдії українських Сил оборони. Я сподіваюсь, що вони будуть достатньо ефективними, щоби не дозволити ворогу реалізувати його задум.
"Активні бойові дії йдуть фактично вздовж усієї 1350-кілометрової лінії зіткнення"
Чи спостерігається на цих напрямках збільшення ресурсів ворога, чи росіяни діють тією ротацією, яка була до цього?
Дуже важливе питання. Бо ми розуміємо, що активні бойові дії відбуваються не лише в районі Курахового чи Покровська. Вони йдуть фактично уздовж усієї 1350-кілометрової лінії бойового зіткнення. І російська армія, здається, діє на межі своїх можливостей. Але, як ми бачимо з повідомлень з району ведення бойових дій, останнім часом ворог починає посилювати штурмові загони, які діють безпосередньо на Курахівському і Покровському напрямках. А отже десь ворог або відшуковує не визначені українською розвідкою відповідні ресурси, або забирає частину ресурсів з інших ділянок фронту, де інтенсивність бойових дій не така пекельна. Що насправді відбувається, це не настільки принципове питання. Але принциповим є те, що ворог прагне і докладає всіх зусиль для того, щоб окупувати наше Курахове і, відповідно, район Покровсько-Мирноградської міської агломерації. Тобто ворогу конче потрібно реалізувати до кінця року бодай частину політичного задуму Путіна та його оточення щодо окупації частини території Донеччини. Звісно, що на більше сподіватись ворог не може, бо в нього фізично бракує ресурсів, але бодай частину того плану, пов'язаного з окупацією Донеччини, він буде намагатися реалізувати.
"Район Великої Новосілки постійно створює емоційні гойдалки"
Аналітики Deep State вказують на загрозу оточення українських сил, якщо РФ вдасться зрізати Времівський виступ. Що ви про це думаєте?
Ситуація там дуже небезпечна. Район Великої Новосілки постійно для нас створює емоційні гойдалки. Одного разу ми раділи тому, що українські Сили оборони внаслідок ефективних контрнаступальних дій спромоглися вивільнити від ворожої присутності населений пункт Новий Комар. Зараз ми знаємо, що там ситуація значно погіршилась. Ворог веде бойові дії безпосередньо в цьому населеному пункті. Це, відповідно, створює серйозні загрози для логістики наших оборонців, які боронять Велику Новосілку. Дуже багато питань. Питань часто-густо неприємних, пов'язаних з ефективністю організації ведення оборонних дій деякими командирами на місцях. Адже ті самі майже 13 кілометрів, які відділяли ще нещодавно передові рубежі та позиції українських Сил оборони від Великої Новосілки, ворог спромігся подолати буквально в рамках одного штурмового удару. Чому не було проведено відповідні заходи щодо інженерних фортифікацій на цій ділянці фронту, я досі, принаймні в публічній площині, відповіді не почув. Але саме не реалізація цього кейсу завдань дозволила ворогу спочатку наблизитись впритул до передмість Великої Новосілки, а далі вже посилювати тиск на наших оборонців. Тобто певні прорахунки, в тому числі і з нашого боку, на жаль, мають місце і ми маємо це визнавати.
"Брехня породжує певні ілюзії, а ілюзії – це крок у прірву"
Чи можна проблему з кадрами, зокрема, у військовому керівництві, на цьому напрямку вирішити прямо зараз і чи відчутна вона на інших ділянках фронту?
На жаль, ситуація фактично на всіх ділянках фронту залишається складною. Огульно звинувачувати усіх командирів на місцях у тому, що вони діють не надто ефективно, мабуть, що не варто. Це не відповідає дійсності. Я думаю, що кожне окреме питання треба досліджувати. У Верховного головнокомандувача, у Головнокомандувача, у начальника Генштабу разом з міністром оборони є відповідний інструмент – Головна інспекція Міністерства оборони України. У її складі є відповідні фахівці, які можуть досліджувати ці питання і готувати певні рекомендації. Чи працює належним чином ця структура? Вчора, щонайменше, ми почули певний позитивний сигнал, коли міністр оборони Умєров звітував президенту про результати роботи Головної інспекції у Львівській академії сухопутних військ, за наслідками якої було навіть кадрове рішення. Знято з посади, звільнено в запас, очільника цієї Академії генерала Ткачука. Тобто, інколи ця структура працює і досить ефективно. Але має бути система, щоб ми мали змогу в рамках процедури післяопераційних досліджень мати вичерпну інформацію щодо наших спроможностей, а також певних прорахунків.
Але Ткачук у Львові, а ми говоримо про безпосередньо лінію фронту, про "нуль". Як тут діяти?
Йдеться про апарат, який спроможний надавати відповідні рекомендації, який спроможний досліджувати ведення бойових дій. Бо я ще раз кажу, та процедура, яка стала для країн НАТО – "постопераційний розбір", для нас не стала традицією. І ми через це, в тому числі, маємо певний клопіт. Ми не можемо усіх командирів звинувачувати у некомпетентності, це буде несправедливо. Але кожний окремий випадок, кожного окремого командира, варто досліджувати за результатами його діяльності.
Ще один бік, з яким ми стикаємося, і я думаю, що варто на цьому наголошувати – це брехня. Не можна говорити неправду, незважаючи навіть на певні негативні наслідки для подальшої військової кар'єри. Бо брехня породжує певні ілюзії, а ілюзії – це крок у прірву. Ми маємо стати максимально раціональними, оцінюючи власні спроможності і можливості російських окупаційних військ для того, щоб завжди ухвалювати зважені рішення, які відповідають реаліям.
.jpg)
Владислав Селезньов. Фото: facebook/vladislav.seleznev.94
"Це серйозний виклик на перспективу"
На Харківщині останнім часом нібито відносне затишшя, якщо це можна так назвати. З чим це пов'язано і яка ситуація у нас на Курщині?
Тут я з вами не погоджуюсь, тому що говорити про стагнацію на території Харківської області, мабуть, не варто. В районі Дворічного ворог створив і розширив плацдарм на правому березі річки Оскіл. Це серйозний виклик на перспективу. Бо плацдарм розширюється, а це значить, що ворог спромігся налагодити сталу логістику своїх сил та засобів, які переміщуються з лівого на правий берег річки Оскіл.
Що стосується ситуації в північній частині Харківської області, то там ворог час від часу намагається промацувати наші рубежі та позиції, атакуючи або в районі Вовчанська, або в напрямку на Липці, шукаючи слабкі місця в нашій обороні. Дякувати нашим Збройним силам, які перебувають на цій ділянці фронту, раз за разом всі ворожі атаки перетворюються на порох та попіл. Але загрози є і ворог, звісно, не відмовився від своєї стратегії щодо створення так званої "санітарної зони".
Стосовно території Курської області, то я не відношуся до категорії "всепропальщиків", мовляв, за певний проміжок часу плацдарм, який утримується українськими Силами оборони, зменшився вдвічі. Було 1200 квадратних кілометрів підконтрольної нам території, зараз трохи більше 500. Йдеться не про утримання навіки території Курської області. Йдеться про маневрену оборону, в рамках якої ми нищимо неймовірну кількість ворожої живої сили, озброєння та техніки. І як бачимо, крім російських солдат ми почали нищити ще військовослужбовців Північної Кореї, які намагаються стати союзниками і беруть активну участь в тих самих "м'ясних штурмах". Але наші Сили оборони працюють над тим, щоб знищити і бойовий потенціал північно-корейського диктатора Ина. На жаль, ми поки що не маємо ефективного зворотного зв'язку від урядовців Південної Кореї, які мали би стати нам союзниками в цьому процесі. Але маємо, що маємо. Я сподіваюсь, що наші дипломати і далі будуть докладати зусиль, щоб переконати наших друзів із Сеулу, що ми маємо з ними спільну проблему.
На території Курської області чимало "білих плям"
Що зараз відомо про участь північно-корейських військових на Курщині? Вони посилюють якось перебіг подій чи це, по суті, ті самі росіяни просто з іншої країни?
Це точно не росіяни, вони представники армії Північної Кореї. Не варто недооцінювати їх вишкіл та спроможності вести бойові дії. Фізично вишкіл їх досить на високому рівні. А досвід, я думаю, що з часом вони набудуть. Тому виклик дуже серйозний. Чому я і акцентую увагу на тому, що ми маємо спільну проблему разом з нашими сеульськими партнерами.
Щодо процесів, які відбуваються на території Курської області. Як відомо, ми маємо там чимало "білих плям". Досить скупі повідомлення від офіційних речників Міноборони та українського Генштабу. Покладатися на заяви російських пропагандистів та Z-пабліків, мабуть, що не варто, бо вони брешуть тільки-но відкривають рота. Західні осінт-дослідники та військові експерти так само мають обмежену інформацію, на підставі якої можна робити якісь висновки. Те, що на території Курської області продовжуються активні бойові дії, в рамках яких українські Сили оборони постійно нищать ворожий військовий потенціал, це очевидно. Скільки по часу цей процес буде тривати? Це залежить від ресурсних можливостей української армії. Тут надто багато похідних, на які ми маємо звертати увагу, щоб робити остаточні висновки. У будь-якому разі, місія, яка покладається на наших оборонців, які діють на території Курської області, надзвичайно важлива. В такий спосіб ми руйнуємо, по-перше, ворожий військовий потенціал, а по-друге, міф про непереможність російської армії. І, відповідно, руйнуємо ту саму тезу, яку постійно просуває очільник російського МЗС Лавров. Мовляв, ми готові домовлятися з Україною з урахуванням ситуації на землі. Чи готовий пан Лавров, чи його патрон Путін, поступитися частиною території Курської області заради перемовного треку? До речі, є ще невеликі території на території Бєлгородської області, де перебувають українські Сили оборони. Відповідь очевидна – ні. А отже, ті наративи, які просуває російська пропаганда, в цьому сенсі не працюють.
