Акція протесту біля парламенту Грузії 29 грудня 2024 року. Символіка пред'явлених опозиціонерами червоних карток "Грузинській мрії" – Кавелашвілі є колишнім футболістом. Фото: AP/Zurab Tsertscatze
4 фактори подій у Грузії
Що зараз відбувається у Грузії?
Я бачу чотири фактори, які впливають на розвиток ситуації.
Перший фактор найпотужніший – численні демонстрації, протести. І це відбувається не тільки у великих містах, у столиці, а й у маленьких містечках. І я взагалі не пам'ятаю, коли в таких маленьких містечках, як Хашурі чи Ахалцихе були такі величезні протести.
Другий фактор – хвиля санкцій. І це вже не хвиля, а це якийсь тайфун санкції, який наближається і який вже діє, в тому числі проти Бідзіни Іванішвілі, який є почесним головою правлячої партії "Грузинська мрія".
Третій фактор – економічна криза, що наближається і яка є наслідком політичної ізоляції Грузії та санкцій.
І четвертий фактор – це те, що "Грузинська мрія" не така вже монолітна політична група. Ми бачимо, що там теж є люди, які не згодні з лінією партії. І я сподіваюсь, що все це за якийсь час приведе нас до нових виборів, які повинні сформувати легітимну владу в Грузії.
Інавгурація лише за 30 хвилин
Церемонії інавгурації Міхеїла Кавелашвілі, якого, до речі, вперше в історії Грузії було обрано не прямим голосуванням, а виборчою колегією, відбулася в будівлі парламенту, і що примітно, у залі засідань не було іноземних гостей. За словами голови парламенту, їх не запросили, бо це нібито офіційна церемонія, на якій важлива участь членів виборчої колегії та конституційних органів. А чому насправді їх не було і хто зрештою привітав шостого президента Грузії?
Ця церемонія була дуже дивна. Я вважаю, що вона може потрапити в Книгу рекордів Гіннеса, тому що це була найкоротша церемонія інавгурації, вона тривала лише 30 хвилин. І там не було не тільки іноземних гостей, там не було ані журналістів, ані військових. Там були тільки ті 224 члени колегії, які вибирали пана Кавелашвілі. Опозиція, якій належить 60 із чимось голосів колегії, не була там, звісно. І брехня і ганьба, що це є нібито така традиція. Ми всі знаємо, що в усіх країнах інавгурація – це свято, на яке запрошуються друзі, дипломати, суспільство тощо. Але тут цього не було. І я згоден, якщо би вони запросили когось, то з Європейського Союзу, із Сполучених Штатів, з інших демократичних країн ніхто би не приїхав на цю інавгурацію. А пану Кавелашвілі після інавгурації кілька країн надіслали поздоровлення. Це перш за все наші сусіди: Азербайджан, Вірменія і Туреччина. Але це зрозуміло, бо це більше процедурно-протокольна акція, ніж політична підтримка. І ще його пан Лукашенко вітав. Я громадянину Грузії, пану Міхеїлу Кавелашвілі, бажаю всього найкращого, але, як президент, це дуже дивна і трагічно-комічна фігура. Він не відбувся, як президент, вже до інавгурації. І після інавгурації йому буде дуже важко. Він буде в цьому президентському палаці, але на нього чекає дуже важкий час, тому що все це дуже непереконливо. Те, що відбувається навколо фігури президента. І як він себе уявляє, що він президент? Справжній президент – це Саломе Зурабішвілі. І до речі, Саломе Зурабішвілі запрошена на інавгурацію пана Трампа (обраного президента США – ред.).
Бідзіна Іванішвілі (ліворуч) і Міхеїл Кавелашвілі в парламенті Грузії, 29 грудня 2024 року. Фото: Irakli Gedenidze/AP
"Ми дуже добре розуміємо, що таке Росія"
На якому етапі зараз протестний рух у Грузії?
Насамперед ми дуже добре розуміємо, що є Росія. Росія – це окупант, агресор. Вона зробила дуже боляче Грузії. Вона окупувала наші території – Абхазію, Цхінвальський регіон – це ми дуже добре пам'ятаємо. І зараз теж відбувається така повзуча окупація, вбивають наших громадян на адміністративній лінії протистояння. Тому ми дуже добре знаємо. Але зараз не тільки ми, грузини, знаємо, а й весь світ знає, що таке Росія. Що вона є найбільшою загрозою для міжнародної спільноти і міжнародної стабільності. А суспільство зараз інше в Грузії. Насамперед, молодь інша. У нашої молоді немає ніяких позитивних конотацій з Росією. Вони взагалі не знають, що це таке – Росія і не розуміють, як можливо з нею співпрацювати чи перемовини вести тощо. І вони дуже добре розуміють, що Сорбонна – це краще за Рязань, а Оксфорд – краще за Санкт-Петербург. Це такий настрій, який неможливо перемогти. І чим скоріше наша влада зрозуміє це, тим буде краще і для Грузії, і для нашого суспільства, і для правлячої партії "Грузинська мрія" теж. Зараз вони ще мають можливість залишитися на політичному просторі Грузії як політична сила. Опозиційна, але політична сила. А якщо вони продовжать цю політику, то це дуже велике питання, що відбудеться взагалі з ними.
Валерій Чечелашвілі. Фото: facebook/GFSIS
"Санкції проти Іванішвілі залишають простір для маневру"
Яка роль у подіях, що відбуваються, у почесного голови "Грузинської мрії" Бідзіни Іванішвілі, наскільки він зараз впливова людина в Грузії? До речі, буквально напередодні США запровадили санкції проти нього.
Пан Бідзіна Іванішвілі – почесний голова правлячої партії, але він керує всіма процесами, і він вирішує всі стратегічні й тактичні питання в уряді Грузії. І всі інститути – суди, міністерства, всі урядові, неурядові, всі перебувають під контролем правлячої партії, під контролем персонально Бідзіни Іванішвілі. Саме тому уряд Сполучених Штатів запровадив санкції проти Бідзіни Іванішвілі, це відбулося 28 грудня. Але тут треба пояснити, що ці санкції не мають тотального характеру. Ці санкції спрямовані проти Бідзіни Іванішвілі як людини, а не проти тих компаній, в яких він має свої інтереси, і не проти членів його родини. Чому це відбувається так? Тому що ці санкції залишають простір маневру для Бідзіни Іванішвілі. І якщо він не зрозуміє, що треба йти на компроміс і знаходити з цієї політичної кризи вихід, а вихід – тільки нові вибори, тоді будуть запроваджені тотальні санкції і це буде для нього повна катастрофа.
Саломе Зурабішвілі біля офіційної резиденції президента Грузії, 29 грудня 2024 року. Фото: AP/Zurab Tsertscatze
"Найголовніша мета – нові вибори"
Чи доречним буде формулювання, що зараз у Грузії фактично двовладдя? Президентка Зурабішвілі не відмовилася від своєї посади, але формально тепер Кавелашвілі є президентом. Якими наступними можуть бути дії пані Зурабівішвілі, що вона робитиме далі?
Вона є легітимною президенткою. Й інститут президентства – це не будинок, а сам президент, який обраний легітимно і це Саломе Зурабішвілі. І це підтверджують майже всі лідери Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки тощо. А що вона буде робити? Насамперед, зараз є пропозиція, щоби збирати гроші для Саломе Зурабішвілі для того, щоби орендувати для неї офіс. Мобілізувати ресурси для того, щоби вона могла виконувати свої обов'язки, як президентки. І це буде підтвердженням того, що саме вона є народною президенткою Грузії, а не пан Кавелашвілі. По-друге, зараз вона така фігура в опозиційному політичному спектрі Грузії, яка має найпотужніші позиції для того, щоби бути потужним координатором політичних подій. Як вона декларувала і все суспільство з нею згодне, що найважливіша мета для неї – це привести країну до нових виборів. І зробити так, щоб вони були справедливі та вільні. І для "Грузинської мрії" теж. Тому що є в нашому суспільстві відсоток виборців, які підтримують "Грузинську мрію", і вони мають бути представлені в новому парламенті. Тому це для неї найголовніша мета – нові вибори. І ми будемо робити все – неурядові організації, громадянське суспільство, суспільство Грузії, щоби допомогти їй у виконанні цієї важливої мети.
